Рішення № 14655285, 25.02.2011, Павлоградський міськрайонний суд Дніпропетровської області

Справа № 2-168/11

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

03 лютого 2011 року Павлоградський міськрайонний суд Дніпропетровської області у складі:

головуючої судді Токар Н.В.,

при секретарі Хоменко Н.Ю.,

за участю позивачів ОСОБА_1, ОСОБА_2,

за участю представника позивача адвоката ОСОБА_3,

за участю відповідачаОСОБА_4,

за участю представника відповідача адвоката ОСОБА_5,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м.Павлограді Дніпропетровської області цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1, ОСОБА_2 до ОСОБА_4, Закритого акціонерного товариства «Українська акціонерна страхова компанія «АСКА»про відшкодування шкоди, завданої внаслідок ДТП, -

ВСТАНОВИВ:

У жовтні 2010 року позивачі звернулися до суду з позовною заявою, в якій просили ухвалити рішення, яким стягнути солідарно з відповідачів в рахунок відшкодування матеріальної шкоди суму 18169 грн., стягнути солідарно з відповідачів в рахунок відшкодування моральної шкоди суму 100000 грн.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивачі вказали на те, що 30 квітня 2010 року приблизно о 21 годині 20 хвилин, їх син ОСОБА_7, керуючи мопедом «Ракета», на 334 км.+800 м. автошляху Знаменка Луганськ Ізварино, виїхав на смугу зустрічного руху, де зіткнувся з автомобілем НОМЕР_1 з причепом «ПМЗ 8131»державний номер НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_4. Внаслідок ДТП, їх син отримав численні тілесні ушкодження, від яких помер. Постановою старшого слідчого по ВВС відділу по ДТП СУ УМВС України в Дніпропетровській області від 23.06.2010 року, кримінальна справа відносно їх сина була закрита за п.8 ст.6 КПК України. Позивачі вважають, що діями відповідача ОСОБА_8 їм була спричинена матеріальна шкода, яка складається з витрат на поховання сина у сумі 18169 грн. та моральна шкода, яка виразилась в тому, що вони втратили сина, що є для них дуже великим горем і яку вони оцінюють у 100000 грн., яку просили стягнути з відповідача ОСОБА_4, тому вони вимушені звернутися до суду.

В судовому засіданні позивачі, кожний окремо, підтримали заявлені позовні вимоги, просили позов задовольнити, посилаючись на підстави, зазначені в позовній заяві.

Відповідач ОСОБА_4 в судовому засіданні позовні вимоги не визнав, заперечував проти їх задоволення, посилаючись на те, що згідно постанови старшого слідчого по ВВС відділу по ДТП СУ УМВС України в Дніпропетровській області від 23.06.2010 року, він не є винним у скоєнні ДТП, яка сталася 30 квітня 2010 року приблизно о 21 годині 20 хвилин, на 334 км.+800 м. автошляху Знаменка Луганськ Ізварино, оскільки винним є ОСОБА_7, який грубо порушив вимоги Правил дорожнього руху України, тому не повинен відповідати за зазначеним позовом.

Представник відповідача Закритого акціонерного товариства «Українська акціонерна страхова компанія «АСКА» в судове засідання не зявився, надавши на адресу суду письмову заяву про розгляд справи за їх відсутності, в письмових запереченнях посилався на те, що 01.08.2009 р. між ЗАТ «Українська акціонерна страхова компанія «АСКА»та ОСОБА_4 було укладено Договір обовязкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів серії ВС №5457521, відповідно до якого страховиком було застраховано цивільно-правову відповідальність відповідно до вимог Закону України «Про обовязкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів». Зазначили, що відшкодування страховиком витрат на поховання, Законом України «Про обовязкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», не передбачено. Що стосується відшкодування моральної шкоди, то страховик відшкодовує не більше 5 відсотків ліміту, визначеного п.9.3 статті 9 зазначеного Закону, і що складає не більше 2550 грн. Тому, просили прийняти рішення з урахуванням поданих заперечень.

Вислухавши позивача, його представника, відповідача ОСОБА_4, його представника, вивчивши та дослідивши письмові матеріали справи у їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню у звязку з наступним.

Відповідно до частини 2 статті 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим обєктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Частиною 5 статті 1187 ЦК України, встановлено, що особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.

Тобто зазначеною нормою закону встановлено відповідальність володільця джерела підвищеної небезпеки за шкоду, яка стала наслідком дії джерела підвищеної небезпеки, незалежно від наявності вини в цьому його володільця. На володільця не може бути покладено на обовязок з відшкодування такої шкоди лише якщо вона виникла внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.

У судовому засіданні встановлено, що 30 квітня 2010 року приблизно о 21 годині 20 хвилин, ОСОБА_7, керуючи мопедом «Ракета», на 334 км.+800 м. автошляху Знаменка Луганськ Ізварино, порушив вимоги п.п.1.3, 1.5,2.9а), 10.1 Правил дорожнього руху України, виїхав на смугу зустрічного руху, де зіткнувся з автомобілем НОМЕР_1 з причепом «ПМЗ 8131»державний номер НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_4.

Внаслідок ДТП, ОСОБА_7 отримав численні тілесні ушкодження, від яких помер (арк.с.9).

Постановою старшого слідчого по ВВС відділу по ДТП СУ УМВС України в Дніпропетровській області від 23.06.2010 року, кримінальна справа відносно ОСОБА_7 була закрита за п.8 ст.6 КПК України (арк.с.2-8). Згідно зазначеної постанови, причиною настання подій даної ДТП стали грубі порушення ОСОБА_7 вимог п.п.1.3, 1.5, 2.9а), 10.1 Правил дорожнього руху України.

Отже, сама по собі відсутність вини водія транспортного засобу ОСОБА_4 не є підставою для відмови у стягненні з нього завданої в результаті наїзду матеріальної шкоди, якщо не буде встановлено, що її завдано в результаті умислу потерпілого.

Оскільки в судовому засіданні не встановлено умислу потерпілого у вчиненні 30 квітня 2010 року ДТП на 334 км.+800 м. автошляху Знаменка Луганськ Ізварино, суд вважає, що з відповідача на користь позивачів підлягає стягненню сума матеріальної шкоди у розмірі 18169 грн., яка складається із витрат на поховання сина (арк.с.46-52).

Що стосується вимоги позивачів про стягнення моральної шкоди, вона підлягає частковому задоволенню у звязку з наступним.

Встановлено і не заперечувалось, що власником транспортного засобу автомобіля НОМЕР_1 з причепом «ПМЗ 8131»державний номер НОМЕР_2 є ОСОБА_4.

01 серпня 2009 р. між ЗАТ «Українська акціонерна страхова компанія «АСКА»та ОСОБА_4 було укладено Договір обовязкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів серії ВС №5457521, відповідно до якого страховиком було застраховано цивільно-правову відповідальність відповідно до вимог Закону України «Про обовязкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», строком дії з 01 серпня 2009 року по 31 липня 2010 року (арк.с.53).

Згідно частини 1 ст.16 Закону України «Про страхування», договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов'язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору.

Страховик здійснює відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок ДТП транспортним засобом, власник якого застрахував свою цивільно-правову відповідальність на умовах визначених Законом України «Про обовязкове страхування цивільно-правової відповідальності власників транспортних засобів»від 01.07.2004 року №1961-ІV.

Згідно ст. ст. 5, 6 Закону України «Про обовязкове страхування цивільно-правової відповідальності власників транспортних засобів»від 01.07.2004 року №1961-ІV, об'єктом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов'язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров'ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу. Страховим випадком є подія, внаслідок якої заподіяна шкода третім особам під час дорожньо-транспортної пригоди, яка сталася за участю забезпеченого транспортного засобу і внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована за договором.

Згідно п.22.1 ст.22 Закону України «Про обовязкове страхування цивільно-правової відповідальності власників транспортних засобів», при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Відповідно до п.9.3 ст.9 Закону України «Про обовязкове страхування цивільно-правової відповідальності власників транспортних засобів», обовязковий ліміт відповідальності це грошова сума, в межах якої страховик зобовязаний провести виплату страхового відшкодування відповідно до умов договору страхування. При цьому, страховик відшкодовує не більше 5 відсотків ліміту, визначеного п.9.3 статті 9 зазначеного Закону, і що складає не більше 2550 грн.

Відповідно до п. 3 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 27 березня 1992 року №6 «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди», під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема у моральних переживаннях у зв'язку з ушкодженням здоров'я, у порушенні нормальних життєвих зв'язків через неможливість продовження активного громадського життя.

В п. 5 Постанови Пленуму Верховного Суду України №4 від 31.03.1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди»є розяснення, що відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обовязковому зясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного звязку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд повинен зясувати, чим підтверджується факт заподіяння позначених моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Відповідно до положень п. 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України №4 від 31.03.1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих стосунках, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

Згідно ст.23 Закону України «Про обовязкове страхування цивільно-правової відповідальності власників транспортних засобів», шкодою, заподіяною життю та здоров'ю потерпілого у результаті дорожньо-транспортної пригоди, є шкода (в тому числі моральна шкода), пов'язана: з лікуванням потерпілого; з тимчасовою втратою працездатності потерпілим; із стійкою втратою працездатності потерпілим; із смертю потерпілого.

Відповідно до п.24.1 ст.24 Закону України «Про обовязкове страхування цивільно-правової відповідальності власників транспортних засобів», у зв'язку з лікуванням потерпілого відшкодовуються обґрунтовані витрати, які пов'язані з доставкою, розміщенням, утриманням, діагностикою, лікуванням та реабілітацією потерпілого у відповідному закладі охорони здоров'я, медичним піклуванням, лікуванням у домашніх умовах та купівлею лікарських препаратів; зазначені витрати мають бути підтверджені документально відповідним медичним закладом.

Встановлено, що дорожньо-транспортною пригодою, позивачам була спричинена моральна шкода через втрату сина ОСОБА_7, проте, враховуючи, що згідно висновку судової-автотехнічної експертизи №35/27-30 від 07.06.2010 року, в даній дорожній обстановці водій мопеда «Ракета»ОСОБА_7 повинен був діяти відповідно до вимог п.10.1 Правил дорожнього руху України. В даній дорожній обстановці, водій автомобіля «ЗАЗ 110307 ГБО» ОСОБА_4 повинен був діяти відповідно до вимог п.12.3 Правил дорожнього руху України. Технічна можливість попередити дану ДТП, виїзд мопеду «Ракета»на смугу руху автомобіля «ЗАЗ 110307 ГБО»та подальше зіткнення зазначених транспортних засобів, з боку водія мопеда «Ракета», визначалась виконанням останнім вимог п.10.1 Правил дорожнього руху України, для чого перешкод технічного характеру у водія мопеда «Ракета»не було. В даній дорожній обстановці водій автомобіля «ЗАЗ 110307 ГБО»ОСОБА_4, при своєчасному застосуванні заходів до гальмування не мав технічної можливості своїми односторонніми діями попередити дану ДТП. Дії водія мопеда «Ракета», в даній дорожній обстановці, не відповідали вимогам п.10.1 Правил дорожнього руху України, які з технічної точки зору знаходяться в причинному звязку з фактом настання події даної ДТП. В даній дорожній обстановці в діях водія автомобіля «ЗАЗ 110307 ГБО»ОСОБА_4, невідповідності вимог п.12.3 Правил дорожнього руху України, з технічної точки зору не вбачається.

З урахуванням викладеного, а також наявності вини водія мопеда «Ракета»- ОСОБА_7, виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості, суд вважає необхідним стягнути з відповідача Закритого акціонерного товариства «Українська акціонерна страхова компанія «АСКА» на користь ОСОБА_1, ОСОБА_2 в рахунок відшкодування моральної шкоди суму 2500 грн., що відповідає положенням ст.9 Закону України «Про обовязкове страхування цивільно-правової відповідальності власників транспортних засобів».

Таким чином, зібрані у справі докази та їх наявна оцінка вказують на наявність підстав для часткового задоволення вимог позивача.

Відповідно до ч.1 ст.88 ЦПК України, якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а відповідачеві - пропорційно до тієї частини позовних вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено. Отже, з відповідача ОСОБА_4 на користь держави підлягає стягненню судовий збір у сумі 181 грн. 69 коп. та 08 грн. 50 коп., а також - витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду цивільної справи в сумі 120 грн. 00 коп.

На підставі вищевикладеного, керуючись Законом України «Про обовязкове страхування цивільно-правової відповідальності власників транспортних засобів», Постановою Пленуму Верховного Суду України №6 від 27 березня 1992 року «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди», Постановою Пленуму Верховного Суду України №4 від 31.03.1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», ст. ст. 1187, 1194 ЦК України, ст. ст. 10, 11, 57-61, 88, 209, 212-215 ЦПК України, -

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1, ОСОБА_2 до ОСОБА_4, Закритого акціонерного товариства «Українська акціонерна страхова компанія «АСКА»про відшкодування шкоди, завданої внаслідок ДТП задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1, ОСОБА_2 в рахунок відшкодування матеріальної шкоди суму 18169 (вісімнадцять тисяч сто шістдесят девять) грн.

Стягнути із Закритого акціонерного товариства «Українська акціонерна страхова компанія «АСКА»на користь ОСОБА_1, ОСОБА_2 в рахунок відшкодування моральної шкоди суму 2500 (дві тисячі пятсот) грн.

Стягнути з ОСОБА_4 судовий збір в дохід держави у сумі 181 (сто вісімдесят одна) грн. 69 (шістдесят девять) коп. та 08 (вісім) грн. 50 (пятдесят) коп., а разом 190 (сто девяносто) грн. 19 (девятнадцять) коп.

Стягнути з ОСОБА_4 витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду цивільної справи в сумі 120 грн. 00 коп. на користь державного бюджету м.Павлограда Дніпропетровської області на р/р 31217259700032 код ЄДРПОУ 24237540 банк ГУДКУ в Дніпропетровській області МФО 805012.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Дніпропетровської області через Павлоградський міськрайонний суд Дніпропетровської області шляхом подачи апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя:Н. В. Токар