Ухвала суду № 14644640, 29.03.2011, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а-16545/10/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Вєкуа Н.Г.

Суддя-доповідач: Троян Н.М.

У Х В А Л А

Іменем України

"29" березня 2011 р. м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді - Троян Н.М.,

суддів - Костюк Л.О., Твердохліб В.А.,

при секретарі - Горяіновій Н.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі міста Києва на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 24 грудня 2010 року в справі за позовом Представництва «БЕЙКЕР І МАКЕНЗІ СІ АЙ ЕС, ЛІМІТЕД» до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі міста Києва про скасування податкових повідомлень-рішень,-

ВСТАНОВИЛА:

Позивач звернувся до Окружного адміністративного суду м. Києва з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі міста Києва про скасування податкових повідомлень-рішень від 30.04.2010р. №0000832204/0, від 25.05.2010р. №0000832204/1, від 11.08.2010р. №0000832204/2, від 26.10.2010р. №0000832204/3.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 24 грудня 2010 року позовні вимоги задоволені, скасовано податкові повідомлення-рішення від 30.04.2010р. №0000832204/0, від 25.05.2010р. №0000832204/1, від 11.08.2010р. №0000832204/2, від 26.10.2010р. №0000832204/3.

Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить рішення скасувати, а також задовольнити його позовні вимоги повністю.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що ДПІ у Шевченківському районі м. Києва було проведено планову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2004р. по 30.09.2009р., валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2004р. по 30.09.2009р., якою встановлено порушення п.п. 3.1.1 п. 3.1 ст. 3, п.4.9 ст.4 Закону України «Про податок на додану вартість»від 03.04.1997 р. № 168/97-ВР (далі - Закон України №168) та Наказу Державної податкової адміністрації від 30.05.1997р. № 166 «Про затвердження форми податкової декларації та Порядку її заповнення і подання», (далі - Порядок), в результаті віднесення до складу валових витрат у кварталі II 2009 року залишкової вартості об'єкта першої групи (створеного в результаті поліпшень) в розмірі 2 594 498,91 грн., що призвело до заниження зобов'язання з податку на додану вартість по операціям з основними фондами за липень 2009 року на суму 435 566,45 грн.

За результатами перевірки складено акт від 19.04.2010р. №60/22-4/26080054, на підставі висновків якого відповідачем прийняте податкове повідомлення-рішення від 30.04.2010р.№ 0000832204/0.

За результатами адміністративного узгодження вказане податкове повідомлення-рішення було залишене без змін.

З акту перевірки вбачається, що у періоді, що перевірявся, позивач (Орендар) орендував у ТзОВ «Техно - Центр»(Орендодавець) офісне приміщення загальною площею 651,65 кв.м. за адресою м. Київ, вул. Воровського, 22 відповідно до договору № Б/Н від 01.08.2007 року (далі - Договір), відповідно до якого, розмір місячної орендної плати складає 27 219,42 доларів США на місяць.

Відповідно до умов договору, орендар може здійснювати будь-які зміни, перепланування чи удосконалення приміщення тільки з попередньої письмової згоди Орендодавця, в наданні якої Орендодавець не може безпідставно відмовити, затримувати або обумовлювати її надання.

Договором № Б\Н від 01.08.2007р. передбачено, що протягом перших трьох місяців після підписання Договору Оренди, Орендар сплачує Орендну плату за ставкою 100 гривень, в тому числі ПДВ 16,67 гривень, за усю площу приміщення у строк до 10 числа поточного місяця. В період трьох місяців Орендар проводить ремонтні роботи.

Актом прийняття-передачі від 2 серпня 2007 року приміщень, які знаходяться в адміністративній будівлі, яка розташована за адресою: м. Київ, вул. Воровського 22, 3- й поверх, передано ТОВ «Техно-Центр»(Орендодавець) в користування Представництву «Бейкер і Макензі Сі Ай Ес, Лімітед»(Орендар).

Протягом перевіряємого періоду позивачем було укладено договір підряду №07/15-Е від 17.08.2007р. із ТОВ «Слав-Інвест»на виконання будівельно - оздоблювальних та інженерних робіт з перепланування орендованого приміщення.

Загальна ціна товару (відшкодування понесених витрат на поліпшення ОФ) складає 416 666,67 грн., крім того ПДВ - 83 333,33 грн. Сплата по даним операціям підтверджується випискою банку від 14.07.2009р., та відображена позивачем в податковому обліку наступним чином: ВД II квартал 2009р. на суму 416 666,67 грн., та податкові зобов'язання за липень 2009 року на суму 83 333,33 грн. (ст. 16-17 акту).

Відповідно до положень підпункту 8.7.1 пункту 8.7 статті 8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»платники податку мають право протягом звітного періоду віднести до валових витрат будь-які витрати, пов'язані з поліпшенням основних фондів, що підлягають амортизації, у тому числі витрати на поліпшення орендованих основних фондів, у сумі, що не перевищує 10 відсотків сукупної балансової вартості всіх груп основних фондів станом на початок такого звітного періоду.

Підпунктом 8.8.1 пункту 8.8 статті 8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»визначено, що у разі коли договір оперативного лізингу (оренди) зобов'язує або дозволяє орендарю здійснювати поліпшення об'єкта оперативного лізингу (оренди), частина вартості таких поліпшень у складі витрат, що не перевищують суму на поліпшення основних фондів, визначену згідно підпункту 8.7.1 пункту 8.7 цієї статті, включається таким орендарем до балансової вартості відповідної групи основних фондів.

Платники податку мають право протягом звітного періоду віднести до валових витрат будь-які витрати, пов'язані з поліпшенням основних фондів, що підлягають амортизації, у тому числі витрати на поліпшення орендованих основних фондів, у сумі, що не перевищує 10 відсотків сукупної балансової вартості всіх груп основних фондів станом на початок такого звітного періоду (підпункт 8.7.1 пункту 8.7 статті 8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»).

Платником податків застосовано норму п.п.8.8.2 п.8.8. ст. 8 цього Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», у разі повернення орендарем об'єкту оперативного лізингу (оренди) орендодавцю внаслідок закінчення дії лізингового (орендного) договору, а також у разі знищення, викрадення або зруйнування об'єкта оперативного лізингу (оренди) такий орендар користується правилами, визначеними підпунктом 8.4.8 пункту 8.4 цієї статті для заміни основних фондів. При цьому орендодавець не змінює балансову вартість основних фондів або валові доходи (валові витрати) на суму витрат, понесених орендарем на поліпшення такого об'єкта.

На підставі викладеного суд першої інстанції прийшов до висновку про відсутність події ліквідації основних фондів та про повернення орендованого майна орендодавцю без будь-якої компенсації останнім проведених поліпшень у формі ремонту на умовах договору оренди.

В оскаржуваному рішенні суду першої інстанції зазначено, що норми пп. 8.8.2. пункту 8.8. статті 8 Закону про прибуток визначають саме про «використання правил визначеними підпунктом 8.4.8 пункту 8.4 цієї статті для заміни основних фондів». Тобто «використання правил» не є ліквідацією основних фондів в розумінні підпункту 8.4.8 пункту 8.4, а є порядком вчинення дій в податковому обліку при поверненні орендарем орендодавцю орендованого майна внаслідок закінчення дії орендного договору. В будь-якому разі нарахування податкових зобов'язань та відповідно штрафних санкцій податковою службою не є обґрунтованим, адже останньою не встановлено та не спростовано той факт, що не з амортизований залишок 1-ї групи основних фондів містить суми сплаченого ПДВ у вартості поліпшень (ремонтних робіт), на який донараховано податковою службою ПДВ.

Сума витрат на поліпшення орендованих основних фондів не перевищує 10 відсотків сукупної балансової вартості груп основних фондів, тому позивачем правомірно була сформована балансова вартість на поліпшення орендованих приміщень першої групи, в межах якої поліпшення були віднесені до валових витрат.

На підставі викладеного, суд першої інстанції правильно прийшов до висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог та скасування податкових повідомлень-рішень від 30.04.2010р. №0000832204/0, від 25.05.2010р. №0000832204/1, від 11.08.2010р. №0000832204/2, від 26.10.2010р. №0000832204/3.

За таких обставин ухвалене судом рішення відповідає нормам матеріального та процесуального права, а тому підстав для його скасування немає. Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, колегія суддів,-

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі міста Києва залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 24 грудня 2010 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку та строки, передбачені ст. 212 КАС України.

Головуючий суддя:

Судді:

Ухвала складена та підписана в повному обсязі 04 квітня 2011року.