Постанова № 14643867, 29.03.2011, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд

61004 м. Харків вул. Мар'їнська, 18-Б-3 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

29 березня 2011 р. № 2-а- 600/11/2070

Харківський окружний адміністративний суд у складі :

головуючого судді - Волошина Д.А.

за участю секретаря судового засідання Боклаг А.С.

представників: позивача Поліщука О.А., Шабанова Ю.В., відповідача Щербак Т.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні суду справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Перероблюючий завод" до Харківської об'єднаної Державної податкової інспекції Харківської області про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень,-

В С Т А Н О В И В:

До Харківського окружного адміністративного суду звернувся позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "Перероблюючий завод", з адміністративним позовом до Харківської об'єднаної Державної податкової інспекції Харківської області в якому з урахуванням уточнених позовних вимог, просить суд скасувати податкові повідомлення-рішення Харківської об'єднаної Державної податкової інспекції Харківської області від 31.08.2010 р. №000032155/0, від 20.09.2010р. №000032155/1, від 29.10.2010 р. №000032155/2, від 10.01.2011 року №000032155/3 якими позивачу визначено суму податкового зобов'язання ( з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій) 318776,40 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив наступне, що Харківською ОДПІ проведена невиїзна документальна (камеральна) перевірка ТОВ «Перероблюючий завод», з питань правомірності формування податкового кредиту у травні та червні 2010р. та правильності обчислення ПДВ за травень та червень 2010р., за результатами якої, Харківською ОДПІ складений акт № 3209/155/32943460 від 21.08.2010 р. та винесено податкове повідомлення-рішення від № 000032155/0 від 31.08.2010 р. про визначення податкового зобовязання з податку на додану вартість у сумі 253647 грн. 00 коп., та 65129 грн. 40 коп. штрафних санкцій. В зв'язку з незгодою з винесеним податковим повідомленням - рішенням позивачем в адміністративному порядку оскаржувалось зазначене податкове повідомлення рішення. Позивач, вважає, що винесені податкові повідомлення - рішення винесені з порушенням діючого законодавства, оскільки ТОВ «Перероблюючий завод» обґрунтовано віднесено до складу податкового кредиту 144000,00 грн. у травні 2010 р. та 109647,00 грн. у червені 2010 р.

Відповідач проти позову заперечує, з підстав викладених у письмових запереченнях, з посиланням на матеріали перевірки. Зазначає, що проведеною перевіркою встановлено завищення ТОВ «Перероблюючий завод» суми податкового кредиту з податку на додану вартість на загальну суму 253646,65грн. у звязку з порушенням ТОВ «Перероблюючий завод» вимог п.п. 7.2.3 п. 7.2 ст. 7, п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України від 03.04.1997 р. № 168 „Про податок на додану вартість”, що призвело до заниження податку на додану вартість у розмірі 253647,00грн. Як зазначає Відповідач, ТОВ «Перероблюючий завод» включило до складу податкового кредиту в травні 2010р. суму ПДВ у розмірі 143999,65грн. та в червні 2010р. суму ПДВ у розмірі 109647,00грн. по податковим накладним: № 3105014 від 31.05.2010р. на суму 863997,90грн. (ПДВ 143999,65грн); № 3006018 від 30.06.2010р. на суму 657882,00грн. (ПДВ 109647,00грн), які були отримані від ТОВ «ЕКОТЕРРА-ПЛЮС». При проведенні звірки за допомогою системи автоматизованого співставлення податкового кредиту та зобовязань у розрізі контрагентів на рівні ДПА України за травень-червень 2010р. встановлено завищення ТОВ «Перероблюючий завод» податкового кредиту в сумі 253647,00грн.

В судовому засіданні представники позивача підтримали заявлені позовні вимоги, просили позов задовольнити в повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позовних вимог заперечував.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін по справі, дослідивши матеріали справи, надані докази у їх сукупності, встановив наступне.

За результатами документальної невиїзної перевірки податкової декларації з податку на додану вартість за травень 2010р. та за червень 2010р. ТОВ «Перероблюючий завод» Харківською ОДПІ був складений акт № 3209/155/32943460 від 21.08.2010 р. відповідно до висновків якого встановлено заниження податку на додану вартість на загальну суму 253647,00грн., у тому числі за травень 2010р. на суму 144000,00грн. та за червень 2010р. на суму 109647,00грн.

На підставі висновків вказаного акту перевірки Харківською ОДПІ було винесено податкове повідомлення-рішення № 000032155/0 від 31.08.2010 р., відповідно до якого ТОВ «Перероблюючий завод» визначено суму податкового зобовязання з податку на додану вартість на загальну суму 318776,40грн., у тому числі 253647,00грн. основний платіж та 65129,40грн. - штрафна (фінансова) санкція з посиланням на встановлене порушення п.п. 7.2.3 п. 7.2 ст. 7, п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України від 03.04.1997 р. № 168 «Про податок на додану вартість».

Позивачем було оскаржене вказане податкове повідомлення-рішення до Харківської обєднаної Державної податкової інспекції, Державної податкової адміністрації в Харківській області, Державної податкової адміністрації України. За результатами розгляду скарг було прийнято рішення Харківською ОДПІ № 16897/10/25-18 від 20.09.2010 р., Державною податковою адміністрацією в Харківській області № 3930/10/25-103 від 21.10.2010р., Державною податковою адміністрацією України від 06.01.2011 № 162/6/25- 0115, якими скарги було залишено без задоволення, у звязку з чим на адресу позивача були направлені рішення з позначкою після дробі «1», «2», «3» якими доведено нові граничні строки сплати податкового зобовязання.

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю «Перероблюючий завод» зареєстрований у встановленому законом порядку, як юридична особа, що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи від 06.05.2004р., довідками з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, набув правового статусу субєкта господарювання юридичної особи, як платник податків, зборів (обовязкових платежів), знаходиться на обліку в Харківській ОДПІ та є платником податку на додану вартість, згідно свідоцтва ПДВ від 01.01.2005 року, що підтверджується актом перевірки.

Згідно з п.п.7.2.4 пп.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону. ТОВ «Перероблюючий завод» та ТОВ „ЕКОТЕРРА-ПЛЮС” є платниками податку на додану вартість, що підтверджується актами перевірки. В ході судового розгляду перелічені обставини були визнані сторонами, суд не має підстав для сумнівів у добровільності визнання цих обставин сторонами та їх достовірності, а тому ці обставини окремо перед судом не доказуються.

Між ТОВ «Перероблюючий завод» та ТОВ „ЕКОТЕРРА-ПЛЮС” було укладено договір № 27/04-ТО від 27.04.2010 р. на технічне обслуговування полігону по захороненню твердих побутових відходів. Відповідно до п. 2.2 цього договору було передбачено виконання таких робіт : складування твердих побутових відходів в котловані, планування твердих побутових відходів по тілу полігону та також їх ущільнення на всій використаній площі полігону. Розмір винагороди є договірною та визначається актом прийомки передачі виконаних робіт. (п. 3.1 договору)

В травні та червні 2010 р. між Позивачем та ТОВ „ЕКОТЕРРА-ПЛЮС” були оформлені Акти виконаних робіт (від 31.05.2010 р. - на суму 863997,90грн., та від 30.06.2010 р. на суму 657882,00 грн.) та податкові накладні. Розрахунки за договором здійснювались у безготівковій формі, що підтверджується платіжними дорученнями.

Відповідно до пп. 3.1.1 ст. 3 Закону України від 03 квітня 1997 року N 168/97-ВР «Про податок на додану вартість» (далі Закон N 168/97-ВР), обєктом оподаткування ПДВ є операції платників податку з поставки товарів та послуг, місце надання яких знаходиться на митній території України. Під поставкою послуг слід розуміти будь-які операції цивільно-правового характеру з виконання робіт, надання послуг, надання права на користування або розпорядження товарами, у тому числі нематеріальними активами, а також з поставки будь-яких інших, ніж товари, об'єктів власності за компенсацію, а також операції з безоплатного виконання робіт, надання послуг. Поставка послуг, зокрема, включає надання права на користування або розпорядження товарами у межах договорів оренди (лізингу), поставки, ліцензування або інші способи передачі права на патент, авторське право, торговий знак, інші об'єкти права інтелектуальної, в тому числі промислової, власності. (ч.3 п. 1.4 ст. 1 Закону N 168/97-ВР).

Частинами другою та третьою ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні» передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, що фіксують факт здійснення господарської операції. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо безпосередньо після її закінчення. Для контролю й упорядкування оброблених даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні і зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа; дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складається документ; зміст і обсяг господарської операції; одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що мають можливість ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Відповідно до пп. 7.2.3 п. 7.2 ст. 7 Закону України від N 168/97-ВР податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобовязань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надається покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг). Дата виникнення податкових зобовязань платника ПДВ визначається згідно з нормами п. 7.3 ст. 7 цього Закону.

З матеріалів справи, пояснень та наданих до суду доказів вбачається, що замовлення позивачем таких послуг було обумовлено використанням полігону по розміщенню та захороненню твердих побутових відходів, розташованому в с. Рогань Харківського району Харківської області, на підставі договору № 1/1 від 01.01.2005р. укладеного між ТОВ «Перероблюючий завод» та АТЗТ „Перероблюючий завод”. Предмет договору відповідає основним напрямкам діяльності позивача, що підтверджується актом перевірки та поясненнями представників сторін. Фактичне виконання договору, щодо технічного обслуговування полігону по захороненню твердих побутових відходів підтверджується актами виконаних робіт, податковими накладними, платіжними дорученнями про перерахування коштів.

До складу податкового кредиту, відповідні суми ПДВ були включені на підставі отриманих податкових накладних, які були складені на дату оформлення відповідних актів виконаних робіт, тобто за першою подією згідно положень п.п.7.3.1 п.7.3, п.п 7.4.1 п. 7.4 ст.7 ЗУ «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997р. № 168. На дату складення податкових накладних ТОВ „ЕКОТЕРРА-ПЛЮС” було включено до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, що підтверджується довідкою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, мало статус платника ПДВ, що підтверджується актом перевірки.

Первинні документи за своєю формою та змістом відповідають вимогам чинного законодавства, наявності недоліків (дефектів форми, змісту або походження), які б згідно з п.п.7.2.3 п.7.2 і п.п.7.2.4 п.7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», ч.2 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність», п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (затверджено наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. №88, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05.06.1995р. за №168/704; далі за текстом - Положення) спричиняли втрату означеними накладними юридичного статусу первинних документів судом не виявлено.

Заперечуючи проти позову, відповідач не посилався ні на невідповідність відомостей, зазначених в цих первинних документах, фактичним обставинам, ні на відсутність у ТОВ „ЕКОТЕРРА-ПЛЮС” статусу платника ПДВ на момент вчинення господарської операції, ні на завищення вартості робіт, ні на несумісність зазначених в перелічених документах робіт з власною господарською діяльністю позивача ТОВ «Перероблюючий завод». В ході перевірки відповідачем не встановлено проведення позивачем збиткових операцій, невикористання у власній господарській діяльності результатів отриманих від ТОВ „ЕКОТЕРРА-ПЛЮС” робіт, виконання цих робіт власними силами позивача чи виконання цих робіт іншою особою, не встановлено фактів взаємопов'язаності ТОВ „ЕКОТЕРРА-ПЛЮС” та позивача, не встановлено у позивача, наміру отримати за вищевказаним договором інший результат, ніж виконання робіт по технічному обслуговуванню полігону по захороненню твердих побутових відходів. Досліджуючи витребувані та приєднані до справи документи, суд відзначає, що матеріали справи не містять жодних доказів наявності між позивачем та його контрагентом при укладанні і виконанні договору взаємоузгоджених зловмисних дій, спрямованих на порушення існуючого в державі суспільного ладу або моральних засад. Таких доказів суду відповідачем не надано, а судом при виконанні вимог ст. 11 КАС України не виявлено. При цьому, суд бере до уваги, що доказів, які б вказували на відсутність реальності господарських операцій за цим договором про виконання робіт, відповідач суду за правилами ч. 2 ст. 71 КАС України не надав.

Відповідно до п.п.7.4.5 п. 7.4. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997р. № 168/97-ВР зі змінами та доповненнями, не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Підпункт 7.4.1 пп.7.4 ст.7 вказаного закону встановлює, що податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку у зв'язку, зокрема, з придбанням або виготовленням товарів та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Датою виникнення права платника податку на податковий кредит відповідно до підпункту 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку і оплати товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Виходячи зі змісту положень п.п.7.2.3 пп.7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом.

Судом встановлено, що факт придбання позивачем послуг (робіт) у травні, червні 2010 року у ТОВ „ЕКОТЕРРА-ПЛЮС” здійснювався саме в межах господарської діяльності, що підтверджено первинними документами. Судом не встановлено невідповідності даних податкових накладних фактичним обставинам.

При цьому суд вважає немотивованим обґрунтування прийнятого рішення доказами, яких не було на час прийняття оскаржуваного рішення, зокрема подальшим анулюванням свідоцтва платника податку, оскільки таке анулювання свідоцтва платника ПДВ не позбавляє правового значення видані до дати такого анулювання документи, зокрема податкові накладні.

Позивачем отриманий від контрагента податковий кредит у звязку з отриманням послуг був задекларований в деклараціях з ПДВ за травень, червень 2010 р., підтверджений первинними бухгалтерськими документами та відображений в реєстрах отриманих податкових накладних за ці ж періоди.

П.п 10.1., 10.2. ст.10 Закону України «Про податок на додану вартість», передбачають, що особами, відповідальними за дотримання достовірності та своєчасності визначення сум податку, за нарахування, утримання та сплату (перерахування) податку до бюджету, та за повноту та своєчасність його внесення до бюджету є платники податку.

При цьому такий платник несе самостійну відповідальність за порушення правил ведення податкового обліку. Зазначена відповідальність стосується кожного окремого платника податку і не може автоматично поширюватися на третіх осіб, у тому числі на його контрагентів

Законом не встановлено обмежень по включенню до складу податкового кредиту сум ПДВ по товарах, послугах отриманих від продавця, податкова декларація якого не визнана податковою звітністю, за умови, що такий продавець зареєстрований платником податку на додану вартість, за наявності належним чином оформлених податкових накладних, та за наявності фактичного здійснення операцій з придбання товарів (робіт, послуг). Окрім того порушення, допущені одним платником податків у відображенні в податковому обліку певної господарської операції, за загальним правилом не впливають на права та обовязки іншого платника податків.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

В ході розгляду справи, відповідач не довів правомірності та обґрунтованості мотивів винесення спірних податкових повідомлень-рішень. Доказів фактичної відсутності операцій по придбанню позивачем послуг (робіт) у ТОВ „ЕКОТЕРРА-ПЛЮС” у травні, червні 2010 року відповідач до суду не подав. З огляду на викладене, суд приходить до висновку про безпідставність висновку Харківської ОДПІ стосовно порушення ТОВ «Перероблюючий завод» вимог п.п. 7.4.1, 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість».

У звязку з тим, що відсутній обєкт донарахування податку на додану вартість, суд приходить до висновку про відсутність підстав застосування штрафної (фінансової) санкції передбаченої п.п. 17.1.3 п. 17.1 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».

Відповідно до статті 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Серед критеріїв оцінювання судом рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, які одночасно є принципами адміністративної процедури, є принцип законності, що закріплений у ч.2 ст.19 Конституції України, відповідно до якого органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України,

З огляду на викладене, вимога позивача про скасування податкових повідомлень-рішень від 31.08.2010 р. №000032155/0, від 20.09.2010р. №000032155/1, від 29.10.2010 р. №000032155/2, від 10.01.2011 року №000032155/3 обґрунтована та підлягає задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Керуючись ст.19 Конституції України, Законом України «Про податок на додану вартість», ст.ст. 7-11, 71, 160-163, 167, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Перероблюючий завод" до Харківської об'єднаної Державної податкової інспекції Харківської області про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень задовольнити.

Скасувати податкові повідомлення-рішення Харківської об'єднаної Державної податкової інспекції Харківської області від 31.08.2010 р. №000032155/0, від 20.09.2010р. №000032155/1, від 29.10.2010 р. №000032155/2, від 10.01.2011 року №000032155/3, якими Товариству з обмеженою відповідальністю "Перероблюючий завод" визначено суму податкового зобов'язання (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій) 318776,40 грн.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Перероблюючий завод" (62481, Харківська область, Харківський район, с. Рогань вул. Леніна 93, код 32943460) витрати по сплаті судового збору у розмірі 3,40 грн. (три грн. 40 коп.).

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення протягом десяти днів з дня її проголошення, у разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова набирає законної сили після закінчення строків подачі апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження, або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Повний текст постанови складено 1 квітня 2011 року.

Суддя Волошин Д.А.