Рішення № 14696060, 31.03.2011, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 2/5331.03.11 За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Вассма»

До Товариства з обмеженою відповідальністю «Лотуре-Агро»

про стягнення 7776115,41 грн.                                                                                                               Суддя Домнічева І.О.

Представники:

Від позивача Бонтлаб В.В.

Від відповідача Крупник А.В.

Обставини справи:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Вассма», позивач у справі, звернулося до Господарського суду м. Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Лотуре-Агро», відповідача у справі, про стягнення (з врахуванням заяви про уточнення позовних вимог від 28.03.11р.) за Договором купівлі-продажу 2403010/-ПК від 24.03.10р. 4751484,88 грн. основного боргу, 1854067,46 грн. відсотків за користування товарним кредитом, 648492,76 грн. штрафу, 437410,27 грн. пені та 84660,04 грн. 3% річних; також позивач просить суд покласти на відповідача судові витрати в сумі 25500 грн. державного мита на 236 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.03.2011р. порушено провадження у справі.

Разом з позовною заявою, позивачем 14.03.11р. через Відділ діловодства Господарського суду міста Києва подано заяву про вжиття заходів забезпечення позову.

Представником відповідача в судовому засіданні 24.03.11р. подано суду клопотання про приєднання документів до матеріалів справи, що подаються на виконання вимог ухвали суду від 15.03.11р.

Від позивача 28.03.11р. через Відділ діловодства Господарського суду міста Києва надійшла заява про уточнення позовних вимог, відповідно до якої позивач просить суд стягнути з відповідача заборгованість по Договору купівлі-продажу 240310/-ПК від 24 березня 2010 року у розмірі 7 776 115,41 гривень у тому числі:

•          4 751 484,88 гривень - сума основного боргу по Договору;

•          1 854 067,46 гривень - розмір відсотків за користування товарним кредитом по Договору;

•          648 492.76 гривень - розмір штрафу;

•          437 410.27 гривень - пеня;

•          84 660,04 гривень - 3% річних.

Також позивач просить суд покласти на відповідача судові витрати в сумі 25500 грн. державного мита на 236 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Крім того, від позивача 28.03.11р. через Відділ діловодства Господарського суду міста Києва надійшло уточнення до заяви про вжиття заходів забезпечення позову.

Від відповідача 29.03.11р. через Відділ діловодства Господарського суду міста Києва надійшов відзив на позов.

В судовому засіданні 31.03.2011р. судом було оголошено вступну та резолютивну частини рішення по справі про задоволення позовних вимог в повному обсязі, з врахуванням заяви позивача про уточнення позовних вимог від 28.03.11р., і також в судовому засіданні 31.03.2011р. судом було розглянуто та задоволено заяву позивача про забезпечення позову (з врахування уточнення до заяви від 28.03.11р.).

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві (роз’яснення Президії Вищого арбітражного суду України від 18.09.97 № 02-5/289 із змінами “Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України”).

Крім того, в інформаційному листі Вищого господарського суду України від 14.08.2007р. № 01-8/675 “Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2007 року”(пункт 15) зазначено, що відповідно до пункту 2 частини другої статті 54 Господарського процесуального кодексу України позовна заява повинна містити, зокрема, місцезнаходження сторін (для юридичних осіб).

Згідно із статтею 93 Цивільного кодексу України місцезнаходженням юридичної особи є адреса органу або особи, які відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступають від її імені.

У пункті 11 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2007р. N 01-8/123 “Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році” зазначено, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Водночас законодавство України, в тому числі Господарський процесуальний кодекс України, не зобов'язує й сторону у справі, зокрема позивача, з'ясовувати фактичне місцезнаходження іншої сторони (сторін) у справі (якщо воно не співпадає з її місцезнаходженням, визначеним згідно із згаданою статтею 93 Цивільного кодексу України) та зазначати таке фактичне місцезнаходження в позовній заяві чи інших процесуальних документах.

З матеріалів справи вбачається, що ухвали суду надсилались сторонам за адресами, зазначеними в позовній заяві та документах, доданих до матеріалів справи.

В разі коли фактичне місцезнаходження юридичної особи - учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу.

Сторони були належним чином повідомлені про призначення справи до розгляду в засіданні суду, про час і місце його проведення.

Представники Позивача у судових засіданнях підтримували викладені у позові обставини, та просили позовні вимоги задовольнити в повному обсязі, з врахуванням заяви про уточнення позовних вимог від 28.03.11р., а також підтримували заяву про забезпечення позову (з врахування уточнення до заяви від 28.03.11р.).

Представники Відповідача у судових засіданнях проти позову заперечували частково, відповідно наданого суду 29.03.11р. відзиву.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення присутніх представників сторін, оглянувши надані сторонами оригінали документів, на які вони посилаються, як на підставу своїх вимог та заперечень, та копії яких долучені до матеріалів справи, суд —

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до умов Договору купівлі-продажу № 240310/-ПК від 24.03.2010 р. (тут і надалі - Договір) Відповідачу було поставлено Товар на загальну суму 8 772 552,40 гривень, який був частково оплачений на суму 4 021 067,52 гривень.

Товар на зазначену вище загальну вартість був поставлений Позивачем у період із 23.04.2010 р. по 01.09.2010 р. відповідно до видаткових накладних, копії яких додані до матеріалів справи.

Жодних претензій від Відповідача не надходило, в матеріалах справи відсутні докази протилежного, а отже Позивач виконав свої обов'язки за Договором у повному обсязі та належним чином.

Строки оплати за отриманий Товар визначені у п. 4.1. Договору, який згідно додаткової угоди №2 від 28 квітня 2010 року був викладений у новій редакції.

Покупець повинен у строк до 15 травня 2010 року перерахувати на поточний рахунок Продавця суму попередньої оплати у розмірі 20% від вартості Товару, що вказаний у додатку(ах) до Договору. На залишок заборгованості Продавець надає покупцю товарний кредит з відстрочкою платежу з наступним графіком сплати:

- 30% від суми вартості всього Товару по Договору, Покупець має сплатити до «20»вересня 2010 року;

- 20% від суми вартості всього Товару по Договору, Покупець має сплатити до «20»листопада 2010 року;

- 30% від суми вартості всього Товару по Договору, Покупець має сплатити до «20»грудня 2010 року.

Як вбачається з матеріалів справи, в порушення умов Договору Відповідач не дотримався графіку оплати за отриманий товар:

- 06 квітня 2010 року - 250 000,00 гривень;

-          13 квітня 2010 року - 750 000,00 гривень;

-          28 травня 2010 року - 1 021 067,52 гривень;

- 26 листопада 2010 року - 2 000 000,00 гривень.

Вищенаведена оплата в розмірі 4 021 067,52 гривень, та наведений вище порядок її надходження підтверджуються банківськими виписками із рахунку Позивача, копії яких долучено до матеріалів справи.

Згідно з вимогами ст. 193 Господарського кодексу України та ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов’язання має виконуватись належним чином у відповідності з умовами договору; одностороння відмова від виконання зобов’язання і одностороння зміна умов не допускається.

Як вбачається з матеріалів справи, Відповідач порушував умови Договору та проводив оплату по Договору несвоєчасно і не в повному обсязі, що призвело до виникнення заборгованості.

Суд погоджується та вважає обґрунтованим наданий Позивачем розрахунок заборгованості Відповідача з оплати поставленого за Договором Товару у період з 23.04.2010 р. по 01.09.2010 р., відповідно до якого заборгованість відповідача становить 4 751 484,88 гривень.

В матеріалах справи відсутні докази сплати Відповідачем вищенаведеної заборгованості, а тому, зважаючи на все вищенаведене, суд вважає обґрунтованими вимоги про стягнення з Відповідача суми заборгованості з оплати поставленого за Договором Товару у період із 23.04.2010 р. по 01.09.2010 р. в розмірі 4 751 484,88 грн.

Відповідно до умов Договору та додаткової угоди №2 Сторони дійшли згоди, що на 80% (7 018 041,92 гривень) від суми вартості всього Товару Позивач надає Відповідачу товарний кредит.

При цьому на умовах Товарного кредиту був поставлений Товар на суму 104 205,52 гривень відповідно до видаткової накладної № 62/0000122 від 23.04.10 року та товар на загальну суму 6 913 836,40 гривень відповідно до видаткових накладних у період із 26.04.2010 року по 01.09.2010 року.

Товар поставлений згідно видаткової накладної №62/0000121 від 23.04.10 року на суму 1 342 580,00 гривень та частково товар, поставлений відповідно до видаткової накладної №62/0000122 від 23.04.10 року на суму 411930,48 гривень (516 136,00 гривень (сума накладної) - 104 205,52 (товар на умовах товарного кредиту) не враховується як поставлений на умовах товарного кредиту, оскільки фактично це 20% від вартості договору, який мав бути оплачений попередньо до 15 травня 2010 року.

На умовах попередньої оплати Товар поставлений на загальну суму 1 754 510,48 гривень, а тому щодо нього не застосовується товарний кредит.

Договір був укладений із наданням товарного кредиту, що повністю погоджується із нормами ст. 694 ЦК України відповідно до п. 1 якої договором купівлі-продажу може бути передбачений продаж товару в кредит з відстроченням або з розстроченням платежу. Якщо покупець прострочив оплату товару, проданого в кредит, продавець має право вимагати повернення неоплаченого товару. Якщо покупець прострочив оплату товару, на прострочену суму нараховуються проценти відповідно до статті 536 цього Кодексу від дня, коли товар мав бути оплачений, до дня його фактичної оплати.

Договором купівлі-продажу може бути передбачений обов'язок покупця сплачувати проценти на суму, що відповідає ціні товару, проданого в кредит, починаючи від дня передання товару продавцем (п. п. 4, 5 ст. 694 ЦК України).

Відповідно до ст. 536 ЦК України, за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

У п. 4.5 Договору сторони визначили, що у разі несвоєчасної оплати товарного кредиту у відповідності до умов оплати, що зазначені у п. 4.1 Договору на суму заборгованості нараховуються відсотки за користування товарним кредитом по ставці 0,1% за кожний день користування.

Нарахування відсотків здійснюється на суму товарного кредиту, тобто на суму вартості Товару, що передавався на умовах товарного кредиту, за період з моменту фактичного відвантаження Товару до моменту сплати Покупцем суми вартості Товару отриманого на умовах товарного кредиту (аналогічна правова позиція викладена у Постановах Вищого господарського суду України по справам №41/13-09 від 21.07.2009р., №3/38 від 29.11.2010р., №11/144-10 (15/141-09) від 13.12.2010р., №7/18/10 від 20.01.2011 р.).

Суд погоджується та вважає обґрунтованим наданий Позивачем розрахунок заборгованості Відповідача зі сплати відсотків за користування товарним кредитом за період із 23.04.2010 року по 28.03.2011 року, що складає 1 854 067, 46 грн.

В матеріалах справи відсутні докази сплати Відповідачем вищенаведеної заборгованості, а тому, зважаючи на все наведене, суд вважає обґрунтованими вимоги про стягнення з Відповідача суми заборгованості зі сплати відсотків за користування товарним кредитом за період із 23.04.2010 року по 28.03.2011 року, що складає 1 854 067, 46 грн.

Згідно п. 7.1 Договору у випадку несвоєчасної оплати Товару згідно умов даного Договору Покупець зобов'язаний сплатити штраф у розмірі 10% від суми неоплаченого Товару згідно графіку погашення товарного кредиту та пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми боргу за кожен день прострочення.

Відповідно до ст. 549 ЦК України, штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання (п. 1 ст. 550 ЦК України).

За своєю правовою природою, штраф та пеня є різними мірами відповідальності за різні правопорушення, що прямо вбачається з положень ст. 549 ЦК України, а саме: штраф є мірою відповідальності за сам факт невиконання або неналежного виконаного зобов'язання, а пеня є мірою відповідальності за несвоєчасно виконане саме грошове зобов'язання, та обчислюється у відсотках від суми цього простроченого грошового зобов’язання за кожен день прострочення.

При цьому, чинне законодавство не встановлює граничного розміру неустойки і збільшення її розміру за рахунок встановлення штрафу у випадку порушення виконання зобов'язання з оплати у встановлений вказаним договором строк і відповідне положення договору не суперечить чинному законодавству, яке встановлює обмеження лише щодо розміру такого виду неустойки як пеня (аналогічна правова позиція викладена у Постановах Вищого господарського суду України по справам №27/08-10 від 13.07.2010 р. та №29/372-09 від 11.05.2010 р.).

Суд погоджується та вважає обґрунтованим наданий Позивачем розрахунок заборгованості Відповідача зі сплати штрафу та пені, що встановлені п. 7.1 Договору, та зазначає, що:

- розмір штрафу станом на 20.09.2010 - 236 520,86 гривень., станом на 20.11.2010 - 175 451,04 гривень та станом на 20.12.2010 - 236520,86 гривень, що разом складає 648 492,76 гривень = 236 520,86 + 175 451,04 + 236 520,86 гривень;

- розмір пені за період з 21.09.10 р. по 25.11.10 р. - 189 226,55 гривень, та з 26.11.10 по 28.03.11 - 248 183,72 гривень, і разом сума пені на прострочення оплати за поставлений Товар складає 437 410,27 гривень = 189 226,55 + 248 183,72.

В матеріалах справи відсутні докази сплати Відповідачем вищенаведених пені та штрафу, а тому, зважаючи на все наведене, суд вважає обґрунтованими вимоги Позивача про стягнення з Відповідача 648 492,76 гривень штрафу та 437 410,27 гривень пені.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд погоджується та вважає обґрунтованим наданий Позивачем розрахунок 3% річних:

- за період з 21.09.10р. по 25.11.10р. - 36624,49 гривень;

- за період з 26.11.10р. по 28.03.11р. - 48035,55 гривень.

Отже сума 3% відсотків річних за прострочення грошового зобов'язання станом на 28.03.2011 складає 84 660,04 гривень (36624,49 + 48035,55).

В матеріалах справи відсутні докази сплати Відповідачем вищенаведеної суми 3% річних, а тому, зважаючи на все наведене, суд вважає обґрунтованими вимоги Позивача про стягнення з Відповідача 3% річних в сумі 84 660,04 гривень.

Статтею 33 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку, що заявлені позивачем вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі (з врахуванням заяви позивача про уточнення позовних вимог від 28.03.11р.).

Відповідно ст. 49 ГПК України, з Відповідача на користь Позивача стягуються суми витрат по сплаті державного мита та інформаційно-технічного забезпечення судового процесу за звернення з позовом до Господарського суду міста Києва.

Керуючись ст.ст. 2, 12, 13, 16, 33, 34, 49, 64, 75, 82, 83, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд –

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Лотуре-Агро»(м. Київ, провулок Жуковського, 13/16; ідентифікаційний код 34287465) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Вассма»(м. Київ, Шосе Мінське, 4; ідентифікаційний код 33937992) 4 751484 (чотири мільйони сімсот п’ятдесят одну тисячу чотириста вісімдесят чотири) грн. 88 коп. основного боргу, 1854 067 (один мільйон вісімсот п’ятдесят чотири тисячі шістдесят сім) грн. 46 коп. відсотків за користування товарним кредитом, 648492 (шістсот сорок вісім тисяч чотириста дев’яносто дві) грн. 76 коп. штрафу, 437410 (чотириста тридцять сім тисяч чотириста десять) грн. 27 коп. пені, 84660 (вісімдесят чотири тисячі шістсот шістдесят) грн. 04 коп. 3% річних, 25500 (двадцять п’ять тисяч п’ятсот) грн. державного мита та 236 (двісті тридцять шість) грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя І.О.Домнічева

Повне рішення складено 04.04.11р.