Рішення № 14695585, 29.03.2011, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 40/6129.03.11 За позовом Приватного акціонерного товариства „Страхова компанія "Каштан"

до 1. Приватного акціонерного товариства з іноземними інвестиціями "Слобожанська будівельна кераміка"

2. Приватного акціонерного товариства "Просто-Страхування"

про стягнення заборгованості в порядку регресу та штрафних санкцій - 30 591,18 грн

Суддя Пукшин Л.Г.

Представники сторін:

від позивача: Пилипець А.Ю. - представник за довіреністю № 777 від 02.08.10 р.

від відповідача 1: не зявився;

від відповідача 2: не зявився.

В судовому засіданні 29.03.11, в порядку ч. 1 ст. 85 ГПК України, було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд Господарського суду м. Києва передані позовні вимоги Приватного акціонерного товариства страхова компанія "Каштан" до Закритого акціонерного товариства з іноземними інвестиціями "Слобожанська будівельна кераміка" та Приватного акціонерного товариства "Просто-страхування" про стягнення заборгованості в порядку регресу та штрафних санкцій на загальну суму 30 591,18 грн.

В обґрунтування позовних вимог Позивач зазначає, що 14.06.07 р. між Закритим акціонерним товариством "Страхова компанія "Каштан" (правонаступником якого є Приватне акціонерне товариство страхова компанія "Каштан") та ОСОБА_1 (Страхувальник) було укладено договір добровільного страхування транспортних засобів № 8 МТ 003203, згідно якого Позивач надає страховий захист майновим інтересам Страхувальника щодо збитків, які можуть бути спричинені страховими випадками. Об'єктом договору є автомобіль марки "Volkswagen Jetta". В результаті ДТП транспортному засобу Страхувальника було завдано шкоду на суму 35 151,79 грн, що підтверджується "Звітом №20/04/10 про оцінку вартості майнової шкоди, завданої власнику КТЗ". Таким чином, сума, що була виплачена Позивачем в якості страхового відшкодування Страхувальнику за договором, складає 30 591,18 грн.

Під час дослідження страхового випадку Позивачу стало відомо, що цивільно-правова відповідальність Відповідача-1 (винуватця ДТП) на момент ДТП була застрахована у Відповідача-2 за полісом № ВА/2762305., тому у відповідності до ст.ст. 993, 1166, 1187, 1191 ЦК України та ст. 27 Закону України "Про страхування" Відповідач-2 несе відповідальність за матеріальну шкоду в межах ліміту 25 500 грн встановленого полісом № ВА/2762305. При цьому цим полісом передбачена франшиза в розмірі 510 грн. Внаслідок чого, Відповідач-2 зобов'язаний відшкодувати Позивачу суму в розмірі 24 990 грн в порядку регресу та пеню у розмірі 551,83 грн. Керуючись ст.1194 ЦК України Позивач стверджує, що з Відповідача-1 в порядку регресу також має бути стягнуто суму матеріальної шкоди у розмірі 5 601,18 грн, пеня у розмірі 126,06 грн, 3 % річних у розмірі 24,40 грн та інфляційні збитки -16,80 грн.

Ухвалою суду від 27.01.11 порушено провадження у справі № 40/61 та призначено справу до розгляду в судовому засіданні на 15.02.11.

У судове засідання 15.02.11 представник позивача зявився, вимоги ухвали суду від 27.01.11 виконав, надав клопотання про заміну відповідача-1 його правонаступником, на підтвердження чого надав витяг з ЄДРПОУ від 10.02.11 № 21-10/682-1.

Ухвалою суду від 15.02.11 відкладено розгляд справи на 01.03.11 та допущено заміну назви відповідача-1 - Закрите акціонерне товариство з іноземними інвестиціями "Слобожанська будівельна кераміка" на Приватне акціонерне товариство з іноземними інвестиціями "Слобожанська будівельна кераміка".

У судове засідання, призначене на 01.03.11, представник Позивача з'явився.

Представник Відповідача-1 через службу діловодства суду подав клопотання про відкладення розгляду справи.

Розглянувши клопотання представника Відповідача-1 у судовому засіданні суд вирішив його задовольнити.

Представник Відповідача-2 в судове засідання не зявився, про причини неявки суд не повідомив, про дату та час проведення судового засідання був повідомлений належним чином.

Керуючись ст. 77, 86 ГПК України суд відклав розгляд справи на 29.03.11 у звязку з неявкою в судове засідання представників відповідачів та клопотанням представника відповідача-1.

У судове засідання 29.03.11 представник позивача зявився, надав докази часткової сплати заборгованості відповідачем-2.

Відповідачі не забезпечили явку представників в судове засідання, вимог суду, викладених в ухвалі про порушення провадження у справі, не виконали, письмовий відзив на позов не надали.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві (розяснення Президії Вищого Арбітражного суду України від 18.09.1997р. № 02-5/289 із змінами “Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України”).

Крім того, в інформаційному листі Вищого господарського суду України від 14.08.2007р. № 01-8/675 “Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2007 року”(пункт 15) зазначено, що відповідно до пункту 2 частини другої статті 54 Господарського процесуального кодексу України позовна заява повинна містити, зокрема, місцезнаходження сторін (для юридичних осіб).

У пункті 11 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2007р. N 01-8/123 “Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році” зазначено, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Водночас законодавство України, в тому числі Господарський процесуальний кодекс України, не зобов'язує й сторону у справі, зокрема позивача, з'ясовувати фактичне місцезнаходження іншої сторони (сторін) у справі (якщо воно не співпадає з її місцезнаходженням, визначеним згідно із згаданою статтею 93 Цивільного кодексу України) та зазначати таке фактичне місцезнаходження в позовній заяві чи інших процесуальних документах.

В разі коли фактичне місцезнаходження юридичної особи - учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу.

З матеріалів справи вбачається, що ухвали Господарського суду міста Києва було надіслано на адресу відповідачів, зазначені в позовній заяві та у витягах з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України - 04050 м. Київ, вул. Грецена, 10 та 02002 м. Київ, вул. Микільсько-Слобідська, 2/Б, отже відповідачі не реалізували своє процесуальне право на участь в судовому засіданні.

На підставі ст. 75 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Судом заслухані пояснення представника позивача, досліджені надані суду докази та матеріали. В результаті дослідження наданих суду доказів та матеріалів, суд встановив:

14.06.2007 року між ОСОБА_1 (далі страхувальник) та Закритим акціонерним товариством „Страхова компанія „Каштан” (правонаступником якого є позивач) було укладено договір добровільного страхування транспортних засобів № 8 МТ 003203, відповідно до умов якого позивач надає страховий захист майновим інтересам Страхувальника щодо збитків, які можуть бути спричинені страховими випадками. Об'єктом договору є автомобіль марки "Volkswagen Jetta”, державний номер НОМЕР_1, строк дії договору з 15.06.07 по 14.06.08.

Як вбачається з матеріалів справи, а саме довідки ДАІ Печерського РВВС м. Києва та постанови Роменського міськрайонного суду сумської області у справі № 3-5409/2008 від 19.06.08, 21.05.08 в м. Києві на бульв. Дружби Народів мала місце ДТП за участю автомобіля марки „ЗІЛ”, державний номер НОМЕР_2, власником якого є відповідач-1, під керуванням ОСОБА_2, автомобіля марки "Volkswagen Jetta”, державний номер НОМЕР_1, власником якого є ОСОБА_1., під керуванням ОСОБА_3, та автомобіля марки „Daewoo”, державний номер НОМЕР_3, під керуванням ОСОБА_4. ДТП сталася в результаті порушення водієм ОСОБА_2 вимог п.15.12 ПДР України. Внаслідок зазначеної дорожньо-транспортної пригоди автомобіль "Volkswagen Jetta”, державний номер НОМЕР_1 був пошкоджений.

Відповідно до ст. 979 Цивільного кодексу України за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Згідно Звіту № 20/04/10 про оцінку вартості майнової шкоди, завданої власнику КТЗ від 03.06.08, транспортному засобу страхувальника було завдано шкоду на суму 35151,79 грн.

Відповідно до страхового акта № С-230-00-07-08-К1 від 31.07.08 позивач визнав ДТП страховим випадком та виплатив страхувальнику 30591,18 грн. страхового відшкодування, що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями платіжних доручень № 4283 від 01.08.08 на суму 3000,00 грн., № 4339 від 12.08.08 на суму 3000,00 грн., № 4405 від 15.05.08 на суму 4000,00 грн., № 4712 від 03.09.09 на суму 4000,00 грн., № 5473 від 09.12.08 на суму 2591,18 грн., № 5461 від 08.12.08 на суму 3000,00 грн., № 5440 від 01.12.08 на суму 2000,00 грн., № 5347 від 19.11.08 на суму 6000,00 грн., № 5105 від 02.10.08 на суму 3000,00 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 1188 Цивільного кодексу України, шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.

Відповідно до положень ч. 2 ст. 1187 Цивільного кодексу України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Згідно з положеннями статті 993 Цивільного кодексу України до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Відповідно до статті 27 Закону України “Про страхування” до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

З матеріалів справи вбачається, що цивільно-правова відповідальність відповідача-1 на момент ДТП була застрахована в АТ „Просто-страхування” (відповідач-2) за полісом № ВА/2762305.

Згідно вищезазначеного полісу встановлений сторонами ліміт відповідальності за шкоду заподіяну майну складає 25 500,00 грн. Зважаючи на положення п. 2 ст. 12.1 Закону страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, а саме (згідно розділу 2 Полісу) на 510,00 грн. За таких обставин, до позивача у порядку регресу перейшло право на отримання від відповідача-2 компенсації матеріальної шкоди, заподіяної власнику автомобіля "Volkswagen Jetta”, державний номер НОМЕР_1, в порядку регресу в розмірі 24990,00 грн.

Позивачем було надано суду банківську виписку від 10.02.11, копія якої залучена до матеріалів справи), з якої вбачається, що відповідач-2 сплатив на рахунок позивача страхове відшкодування в розмірі 24 990,00 грн.

Згідно п.1-1 ч.1 статті 80 ГПК України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору. Таким чином, оскільки факт наявності заборгованості в частині сплати страхового відшкодування в сумі 24 990,00 грн. у відповідача-2 перед позивачем станом на момент винесення рішення спростовано, тому суд припиняє провадження у справі в цій частині заборгованості у звязку з відсутністю предмету спору.

Частина 1 статті 612 ЦК України передбачає, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобовязання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ч.1 статті 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. (ст.549 ЦК України).

Відповідно до п.37.2.ст. 37 Закону України „Про обовязкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів” за кожен день прострочення виплат страхового відшкодування з вини страховика або МТСБУ особі, яка має право на отримання такого відшкодування, сплачується пеня з розрахунку подвійної облікової ставки НБУ, яка діє у період, за який нараховується пеня.

Позивач звернувся з регресною вимогою до відповідача-2 (вих. 802 від 17.09.10), що була отримана відповідачем-2 22.09.10 (повідомлення про вручення поштового відправлення № 6253553).

Згідно з п. 37.1 ст. 37 Закону України „Про обовязкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів” виплата страхового відшкодування здійснюється протягом одного місяця з дня отримання страховиком визначених у статті 35 цього Закону документів або в строки та в обсягах, визначених рішенням суду.

Згідно ч. 2 ст. 551 Цивільного кодексу України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Законом України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань» встановлено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно ч.6 статті 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Враховуючи вищевикладене, з відповідача-2 на користь позивача підлягає стягненню пеня в розмірі 551,83 грн. нарахована з 23.10.10 по 13.12.10 за прострочення сплати страхового відшкодування, що відповідає обґрунтованому розрахунку позивача, з яким погоджується суд.

З матеріалів справи вбачається, що автомобіль ЗІЛ, державний номерний знак НОМЕР_4, належить відповідачеві-1, а винний у ДТП водій ОСОБА_2. є працівником відповідача-1.

З аналізу постанови та документі про ДТП суд дійшов висновку, що автопригода сталась в робочий час з вини працівника відповідача-1, який керував автомобілем належним відповідачу-1. Доказів які б спростовували це суду не надано.

Відповідно до ч.1 ст. 1172 Цивільного кодексу України, юридична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків.

Виходячи з вищевикладеного, відповідач-1 зобовязаний відшкодувати шкоду, завдану його працівником ОСОБА_2. під час виконання ним своїх трудових (службових) обовязків.

Враховуючи, що сума страхового відшкодування, яке було сплачено позивачем страхувальнику ОСОБА_1., становить 30591,18 грн, а сума ліміту страхового відшкодування, яку зобовязаний сплатити відповідач-2 24990,00 грн., то розмір, який не відшкодовується відповідачем-2 становить 30591,18 грн 24990,00 грн = 5601,18 грн.

Керуючись п. 1 ст. 1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірним рішенням, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовуються в повному обсязі особою, яка її завдала.

Відповідно до ст. 1194 Цивільного кодексу України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Зважаючи на вищевикладене, відповідач-1 зобовязаний відшкодувати позивачу залишок суми сплаченого страхувальнику страхового відшкодування, який не підлягає відшкодуванню відповідачем-2, а саме 5601,18 грн.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача-1 126,06 грн пені, 24,40 грн 3% річних та інфляційне збільшення боргу в сумі 16,80 грн.

Позивач звернувся з регресною вимогою до відповідача-1 (вих. 803 від 17.09.10) про сплату залишку страхового відшкодування протягом місяця з моменту отримання вимоги. Вказана вимога була отримана відповідачем-1 21.09.10 (повідомлення про вручення поштового відправлення № 6253588).

Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Враховуючи викладене, строк сплати відповідачем-1 на користь позивача частини страхового відшкодування в сумі 5601,18 грн. закінчився 21.10.10.

Доказів сплати відповідачем-1 страхового відшкодування в сумі 5601,18 грн станом на момент розгляду справи суду не надано.

Враховуючи вищевикладене, з відповідача-1 на користь позивача підлягає стягненню пеня в розмірі 126,06 грн нарахована з 22.10.10 по 13.12.10 за прострочення сплати частини страхового відшкодування, що відповідає обґрунтованому розрахунку позивача, з яким погоджується суд.

Згідно з п.2.ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За обґрунтованим розрахунком позивача, що міститься в матеріалах справи, з яким погоджується суд, сума збитків від інфляції за прострочення сплати страхового відшкодування склала 16,80 грн.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача-1 3% річних в сумі 24,40 грн., що відповідає обґрунтованому розрахунку позивача, з яким погоджується суд.

Відповідно до статті 44 ГПК України судові витрати складаються з державного мита, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката, витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

З матеріалів справи вбачається, що відповідач-2 сплатив заборгованість в сумі 24 990,00 грн після звернення позивача з позовом.

Відповідно до ч.2 ст. 49 ГПК України якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, господарський суд має право покласти на неї державне мито незалежно від результатів вирішення спору.

Враховуючи, що спір виник внаслідок неправильних дій відповідача-2, судові витрати в цій частині (24990 грн. 00 коп.) згідно ч.2, 5 статті 49 ГПК України покладаються на відповідача.

Судові витрати відповідно до ст. 49 ГПК України покладаються на відповідачів пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва,

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства з іноземними інвестиціями „Слобожанська будівельна кераміка” (02002 м. Київ, вул. Микільсько-Слобідська, буд. 2/Б, ідентифікаційний код 21129873) з будь-якого рахунку виявленого державним виконавцем при виконанні рішення на користь Приватного акціонерного товариства „Страхова компанія „Каштан” (01021, м. Київ, Кловський узвіз, 12, оф. 37, ідентифікаційний код 32071894) 5 601 (пять тисяч шістсот одну) грн 18 коп. страхового відшкодування, 24 (двадцять чотири) грн 40 коп. 3% річних, 16 (шістнадцять) грн 80 коп. інфляційних втрат, 57 (пятдесят сім) грн 68 коп. витрат по сплаті державного мита та 44 (сорок чотири) грн 84 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. Припинити провадження у справі № 40/61 в частині стягнення 24 990,00 грн з Приватного акціонерного товариства „Просто-Страхування”.

4. Стягнути з Приватного акціонерного товариства „Просто-Страхування” (04050 м. Київ, вул. Герцена, буд. 10, ідентифікаційний код 24745673) 551 (пятсот пятдесят одну) грн 83 коп. пені, 248 (двісті сорок вісім) грн 23 коп., 191 (сто девяноста одну) грн 16 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

5. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття.

Суддя Пукшин Л.Г.

дата підписання рішення 01.04.2011р.