Ухвала суду № 14644638, 02.03.2011, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2-а-3535/10/0270 Головуючий у 1-й інстанції:

Суддя-доповідач: Петрик І.Й.

У Х В А Л А

Іменем України

"02" березня 2011 р. м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді: Петрика І.Й.,

Суддів: Земляної Г.В,,

Парінова А.Б.,

розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 04 жовтня 2010 року у справі за позовом Вінницької міжрайонної державної податкової інспекції до фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 про стягнення заборгованості перед бюджетом в сумі 5090755, 41 грн.за рахунок активів платника.

ВСТАНОВИВ:

Позивач (Вінницька міжрайонна державна податкова інспекція) звернулася до суду з адміністративним позовом до фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 про стягнення заборгованості перед бюджетом в сумі 5090755, 41 грн.за рахунок активів платника.

Постановою Вінницького окружного адміністративного суду від 04 жовтня 2010 року позовні вимоги задоволено повністю. Стягнуто з фізичної особи підприємця ОСОБА_3 за рахунок активів заборгованність до бюджету в сумі 2 698 330,50 грн. по податку на додану вартість, 2 392 424,91 грн. по податку з доходів фізичних осіб.

Не погоджуючись з зазначеним судовим рішенням відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції як таку, що постановлена з порушенням норм матеріального та процесуального права та прийняти нову, якою відмовити у задоволенні позову у повному обсязі.

Відповідно до п.2 ч.1 ст. 197 КАС України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних в ній доказів, у разі неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання.

Заслухавши суддю-доповідача та осіб, що зявилися в судове засідання, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду без змін з таких підстав.

Згідно із п. 1 ч. 1 ст. 198, 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших субєктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень (ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України).

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Як слідує із матеріалів справи та правомірно встановлено судом першої інстанції, ОСОБА_3 зареєстрований як фізична особа підприємець Вінницькою районною державною адміністрацією Вінницької області 06.11.2000 року за №04050975ф0012673, про що свідчить Свідоцтво про державну реєстрацію (перереєстрацію) субєкта підприємницької діяльності фізичної особи (а.с.6) та є платником податків і з 06.11.2000 року за № 782 перебуває на обліку в Вінницькій міжрайонній державній податковій інспекції, що вбачається з довідки №6009 від 26.08.2010 (а.с.7).

Відповідачу, згідно податкового повідомлення рішення № 0000541700/0 від 25 лютого 2009 року, встановлено податковий борг щодо сплати податку з доходів фізичних осіб в сумі 2393161,60 грн. (а.с. 8).

Окрім того, за відповідачем рахується борг по податку на додану вартість в розмірі 2698330грн. 50 коп., з яких 1798887 грн. основне зобовязання, 899443 грн. 50 коп. штрафна санкція. Сума зобовязання встановлена податковим повідомленням-рішенням №0000551700/0 від 25.02.2009 року (а.с. 8).

Загальна сума податкового зобовязання згідно зазначених рішень податкового органу становить 5091492,10 грн.

Разом з тим, як вбачається з особової картки платника та підтверджено відповідачем, останнім здійснено переплату в сумі 736,69 грн., в звязку з чим позивачем заявлено до стягнення 5090755,41 грн.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив із того, що відповідно до ч.1 ст. 2 Закону України «Про систему оподаткування»під податком і збором (обовязковим платежем) до бюджетів та до державних цільових фондів слід розуміти обовязковий внесок до бюджету відповідного рівня або державного цільового фонду, здійснюваний платниками у порядку і на умовах, що визначаються законами України про оподаткування.

Пунктом 3 частини 1 статті 9 Закону України «Про систему оподаткування»встановлено, що платники податків і зборів (обовязкових платежів) зобовязані сплачувати належні суми податків і зборів (обовязкових платежів) у встановлені законами терміни. Згідно частини 3 цієї ж статті, обовязок юридичної особи щодо сплати податків і зборів (обовязкових платежів) припиняється із сплатою податку, збору (обовязкового платежу) або його скасуванням або списанням податкової заборгованості відповідно до Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом».

Статтею 11 Закону України «Про систему оподаткування»встановлено, що відповідальність за своєчасність сплати податків і зборів і додержання Законів про оподаткування несуть платники податків і зборів відповідно до Законів України.

Згідно із пунктом 1.2 статті 1 Закон України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» (далі Закон № 2181) податкове зобовязання це зобовязання платника податків сплатити до бюджетів або державних цільових фондів відповідну суму коштів у порядку та у строки, визначені цим Законом або іншими законами України.

Пунктом 1.3 статті 1 Закону № 2181 визначено поняття податкового боргу (недоїмки) це податкове зобовязання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгоджене платником податків або узгоджене в адміністративному чи судовому порядку, але не сплачене у встановлений строк, а також пеня, нарахована на суму такого податкового зобовязання.

Відповідно до пункту 4.2.1. Закону №2181 якщо сума податкового зобовязання розраховується контролюючим органом, платник податків не несе відповідальності за своєчасність, достовірність та повноту нарахування такої суми, проте несе відповідальність за своєчасне і повне погашення нарахованого податкового зобовязання та має право на оскарження цієї суми у порядку, встановленому цим Законом.

З огляду на зазначені норми законодавства, суд першої інстанції прийшов до висновку про задоволення позовних вимог Вінницької міжрайонної державної податкової інспекції та стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 заборгованість перед бюджетом в сумі 5090755,41 грн.за рахунок активів платника.

З такими висновками суду першої інстанції колегія суддів може погодитись із огляду на наступне.

В силу статей 13, 14 Закону України «Про систему оподаткування»в Україні справляються: загальнодержавні податки і збори (обовязкові платежі); місцеві податки і збори (обовязкові платежі).

До загальнодержавних, зокрема, належать податок на додану вартість та податок на доходи фізичних осіб.

Загальнодержавні податки і збори (обовязкові платежі) встановлюються Верховною Радою України і справляються на всій території України.

Спеціальним законом з питань оподаткування, який встановлює порядок погашення зобовязань юридичних осіб або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обовязкових платежів), включаючи збір на обовязкове державне пенсійне страхування та внески на загальнообовязкове державне соціальне страхування, нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків контролюючими органами, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, та визначає процедуру оскарження дій органів стягнення є Закон України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».

Відповідно до пункту 4.2.1. Закону №2181 якщо сума податкового зобовязання розраховується контролюючим органом, платник податків не несе відповідальності за своєчасність, достовірність та повноту нарахування такої суми, проте несе відповідальність за своєчасне і повне погашення нарахованого податкового зобовязання та має право на оскарження цієї суми у порядку, встановленому цим Законом.

Відповідно до підпункту 6.2.1 пункту 6.2 статті 6 Закону № 2181, у разі коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобовязання в установлені строки, податковий орган надсилає такому платнику податків податкові вимоги.

Перша податкова вимога надсилається не раніше першого робочого дня після закінчення граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання. Перша податкова вимога містить повідомлення про факт узгодження податкового зобов'язання та виникнення права податкової застави на активи платника податків. обов'язок погасити суму податкового боргу та можливі наслідки непогашення його у строк (пункт “а” підпункту 6.2.3 пункту 6.2 статті 6 Закону № 2181).

Друга податкова вимога надсилається не раніше тридцятого календарного дня від дня направлення (вручення) першої податкової вимоги, у разі непогашення платником податків суми податкового боргу у встановлені строки (пункт “б” підпункту 6.2.3 пункту 6.2 статті 6 Закону №2181).

Виконуючи зазначені норми Закону, позивач надіслав першу та другу податкові вимоги №1/1576 та № 2/2045 від 14.06.2010 року та від 19.07.2010 року відповідно, які отримані відповідачем : 19.06.2010 року та 24.07.2010 року (а.с. 13-14).

З урахуванням того, що зазначені податкові вимоги відповідачем не оскаржувались, а також податковим органом не відкликані та в звязку із тим, що сплата податкового боргу в повному обсязі не відбулась, колегія суддів погоджується з позицією першої інстанції про задоволення позовних вимог.

Відповідно до ст.67 Конституції України кожен зобовязаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Частиною 2 статті 19 Конституції України закріплено обовязок органів державної влади та органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законодавству України.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 цього Кодексу.

З огляду на зазначене, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції всебічно, повно та обєктивно розглянуто справу, правильно встановлено обставини, яким дано правильну правову оцінку і прийшов до обґрунтованого висновку про задоволення позовних вимог.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 160, 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, суд,-

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 залишити без задоволення, а постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 04 жовтня 2010 року без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України в порядку ст.212 КАС України.

Головуючий суддя: І.Й. Петрик

Судді: Г.В. Земляна

А.Б. Парінов