Ухвала суду № 14645165, 22.03.2011, Вінницький апеляційний адміністративний суд

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 2а-4785/10/0270 Головуючий у 1-й інстанції: Іващук О.І.

Суддя-доповідач: Залімський І. Г.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 березня 2011 рокум. Вінниця

Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого-судді: Залімського І. Г., суддів: Голоти Л.О., Курко О.П.

при секретарі: Подолян Наталіії Вікторівні

за участю представників сторін:

позивача (апелянт) - не з'явився

відповідача - Богачик П.П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Приватного підприємства "Хутір" на постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 28 грудня 2010 року у справі за адміністративним позовом Приватного підприємства "Хутір" до в.о. керівника Тростянецької ОДПІ Томін Наталії Іванівни, старшого державного податкового ревізора-інспектора ІІІ рангу ДПА у Вінницькій області Попова Віталій Миколайовича та до головного державного податкового ревізора-інспектора радника ІІІ рангу ДПА у Вінницькій області Чеснокова Григорій Васильовича про визнання дій посадових осіб протиправними , -

В С Т А Н О В И В :

Приватне підприємство "Хутір" звернулось до Вінницького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом щодо визнання дій в.о. керівника Тростянецької ОДПІ Томін Наталії Іванівни, старшого державного податкового ревізора-інспектора ІІІ рангу ДПА у Вінницькій області Попова Віталій Миколайовича та головного державного податкового ревізора-інспектора радника ІІІ рангу ДПА у Вінницькій області Чеснокова Григорій Васильовича протиправними.

Постановою Вінницького окружного адміністративного суду від 28.12.2010 року в задоволенні вказаного позову було відмовлено.

Позивач, не погоджуючись із постановою суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій, просить скасувати останню та прийняти нову постанову, якою відмовити в задоволені позовних вимог ПП "Хутір".

Зокрема, апелянт вказує на те, що з огляду на обставини викладені в апеляційній скарзі, оскаржувана постанова прийнята Вінницьким окружним адміністративним судом без повного з'ясування обставини, що мають значення для справи, з порушенням норми матеріального права, внаслідок чого висновки суду не відповідають дійсним обставинам.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників процесу, що зявилися в судове засідання, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до направлень № 103431 та № 103427 від 20.09.2010 року старшому державному податковому ревізору-інспектору ІІІ рангу ДПА у Вінницькій області служби Попову В.М. та головному державному податковому ревізору-інспектору ІІІ рангу ДПА у Вінницькій області Чеснокову Г.В. було доручено провести перевірку дотримання ПП "ХУТІР" порядку проведення розрахунків за товари (послуги), вимог з регулювання обігу готівки, наявності торгових патентів і ліцензій дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства.

За результатами вказаної перевірки складено акт №1105/02/32/23-31250595 від 22.09.2010 року, яким зафіксовано порушення ПП "ХУТІР" вимог п. 9 ст. 3 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг".

На підставі даного висновку, в.о. начальника Тростянецької обєднаної державної податкової інспекції Томін Наталією Іванівною було винесено рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій № 0000492308 від 27.09.2010 року, яким до ПП “Хутір” застосовано штрафну санкцію в розмірі 1360 грн.

Як було встановлено судом першої інстанції позивач скориставшись правом досудового врегулювання спору, оскаржив рішення № 0000492308 від 27.09.2010 року до Тростянецької ОДПІ, в результаті чого рішенням № 0000492308/1 від 01.11.2010 року попереднє повідомлення-рішення було залишено в силі та застосовано до позивача штрафні санкцій в розмірі 1360 грн.

Окрім того, оскарживши рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій № 0000492308 від 27.09.2010 року до Державної податкової адміністрації України, позивач також отримав відмову, оскільки остання своїм рішенням від 12.11.2010 року № 12045/6/25-0415 залишила скаргу без задоволення.

Суд першої інстанції, відмовляючи в задоволені позовних вимог ПП "Хутір" виходив з того, що зазначені позивачем обставини не можуть бути визнані достатніми підставами для визнання перевірки незаконною, і як наслідок - визнання не чинними рішень про застосування штрафних (фінансових) санкцій, прийнятих на підставі Акту перевірки, а дій перевіряючих протиправними.

Також, суд першої інстанції в обґрунтуванні власних висновків, в ході аналізу норм чинного законодавства та обставин справи, спростував посилання апелянта на положення 11-1 та 11-2 Закону України "Про державну податкову службу" вiд 04.12.1990 № 509-XII, порушення вимог яких, на думку позивача, є підставами для визнання дій працівників податкової інспекції при проведенні перевірки протиправними та скасування рішень щодо застосування штрафних санкцій, оскільки при здійсненні контролю за додержанням порядку проведення готівкових розрахунків за товари (послуги) в частині дотримання умов допуску посадових осіб органів державної податкової служби, ці органи керуються вимогами Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" та чинними наказами ДПА України, якими контроль за проведенням готівкових розрахунків покладено на органи державної податкової служби.

Водночас, судом першої інстанції не взято до уваги доводи позивача відносно порушення періодичності проведення перевірок податковим органом та відносно подвійного застосування до нього за одне порушення штрафу у розмірі 1360 грн. рішеннями № 0000492308 від 27.09.2010 року та № 0000492308/1 від 01.11.2010 року, через необґрунтованість та безпідставність останніх.

До такого висновку, суд першої інстанції дійшов в результаті встановлення наступних обставин справи.

Згідно з п. 1 ст. 11 Закону України "Про державну податкову службу" вiд 04.12.1990 № 509-XII органи державної податкової служби у випадках, в межах компетенції та у порядку, встановлених законами України, мають право здійснювати планові та позапланові виїзні перевірки своєчасності, достовірності, повноти нарахування і сплати податків та зборів (обов'язкових платежів), додержання валютного законодавства юридичними особами, їх філіями, відділеннями, іншими відокремленими підрозділами, що не мають статусу юридичної особи, а також фізичними особами, які мають статус суб'єктів підприємницької діяльності чи не мають такого статусу, на яких згідно із законами України покладено обов'язок утримувати та/або сплачувати податки і збори (обов'язкові платежі), крім Національного банку України та його установ.

Відповідно до ст.11-1 Закону України "Про державну податкову службу" плановою виїзною перевіркою вважається перевірка платника податків щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати ним податків та зборів (обов'язкових платежів), яка передбачена у плані роботи органу державної податкової служби і проводиться за місцезнаходженням такого платника податків чи за місцем розташування об'єкта права власності, стосовно якого проводиться така планова виїзна перевірка. Право на проведення планової виїзної перевірки платника податків надається лише у тому випадку, коли йому не пізніше ніж за десять днів до дня проведення зазначеної перевірки надіслано письмове повідомлення із зазначенням дати початку та закінчення її проведення.

Стаття 11-2 Закону України "Про державну податкову службу" визначає умови допуску посадових осіб органів державної податкової служби до проведення планових та позапланових виїзних перевірок.

Разом із тим, згідно з п. 2 ст. 11 вищевказаного Закону органи державної податкової служби у випадках, в межах компетенції та у порядку, встановлених законами України, мають право здійснювати контроль за додержанням порядку проведення готівкових розрахунків за товари (послуги) у встановленому законом порядку.

Право податкових органів здійснювати контроль за дотриманням вимог Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" передбачене частиною першою статті 15 цього Закону, відповідно до якої контроль за додержанням суб'єктами підприємницької діяльності порядку проведення розрахунків за товари (послуги), інших вимог цього Закону здійснюють органи державної податкової служби України шляхом проведення планових або позапланових перевірок згідно із законодавством України.

Відповідно ж до пункту 4 статті 10 Закону України "Про державну податкову службу в Україні", державні податкові інспекції в районах, містах без районного поділу, районах у містах, міжрайонні та обєднані державні податкові інспекції здійснюють у межах своїх повноважень контроль, зокрема, за додержанням порядку проведення готівкових розрахунків за товари (послуги) у встановленому законом порядку.

В результаті викладеного та підсумовуючи проаналізований матеріал, суд першої інстанції зазначив, що спірна перевірка, яка є на разі предметом розгляду в даній справі, не стосується перевірки нарахування і сплати податків та зборів (обов'язкових платежів), а названий Закон, в свою чергу, не містить імперативної вказівки про те, що право на проведення перевірки дотримання вимог Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" повязане з обовязковим повідомленням про перевірку платника податків не пізніше ніж за 10 днів до дня її проведення.

Таким чином, суд першої інстанції, посилаючись, до того ж, і на п. 3.1 Наказу ДПА України № 355 від 27.05.2008 року "Про затвердження Методичних рекомендацій щодо порядку взаємодії між підрозділами органів державної податкової служби України при організації та проведенні перевірок платників податків", де визначено, що працівники органів ДПС здійснюють відповідно до щомісячних планів органу ДПА планові перевірки щодо контролю за здійсненням субєктами господарювання розрахункових операцій у готівковій та/або безготівковій формі, передбачених законодавством, дійшов висновку, що законодавець розділяє право органів державної податкової служби здійснювати планові та позапланові виїзні перевірки своєчасності, достовірності, повноти нарахування і сплати податків та зборів (обов'язкових платежів) платниками податків та проведення заходів з контролю за додержанням порядку проведення готівкових розрахунків за товари (послуги) у встановленому законом порядку, що мали місце по відношенню до ПП "ХУТІР".

Як зазначено Вінницьким окружним адміністративним судом, з чим погоджується і судова колегія апеляційної інстанції, спірна перевірка, яка на разі, є предметом розгляду в даній справі, не стосується перевірки нарахування і сплати податків та зборів (обов'язкових платежів), оскільки в даному випадку мова йде про контроль за додержанням порядку проведення готівкових розрахунків за товари (послуги), які законодавець в силу п. 2 ст. 11 Закону України "Про державну податкову службу" виділив окремо, положення ст.ст. 11-1, 11-2 Закону України "Про державну податкову службу" вiд 04.12.1990 № 509-XII не можуть бути застосовані. Наведені статті, застосовуються лише до планових та позапланових перевірок щодо нарахування і сплати податків та зборів (обов'язкових платежів).

У звязку із викладеним, судом першої інстанції обґрунтовано та правомірно не взяті до уваги доводи позивача про те, що перевірка проведена за відсутності передбачених законом правових підстав для проведення такої перевірки та з порушенням періодичності останніх, оскільки дана перевірка не належить до планових перевірок і по своїй суті є контролем за проведенням готівкових розрахунків, внаслідок чого була проведена відповідно положень наведеного вище п. 3.1 Наказу ДПА України № 355 від 27.05.2008 року "Про затвердження Методичних рекомендацій щодо порядку взаємодії між підрозділами органів державної податкової служби України при організації та проведенні перевірок платників податків".

Також суд першої інстанції, надавши оцінку факту визначення завдання працівників податкової служби у самих направленнях як "планова перевірка", пояснив останнє тим, що контроль за проведенням готівкових розрахунків відповідно до зазначених вище положень Наказу ДПА України № 355 від 27.05.2008 року здійснюється відповідно до щомісячних планів органу ДПА.

Що ж стосується твердження позивача, щодо подвійного застосування за одне порушення штрафу у розмірі 1360 грн. рішеннями № 0000492308 від 27.09.2010 року та № 0000492308/1 від 01.11.2010 року, то суд першої інстанції вірно не взяв їх до уваги, оскільки, як було зясовано, штраф, який підлягає стягненню з відповідача рішенням № 0000492308 від 27.09.2010 року становить лише 1360 гривень, в той час як рішення № 0000492308/1 від 01.11.2010 року є результатом перегляду правомірності винесення попереднього рішення, про що свідчить “/1”його нумерації.

До того ж, суд першої інстанції, посилаючись на факт оскарження позивачем рішення про застосування штрафних санкцій та дій відповідачів щодо проведення перевірки саме в контексті додержання перевіряючими норм законодавства, які регулюють процедуру проведення перевірки, зазначає про наявність підстав вважати, що ПП "Хутір", не заперечуючи проти встановлених перевіркою порушень п. 9 ст. 3 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг", фактично погодився із ними.

Таким чином, з огляду на положення ч. 2 ст.11 КАС України, встановлені перевіркою факти порушення позивачем вимог п. 9 ст. 3 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" обґрунтовано на думку судової колегії залишенні судом першої інстанції поза увагою, оскільки це не є предметом розгляду даної справи.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

В силу ч. 2 ст. 124 Конституції України юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.

Частиною 2 ст. 2 КАС України передбачено, що до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність субєктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Відповідно до ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень субєктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення; безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілям, на досягнення яких спрямоване це рішення; з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з ст. 11, ч. 1 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд згідно ст. 86 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та обєктивному дослідженні.

Частиною 2 ст. 71 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 199, статті 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи зазначене, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції, правомірно, з урахуванням всіх обставин справи, прийшов до висновку щодо того, що оскаржувані дії та рішення відповідачів відповідають критеріям щодо правомірності дій та рішень субєкта владних повноважень, контексті статті 2 КАС України, а з боку відповідачів надано достатніх аргументів та доводів, які свідчать, що оскаржувані дії та рішення (вчинені) прийняте в межах повноважень податкового органу та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Таким чином, проаналізувавши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, у звязку з чим, апеляційну скаргу Приватного підприємства "Хутір" необхідно залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції без змін.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Приватного підприємства "Хутір", залишити без задоволення, а постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 28.12.2010 року, без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно ст.ст. 212 та 254 КАС України.

Ухвала суду складена в повному обсязі 28 березня 2011 року .

ГоловуючийЗалімський І. Г.

СуддіГолота Л.О.

Курко О.П.

Згідно з оригіналом.

Секретар