Постанова № 14643869, 21.03.2011, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд

61004 м. Харків вул. Мар'їнська, 18-Б-3 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

"21" березня 2011 р. № 2а- 14624/10/2070

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Шляхова О.М.,

за участі секретаря - Міхно А.О.,

за участі представника позивача Філатова П.А. (довіреність б/н від 21.10.2009р.);

за участі представника відповідача - Бабенко А.О. (довіреність №475/10/10-013 від 14.01.2011р.),

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Едан плюс" до Державної податкової інспекції у Комінтернівському районі міста Харкова про визнання протиправними дій,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з урахуванням уточнених позовних вимог та просить суд визнати незаконною невиїзну документальну перевірку ТОВ «Едан плюс»з питань перевірки податкових зобов»язань та податкового кредиту декларації з податку на додану вартість за період з 29.08.2008 року по 30.06.2010 року, встановити відсутність компетенції ДПІ у Комінтернівському районі м. Харкова щодо встановлення неможливості фактичного здійснення ТОВ «Едан плюс»господарських операцій у спосіб проведення невиїзної документальної перевірки, встановити відсутність компетенції ДПІ у Комінтернівському районі м. харкова щодо встановлення нікчемності по ланцюгу до вигодо набувача всіх операцій купівлі-продажу ТОВ «Едан плюс»у спосіб проведення невиїзної документальної перевірки, визнати незаконними дії ДПІ у Комінтернівському районі м. Харкова щодо коригування податкових зобов»язань та податкового кредиту з податку на додану вартість ТОВ «Едан плюс»без винесення податкового повідомлення-рішення.

В обґрунтування позову зазначивши, що представникам позивача від контрагентів стало відомо про проведення фахівцями ДПІ у Комінтернівському районі м. Харкова невиїзну документальну перевірку з питань податкових зобов»язань з ПДВ, за насідками якої складено акт про визнання нікчемними всіх фінансово-господарських відносин позивача з контрагентами за період з 2008 по 2010 роки. При цьому відповідач не запросив позивача для підписання та не надав йому екземпляр акту перевірки. На вимогу позивача відповідач екземпляр акту перевірки не надав. Позивач з висновками акту не погоджується, виходячи з наступного:відповідач не має достатньо доказової бази, спираючись на яку можна було б дійти висновку про невідповідність угод позивача актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства виходячи з цього висновок відповідача про наявність ознак нікчемності правочину в усіх укладених договорах між позивачем та постачальниками і покупцями зроблений на підставі невірного тлумачення змісту ч. 1 ст. 215 ЦК України. Приписами закону, які прямо передбачають нікчемність правочину, є припису, які містяться у ч. 1 ст. 219 ЦК України, відповідно з якою у разі недодержання вимоги закону про нотаріальне посвідчення одностороннього правочину такий правочин є нікчемним. У ч. 1 ст. 220 ЦК України, відповідно з якою у разі недодержання сторонами вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору такий договір є нікчемним. У абзаці 1 ч. 2 ст. 221 ЦК України, відповідно з якою у разі відсутності схвалення правочину, який вчинено малолітньою особою за межами її цивільної дієздатності батьками (усиновлювачами) малолітньої особи або одним з них, з яким вона проживає, або опікуном, цей правочин є нікчемним, ч. 2 ст. 228 ЦК України відповідно до якої нікчемним є правочин, який порушує публічний порядок тощо. Правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, АР Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. На порушення усіх вказаних приписів закону, не дослідивши належним чином первинні документи щодо угод, які були укладені позивачем зі своїми контрагентами, відповідач дійшов невірного висновку щодо їх нікчемності. Також неправомірним є висновок про завищення податкових зобов»язань і податкового кредиту, оскільки згідно з п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 ст. 6 та ст.. 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв2язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або доставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, коли чи як товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.. У відповідності до п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого_ податку у зв»язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, винесених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами. Відповідно до п 7.5. ст. 7 Закону Датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається: дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг). Отже, позивач вважає, що акт перевірки складений відповідачем не відповідає нормам діючого законодавства України.

Представник позивача у судовому засіданні підтримав позовні вимоги, просив задовольнити позов у повному обсязі, посилаючись на зазначені у позові обставини.

Представник відповідача у судовому засіданні проти позову заперечував, просив відмовити у його задоволенні, посилаючись на обставини, викладені у письмових запереченнях проти позову, а саме: актом у розумінні ст.. 17 КАС України, є офіційний письмовий документ, який породжує правові наслідки, зокрема певні обов»язки і заборони. Акт державного чи іншого органу це юридична форма рішень цих органів, тобто офіційний письмовий документ, який породжує певні правові наслідки, спрямований на регулювання тих чи інших суспільних відносин і має обов»язковий характер для суб»єктів цих відносин.

Залежно від компетенції органу, який прийняв такий документ, і характеру та обсягу відносин, що є врегульованими ним, акти поділяються на нормативні і такі, що не мають нормативного характеру, тобто індивідуальні. Нормативний акт це прийнятий уповноваженим державним чи іншим органом у межах його компетенції офіційний письмовий документ, який встановлює, змінює чи скасовує норми права, носить загальний чи локальний характер та застосовуєть неодноразово

Що ж до актів ненормативного характеру (індивідуальних актів), то вони породжують права і обовязки тільки у того субєкта (чи визначеного ними певного кола субєктів), якому вони адресовані. Підставами для визнання акта недійсним є невідповідність його вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт. Обовязковою умовою визнання акта недійсним є також порушення у звязку з прийняттям відповідного акта прав та охоронюваних законом інтересів підприємства чи організації. Таким чином, акт перевірки не є актами ненормативного характеру в розумінні ст.17 КАС України. У звязку з вищевикладеним, ДПІ вважає вимоги позивача щодо скасування акту перевірки безпідставними, оскільки, по-перше. Акт перевірки це фактично службовий документ, який стверджує факт проведення перевірки фінансово-господарської діяльності субєкта господарювання і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог законодавства зазначеним субєктом, по-друге, акт перевірки лише фіксує обставини встановлені під час проведення перевірки, факти виявлених порушень законодавства та не є остаточним документом зобовязуючим до вчинення будь-яких дій (Порядок оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затверджений Наказом ДПА України від 10 серпня 2005 року №327). Права та обовязки для субєкта господарювання, перевірку якого проведено, породжує саме рішення прийняте на підставі складеного за результатами перевірки акту. За таких обставин ДПІ у Комінтернівському районі м. Харкова вважає, що законодавством не передбачено можливості для оскарження в судовому порядку та відповідно для визнання нечинними актів складених за результатами перевірок. Обовязковим для виконання та відповідно рішенням органу владних повноважень, яким є ДПІ у Комінтернівському районі м. Харкова по відношенню до ТОВ «Едан плюс»є податкове повідомлення-рішення про визначення податкового зобов»язання з податку на додану вартість винесене за результатами проведеної перевірки.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, встановив наступні обставини.

ТОВ «Едан плюс»перебуває на обліку у ДПІ в Комінтернівському районі м. Харкова з 29.08.2008 року, що підтверджується даними акту перевірки.

Фахівцями ДПІ у Комінтернівському районі м. Харкова на підставі п. 1ст. 11 Закону України «Про державну податкову службу в Україні»проведена документальна невиїзна перевірка ТОВ «Едан плюс»(36032757) з питань перевірки податкових зобов»язань та податкового кредиту декларації з податку на додану вартість за період з 29.08.2008 року по 30.06.2010 року.

За результатами проведеної перевірки складено акт перевірки від 21.09.2010 року №4231/23-104/36032757, яким встановлено порушення п. 3 ст. 5, ст.. 7 Господарського Кодексу України, п. 2 ст. 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні, п.п. 3.1. п. 3.1 ст. 3, п. м4.1 ст. 4, п.п. 7.3, п. 7.3 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»в результаті чого завищені податкові зобов»язання всього на 27774974 грн., п.п. 7.4.1, п.п. 7.4.5 п. 7.4, п.п. 7.5.1, п.п. 7.5.2 п. 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість в результаті чого завищено податковий борг кредит по податку на додану вартість всього у сумі 27572435 грн., ч. 1 ст. 203, ст.. 215, п. 1 ст. 216, ст.. 228 Цивільного кодексу України в частині недодержання вимог зазначених статей на момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, обумовлені ними по правочинах, здійснених ТОВ «Едан плюс», як наслідок не спричиняє реального настання правових наслідків, а отже є нікчемними по ланцюгу «вигодо набувача»(зазначеними у акті покупцями транспортних послуг).

При проведенні невиїзної документальної перевірки відповідачем не витребовувались у позивача первинні документи стосовно правочинів, вказаних у акті перевірки.

Вказані в акті перевірки висновки стосовно нікчемності є передчасними, оскільки зроблені без перевірки первинних документів.

Крім того, позивачем надано до суду вся первинна документація стосовно вказаних в акті правочинів, яка спростовує висновки відповідача щодо нікчемності правочинів.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Підставою для проведення перевірки в акті перевірки визначено ст. 11 Закону України “Про державну податкову службу в Україні” від 04 грудня 1990 року № 509-XII.

Право на здійснення органами ДПІ перевірок, зокрема, документальних невиїзних, передбачено п. 1 ст. 11 Закону України “Про державну податкову службу в Україні”. Вказаною нормою передбачено, що органи державної податкової служби у випадках, в межах компетенції та у порядку, встановлених законами України, мають право здійснювати документальні невиїзні перевірки (на підставі поданих податкових декларацій, звітів та інших документів, пов'язаних з нарахуванням і сплатою податків та зборів (обов'язкових платежів) незалежно від способу їх подачі), а також планові та позапланові виїзні перевірки своєчасності, достовірності, повноти нарахування і сплати податків та зборів (обов'язкових платежів), додержання валютного законодавства юридичними особами, їх філіями, відділеннями, іншими відокремленими підрозділами, що не мають статусу юридичної особи, а також фізичними особами, які мають статус суб'єктів підприємницької діяльності чи не мають такого статусу, на яких згідно із законами України покладено обов'язок утримувати та/або сплачувати податки і збори (обов'язкові платежі), крім Національного банку України та його установ (далі - платники податків).

Оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства встановлено Порядком, який затверджено наказом ДПА України № 327 від 10.08.2005 року, який діяв на момент виникнення спірних правовідносин.

Відповідно до п. 1.2 Порядку, невиїзною документальною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться в приміщенні органу державної податкової служби на підставі поданих податкових декларацій, звітів та інших документів, пов'язаних з нарахуванням і сплатою податків та зборів (обов'язкових платежів), незалежно від способу їх подачі.

Відповідно до п. 1.3. Порядку, за результатами проведення невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок фінансово-господарської діяльності суб'єктів господарювання оформляється акт, а в разі відсутності порушень податкового, валютного та іншого законодавства - довідка. Акт - службовий документ, який стверджує факт проведення невиїзної документальної або виїзної планової чи позапланової перевірки фінансово-господарської діяльності суб'єкта господарювання і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства суб'єктами господарювання.

Згідно п. 4.3 Порядку, підписання акта виїзної планової чи позапланової перевірок посадовими особами суб'єкта господарювання та посадовими особами органу державної податкової служби, які здійснювали перевірку, здійснюється за місцезнаходженням платника податків, а у разі здійснення невиїзних документальних перевірок - у приміщенні органу державної податкової служби, куди посадові особи суб'єкта господарювання письмово запрошуються для підписання акта до закінчення строку.

Як вбачається з копії акту перевірки та матеріалів справи, 02.09.2010 року фахівцями ДПІ у Комінтернівському районі м. Харкова складено акт № 771/23-104/36032757 про відсутність ТОВ «Едан плюс»за місцем реєстрації, який до матеріалів справи не надано.

Також в матеріалах справи є копія накладної № 584134 Експрес-доставки Меркурій в якій зазначено, що ДПІ у Комінтернівському районі м. Харкова 21.09.2010 року о 17 год. 20 хвл. направила дещо ТОВ «Едан плюс»за адресою: пр-т 50-річчя СССР, буд. 12 кв. 354, м. Харків, але що саме відправлено, в накладній не зазначено, лише зазначено, що за вказаною адресою отримувач був відсутній.

Отже, суд вважає, що відповідачем належним чином не запрошені посадові особи позивача для підписання акту, чим порушено права позивача на ознайомлення ним з встановленими ДПІ у Комінтернівському районі м. Харкова порушеннями та надання заперечення по акту до органу державної податкової служби.

Відповідно до п. 4.9 Порядку, у разі неявки посадових осіб суб'єкта господарювання до органу державної податкової служби для ознайомлення та підписання акта невиїзної документальної перевірки у строки, визначені у пункті 4.2 цього розділу, складається акт щодо неявки посадових осіб суб'єкта господарювання до органу державної податкової служби.

Акту щодо неявки посадових осіб до органу державної податкової служби для підписання акту невиїзної документальної перевірки відповідачем до матеріалів справи також не надано.

Відповідно до п. 4.11 Порядку, податкове повідомлення-рішення (рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій) приймається керівником податкового органу (його заступником) протягом десяти робочих днів від дня реєстрації акта невиїзної документальної, виїзної планової чи позапланової перевірок або вручення його поштою суб'єкту господарювання (на підставі відмітки на поштовому повідомленні), а за наявності заперечень посадових осіб суб'єкта господарювання до акта перевірки - приймається з урахуванням висновку про результати розгляду заперечень до акта перевірки - протягом трьох робочих днів, наступних за днем розгляду заперечень і надання (надсилання) письмової відповіді суб'єкту господарювання.

З матеріалів справи не вбачається і відповідачем не надано винесеного на підставі акту №4231/23-104/36032757 від 21.09.2010 року податкового повідомлення-рішення. Також відповідачем у своєму запереченні зазначено, що висновки акту не мають обов»язкового характеру для ТОВ «Едан плюс».

Таким чином, суд дійшов висновку про те, що дії ДПІ у Комінтернівському районі м. Харкова є незаконними щодо коригування податкових зобов»язань та податкового кредиту з податку на додану вартість ТОВ «Едан плюс»без винесення податкового повідомлення-рішення, а в іншій частині позовних вимог суд вважає за необхідне відмовити.

Керуючись ст.ст. 8-14, 71, 86, 90, 94, 159, 160-164, 167, 186 КАС України, суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Едан плюс" до Державної податкової інспекції у Комінтернівському районі міста Харкова про визнання протиправними дій задовольнити частково.

Визнати незаконними дії Державної податкової інспекції у Комінтернівському районі м. Харкова щодо коригування податкових зобов"язань та податкового кредиту з податку на додану вартість Товариства з обмеженою відповідальністю "Едан плюс" (код ЄДРПОУ 36032757) без винесення податкового повідомлення-рішення.

В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Постанова може бути оскаржена.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення протягом десяти днів з дня її проголошення, у разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Апеляційна скарга, подана після закінчення строків, встановлених законом, залишається без розгляду, якщо суд апеляційної інстанції за заявою особи, яка її подала не знайде підстав для поновлення строку, про що постановляється ухвала.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Повний текст постанови виготовлений 28 березня 2011 року.

Суддя Шляхова О.М.