Рішення № 14696494, 10.03.2011, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 52/6510.03.11 Господарський суд міста Києва у складі судді Чебикіної С.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Новобудова»до Акціонерного банку «Діамант»про стягнення 4 202, 52 грн. за участю представника позивача –Кардаш В.В., довіреність № 37 від 17.11.2010 р., відповідача –Людкевич Х.Є., довіреність № 38 від 10.03.2010 р.,

ВСТАНОВИВ:

У січні 2011 року позивач звернувся до господарського суду м. Києва з позовом до відповідача про стягнення 4 202, 52 грн. боргу у зв’язку з неналежним виконанням останнім зобов’язань з оплати наданих послуг за договором № 1 та договором № 2 на право тимчасово користування місцем для розташування інформаційної вивіски від 18.03.2010 року.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 27.01.2011 року порушено провадження у справі та призначено до розгляду на 17.02.2011 року.

У позовній заяві позивач заявив клопотання про забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно або грошові кошти відповідача.

Розглянувши дане клопотання, суд прийшов до висновку про відсутність підстав для вжиття заходів до забезпечення позову у даній справі виходячи з наступного.

Відповідно до статті 66 ГПК України господарський суд за заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов, або з своєї ініціативи має право вжити заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

Позивачем не було наведено суду жодних підстав, які б унеможливили захист його прав, свобод та інтересів без вжиття відповідних заходів, не наведено суду належних доказів, також з матеріалів справи судом не встановлено обставин, які б вказували на очевидну небезпеку заподіянню шкоди правам, свободам та інтересам позивача. Окрім того, позивачем не наведено доказів того, що невжиття заходів до забезпечення позову якимось чином може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Враховуючи вищевикладене, клопотання позивача про вжиття заходів до забезпечення позову не підлягає задоволенню.

У судовому засіданні 17.02.2011 року представником відповідача подано відзив на позовну заяву, в якому просить у позові відмовити.

У судовому засіданні 17.02.2011р. оголошено перерву на 10.03.2011р.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що 18.03.2010 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Новобудова»(балансоутримувач) та Акціонерним банком «Діамант»(розповсюджувач) укладено договір № 1 та договір № 2 на право тимчасового користування місцем для розташування інформаційної вивіски, за умовами яких балансоутримувач надає право на тимчасове використання місця на фасаді будівлі за адресами: м. Київ, вул. Московська, 46/2 та м. Київ, пр-т 40-річчя Жовтня, 130/57, а розповсюджувач встановлює інформаційну вивіску та у трьохмісячний термін зобов’язується отримати дозвільні документи у ГО «Київреклама».

Договір № 1 та договір № 2 набирають чинності з 18 березня 2010 року і діють впродовж дійсності дозволу ГО «Київреклама»(п. 5.1 договору).

Згідно п. 3.1 договору № 1 плата за тимчасове користування місцем на фасаді будинку, за адресою: м. Київ, вул. Московська, 46/2 для розташування інформаційної вивіски визначається за домовленістю сторін згідно з додатком № 1 і складає 420, 00 грн.

У відповідності до п. 3.1 договору № 2 плата за тимчасове користування місцем на фасаді будинку за адресою: м. Київ, пр-т. 40-річчя Жовтня, 130/57 для розташування інформаційної вивіски визначається за домовленістю сторін згідно з додатком № 1 і складає 840, 84 грн.

Відповідно п. 3.2 договорів № 1 та № 2 оплата здійснюється розповсюджувачем шляхом перерахунку коштів на розрахунковий рахунок балансоутримувача до 20-го числа щомісячно.

Однак, взяті на себе зобов’язання за договорами відповідач не виконує, внаслідок чого за період з 18.03.2010р. по 31.12.2010р. виникла заборгованість перед позивачем, яка станом на 31.12.2010р. складає 4 202, 52 грн.

Доказів сплати вказаної заборгованості відповідачем суду не надано.

Натомість, відповідач у відзиві на позовну заяву зазначає, що ним були виконані вимоги за даним договором шляхом зарахування зустрічних вимог, а саме: шляхом виконання ремонтних робіт на загальну суму 17500, 00 грн., які відповідно до п. 3.4. договору повинен був здійснити позивач.

Відповідно до ст. 601 ЦК України зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги. Зарахування зустрічних вимог може здійснюватися за заявою однієї із сторін.

Аналіз вищезазначеної правової норми свідчить про те, що вимоги, які можуть підлягати зарахуванню, мають відповідати таким умовам: 1) бути зустрічними (кредитор за одним зобов'язанням є боржником за іншим, а боржник за першим зобов'язанням є кредитором за другим); 2) бути однорідними; 3) строк виконання щодо таких вимог настав, не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги.

В розумінні зазначеної правової норми вимоги позивача та відповідача не є однорідними зустрічними вимогами, відповідачем не надано доказів звернення до позивача з вимогою виконати ремонтні роботи місць загального користування, а договори № 1 та № 2 передбачають зобов’язання позивача (балансоутримувача) надати право на тимчасове використання місця на фасаді будівлі для розташування інформаційної вивіски (п. 1.1. договорів) та при виявленні пошкоджень інформаційної вивіски в період проведення компанії розповсюджувачем терміново його про це сповіщати (п. 2.6. договорів), які відповідачем виконуються.

За правовою природою припинення зобов'язання зарахуванням зустрічної вимоги це - одностороння угода, яка оформляється заявою однієї з сторін, і, якщо інша сторона не погоджується з проведенням такого зарахування, вона вправі на підставі статті 16 Цивільного кодексу України та статті 20 Господарського кодексу України звернутися за захистом своїх охоронюваних законом прав до господарського суду (постанова Вищого господарського суду України від 22.07.2004 р. N 15-03/186), що й було зароблено позивачем.

Ст.ст. 525, 526 ЦК України визначено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

За таких обставин, позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача боргу в сумі 4 202,52 грн. є обґрунтованими, і тому підлягають задоволенню.

Державне мито у сумі 102, 00 грн. та витрати позивача на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 236,00 грн. підлягають стягненню з відповідача.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 33, 49, 82-85 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Стягнути з Акціонерного банку «Діамант»(04070, м. Київ, пл. Контрактова, 10а, код 23362711) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Новобудова»(01021, м. Київ, Кловський узвіз, 14-А, код 32917247) 4 202 (чотири тисячі двісті дві) грн. 52 коп. боргу, 102 (сто дві) грн. 00 коп. державного мита та 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Після вступу рішення в законну силу видати наказ.

Рішення набирає законної сили відповідно до вимог ст. 85 ГПК України.

Суддя                     С.Чебикіна