Рішення № 14695631, 29.03.2011, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 2/4229.03.11 За позовом           Товариства з обмеженою відповідальністю «Інверт» до                     Приватного підприємства «Транском»

про                     стягнення 14485,42 грн.

Суддя Домнічева І.О.

Представники:

Від позивача Ярошенко С.М.          

Від відповідача не з’явився

Обставини справи:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Інверт», позивач у справі, звернулось до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Приватного підприємства «Транском»про стягнення з останнього суми заборгованості, пені, інфляційних та 3% річних за договором № 12.

Представник відповідача тричі в судове засідання не з’явився, ніяких заяв, клопотань до суду не подав та не надіслав.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві (роз’яснення Президії Вищого арбітражного суду України від 18.09.97 № 02-5/289 із змінами “Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України”).

Крім того, в інформаційному листі Вищого господарського суду України від 14.08.2007р. № 01-8/675 “Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2007 року”(пункт 15) зазначено, що відповідно до пункту 2 частини другої статті 54 Господарського процесуального кодексу України позовна заява повинна містити, зокрема, місцезнаходження сторін (для юридичних осіб).

Згідно із статтею 93 Цивільного кодексу України місцезнаходженням юридичної особи є адреса органу або особи, які відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступають від її імені.

У пункті 11 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2007р. N 01-8/123 “Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році” зазначено, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Водночас законодавство України, в тому числі Господарський процесуальний кодекс України, не зобов'язує й сторону у справі, зокрема позивача, з'ясовувати фактичне місцезнаходження іншої сторони (сторін) у справі (якщо воно не співпадає з її місцезнаходженням, визначеним згідно із згаданою статтею 93 Цивільного кодексу України) та зазначати таке фактичне місцезнаходження в позовній заяві чи інших процесуальних документах.

З матеріалів справи вбачається, що ухвали суду надсилались сторонам за адресами, зазначеними в позовній заяві та документах, доданих до матеріалів справи.

В разі коли фактичне місцезнаходження юридичної особи - учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу.

Сторони були належним чином повідомлені про призначення справи до розгляду в засіданні суду, про час і місце його проведення.

За таких обставин та враховуючи положення ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

При розгляді матеріалів справи встановлено, що:

Між сторонами у справі 10.01.2005 був укладений договір поставки № 12.

Виходячи з положення п. 9.2. договору, строк дії договору було пролонговано.

На підставі даного договору позивач 30 листопада 2008 року передав відповідачеві товар –кондитерські вироби загальною вартістю 10098,50 грн., що підтверджується видатковою товарно-транспортною накладною № 0-00000730 від 30.11.2008.

Відповідно до п. 2.2. договору відповідачеві надавалась відстрочка оплати переданого йому товару терміном на 10 банківських днів.

Станом на день пред’явлення позову та прийняття рішення відповідачем не надано доказів сплати вартості товару.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України, зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших акті цивільного законодавства, а за відсутності таких вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно зі статтею 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

За таких обставин та відповідно до п. 5.2 договору з відповідача підлягає стягненню пеня за несвоєчасне виконання грошового зобов’язання.

Крім того, відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Отже, оскільки відповідач припустився несвоєчасного виконання грошового зобов’язання, з останнього підлягають стягненню інфляційні та 3% річних.

Виходячи з вищевикладеного, вимоги позивача обґрунтовані, підтверджуються матеріалами справи, відповідачем не спростовані.

Керуючись ст.ст. 49, 82 Господарського процесуального кодексу України, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Стягнути з Приватного підприємства «Транском»(м. Київ, вул. Тульчинська, 7, кВ. 31; код ЄДРПОУ 31003022) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Інверт»(м. Полтава, вул. Вузька, 19; код ЄДРПОУ 30668247) 10098 (десять тисяч дев’яносто вісім) грн. 50 коп. основного боргу, 1213 (одну тисячу двісті тринадцять) грн. 92 коп. пені, 2534 (дві тисячі п’ятсот тридцять чотири) грн. 72 коп. інфляційних, 638 (шістсот тридцять вісім) грн. 28 коп. 3% річних, 144 (сто сорок чотири) грн. 85 коп. державного мита та 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

СуддяІ.О.Домнічева

Повне рішення складено 01.04.2011 р.