Рішення № 14696527, 28.03.2011, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 49/4028.03.11

За позовом Приватного акціонерного товариства «Вінницяоблпаливо»

До 1) Державного територіально-галузевого об'єднання «Південно-Західна залізниця»

2) Державного підприємства «Ровенькиантрацит»

Про стягнення 2 188,80 грн.

                                                                                 Суддя Митрохіна А.В.

Представники сторін:

Від позивача Олійник В.Ю. –за дов. № 279 від 01.12.2010р.

Від відповідача 1) Соболєв А.Л. –за дов. № 2923-НЮ від 11.12.2009р.

2) не з’явилися

Обставини справи:

Позивач звернувся до Господарського суду міста Києва з позовною заявою про стягнення з Державного територіально-галузевого об'єднання «Південно-Західна залізниця»та вантажовідправника Державного підприємства «Ровенькиантрацит»пропорційно ступеня їх вини, вартості недостачі в розмірі 2188,80 грн., крім того 102,00 грн. державного мита та 236,00 грн. витрат на інформаційно – технічне забезпечення судового процесу.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 31.01.2011 було порушено провадження у справі № 49/40 та призначено розгляд справи на 16.02.2011.

16.02.2011 від представника відповідача - 1, через канцелярію суду, надійшов відзив на позовну № Мюр-0033 від 16.02.2011, відповідно до якого він просив суд у позові відмовити повністю.

Обґрунтовуючи свої заперечення тим, що навантажування вагону № 65941734 здійнювалося відповідачем-2 без перевірки відповідача-1, крім того, зазначив, що у відповідності до п. 3 Правил приймання вантажів до перевезення, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 р. № 644 залізниця не може приймати вантаж до перевезення у разі відсутності або неналежного маркування, а також у тарі, що не відповідає вимогам стандартів або інших нормативних документів, крім того посилався на п. 3.9 Роз’яснення Вищого господарського суду України від 29.05.2002р. № 04-5/601 «Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з перевезення вантажів залізницею»у якому зазначено, у разі якщо під завантаження подано несправний вагон або контейнер, відправник повинен відмовитись від їх використання. У випадку відсутності відмови відповідальність за втрату , недостачу, псування або пошкодження вантажу, що сталася внаслідок технічної несправності рухомого складу, покладається на відправника.

16.02.2011 від представника відповідача 2, через канцелярію суду, надійшов відзив на позовну № 166 від 10.02.2011, відповідно до якого він просив суд звільнити Державне підприємство «Ровенькиантрацит»від відповідальності.

Аргументував свої заперечення тим, що відповідальність за збереження вантажу під час цього прийняття і до моменту видачі одержувачу несе залізниця (ст. 110, 113, 127 Статуту залізниць України), крім того, як визначив відповідач-2 комерційний акт, який було складено при перевантажуванні вантажу складено в порушення вимог п. 4 Правил складання актів, затверджених наказом Мінтрансу України від 28.05.2002р. № 334, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 08.07.2002р. за № 567/6855.

У зв`язку з перебуванням судді Митрохіної А.В. на лікарняному, судове засідання призначене на 16.02.2011 не відбулось.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.02.2011 розгляд справи призначено на 16.03.2011.

          Ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.03.2011 розгляд справи відкладався на 28.03.2011 відповідно до вимог ст. 77 ГПК України.

Представник позивача у судове засідання 28.03.2011 з’явився, надав пояснення по справі та повністю підтримав вимоги, викладені у позовній заяві.

Представник відповідача-1 у судове засідання 28.03.2011 з’явився, надав пояснення по справі та повністю підтримав заперечення на позовну заяву, викладені у відзиві № Мюр-0033 від 16.02.2011.

Відповідач-2 у судове засідання 28.03.2011 не з’явився, своїх представників не направив, про поважність причин нез’явлення суд не повідомив.

За таких обставин, у відповідності до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, справа розглядається за наявними в ній матеріалами

Заслухавши пояснення представника позивача та відповідача-1, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, оглянувши в судовому засіданні оригінали документів, копії яких містяться в матеріалах справи, Господарський суд м. Києва, -

В С Т А Н О В И В :

Згідно залізничної накладної на перевезення № 52601741 оригінал якої досліджено судом в судовому засіданні та долучено до матеріалів справи, вантажовідправником (Державним підприємством «Ровенькиантрацит») зі станції відправлення Фащівка Донецької залізниці до станції призначення Бар Південно –Західної залізниці було відправлено вагон № 65941734 з вантажем «вугілля антрацит 69 тонн, марки АМ»навалом, разом маса –69000 кг, спосіб визначення маси –на 150 тонних вагах відправника, навантаження засобами відправника, одержувачем вантажу зазначено Приватне акціонерне товариство «Вінницяоблпаливо»(Позивач), провізна плата 5794,00 грн.

Відповідно до Комерційного акту АА № 056353/873 від 16.10.2010, оригінал якого досліджено судом в судовому засіданні та долучено до матеріалів справи, складеного на станції Знам’янка Одеської залізниці, на підставі Акту загальної форми № 27091 від 15.10.2010 проводилось переважування вагону № 65941734 на 150 тонних вагах на станції Знам’янка, при якому виявилось, що вага вантажу склала: брутто 89700 кг, тара 24000 кг, нетто 65700 кг, а по документах –нетто 69000 кг, нестача –3300 кг. Навантаження нижче бортів, мається захисне маркування вапном, навантаження здійснено навалом, просипання вантажу відсутнє, на поверхні вантажу мається захисне маркування вапном.

Згідно Акту загальної форми № 27068 від 15.10.2010, копія якого надана відповідачем-1, який складено на станції Знам’янка Одеської залізниці, по прибуттю вагона № 65941734 з вантажем вугілля антрацит 69 тонн, марки АМ»згідно накладної на перевезення № 52601741 при переважуванні вагону на тензометричних вагах Основна маса вантажу склала: брутто –91200 кг., тоді як у документах брутто зазначена 93000 кг, нестача складає 3 300 кг.

Як зазначав Позивач у позовній заяві він звертався до відповідача-2 з приводу надання довідки чи рахунку вантажовідправника. Однак, в наданні таких документів їм було відмовлено.

Згідно матеріалів справи, позивач розраховує заявлену до стягнення суму вартості втраченого вантажу, визначаючи її на підставі ціни, встановленої продавцем вантажу в сумі 1140,00 грн. за 1 тону вантажу, на думку позивача, вартість втраченого вантажу при перевезенні складає 3188,80 грн. у тому числі 364,80 грн.

Згідно статті 908 Цивільного кодексу України, умови перевезення вантажу, пасажирів і багажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

Згідно Постанови Кабінету Міністрів України від 6 квітня 1998 р. № 457 «Про затвердження Статуту залізниць України», було затверджено Статут залізниць України (далі - Статут) статтею 105 якого, визначено, що залізниці, вантажовідправники, вантажоодержувачі, пасажири, транспортні, експедиторські і посередницькі організації та особи, які виступають від імені вантажовідправника і вантажоодержувача, несуть матеріальну відповідальність за перевезення у межах і розмірах, передбачених цим Статутом та окремими договорами.

Відповідно до статті 6 Статуту, накладна - основний перевізний документ встановленої форми, оформлений відповідно до цього Статуту та Правил і наданий залізниці відправником разом з вантажем. Накладна є обов'язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої сторони - одержувача. Накладна одночасно є договором на заставу вантажу для забезпечення гарантії внесення належної провізної плати та інших платежів за перевезення. Накладна супроводжує вантаж на всьому шляху перевезення до станції призначення.

Статтею 105 Статуту залізниць України визначено, що залізниці, вантажовідправники, вантажоодержувачі, пасажири, транспортні, експедиторські і посередницькі організації та особи, які виступають від імені вантажовідправника і вантажоодержувача, несуть матеріальну відповідальність за перевезення у межах і розмірах, передбачених цим Статутом та окремими договорами.

Відповідно до статті 26 Закону України «Про залізничний транспорт»від 4 липня 1996 року № 273/96-ВР обставини, які можуть служити підставою для майнової відповідальності перевізників, відправників і одержувачів вантажу, багажу, вантажобагажу, пасажирів, засвідчуються актами, а порядок і терміни складання актів визначаються Статутом залізниць України відповідно до чинного законодавства України

Відповідно до ст. 31 Статуту, залізниця зобов’язана подавати під завантаження справні, придатні для перевезення відповідного вантажу, очищені від залишків вантажу, сміття, реквізиту, а у необхідних випадках –продезінфіковані вагони та контейнери. Придатність вагонів для перевезення вантажу в комерційному відношенні визначається вантажовідправником, якщо завантаження здійснюється його засобами.

У Пункті 3.2 Роз’яснення ВГСУ «Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з перевезення вантажів залізницею»№ 04-5/601 від 29.05.2002 року зазначено, що у відповідності до статті 34 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування, а обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, вантажовідправника та вантажоодержувача при перевезенні вантажів залізницею, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, які складають станції залізниць (частина 3 п.3.2).

Відповідно до пункту 1 Правил перевезення вантажів навалом і насипом, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 20.08.2001 N 542, вантажі, які не потребують упакування, в залежності від фракційного складу перевозяться навалом або насипом, без підрахунку місць. У перевізних документах на ці вантажі у графі «Кількість місць»проставляється: "Навалом" чи "Насипом".

Згідно п. 3.1. Роз’яснення Президії Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з перевезення вантажів залізницею»від 29.05.02 № 04-5/601 за договором перевезення вантажу залізниця зобов'язується доставити ввірений їй відправником вантаж до пункту призначення та видати його одержувачу і несе відповідальність за збереження вантажу з моменту прийняття його для перевезення і до моменту видачі одержувачу, поки не доведе, що втрата, недостача, псування або пошкодження вантажу сталося внаслідок обставин, яким залізниця не могла запобігти та усунення яких від неї не залежало.

У статті 111 Статуту залізниць України наведено перелік обставин, наявність яких звільняє залізницю від відповідальності за втрату, недостачу, псування або пошкодження вантажу, а саме: залізниця звільняється від відповідальності за втрату, недостачу, псування або пошкодження вантажу у разі, коли: вантаж прибув на станцію призначення у непошкодженому відкритому рухомому складі, завантаженому засобами відправника за відсутності ознак втрати, псування або пошкодження вантажу під час перевезення.

Згідно зі статтею 114 Статуту залізниць України поряд з відшкодуванням збитків залізниця зобов'язана відшкодувати сплачену за перевезення цього вантажу провізну плату, якщо її не включено до вартості втраченого вантажу, лише у випадку повної втрати вантажу. Відшкодування провізної плати у разі недостачі, псування або пошкодження вантажу Статут не передбачає.

Також п. 3.3 Роз’яснення Президії Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з перевезення вантажів залізницею»від 29.05.02 № 04-5/601 Стаття 24 Статуту залізниць України надає залізницям право перевіряти правильність відомостей, зазначених відправником у залізничній накладній, а також періодично перевіряти кількість та масу вантажу, що зазначаються у накладній, у тому числі і після прибуття вантажу на станцію призначення. Пункт 26 Тарифного керівництва також надає залізниці право на договірних засадах зважувати та перевіряти масу вантажів при прийманні, видачі і перевантаженні у випадках, не передбачених Правилами перевезення, і згідно зі статтею 129 Статуту складати комерційний акт. Тому складання залізницею комерційного акту у випадках, коли залізниця не зобов'язана була видавати вантаж з перевіркою, не може бути підставою для визнання відповідного комерційного акта таким, що не має доказового значення.

Згідно п. 3.19 Роз’яснення Президії Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з перевезення вантажів залізницею»від 29.05.02 № 04-5/601 у вирішенні спорів, пов'язаних із збереженням вантажу під час перевезення насипом у вагонах відкритого типу, зокрема, вугілля, необхідно виходити з того, що стаття 111 Статуту звільняє перевізника від відповідальності за втрату та недостачу вантажу, якщо вантаж прибув на станцію призначення у непошкодженому відкритому рухомому складі, завантаженому засобами відправника за відсутності ознак втрати, псування або пошкодження вантажу під час перевезення. Це правило поширюється і на випадки, коли відповідно до пункту 2 Правил перевезення вантажів у вагонах відкритого типу залізниця на прохання відправника, за згодою одержувача, перевозить у вагонах відкритого типу вантажі, не зазначені у додатку до цих Правил.

Відправник згідно зі статтею 37 Статуту повинен визначити масу вантажу і зазначити її у залізничній накладній. Якщо залізниця використає своє право перевірити правильність даних, зазначених відправником у накладній, та візьме участь у контрольній перевірці маси вантажу, то сама лише ця обставина не є підставою для покладання відповідальності за недостачу вантажу на залізницю, а повинна оцінюватись поряд з іншими обставинами справи.

Прибуття напіввагону на станцію призначення з недовантаженням до рівня бортів не свідчить про втрату або розкрадання вантажу при перевезенні, оскільки згідно із статтею 111 Статуту залізниць України позивач має довести вину перевізника. Залізниця вправі перевіряти дані, зазначені відправником у залізничній накладній, але не зобов'язана перевіряти масу усіх вантажів, які вона приймає до перевезення. Не має також правового значення оцінка того, чи могла залізниця при прийнятті вантажу до перевезення побачити недовантаження у вагоні, оскільки Статут та Правила перевезення не передбачають визначення маси вантажу «на око».

Також пунктом 3.20 Роз’яснення Президії Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з перевезення вантажів залізницею» від 29.05.02 № 04-5/601 за змістом статті 31 Статуту залізниць України та пунктів 5 і 6 Правил перевезення вантажів у вагонах відкритого типу вантажовідправник перед навантаженням вантажу у напіввагон повинен визначити придатність рухомого складу для перевезення вантажу у комерційному відношенні, при завантаженні вантажів, які містять дрібні фракції, - усунути щілини та конструктивні зазори напіввагонів, а також вжити заходів щодо запобігання видуванню або висипанню вантажу.

Статтею 920 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов’язань, які випливають із договору перевезення, сторони несуть відповідальність, встановлену за домовленістю сторін, якщо інше не передбачено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами).

Згідно з статтею 224 Господарського кодексу України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Відповідно до частин першої і другої статті 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування; збитками є:

- втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки);

- доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Частина 1 ст. 33 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Враховуючи вищевикладене, судом встановлено, що згідно накладної на перевезення № 52601741 від 12.10.2010 позивач є отримувачем вантажу –«вугілля антрацит 69 тонн, марки АМ», перевезення якого здійснювалось відповідачем-1 вагоном № 65941734 з масою вантажу при завантаженні 69 000 кг. Як встановлено судом та підтверджується Комерційним актом АА № 056353/873 від 16.10.2010 навантаження вантажу у вагон здійснювалось засобами вантажовідправника, тобто відповідачем-2, маса вантажу при відправленні була визначена вантажовідправником у обсязі нетто 69000 кг., завантаження відбувалось навалом, але при зважуванні вантажу на станції Фащівка Донецької залізниці виявилось, що вага вантажу склала: брутто 89700 кг, тара 24000 кг, нетто 65700 кг, а по документах –нетто 69000 кг, а по документах –нетто 69000 кг, нестача –3300 кг., що згідно Статуту залізниць України є підставою для матеріальної відповідальності сторін які беруть участь у перевезені, і відповідальність за що, на думку позивача, мають нести саме відповідачі у вигляді відшкодування вартості втраченого вантажу.

У матеріалах справи, а саме відповідачем -1 до відзиву на позовну заяву № Мюр -0033 від 16.02.2011 додано акт про технічний стан вагону (контейнеру) № 612 від 15.10.2010 та комерційний акт від 16.10.2010 за № 056353/873 складений на станції Знам’янка Одеської залізниці, у якому зазначено, що деформація кришки люку старого походження покрита іржею, пошкодження вагону виникло під час навантаження. Крім того відзначено й те, що втрата вантажу можлива, вантажовідправник до навантаження пошкодження міг бачити це, однак заходів до усунення цієї неполадки не здійснив.

У відзиві на позовну заяву відповідач-2 зазначив про те, що при прийнятті Донецькою залізницею до перевезення вагону по накладній № 52601741 претензій від перевізника не було. Вагон було прийнято без зауважень. Завантаження здійснювалося вантажовідправником самостійно, без перевірки його відповідачем-1, а тому, на думку, відповідача -2 комерційний акт не може вважатися належним доказом вини останнього, оскільки у ньому зазначається чи правильно навантажений, розміщений і закріплений вантаж. Також у відзиві відповідач-2 зазначив, що складений комерційний акт був у порушення вимог п. 4 Правил складання актів, затверджених наказом Мінтрансу України від 28.05.2002 р. № 334, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 08.07.2002р. за № 567/6855, а тому не може вважатися належним доказом відсутності вини залізниці у недостачі, у зв’язку з чим просив звільнити його (вантажовідправника) від відповідальності.

Суд не погоджується з твердженням позивача та відповідача-2, що матеріальну відповідальність у вигляді відшкодування вартості втраченого вантажу має нести відповідач-1, оскільки внаслідок завантаження вагонів для здійснення перевезення згідно накладної на перевезення № 52601741 від 12.10.2010 навантаження здійснювалось засобами вантажовідправника, тобто відповідача-2, без участі відповідача-1, враховуючи те, що відповідач-1 не зобов’язаний перевіряти при завантаженні масу вантажу, який заявляється до перевезення, оскільки це згідно ст.ст. 32, 37, 111 Статуту та п. 5, 6 Правил перевезення вантажів у вагонах відкритого типу затверджених Наказом Міністерства транспорту України N 542 від 20.08.2001 є обов’язком саме вантажовідправника –Державного підприємства «Ровенькиантрацит», тобто відповідача-2, а не Державного Територіально –Галузевого об’єднання «Південно-західна залізниця»(відповідача-1).

А враховуючи те, що саме вантажовідправник - Державне підприємство «Ровенькиантрацит»згідно накладної на перевезення № 52601741 здійснив навантаження вантажу, навантаження відбувалось без участі представників відповідача - 1, внаслідок чого відповідач-1 згідно вищенаведених норм Статуту не зобов’язаний був перевіряти правильність навантаження, маси брутто та нетто здійсненого відповідачем –2 у вагон № 65941734, відповідач-1 виконав свої зобов’язання в повному обсязі та належним чином щодо перевезення вантажу позивачу, а тому згідно п. 31, 37 Статуту, вина відповідача-1 у нестачі 3 300 кг вантажу –відсутня, а тому законні підстави для матеріальної відповідальності відповідача-1 у вигляді відшкодування вартості втраченого вантажу –відсутні, а матеріальна відповідальність за нестачу 3 300 кг вантажу має бути покладена згідно вищенаведених норм на відповідача-2. Доказів протилежного суду станом на момент вирішення спору надано не було.

Щодо розміру заявлених позивачем до стягнення збитків за нестачу заявленого до перевезення вантажу суд зазначає наступне.

Пунктом 3.13 Роз’яснення Президії Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з перевезення вантажів залізницею»від 29.05.02 № 04-5/601 встановлено, що недостача маси вантажу, з огляду на яку відшкодовуються збитки, в усіх випадках обчислюється з урахуванням норми природної втрати та граничного розходження визначення маси нетто вантажу під час перевезення.

Пунктом 27 Правил видачі вантажів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21 листопада 2000 р. N 644, визначено, що вантаж вважається доставленим без утрати, якщо різниця між масою, вказаною в пункті відправлення в залізничній накладній, та масою, визначеною на станції призначення, не перевищує норми природної втрати і граничного розходження у визначенні маси нетто. При видачі вантажів, маса яких унаслідок їх властивостей зменшується при перевезенні, норма недостачі (сума норми природної втрати та граничного розходження визначення маси нетто) становить 2 % маси. Норми недостачі або надлишку маси вантажів розраховуються: від маси брутто - для вантажів, які перевозяться в тарі й упаковці; від маси нетто - для вантажів, які перевозяться без тари й упаковки.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що розмір понесених позивачем збитків, які мають бути відшкодовані саме відповідачем-2, згідно ст. 22 Цивільного кодексу України, ст. 115 Статуту складає наступну суму: (3 300 кг (маса нестачі) –1 380 кг (норма природної втрати 2 % від маси нетто вантажу)) х 1140,00 грн. (вартість 1 тонни вантажу відповідно до рахунку постачальника № СФ-0000020 від 14.10.2010) = 2188,80 грн. і має бути відшкодована позивачу за рахунок відповідача-2.

Згідно вимог ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підстави своїх вимог і заперечень. Відповідач доказів на спростування обставин, повідомлених позивачем, не надав.

Відповідачем-2 не були надані суду належні та допустимі докази на спростування викладеного в позові.

Згідно частини 2 статті 34 Господарського процесуального кодексу України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

З огляду на викладене, позов підлягає задоволенню відносно стягнення з відповідача-2 на користь позивача збитків у вигляді нестачі вантажу, перевезення якого здійснювалось згідно накладної на перевезення № 52601741. У позові до Державного територіально-галузевого об’єднання «Південно-західна залізниця»суд відмовляє.

Відповідно до вимог ст. 49 ГПК України, стороні на користь якої відбулося рішення, господарський суд відшкодовує державне мито за рахунок другої сторони, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, а також витрати, пов‘язані з розглядом справи в суді.

За таких обставин, за рахунок відповідача-2 підлягають відшкодуванню витрати по сплаті державного мита в сумі 102,00 грн. та на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 236,00 грн.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва -

В И Р І Ш И В :

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Державного підприємства «Ровенькиантрацит»(94700, Луганська область, м. Ровеньки, вул. Комуністична, 6, п/р 26008301230607 у АК ПІБ м. Ровеньки, МФО 304502, код ЄДРПОУ 32320704) ), а у разі відсутності грошових коштів –з будь-якого іншого рахунку виявленого державним виконавцем під час виконання рішення суду на користь Приватного акціонерного товариства «Вінницяоблпаливо»(21100, м. Вінниця, вул.. Хмельницьке шосе, 122, п/р 2600030132 у Вінницькому ЦВ ПІБ, МФО 302571, код ЄДРПОУ 01880670) 2188,80 грн. збитків, крім того 102,00 державного мита та 236,00 грн. витрат на інформаційно –технічне забезпечення судового процесу.

3. В іншій частині у позові відмовити.

4. Видати наказ.

Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 85 Господарського процесуального кодексу України. Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку та в строки, встановлені ст. 93 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя                                                                       А. В. Митрохіна

Дата підписання рішення 01.04.2011