Постанова № 14644862, 31.03.2011, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 2а-14391/10/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Качур І.А. Суддя-доповідач: Земляна Г.В.

ПОСТАНОВА

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"31" березня 2011 р. м. Київ

колегія суддів судової палати по адміністративним справам Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді Земляної Г.В.

суддів Грищенко Т.М., Мацедонської В.Е.

при секретарі Ломановій Ю.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м.Києва апеляційну скаргу Закритого акціонерного товариства "Київбудінвест" на постанову Окружного адміністративного суду м.Києва від 16 грудня 2010 року у справі за позовом Закритого акціонерного товариства "Київбудінвест" до Спеціалізованої державної податкової інспекції у м.Києві по роботі з великими платниками податків про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення,-

В С Т А Н О В И Л А :

Позивач Закрите акціонерне товариство «Київбудінвест»(далі ЗАТ «Київбудінвест») звернулася до суду з позовом про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення №0001254230/0 від 04.10.10 року.

Постановою Окружного адміністративного суду м.Києва від 16 грудня 2010 року у задоволені позову відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятою постановою представник ЗАТ «Київбудінвест»подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції як таку, що постановлена з помилковим застосуванням норм матеріального та процесуального права та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги. В своїй апеляційній скарзі апелянт посилається на незаконність, необґрунтованість та необєктивність рішення суду, неповне зясування всіх обставин, що мають значення для вирішення справи, порушення судом норм процесуального права, що є підставою для скасування судового рішення

Заслухавши суддю-доповідача, осіб, що зявилися в судове засідання, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а постанова суду першої інстанції скасуванню з ухваленням нового рішення з таких підстав.

Згідно зі п.3 ч.1 ст. 198, п.4 ч.1 ст. 202 Кодексу адміністративного судочинства України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції скасовує її та ухвалює нове рішення, якщо визнає, що судом першої інстанції порушено норми матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Відповідно до ч. 1 статі 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

З матеріалів справи вбачається, що Спеціалізованою державною податкової інспекцією у м.Києві по роботі з великими платниками податків проведено документальну невиїзну перевірку податкової декларації з податку на додану вартість Закритого акціонерного товариства «Київбудінвест» з питань формування податкового кредиту з податку на додану вартість за березень 2010 року по взаємовідносинах з ТОВ «Тривітас», за червень 2010 року по взаємовідносинах з ТОВ «Фароза інтер-інвест».

За результатами перевірки позивачем складено Акт №496/42-321507855 від 21.09.2010 року, яким встановлено порушення позивачем пп.7.2.3., 7.2.6., 7.2.8., пп..7.4.1 п.7.4., пп..7.5.1. п.7.5. ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого позивачем занижено сум податку на додану вартість на загальну суму 250715, 00 грн., в тому числі за березень місяць 2010 в сумі 127605 грн., червень місяць 2010 року в сумі 123110 грн.

На підставі виявленого порушення, відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення №0001254230/0 від 04.10.2010р. в сумі 376072,50 грн.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем для проведення перевірки своєчасності відображення в обліку та звітності операцій по господарських взаємовідносинах з ТОВ «Травітас»та ТОВ «Фа роза інтер-інвест»запрошена інформація щодо підтвердження факту включення до податкового кредиту сум податку на додану вартість згідно отриманих податкових накладних за березень та червень 2010 року та запрошені відповідні документи (договори, які укладені з вищезазначеними підприємствами, податкові накладі, прибуткові накладні, акти виконаних робіт, товарно-транспортні накладні, розрахункові документи, реєстри отриманих та виданих податкових накладних за відповідні періоди, сальдо розрахунків з вищезазначеними підприємствами станом на початок та на кінець відповідного періоду, та інші документи, що підтверджують фінансово-господарські взаємовідносини).

Матеріалами справи встановлено, що згідно з інформаційної бази «Система автоматизованого співставлення податкових зобовязань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України», декларації ТОВ «Тривітас» (код ЄДРПОУ 36215984) та ТОВ «Фа роза інтер-інвест» (код ЄДРПОУ 35081125) за березень та червень 2010 року до податкового органу не подавались (відсутні).

Відмовляючи у задоволені позову, суд першої інстанції прийшов до висновку, що позивач неправомірно занизив суму податку на додану вартість на загальну суму 250715 грн., в тому числі за березень місяць 2010 в сумі 127605 грн., червень місяць 2010 року в сумі 123110 грн., що призвело до порушення ним пп.7.2.3., 7.2.6., 7.2.8., пп..7.4.1 п.7.4., пп..7.5.1. п.7.5. ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість».

Колегія суддів не погоджується з даними висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

Даючи правову оцінку обставинам вказаної справи, колегія суддів зважає на наступне.

Відповідно до положень п.1.7 ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість», податковий кредит - це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Згідно до п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку у звітному періоді у звязку із придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації, а згідно п.п.7.4.5 вказаної статті не дозволяється включення до складу податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними та митними деклараціями, а при імпорті робіт (послуг ) - актом прийняття робіт (послуг і банківським документом, яким засвідчує перерахування коштів в оплату вартості такі робіт (послуг).

Вимоги до змісту податкової накладної, що надається покупцю платником податку - продавцем, визначено п.п.7.2.1 п.7.2 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість".

Порядок заповнення податкової накладної затверджено наказом Державної податкової адміністрації України від 30.05.97 року №165, яким передбачено, що податкова накладна складається у двох примірниках (оригінал і копія) у момент виникнення податкових зобов'язань продавця; усі складені примірники податкової накладної підписуються особою, уповноваженою платником податку здійснювати продаж товарів (робіт, послуг), та скріплюються печаткою такого платника податку - продавця.

При встановленні суми ПДВ, яка підлягає відшкодуванню згідно п.п.7.7.2 п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»необхідно встановити суми податку, фактично сплаченого отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг), а не сплату по наданим до перевірки податковим накладним, отриманим від постачальників.

Згідно п.п.7.2.8 п.7.2 ст.7 цього Закону, платники податку зобовязані вести окремий облік операцій з поставки та придбання товарів (послуг), які підлягають оподаткуванню цим податком, а також які не є обєктами оподаткування згідно із ст.3 та звільнених від оподаткування згідно із ст.5 цього Закону. Зведені результати такого обліку відображаються у податкових деклараціях, форма і порядок заповнення яких визначаються відповідно до закону. Платник податку веде реєстр отриманих та виданих податкових накладних у документальному або електронному вигляді за його вибором, у якому зазначаються порядковий номер податкової накладної, дата її виписки (отримання), загальна сума та сума нарахованого податку, а також реєстраційний номер платника податку продавця, який надав податкову накладну такому платнику податку.

Згідно до ч.2 ст.3 Закону України " Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Статтею 9 вищевказаного Закону передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях.

Податковим органом не встановлено порушень складання Позивачем податкових накладних. Актом перевірки підтверджено, що Позивач належним чином веде реєстри отриманих та виданих податкових накладних, показники яких задекларовані в податкових деклараціях.

Колегією суддів не встановлено жодного порушення вимог наведених норм законодавства, яке б позбавляло позивача на формування податкового кредиту та права на заявлення до відшкодування відємного значення податку на додану вартість за спірний період.

Відсутність документального підтвердження сплати до бюджету податку на додану вартість постачальниками товару у ланцюгу постачання не впливає на право позивача на віднесення до складу податкового кредиту сплаченого податку на додану вартість при придбанні товару та заявлення до бюджетного відшкодування відємного значення з податку на додану вартість, оскільки Законом України "Про податок на додану вартість" не ставив таке право платника податку на додану вартість в залежність від отримання документального підтвердження щодо належного виконання постачальниками товару своїх податкових зобовязань та сплати ними сум податків до державного бюджету.

Чинним законодавством України на покупця товару - платника податку не покладено обовязку при формуванні податкового кредиту та заявленні суми відємного значення до бюджетного відшкодування перевіряти дотримання постачальника товару у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства зі сплати податкових зобовязань.

Суми податку на додану вартість, сплаченого у складі ціни придбання товарів, робіт, послуг на протязі перевіряємого періоду підтверджено наданими суду банківськими документами.

Факт порушення контрагентами-постачальниками продавців своїх податкових зобовязань може бути підставою для висновку про необґрунтованість заявлених платником податку вимог про надання податкової вигоди - відшкодування ПДВ з державного бюджету, якщо податковий орган доведе: що платник податку діяв без належної обачності й обережності і йому мало бути відомо про порушення, які допускали його контрагенти; або що діяльність платника податку, його взаємозалежних осіб спрямована на здійснення операцій, пов'язаних з наданням податкової вигоди, переважно з контрагентами, які не виконують своїх податкових зобов'язань, зокрема у випадках, коли такі операції здійснюються через посередників. Однак таких доказів суду контролюючим органом надано не було і вказані факти не доведені.

Посилання податкового органу на неотримання декларацій з ПДВ від ТОВ «Травітас»за березень та від «Фароза інтер-інвестком»за червень 2010 року не може бути безумовною підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування податку на додану вартість у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Якщо контрагент не виконав свого зобовязання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи.

Статтею 11 Закону України «Про державну податкову службу в Україні»передбачено право органів державної податкової служби у випадках, в межах компетенції та у порядку, встановлених законами України, здійснювати документальні невиїзні перевірки (на підставі поданих податкових декларацій, звітів та інших документів, пов'язаних з нарахуванням і сплатою податків та зборів (обов'язкових платежів) незалежно від способу їх подачі), а також планові та позапланові виїзні перевірки своєчасності, достовірності, повноти нарахування і сплати податків та зборів (обов'язкових платежів), додержання валютного законодавства юридичними особами, їх філіями, відділеннями, іншими відокремленими підрозділами, що не мають статусу юридичної особи, а також фізичними особами, які мають статус суб'єктів підприємницької діяльності чи не мають такого статусу, на яких згідно із законами України покладено обов'язок утримувати та/або сплачувати податки і збори (обов'язкові платежі), крім Національного банку України та його установ.

В порушення вимог ч.2 ст.71 КАС України відповідач не надав суду доказів, щодо наявності у позивача умислу на ухилення від сплати податків або безтоварності вказаних угод.

Таким чином, колегія суддів зазначає, що обставина неповної сплати чи неповного декларування платниками податків своїх податкових зобовязань може бути підставою для їх донарахування податковим органом за наслідками проведення документальних перевірок (невиїзних планових або позапланових), а не для перерахунку податкового кредиту контрагентів таких платників податку.

Згідно ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі і в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Відповідно до ч. 3 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень суд перевіряє чи вчинені вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, визначений Конституцією і законами України.

Виходячи з наведеного, а також системного аналізу вищевказаних норм права, колегія суддів приходить до висновку, що при прийнятті оскаржуваного рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції у м.Києві по роботі з великими платниками податків діяла не на підставі, не в межах повноважень та не у спосіб, що передбач Конституцією та законами України, з використанням повноважень не з метою, з якою ці повноваження були надані; необґрунтовано, тобто без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття оскаржуваного рішення; без дотримання необхідного балансу і будь-якими несприятливими наслідками для прав і інтересів позивача.

З огляду на вищезазначене податкового повідомлення-рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції у м.Києві по роботі з великими платниками податків № 00001254230/0 від 24 жовтня 2010 року слід визнати недійсним.

При цьому, з метою однакового застосування судами загальної юрисдикції положень Конституції та законів України, судом враховується позиція адміністративних судів у даній категорії справ. А саме береться до уваги ухвала Вищого адміністративного суду України від 22 липня 2009 року у справі К-1185/07 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Прогрес Інвест»до Державної податкової інспекції у м.Суми про скасування податкового повідомлення-рішення, що є в Єдиному державному реєстрі судових рішень.

Відповідно до ст. 159 КАС України законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до розяснень Пленуму Верховного суду України, викладених у п.1 Постанови №11 від 29.12.1976 р. «Про судове рішення», рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши всі обставини справи, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.

Таким чином апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення у справі про задоволення позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.4,8-11, 160, 196, 198, 202, 205, 207, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,

П О С Т А Н О В И Л А :

Апеляційну скаргу Закритого акціонерного товариства «Київбудінвест» задовольнити.

Постанову Окружного адміністративного суду м.Києва від 16 грудня 2010 року скасувати.

Позовні вимоги Закритого акціонерного товариства "Київбудінвест" задовольнити.

Визнати недійсним податкове повідомлення-рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції у м.Києві по роботі з великими платниками податків №0001254230/0 від 04.10.10 року.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів із дня складання у повному обсязі, тобто з 05 квітня 2011 року шляхом подачі касаційної скарги до Вищого адміністративного суду України у порядку ст.212 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: Г.В.Земляна

Судді: Т.М.Грищенко

В.Е.Мацедонська

Повний текст рішення виготовлений 05 квітня 2011 року.