Рішення № 14696425, 28.03.2011, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 51/5328.03.11 За позовом Акціонерної енергопостачальної компанії «Київенерго»в особі філіалу «Теплові розподільчі мережі Київенерго»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Укртелеком»

про стягнення 52485,58 грн.

Суддя Пригунова А.Б.

Представники сторін:

від позивача: Ткач І.М. –пред. за довір. від 29.12.2010 р.

від відповідача: не з’явились

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач звернувся до Господарського суду міста Києва з вимогою про стягнення з відповідача 49 792,59 грн. основного боргу за договором про передачу в оренду майна комунальної власності територіальної громади міста Києва №44/2008 від 17.10.08 р., 2 285,46 грн. –пені, 407,53 грн. –3 % річних. Позовні вимоги обґрунтовані неповерненням відповідачем орендованого приміщення після припинення дії договору та несплатою орендних платежів за користування приміщенням.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 07.02.11 р. порушено провадження у даній справі, призначено її до розгляду у судовому засіданні на 09.03.11 р. о 12:30 за участю представників сторін, яких зобов’язано надати суду певні документи.

Розгляд справи переносився через нез’явлення у судове засідання повноважного представника відповідача та неналежне виконання ним вимог суду.

У даному судовому засіданні представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги.

Представник відповідача на виклик суду не з’явився, вимог ухвали суду від 07.02.2010 р. не виконав.

Враховуючи, що матеріали справи містять докази належного повідомлення відповідача про час та місце судового засідання та зважаючи на відсутність будь-яких клопотань відповідача, суд, на підставі ст.75 Господарського процесуального кодексу України, приходить до висновку про можливість розгляду справи за наявними матеріалами без участі представника відповідача.

Відповідно до ст.ст. 82, 85 Господарського процесуального кодексу України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих позивачем, та у судовому засіданні 28.03.2011 р. оголошено його вступну та резолютивну частини.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

17.10.2008 р. між Акціонерною енергопостачальною компанією «Київенерго»в особі директора філіалу «Теплові розподільчі мережі Київенерго»Голубева Анатолія Георгійовича та Товариством з обмеженою відповідальністю «Укртелеком»укладено договір про передачу в оренду майна комунальної власності територіальної громади міста Києва №44/2008, за умовами якого позивач зобов’язався на підставі рішення Київської міської ради від 26.04.2007 р. №471/1132 передати, а відповідач –прийняти у строкове платне користування нежитлове приміщення загальною площею 121,10 кв.м., розташоване за адресою: м. Київ, вул. Драйзера,16, що належить до комунальної власності територіальної громади м. Києва

Відповідно до п. 3.1. та Додатку №3 договору за оренду приміщення відповідач зобов’язався сплачувати позивачу щомісячно орендну плату у розмірі 7 266,00 грн. на місяць. Пунктом 3.2. договору встановлено, що розмір орендної плати за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування розміру орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за поточний місяць. Відповідно до п.3.4. додатково до орендної плати нараховується податок на додану вартість у розмірі та порядку, визначених законодавством України, який сплачується орендарем разом з орендною платою.

Відповідно до п.п. 3.5., 3.6., договору оренда плата за користування приміщенням сплачується щомісячно, починаючи з дати підписання акту приймання-передачі. Останнім днем сплати орендної плати є дата підписання Сторонами акту приймання-передачі при повернення об’єкта оренди орендодавцеві. Орендна плата сплачується орендарем незалежно від наслідків господарської діяльності орендаря щомісячно не пізніше 10 числа поточного місяця на рахунок орендодавця.

Договір, відповідно до п.9.1. набирає чинності з 17.10.2008 р. та діє до 17.10.2009 р.

Факт передачі позивачем приміщення загальною площею 121,10 кв.м., розташованого за адресою: м. Київ, вул. Драйзера,16, відповідачу підтверджується актом прийому-передачі приміщень, що надаються в оренду від 17.10.2008 р. (копія –у матеріалах справи).

Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач зазначає, що відповідач неналежним чином виконує зобов’язання щодо сплати орендних платежів за договором оренди нежитлового приміщення від 17.10.2008 р., у зв’язку з чим у відповідача виникла заборгованість у розмірі 49 792,59 грн. за період з травня 2010 року до жовтня 2010 року.

Відповідно до ч. 1 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Згідно з положеннями ч. 5 ст. 1 Закону України «Про оренду державного та комунального майна»оренда майна інших форм власності може регулюватися положеннями цього Закону, якщо інше не передбачено законодавством та договором оренди.

У договорі оренди від 17.10.2008 р. не міститься застереження щодо застосування до правовідносин сторін положень Закону України «Про оренду державного та комунального майна».

Відповідно до ст. 2 Закону України «Про оренду державного та комунального майна»орендою є засноване на договорі строкове платне користування майном, необхідним орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності.

Як встановлено ч. 1 ст. 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Згідно з ч. 1 ст. 759 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Частинами 1, 3, 5 ст. 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов’язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.

Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов’язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічні положення містяться і в Господарському кодексі України. Так, відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договорів, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 ст. 19 Закону України «Про оренду державного та комунального майна»орендар за користування об'єктом оренди вносить орендну плату незалежно від наслідків господарської діяльності.

Згідно з ч. 1 ст. 762 Цивільного кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Статтею 286 Господарського кодексу України встановлено, що орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Строки внесення орендної плати визначаються в договорі.

Згідно з ч. 1 ст. 763 Цивільного кодексу України договір найму укладається на строк, встановлений договором.          

Положеннями ч. 1, ч.2 ст. 782 Цивільного кодексу України визначено, що наймодавець має право відмовитися від договору оренди і вимагати повернення речі, якщо орендар не вносить плату за користування річчю протягом трьох місяців. У разі відмови від договору оренди договір є розірваним з моменту одержання орендарем повідомлення орендодавця про відмову від договору.

Як вбачається з матеріалів справи, починаючи з жовтня 2008 р. відповідач не сплачував орендних платежів, у зв’язку з чим у нього виникла заборгованість в розмірі 49792,59 грн.

Позивач звернувся до відповідача з листом №09/1002 від 20.03.2009 в якому повідомив про відмову від договору оренди №44/2008 від 17.10.2008 р. в порядку, передбаченому ст. 782 Цивільного кодексу України, та вимагав звільнити орендовані приміщення.

Відповідно до повідомлення №7210 про поштове відправлення рекомендованої кореспонденції, лист №09/1002 від 20.03.2009 був одержаний відповідачем 27.03.2009 р.

Таким чином в силу положень ч.2 ст.782 Цивільного кодексу України договір №44/2008 від 17.10.2008 р. є розірваним з 27.03.2009 р.

Судом встановлено, що 26.02.2010 р. Господарським судом міста Києва прийняте рішення у справі № 16/528 за позовом АЕК «Київенерго»в особі філіалу «Теплові розподільчі мережі Київенерго»до ТОВ «Укртелеком»про виселення ТОВ «Укртелеком»з нежитлових приміщень у будинку 16 по вул. Драйзера у м. Києві, яким задоволено позовні вимоги і зобов’язано відповідача передати зазначене приміщення за актом приймання-передачі позивачу.

Зазначені обставини встановлені в рішенні Господарського суду міста Києва від 26.02.2010р.у справі №16/528, а отже в силу положень ст. 35 ГПК не потребують доведення.

Крім того, 18.10.2010 р. начальником відділу державної виконавчої служби Деснянського районного управління юстиції у місті Києві С.В. Ніколаєвим винесено постанову про закінчення виконавчого провадження з виконання наказу № 16/528 від 12.04.2010 р. у зв’язку з виселенням ТОВ «Укртелеком»з нежитлових приміщень: у буд. 16 на вул. Драйзера, у м. Києві, загальною площею 121,10 кв.м., розташованому на 1 поверсі, площею 59,40 кв.м. та на 2 поверсі, площею 61,70 кв.м. та передачі зазначених приміщень за актом приймання-передачі Акціонерній енергопостачальній компанії «Київенерго»в особі філіалу «Теплові розподільчі мережі Київенерго».

Таким чином, приміщення було фактично звільнено відповідачем 18.10.2010 р.

Отже, позивач відповідно до п.3.5. договору зобов’язаний вносити плату за весь період користування зазначеним приміщенням.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідач заявлених до нього вимог не спростував, доказів належного виконання ним зобов’язань щодо сплати орендних платежів за період з травня до 18 жовтня 2010 р. за за користування приміщенням не надав.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що відповідачем було порушено умови договору оренди від 17.10.2008 р., а також положення ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України.

За таких обставин, враховуючи положення п.3.5. договору, враховуючи, що приміщення було звільнено відповідачем лише 18.10.10р., суд приходить до висновку, що вимоги позивача в частині стягнення з відповідача орендної плати за користування приміщенням за період з травня до 18 жовтня у розмірі 49 792,59 грн. є обґрунтованими, а відтак - визнаються судом такими, що підлягають задоволенню.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача пеню у розмірі 2285,46 грн. та 3 % річних у сумі 407,53 грн. за період з травня до 18 жовтня 2010 285,46 грн.

Згідно з ч. 1 ст. 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором. У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.

Згідно з ч. 1 ст. 217 Господарського кодексу України у сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.

Статтею 230 Господарського кодексу України встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов’язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов’язання.

Відповідно до статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума, або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з ч. 1 ст. 550 Цивільного кодексу України право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання.

При цьому ст. 547 Цивільного кодексу України встановлено, що правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі. Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним.

          Враховуючи вищевикладене та приймаючи до уваги, що договір оренди №44/2008 від 17.10.2008 р. розірваний з 27.03.2009 р., а відтак - відсутня письмова форма щодо забезпечення виконання зобов’язання у вигляді неустойки, суд вважає заявлену вимогу про стягнення пені у розмірі 2285,46 грн. за період з травня до 18 жовтня 2010 з відповідача необґрунтованою і тому відмовляє у її задоволенні.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов’язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно розрахунку позивача розмір трьох процентів річних за період з травня до 18 жовтня 2010 від простроченої суми становить 407, 53 грн.

При перевірці правильності обчислення позивачем розмір трьох відсотків річних від простроченої суми, судом встановлено, що за вказаний позивачем період останнім допущено помилку в методиці її нарахування.

За розрахунком суду, який здійснено у відповідності до вимог чинного законодавства України, розмір трьох процентів річних за прострочення виконання відповідачем грошового зобов’язання за договором оренди №44/2008 від 17.10.2008 р. за період з 01.05.2010 р. до 18.10.2010 р. становить 125,11 грн.

За таких обставин, підлягає задоволенню заявлена позивачем вимога про стягнення 3 % річних від простроченої суми у розмірі 125,11 грн.

Витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, відповідно до ч. 5 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи наведене, керуючись ст.ст. 32, 33, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Акціонерної енергопостачальної компанії «Київенерго»в особі філіалу «Теплові розподільчі мережі Київенерго» - задовольнити частково.

          2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Укртелеком»(04080, м. Київ, вул. Фрунзе, 127, код ЄДРПОУ 34295099), з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення, на користь Акціонерної енергопостачальної компанії «Київенерго»в особі філіалу «Теплові розподільчі мережі Київенерго»(01001, м. Київ, вул. Івана Франка, 5, код ЄДРПОУ 00131305) заборгованість з орендної плати у розмірі 49792,59 (сорок девять тисяч сімсот дев’яносто дві грн. 59 коп.) грн., 125,11 (сто двадцять п’ять грн. 11 коп.) грн. –3% річних, 499,17 (чотириста дев’яносто девять грн. 17 коп.) грн. –державного мита та 224,45 (двісті двадцять чотири грн. 45 коп.) грн. –витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. В іншій частині у позові відмовити.

4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

СуддяПригунова А.Б. Повне рішення складено: 05.04.2011 р.