Рішення № 14696497, 01.04.2011, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 22/9201.04.11 За позовом Приватного акціонерного товариства «ПіСіБі-Радіозавод» до Товариства з обмеженою відповідальністю «КБ Ісаєв»

про стягнення заборгованості та штрафних санкцій                               

Суддя Самсін Р.І.

Представники сторін:

від позивача: не з’явились;

від відповідача: Журба Л.Ю. (довіреність від 28.03.2011р.);

01.04.2011р. в судовому засіданні у відповідності до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Приватне акціонерне товариство «ПіСіБі-Радіозавод»(надалі ПАТ «ПіСіБі-Радіозавод», позивач) звернулось до суду як сторона договору про спільну діяльність № 7 від 23.06.2000р. з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «КБ Ісаєв» (надалі ТОВ «КБ Ісаєв», відповідач) суми основного боргу в розмірі 20028, 39 грн., штрафних санкцій –2207, 48 грн., 1735, 19 грн. (індекс інфляції), 3% річних –261, 65 грн..

Позовні вимоги обгрунтовані тим, що відповідачем за укладеним договором № 01-06-ДП прострочено виконання оплати виконаних робіт. З посиланням на положення Цивільного кодексу України заявлено до стягнення в судовому порядку суму заборгованості разом з нарахованими штрафними санкціями у вигляді пені, інфляційних збитків, 3 процентів річних.

В судовому засіданні представником відповідача повідомлено про сплату відповідачем суми основного боргу, щодо якої заявлено позов.

У відповідності до п.1 ст. 80 ГПК України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Станом на час прийняття рішення у справі спору між сторонами в частині стягнення боргу в розмірі сплачених коштів не існує, сплата коштів в розмірі 20028, 39 грн. підтверджується платіжним дорученням № 328 від 11.03.2011р., відповідно провадження в цій частині підлягає припиненню.

В судове засідання призначене на 01.04.2011р. представник позивача не з’явився, однак докази, наявні в матеріалах справи є достатніми для прийняття рішення у справі. Інформації щодо відмови позивача від позову суду станом на час прийняття рішення у справі не повідомлено.

Розглянувши подані документи, дослідивши наявні у справі докази, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

09 червня 2010р. між ДСД ВАТ «ПіСіБі-Радіозавод», як стороною договору про спільну діяльність № 7 від 23.06.2000р., та ТОВ «КБ Ісаєв»укладено договір № 01/06-ДП у відповідності з яким виконавець зобов’язувався виготовляти друковані плати відповідно номенклатурі, кількості і в терміни, які узгоджені із замовником і наведені у заявках-специфікаціях по мірі їх надходження, а замовник (відповідач у справі) зобов’язувався приймати виготовлену продукцію та здійснювати її оплату на умовах договору.

Виконання договірних зобов’язань позивачем підтверджується представленими до матеріалів справи первинними документами: видатковими накладними від 20.08.2010р. № 1043 на суму 12261, 60 грн., № 1042 на суму 5106 грн., від 20.10.2010р. № 1321 на суму 9670, 80 грн., від 29.10.2010р. № 1390 на суму 50070, 96 грн., що підтверджують поставку продукції, у належним чином засвідчених копіях містяться у матеріалах справи, підписані сторонами, скріплені печатками підприємств. При отриманні продукції відповідачем були надані довіреності № 19 від 09.08.2010р., № 22 від 09.08.2010р., № 39 від 18.10.2010р., на оплату позивачем виставлені рахунки-фактури №171040 від 29.04.2010р., № 61080 від 11.08.2010р., № 100090 від 16.09.2010р., № 152100 від 21.10.2010р. сплата яких частково підтверджена наданими банківськими висками.

Ціна і порядок розрахунків за договором сторони погодили у розділі 2 договору згідно з п. 2.2, 2.3 якого, розрахунки за продукцію здійснюються в безготівковому порядку шляхом 50% у строк не більше 5-ти календарних днів з моменту виставлення відповідного рахунку-фактури; остаточний розрахунок за виставлену продукцію проводиться в погоджені сторонами строки, які вказані в заявці, щодо кожного переліку продукції, але не пізніше 5-ти календарних днів з моменту відвантаження продукції на склад замовника.

Підтвердженням оплати виконаних робіт та поставленої продукції за договором є банківські виписки що у належним чином засвідчених копіях залучені до матеріалів справи а також платіжне доручення № 328 від 11.03.2011р. про сплату боргу в сумі 20028, 39 грн., про яку заявлялось позивачем у позовній заяві.

Згідно з ч. 1 ст. 174 ГК України, господарські зобов'язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до ч. 7 ст. 179 ГК України господарські договори укладаються за правилами, встановленими ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Положення ч. 1 ст. 174 ГК України, а також п. 3 ч. 1 ст. 3 ЦК України, якою закріплений принцип свободи договору, передбачають можливість існування змішаного типу договору, тобто такого договору, який опосередковує різнорідні відносини та поєднує умови, які є необхідними для формування певного виду зобов'язання.

Договір укладений між сторонами містить в собі елементи як договору підряду, так і договору поставки. Відносини сторін що виникають по договору з приводу поставки продукції регулюються положеннями параграфу 3 глави 54 ЦК України, у главі 61 визначені положення які регулюють відносини що виникають з підряду (виготовлення продукції).

Згідно ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов‘язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно положень ст. 837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Частиною другою статті 712 ЦК України встановлено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін; у разі прострочення сплати за товар продавець має право вимагати сплати товару (ст. 692 ЦК України).

          Згідно з положеннями частини першої статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

З урахуванням погоджених сторонами розрахунків згідно з п. 2.1, 2.2, строк виконання зобовязання по оплаті переданої продукції за накладними від 20.08.2010р. № 1043, № 1042, від 20.10.2010р. № 1321, від 29.10.2010р. № 1390 станом на час вирішення спору є таким, що настав, остаточний розрахунок мав бути здійснений не пізніше 5-ти календарних днів з моменту відвантаження продукції на склад замовника.

Згідно представлених суду документів доведеним є факт прострочення в оплаті виставлених рахунків № 171040, № 61080, № 100090, а також прострочення по сумі 20028, 39 грн. згідно рахунку № 1521000.

Підтвердженням оплати зазначених рахунків є банківська виписка за 24.01.2011р. та платіжне доручення № 328 від 11.03.2011р., що у належним чином засвідчених копіях залучені до матеріалів справи.

Зазначені документи свідчать про наявність прострочення в оплаті по сумах 2452, 32 грн. згідно рахунку № 171040 від 29.04.2010р., 2553 грн. згідно рахунку № 61080 від 11.08.2010р., по сумі 4835, 40 грн. № 100090 від 16.09.2010р. в періоді до 24.01.2011р..

Сума боргу в розмірі 20028, 39 грн. погашена відповідачем 11.03.2011р., що також свідчить про порушення відповідачем встановленого договором строку розрахунків.

Відповідно до ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені законом або договором.

Згідно п. 6.2 договору № 01/06-ДП від 09.06.2010р. замовник несе відповідальність за термін оплати витрат виконавця на підготовку виробництва та виготовлення продукції; у випадку порушення строків передбачених п. 2.2, 2.3 договору замовник сплачує виконавцю 0,05% від затриманої суми замовлення за кожний день затримки починаючи з п’ятого дня затримки.

Відповідно до ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно ч. 4 ст. 231 ГК України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов’язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов’язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань врегульовані Законом України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань», положеннями якого встановлено, що за прострочку платежу, платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін (ст. 1 Закону). Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

За таких обставин, враховуючи передбачений умовами договору розмір штрафних санкцій, який перевищує розмір встановлений законом, стягненню в примусовому порядку підлягає сума обмежена законодавством, в свою чергу умови договору зокрема в частині сплати штрафних санкцій у більшому розмірі є обов’язковими для сторін та можуть бути виконані в добровільному порядку.

В даному випадку, вирішується питання про стягнення в примусовому порядку нарахованої пені, що в свою чергу не виключає можливості її нарахування в інших розмірах погоджених договором.

В силу положень ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов’язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов’язання мало бути виконано. Діючим господарським законодавством не передбачена можливість нарахування пені більше ніж за півроку і цей строк є присікальним.

Виходячи з умов договору, згідно з якими боржник зобов’язаний сплатити суму пені розраховану в розмірі 0,05% від затриманої суми замовлення за кожний день затримки починаючи з п’ятого дня затримки, суд відзначає про невірність здійсненого позивачем розрахунку пені, у зв’язку з чим такий судом не може бути прийнятий, оскільки здійснений за період прострочення починаючи з першого дня прострочення в оплаті, який настає по закінченню п’яти календарних днів після отримання продукції.

Згідно розрахунку суду, з відповідача підлягає стягненню пеня в сумі 1496, 54 грн., розрахунок якої здійснений у відповідності з умовами договору (п. 6.2) та не перевищує розмір пені в разі його розрахунку за подвійною обліковою ставкою НБУ, що діяла в періоді прострочення:

2553 грн. х 0, 05% х 148 днів (кількість днів прострочення в періоді з 30.08.2010р. по 24.01.2011р. –дата на яку здійснено розрахунок позивачем) = 188, 92 грн.

2452, 32 грн. х 0, 05% х 141 днів (кількість днів прострочення в періоді з 30.08.2010р. по 17.01.2011р. –дата на яку здійснено розрахунок позивачем) = 172, 88 грн.

4835, 40 грн. х 0, 05% х 80 днів (кількість днів прострочення в періоді з 30.10.2010р. по 17.01.2011р. – дата на яку здійснено розрахунок позивачем) = 193, 41 грн.

20028, 39 грн. х 0, 05% х 94 днів (кількість днів прострочення в періоді з 08.11.2010р. по 09.02.2011р. –дата на яку здійснено розрахунок позивачем) = 941, 33 грн..

Положеннями статті 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З огляду на вищевикладене та з урахуванням виникнення заборгованості у відповідача перед позивачем сума інфляційних збитків згідно розрахунку суду складає 558, 80 грн..

Розрахунок позивача судом не прийнятий, оскільки належних доказів прострочення по сумі 29869, 11 грн. в періоді з серпня 2010р. матеріали справи не містять.

          Сума 3% річних підлягає стягненню з відповідача в розмірі 261, 65 грн. за розрахунком позивача.

Факт прострочення сплати суми заборгованості за договором № 01/06-ДП від 09.06.2010р. у періоді та по сумах за який здійснено розрахунок штрафних санкцій за несвоєчасну оплату) підтверджується матеріалами справи та відповідачем не спростовано, доказів здійснення розрахунків у відповідності з положеннями та у строки встановлені договором суду не представлено, у зв’язку з чим, виходячи із здійснених розрахунків, позов підлягає задоволенню частково.

Судові витрати позивача по сплаті державного мита у сумі 242, 32 грн. та 236 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу відповідно до положень статті 49 ГПК України покладаються на відповідача пропорційно задоволених вимог в сумі 440, 05 грн..

Згідно частини другої п.5 Інформаційного листа 01-8/453 від 26.06.1995р. “Про деякі питання практики застосування окремих норм чинного законодавства при вирішенні спорів” якщо відповідач сплатив борг після звернення кредитора з позовом, витрати пов’язані зі сплатою державного мита позивачем, покладаються на відповідача на підставі статті 49 ГПК України.

Керуючись ст.ст. 33, 49, 80, 82-85 ГПК України, господарський суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Припинити провадження у справі за заявленими вимогами про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «КБ Ісаєв»суми основного боргу в розмірі 20028, 39 грн..

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «КБ Ісаєв»(04080, м. Київ, вул. Фрунзе 86, з рахунку виявленого під час виконання судового рішення, ідент. код 37037460) на користь Приватного акціонерного товариства «ПіСіБі-Радіозавод»(як сторони договору про спільну діяльність № 7 від 23.06.2000р.) (02099, м. Київ, вул. Бориспільська 9, ідент. код 30263079) 1496, 54 грн. (одну тисячу чотириста дев’яносто шість гривень 54 копійки) пені, 558, 80 грн. (п’ятсот п’ятдесят вісім гривень 80 копійок) інфляційних збитків, 261, 65 грн. (двісті шістдесят одну гривню 65 копійок) 3% річних, 440, 05 грн. (чотириста сорок гривень 05 копійок) судових витрат.

4. В іншій частині в позові відмовити.

Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 85 Господарського процесуального кодексу України. Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку та в строки, встановлені ст. 93 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя Р.І. Самсін

дата підписання рішення 06.04.2011