Ухвала суду № 14644614, 24.03.2011, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а-12413/10/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Пилипенко О.Є.

Суддя-доповідач: Костюк Л.О.

У Х В А Л А

Іменем України

"24" березня 2011 р. м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого суддіКостюк Л.О.

суддів:Бужак Н.П.,

Троян Н.М.,

при секретарі: Бундукову С.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 01 грудня 2010 року у справі за позовом Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва до Товариства з обмеженою відповідальністю «Зоріон СТС», третя особа Шевченківська районна у м. Києві державна адміністрація про припинення юридичної особи, -

В С Т А Н О В И В :

Державна податкова інспекція у Шевченківському районі м. Києва звернулися до Окружного адміністративного суду м. Києва із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Зоріон СТС», третя особа Шевченківська районна у м. Києві державна адміністрація про припинення юридичної особи, визнання недійсним запису про припинення державної реєстрації через порушення закону, допущені при створенні юридичної особи, які не можна усунути, з моменту його внесення та визнання недійсним свідоцтва платника податку на додану вартість № 100160179 з моменту його видачі з 19.01.2009 року.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 01 грудня 2010 року адміністративний позов задоволено частково. Припинено державну реєстрацію юридичної особи Товариства з обмеженою відповідальністю «Зоріон СТС»(04050, м. Київ, вул. Дегтярівська, 9, код ЄДРПОУ 36283478), зареєстрованого Шевченківською районною державною адміністрацією міста Києва 25.12.2008 р. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись із зазначеною постановою, представник позивача по справі подала апеляційну скаргу, в якій просила скасувати постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 01 грудня 2010 року та прийняти нову, якою задовольнити позовні вимоги повністю.

Суд, заслухавши учасників судового процесу, які зявилися у судове засідання, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших субєктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Згідно ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи, зобов'язані діяти лише на підставі Конституції України та законів України.

Судом першої інстанції встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Зоріон СТС»зареєстроване Шевченківською районною державною адміністрацією м. Києва 25.12.2008 р. та перебуває на податковому обліку в ДПІ у Шевченківському районі м. Києва з 29.12.2008 р. за № 35229. Товариству присвоєно код ЄДРПОУ 36283478, що підтверджується Витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. Місцезнаходження товариства: 04050, м. Київ, вул. Дегтярівська, 9.

Відносини, які виникають у сфері державної реєстрації юридичних осіб, а також фізичних осіб підприємців, регулюються Законом України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб підприємців».

Так, Закон України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців»передбачає, що державна реєстрація юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців є засвідченням факту створення або припинення юридичної особи, засвідченням факту набуття або позбавлення статусу підприємця фізичною особою, а також вчинення інших реєстраційних дій, які передбачені цим Законом, шляхом внесення відповідних записів до Єдиного державного реєстру.

Відповідно до ст. 16 Закону, Єдиний державний реєстр юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, створюється з метою забезпечення органів державної влади, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб та фізичних осіб підприємців з Єдиного державного реєстру.

Частиною 1 ст. 18 Закону визначено, що якщо відомості, які підлягають внесенню до ЄДР, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

Як вбачається із матеріалів справи, графі Витягу з ЄДР «Статус відомостей про юридичну особу»значиться: «відсутність юридичної особи за місцезнаходженням».

Так, відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 110 Цивільного кодексу України, юридична особа ліквідується за рішенням суду про визнання судом недійсною державної реєстрації юридичної особи через допущені при її створенні порушення, які не можна усунути, а також в інших випадках, встановлених законом.

Частиною 2 ст. 110 Цивільного кодексу України передбачено, що вимога про ліквідацію юридичної особи на підставах, зазначених у п. 2 ч. 1 цієї статті, може бути пред'явлена до суду органом, що здійснює державну реєстрацію, учасником юридичної особи, а щодо акціонерних товариств також Державною комісією з цінних паперів та фондового ринку.

Оскільки податковий орган не здійснює державну реєстрацію юридичної особи, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції, що податковим органом не може предявлятися вимога про визнання судом недійсною державної реєстрації юридичної особи через допущені при її створенні порушення, які не можна усунути.

Разом із тим, відповідно до п. 17 ч. 1 ст. 11 Закону України «Про державну податкову службу в Україні», органи державної податкової служби у випадках, в межах компетенції та у порядку, встановлених законами України, мають право: звертатися у передбачених законом випадках до судових органів із заявою (позовною заявою) про скасування державної реєстрації субєкта підприємницької діяльності.

Відповідно до статтей 22, 38 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців»суд може постановити рішення щодо припинення юридичної особи, що не повязане з банкрутством юридичної особи.

При цьому зі змісту Прикінцевих положень розділу VІІ цього ж Закону випливає, що закони, нормативно-правові акти, прийняті до набрання чинності цим Законом, тобто до 1 липня 2004 року, діють у частині, що не суперечить цьому Закону.

Відтак положення п. 17 ч. 1 ст. 11 Закону України «Про державну податкову службу в Україні»щодо права податкового органу на звернення до суду з позовом про скасування державної реєстрації субєкта підприємницької діяльності слід розуміти як положення щодо припинення юридичної особи.

Згідно з частиною першою статті 33 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців»юридична особа припиняється в результаті передання всього свого майна, прав та обовязків іншим юридичним особам правонаступникам у результаті злиття, приєднання, поділу, перетворення (реорганізації) або в результаті ліквідації за рішенням, прийнятим засновниками (учасниками) юридичної особи або уповноваженим ними органом, за судовим рішенням або за рішенням органу державної влади, прийнятим у випадках, передбачених законом.

Підстави для постановлення судового рішення щодо припинення юридичної особи, що не повязано з банкрутством юридичної особи, передбачені частиною другою статті 38 зазначеного Закону. Однією з таких підстав є визнання недійсним запису про проведення державної реєстрації через порушення закону, допущені при створенні юридичної особи, які не можна усунути.

Обгрунтовуючи позовні вимоги, позивачем зазначено, що керівник ТОВ «Зоріон СТС»ОСОБА_1 повідомив, що жодні документи, в т.ч. і документи щодо фінансово-господарської діяльності підприємства він не підписував, декларації до податкового органу за місцем реєстрації підприємства не підписував та не подавав. Ніякі договори, податкові накладні, акти виконаних робіт також не підписував. Де знаходяться фінансово-господарські статутні документи та печатка Товариства йому не відомо.

Разом із тим, в справі відсутні належні і допустимі докази на підтвердження того, що діяльність ТОВ «Зоріон СТС»була спрямована на нанесення шкоди економічним інтересам держави.

Згідно з частиною четвертою статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України, обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Суд вважає, що згідно з наведеною нормою процесуального права, доказом вчинення злочину може бути лише вирок, яким, у визначеному законом порядку, встановлюється доведена участь особи у вчиненні злочину.

Однак, вироку у кримінальній справі чи будь-якого іншого рішення суду на підтвердження зазначених обставин позивачем надано не було.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції, що вимога позивача про визнання недійсним запису про проведення державної реєстрації ТОВ «Зоріон СТС»через порушення закону, допущені при створенні юридичної особи, які не можна усунути, задоволенню не підлягає.

Разом із тим, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що Законом передбачений обовязок юридичної особи повідомляти державного реєстратора про зміну свого місцезнаходження.

Так, відповідно до ст. 1 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних та фізичних осібпідприємців»місцезнаходження юридичної особи - адреса органу або особи, які відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступають від її імені.

Відповідно до ч. 1 ст. 19 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних та фізичних осібпідприємців», у разі, якщо зміна відомостей про юридичну особу, які містяться в Єдиному державному реєстрі не повязана із змінами до установчих документів юридичної особи або не підлягає державній реєстрації, виконавчий орган юридичної особи або уповноважена ним особа зобовязаний подати (надіслати рекомендованим листом) державному реєстратору за місцезнаходженням реєстраційної справи юридичної особи заповнену реєстраційну картку про внесення змін до відомостей про юридичну особу, які містяться в Єдиному державному реєстрі. У разі, якщо подається (надсилається) реєстраційна картка про внесення змін до відомостей про місцезнаходження юридичної особи, до неї додається свідоцтво про державну реєстрацію юридичної особи.

Відповідно до ч. 7 ст. 19 вказаного Закону, не пізніше тринадцяти місяців з дня подачі (надіслання рекомендованим листом) останньої реєстраційної картки, що містить відомості про юридичну особу, юридична особа зобовязана подати (надіслати рекомендованим листом) державному реєстратору реєстраційну картку встановленого зразка про підтвердження відомостей про юридичну особу.

Отже, неповідомлення платником податків про зімну місцезнаходження унеможливлює здійснення податковим органом функцій контролю за своєчасністю, достовірністю, повнотою нарахування та сплати податків та зборів.

Відповідно до ч. 1 ст. 59 Господарського кодексу України, припинення діяльності суб'єкта господарювання здійснюється шляхом його реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації - за рішенням власника (власників) чи уповноважених ним органів, за рішенням інших осіб - засновників суб'єкта господарювання чи їх правонаступників, а у випадках, передбачених цим Кодексом, - за рішенням суду.

Статтею 238 Господарського кодексу України передбачено, що за порушення встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності до суб'єктів господарювання можуть бути застосовані уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування адміністративно-господарські санкції, тобто заходи організаційно-правового або майнового характеру, спрямовані на припинення правопорушення суб'єкта господарювання та ліквідацію його наслідків. Види адміністративно-господарських санкцій, умови та порядок їх застосування визначаються цим Кодексом, іншими законодавчими актами. Адміністративно-господарські санкції можуть бути встановлені виключно законами.

Відповідно до ст. 239 Господарського кодексу України до таких санкцій віднесено, зокрема, скасування державної реєстрації та ліквідація субєкта господарювання.

За таких обставин, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про припинення юридичної особи.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України - кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 159 КАС України, обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно зясованих обставин у адміністративній справі, підтверджених такими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Отже, судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи та ухвалено рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, а тому, у відповідності до ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду без змін.

Керуючись ст. ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 01 грудня 2010 року без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, проте на неї може бути подана касаційна скарга до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складення цієї ухвали у повному обсязі, тобто з 30 березня 2011 року.

Головуючий суддя: Л.О. Костюк

Судді: Н.П. Бужак

Н.М. Троян

Ухвалу виготовлено в повному обсязі: 30.03.11.