Рішення № 14695584, 22.02.2011, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

Справа № 13/61322.02.11 За позовомАкціонерної енергопостачальної компанії «Київенерго»в особі Структурного відокремленого підрозділу «Енергозбут Київенерго»

ДоКомунального підприємства Київської обласної ради "Рембудексплуатація"

Простягнення заборгованості в розмірі 12 963,86 грн.

Суддя Курдельчук І.Д.

Представники сторін:

від позивача Гаркавенко С.В. –дов. № Д07/2010/06/03-1 від 03.06.2010 р.

від відповідача не з’явилися

В судовому засіданні 22.02.2011 року на підставі ст. 85 ГПК України оголошено вступну та резолютивну частини рішення суду.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Акціонерна енергопостачальна компанія «Київенерго»в особі Структурного відокремленого підрозділу «Енергозбут Київенерго»звернулася до Господарського суду міста Києва з позовом до Комунального підприємства Київської обласної ради "Рембудексплуатація" про стягнення 11091,15 грн. основного боргу за спожиту активну електричну енергію, 557,69 грн. пені, 776,38 грн. штрафу, 423,72 грн. інфляційних втрат, 114,92 грн. 3 % річних.

Крім того позивач просить суд покласти на відповідача судові витрати, пов’язані з розглядом даної справи.

Позовні вимоги мотивовані тим, що на виконання вимог договору позивач поставив відповідачу електричну енергію, проте відповідач зобов’язання щодо повноти та своєчасності внесення оплати за поставлену електричну енергію не виконав в повному обсязі.

Ухвалою від 14.12.2010 року було порушено провадження по справі та призначено її розгляд на 27.01.2011 року.

27.01.2011 року в судове засідання представники сторін не з’явилися, вимоги ухвали суду про порушення провадження у справі не виконали.

27.01.2011 року до канцелярії суду від позивача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

Ухвалою суду від 27.01.2011 року розгляд справи відкладено на 10.02.2011 року.

В судове засідання, призначене на 10.02.2011 року з’явився представник позивача. Представник відповідача в судове засідання не з’явився, поважних причин неявки суду не повідомив, вимоги ухвал суду не виконав.

Ухвалою від 10.02.2011 року розгляд справи було відкладено на 22.02.2011 року

В судове засідання, призначене на 22.02.2011 року, з’явився представник позивача. В судовому засіданні представник позивача надав заяву про припинення провадження у справі в частині стягнення суми основного боргу в розмірі 11091,15.

Представник відповідача в судове засідання не з’явився, поважних причин неявки суду не повідомив.

Учасники судового процесу належним чином повідомлені про час та місце розгляду справи ухвалою господарського суду за місцезнаходженням відповідно до довідок ЄДРПОУ про що свідчить повідомлення про вручення з відміткою Укрпошти про отримання.

Відповідно до положень ст.ст.64, 77, 87 ГПК України ухвала про відкриття провадження у справі (про відкладення розгляду справи) надсилається за адресою місцезнаходження (місця проживання) сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. У разі відсутності сторін за такою адресою, вважається, що ухвала про порушення провадження у справі вручена їм належним чином.

Перед початком розгляду справи по суті представника позивача ознайомлено з його правами та обов’язками у відповідності із ст.ст. 20, 21, 22, 81-1 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до вимог ст. 81-1 Господарського процесуального кодексу України в судових засіданнях складені протоколи, які долучено до матеріалів справи.

Господарський суд визнав представлені позивачем документи достатніми для вирішення спору та відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України розглянув справу за наявними в ній матеріалами.

Дослідивши і з’ясувавши всі обставини та матеріали справи, які мають значення для вирішення спору по суті, заслухавши пояснення представника позивача, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

05.12.1995 року між Акціонерною енергопостачальною компанію «Київенерго»(надалі –постачальник, позивач) та Комунальним підприємством «Будинкоуправління»(надалі - споживач, відповідач) було укладено договір на постачання електричної енергії № 2132 від 05.12.1995 року (надалі - Договір) та Додаткову угоду до Договору від 01.10.2008 року, відповідно до умов яких позивач продає відповідачу електричну енергію, а останній зобов’язується оплачувати використану енергію своєчасно та в повному обсязі.

Рішенням Київської обласної ради двадцять четвертого скликання від 27.05.2004 року № 179-14-ХХ1V у п. 5 постановлено реорганізувати з 24.06.2004 року Комунальне підприємство «Будинкоуправління»та Київський обласний підрядний спеціалізований ремонтно-будівельний трест управління житлово-комунального господарства облдержадміністрації шляхом їх злиття у Комунальне підприємство Київської обласної ради "Рембудексплуатація".

Таким чином зобов’язальні відносини за даним Договором продовжилися між Акціонерною енергопостачальною компанію «Київенерго»та Комунальним підприємством Київської обласної ради "Рембудексплуатація", про що свідчить надання відповідачем звітів про використану електроенергію за позовний період та підписання ним Додаткової угоди від 01.10.2008 року до Договору.

Згідно ч. 1 ст. 275 Господарського кодексу України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

Додатком 13а до Договору сторони погодили порядок та строки розрахунків, відповідно до якого відповідач зобов’язується щомісячно направляти свого представника до позивача для надання звіту за використану електроенергію та документів, що підтверджують оплату за розрахунковий період та отримання розрахункових документів, які видаються на основі наданих звітів про використану електричну енергію за розрахунковий період з зазначенням дати надання звіту та дати отримання рахунку на сплату (акт приймання-передачі товарної продукції, рахунок-фактура). Крім цього, відповідач надає завірений акт звіряння розрахунків за попередній період.

Порядок розрахунків за використану електричну енергію визначений додатком № 13а до Договору, відповідно до якого сума сплати за використану електричну енергію визначається у відповідності з очікуваним споживанням електроенергії в наступному розрахунковому періоді з урахуванням сальдо розрахунків за минулий розрахунковий період і є передоплатою.

Як вбачається з матеріалів справи, за період з 01.12.2009 року по 01.11.2010 року позивачем поставлено, а відповідачем спожито активної електричної енергії на суму 35130,19 грн. Проте, відповідач за поставлену електричну енергію розрахувався частково, а саме в розмірі 24039,04 грн., у зв’язку з чим нього виникла заборгованість перед позивачем в сумі 11091,15 грн., що підтверджується належним чином засвідченими копіями звітів про спожиту електричну енергію за спірний період, рахунками-розшифровками за спірний період, а також довідкою про надходження коштів в погашення боргу за спожиту електричну енергію.

До прийняття рішення у справі відповідач сплатив 11091,15 грн. основного боргу, у зв’язку з чим 22.02.2011 року позивач надав заяву про припинення провадження у справі в частині стягнення з відповідача основного боргу в розмірі 11 091,15 грн.

За таких обставин, провадження у справі в частині позовних вимог щодо стягнення 11091,15 грн. основного боргу підлягає припиненню на підставі п1-1ч.1 ст.80 ГПК України.

Згідно з ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно зі ст. ст. 610, 611 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов'язання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Статтею 546 Цивільного кодексу України передбачено, що виконання зобов’язань може забезпечуватись згідно з договором неустойкою, яку боржник повинен сплатити в разі неналежного виконання зобов’язань.

Відповідно до частин 1, 3 статті 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно частини 2 статті 551 Цивільного кодексу України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Керуючись частиною 2 статті 231 Цивільного кодексу України, позивач нарахував та просить стягнути з відповідача пеню в розмірі 0,1% вартості товарів (робіт, послуг) за кожен день прострочення, яка становить 557,69 грн. та 7 % штрафу від вартості невиконаного зобов’язання в розмірі 776,38 грн., обґрунтовуючи це тим, що він в розумінні ст. 22 ГК України є суб’єктом господарювання державного сектора економіки.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення та доводи представників сторін, господарський суд прийшов до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення штрафу та пені не підлягають задоволенню з наступник підстав.

Частиною 2 ст. 231 Господарського кодексу України, передбачено, що у разі якщо порушено господарське зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов'язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов'язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у таких розмірах: за порушення строків виконання зобов'язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.

Відповідно до ч.ч. 2 - 10 ст. 22 ГК України, суб'єктами господарювання державного сектора економіки є суб'єкти, що діють на основі лише державної власності, а також суб'єкти, державна частка у статутному фонді яких перевищує п'ятдесят відсотків чи становить величину, яка забезпечує державі право вирішального впливу на господарську діяльність цих суб'єктів; повноваження суб'єктів управління у державному секторі економіки - Кабінету Міністрів України, міністерств, інших органів влади та організацій щодо суб'єктів господарювання визначаються законом; законом можуть бути визначені види господарської діяльності, яку дозволяється здійснювати виключно державним підприємствам, установам і організаціям; держава реалізує право державної власності у державному секторі економіки через систему організаційно-господарських повноважень відповідних органів управління щодо суб'єктів господарювання, що належать до цього сектора і здійснюють свою діяльність на основі права господарського відання або права оперативного управління; правовий статус окремого суб'єкта господарювання у державному секторі економіки визначається уповноваженими органами управління відповідно до вимог цього Кодексу та інших законів. Відносини органів управління з названими суб'єктами господарювання у випадках, передбачених законом, можуть здійснюватися на договірних засадах; держава застосовує до суб'єктів господарювання у державному секторі економіки усі засоби державного регулювання господарської діяльності, передбачені цим Кодексом, враховуючи особливості правового статусу даних суб'єктів; законом встановлюються особливості здійснення антимонопольно-конкурентної політики та розвитку змагальності у державному секторі економіки, які повинні враховуватися при формуванні відповідних державних програм; процедура визнання банкрутом застосовується щодо державних підприємств з урахуванням вимог, зазначених у главі 23 цього Кодексу; органам управління, які здійснюють організаційно-господарські повноваження стосовно суб'єктів господарювання державного сектора економіки, забороняється делегувати іншим суб'єктам повноваження щодо розпорядження державною власністю і повноваження щодо управління діяльністю суб'єктів господарювання, за винятком делегування названих повноважень відповідно до закону органам місцевого самоврядування та інших випадків, передбачених цим Кодексом та іншими законами.

З аналізу вищезазначених положень вбачається, що позивач не відноситься до держаного сектору економіки, так як не має всіх необхідних ознак.

Крім того, п.4 ч. 3 Прикінцевих положень Господарського кодексу України Кабінету Міністрів України доручено визначити суб’єктів господарювання, що належать до державного сектору економіки, відповідно до вимог цього Кодексу.

Однак доказів того, що Кабінет Міністрів визначив позивача як суб’єкта господарювання державного сектору економіки також не надано.

Правова позиція про неможливість застосування пені та штрафу на підставі ст. 231 Господарського кодексу України в даних правовідносинах також підтверджується Постановою Верховного Суду України від 06.12.2010 року у справі № 42/562.

Крім того позивач, посилаючись на статтю 625 Цивільного кодексу України, просить суд стягнути на свою користь інфляційні втрати в розмірі 423,72 грн. та 3 % річних в розмірі 114,92 грн.

Згідно статті 614 Цивільного кодексу особа, яка порушила зобов’язання несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлене договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов’язання.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов’язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення.

Здійснивши перерахунок інфляційних втрат та 3 % річних, зважаючи на прострочення відповідачем грошового зобов’язання, з останнього, на думку господарського суду на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України, підлягають до стягнення 3% річних в сумі 114,92 грн. та інфляційні втрати в розмірі 423,72 грн. за весь час прострочення, розмір яких визначений за обґрунтованим розрахунком позивача.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

Керуючись ст. ст. 32, 33, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

1.Провадження у справі в частині стягнення з Комунального підприємства Київської обласної ради "Рембудексплуатація"основного боргу в розмірі 11091,15 грн. припинити.

2. Позов задовольнити частково.

3.Стягнути з Комунального підприємства Київської обласної ради "Рембудексплуатація" (01113, м. Київ, вул. Івана Кудрі, 30, код ЄДРПОУ 33234763) на користь Акціонерної енергопостачальної компанії “Київенерго” (01001, м. Київ, пл. І.Франка, 5, код ЄДРПОУ 00131305) в особі Структурного відокремленого підрозділу “Енергозбут Київенерго” (04050, м. Київ, вул.. Мельникова, 31, код ЄДРПОУ 26187764) 423 (чотириста двадцять три),72 грн. інфляційних втрат, 114 (сто чотирнадцять),92 грн. 3% річних, 116 (сто шістнадцять),30 витрат по сплаті державного мита, 211 (двісті одинадцять),72 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя І.Д. Курдельчук

дата складення 28.02.2011