Рішення № 14696227, 01.04.2011, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 61/12501.04.11 За позовом:Товариства з обмеженою відповідальністю «Бауміт Україна»

До відповідача:Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Спецтехстрой»

Про: стягнення боргу за поставлені будівельні матеріали в сумі 34696 грн. 07 коп.

Суддя Івченко А.М.

Представники: Позивача:Бачкова Н.Р. –довіреність б/н від 01.11.2010 Відповідача:не з’явився

У судовому засіданні 01.04.2011 оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

          До Господарського суду м. Києва звернулося з позовом Товариство з обмеженою відповідальністю «Бауміт Україна»до Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Спецтехстрой»про стягнення боргу за поставлені будівельні матеріали в сумі 34696 грн. 07 коп.

          Позивач обґрунтовує свої вимоги тим, що між позивачем та відповідачем укладено договір поставки товару (будівельних матеріалів), при чому позивач свої зобов’язання з поставки виконав належним чином, в той час як відповідач плату за поставлений товар за договором у повному обсязі не сплатив, внаслідок чого утворилася заборгованість, стягнення якої разом з 3 відсотками річних та збитків від інфляції і є предметом даного спору.

          Ухвалою суду від 03.03.2011 порушено провадження у справі № 61/125 та призначено її розгляд на 01.04.2011.

          Через відділ діловодства Господарського суду м. Києва 21.03.2011 позивачем надано суду документи на виконання вимог ухвали суду від 03.03.2011.

У судове засідання 01.04.2011 з’явився представник позивача, позовні вимоги підтримав у повному обсязі та надав пояснення у справі.

Представник відповідача у судове засідання не з’явився, про причини неявки суду не повідомив, відзиву на позов та витребуваних судом документів не надав. Про час і місце розгляду справи відповідач був повідомлений належним чином, оскільки ухвалу суду від 03.03.2011 направлено на адресу відповідача, вказану у позовній заяві та у витязі з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців станом на 22.03.2011.

          Відповідно до ст. 75 ГПК України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Судом, у відповідності з вимогами ст. 81-1 ГПК України, складено протокол судового засідання, який долучено до матеріалів справи.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши наявні у матеріалах справи докази, оглянувши у судовому засіданні оригінали документів, копії яких знаходяться у матеріалах справи, суд, -

ВСТАНОВИВ:

          21.09.2009 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Бауміт Україна»(надалі також –позивач, постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Компанія «Спецтехстрой»(надалі також –відповідач, покупець) укладено договір поставки товару № 39-09 (надалі також –договір) згідно з пунктом 1.1. якого постачальник зобов’язався поставити (передати) покупцеві будівельні матеріали, що визначені у цьому договорі (надалі також - товар), а покупець зобов’язався прийняти, реалізувати та оплатити зазначений вище товар на умовах, визначених в цьому договорі.

          Пунктом 1.2. договору встановлено, що найменування, одиниця виміру, загальна кількість товару, що підлягає поставці за цим договором, ціна за одиницю товару, його часткове співвідношення (асортимент, номенклатура), зазначаються у рахунках-фактурах та накладних, які є невід’ємною частиною цього договору.

          Відповідно до п. 2.6. договору сума договору складається з суми вартості партій товарів, поставлених постачальником протягом строку дії цього договору та вказаних у накладних.

          Згідно з п. 4.3. договору, поставка вважається здійсненою, коли товар завантажений на транспортний засіб, наданий перевізником, що призначений покупцем чи іншою особою, що діє від імені останнього. Пунктом 4.5. встановлюється, що датою поставки твору вважається дата передачі товару покупцю, яка зазначена у видатковій накладній, підписаній обома сторонами.

          Пунктом п. 5.1. договору встановлено, що покупець здійснює оплату кожної партії товару на умовах 100 % передплати протягом 10 (десяти) банківських днів з моменту погодження сторонами замовлення на поставку.

          Згідно з п. 5.2. договору, для забезпечення контролю за ходом проведення взаєморозрахунків постачальник кожного кварталу готує та надсилає покупцю акт звірки взаєморозрахунків в двох екземплярах. Покупець зобов’язаний протягом 10 (десяти) робочих днів з дня отримання розглянути, підписати акт звірки взаєморозрахунків, поставити свою печатку та повернути один екземпляр покупцю. У випадку неотримання від покупця підписаного акту звірки, або аргументованого заперечення, керуючись статтею 10 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в України», заборгованість та інші результати взаєморозрахунків, зазначені у відправленому постачальником актів звірки взаєморозрахунків, вважатимуться такими, що підтверджені покупцем.

          Судом встановлено, що у відповідності до умов договору позивач протягом вересня 2009-грудня 2009 поставив (передав у власність) відповідача товару на загальну суму 479259 грн. 19 коп. В той же час відповідач свої зобов’язання з оплати за поставлений товар виконав частково та на момент подання позову здійснив оплату в розмірі 448347 грн. 26 коп.

          Зокрема, у матеріалах справи знайшло своє підтвердження, що відповідачем не було здійснено оплати у повному обсязі вартості наступних партій товару: згідно видаткової накладної № БУ-0004663 від 23.11.2009 на загальну суму 24847 грн. 00 коп.; згідно видаткової накладної № БУ-0004803 від 04.12.2009 на загальну суму 12 054 грн. 00 коп.; згідно видаткової накладної № БУ-0004804 від 04.12.2009 на загальну суму 665 грн. 66 коп.; згідно видаткової накладної № БУ-0004805 від 04.12.2009 на загальну суму 2160 грн. 00 коп.

          Судом на підставі виписки з банківського рахунку досліджено, що відповідачем здійснено часткове погашення заборгованості перед позивачем згідно видаткової накладної № БУ-0004663 від 23.11.2009 на суму 8814 грн. 73 коп.

          На підставі п. 5.1. договору відповідач зобов’язаний був оплатити повну вартість партій товару у наступні строки: за видатковою накладною № БУ-0004663 –до 23.11.2009; за видатковою накладною № БУ-0004803 –до 04.12.2009; за видатковою накладною № БУ-0004804 –до 04.12.2009; за видатковою накладною № БУ-0004805 –до 04.12.2009.

          Разом з цим, доказів оплати поставленої продукції у відповідності до встановлених договором строків оплати, відповідачем суду надано не було.

          Таким чином, суд встановлює порушення господарського зобов’язання відповідача в частині не перерахування у повному обсязі у встановлений договором строк грошових коштів за поставлений на його адресу товар. Враховуючи це, заборгованість відповідача перед позивачем складає 30911 грн. 93 коп.

          Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України, суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

          Згідно статті 173 Господарського кодексу України один суб’єкт господарського зобов’язання повинен вчинити певну дію на користь іншого суб’єкта, а інший суб’єкт має право вимагати від зобов’язаної сторони виконання її обов’язку.

          До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським Кодексом.

          Статтями 525, 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

          У відповідності до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).

          Стаття 611 чинного Цивільного кодексу України передбачає, що у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, якими зокрема є сплата неустойки, відшкодування збитків та моральної шкоди.

          Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов’язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (стаття 612 Цивільного кодексу України).

          Судом також встановлено, що в зв’язку з несплатою вартості товару в повному обсязі позивач неодноразово звертався до відповідача з вимогами про оплату заборгованості. Так, відповідачеві було направлено листи від 19.01.2010 № 193, від 14.04.2010 № 525, проти матеріали справи не містять доказів, що підтверджують дії відповідача, спрямовані на розгляд та задоволення цих вимог.

          В той же час, матеріали справи містять акт звіряння взаємних розрахунків станом на 31.12.2009, підписаний представниками позивача та відповідача, який підтверджує, що заборгованість відповідача перед позивачем складає 30911 грн. 93 коп.

          Таким чином, доводи позивача про порушення його майнових прав на заявлену суму (30911 грн. 93 коп.) є правомірними, документально підтвердженими та не спростованими відповідачем в установленому законом порядку.

          Також, згідно вимог ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

          У судовому засіданні знайшло підтвердження, що відповідачем на час звернення позивача до суду не виконано взятих на себе зобов’язань в частині оплати у повному обсязі поставленого товару, таким чином допущено прострочення виконання грошових зобов’язань перед позивачем, що дає правові підстави останньому застосувати до відповідача відповідальність, передбачену статтею 625 Цивільного кодексу України, у зв’язку з чим суд позовні вимоги позивача щодо стягнення 3 % річних задовольняє повністю в розмірі 843 грн. 51 коп.

          З наданим розрахунком інфляційних витрат суд також погоджується з позивачем та задовольняє зазначену грошову вимогу в розмірі 2940 грн. 62 коп.

          Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

          Згідно з ч. 2 ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

          Враховуючи, що відповідач в судове засідання не з’явився, на день розгляду спору не надав суду будь-яких заперечень по суті заявлених позовних вимог, як і не надав суду доказів про погашення заборгованості перед позивачем, суд вважає позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Бауміт Україна»підтвердженими документально та такими, що підлягають задоволенню повністю.

          Відповідно до статті 49 ГПК України при задоволенні позову державне мито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на відповідача.

          На підставі наведеного та керуючись ст. ст. 33, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд –

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити повністю.

          2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Спецтехстрой»(02002, м. Київ, вул. М. Раскової, 4а, код ЄДРПОУ 34726595) з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Бауміт Україна»(03680, м. Київ, вул. Червонопрапорна, буд. 34, код ЄДРПОУ 34422747) суму основного боргу в сумі 30911 (тридцять тисяч дев’ятсот одинадцять) грн. 93 коп., три відсотки річних в сумі 843 (вісімсот сорок три) грн. 51 коп., інфляційні в сумі 2940 (дві тисячі дев’ятсот сорок) грн. 62 коп., витрати з оплати державного мита в сумі 346 (триста сорок шість) грн. 96 коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 236 (двісті тридцять шість) грн.

          3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.

СуддяА.М. Івченко Дата підписання рішення: 05.04.2011