Постанова № 14643311, 30.03.2011, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30.03.2011                                                                                           № 41/467

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:          Іваненко Ю.Г.

суддів:           

при секретарі:           

За участю представників:

від позивача -Базилюк К.В. – дов. №314/7 від 10.11.2009р.;

від відповідача: Єрмоленко П.І. – дов. б/н від 19.11.2010р.;

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Дочірнє підприємство "Дьолер Україна" ТОВ "Дьолер ГмбХ"

на рішення Господарського суду м.Києва від 26.11.2010

у справі № 41/467 ( .....)

за позовом                               ТОВ "Вінодел"

до                                                   Дочірнє підприємство "Дьолер Україна" ТОВ "Дьолер ГмбХ"

про                                                   стягнення 106 077,96 грн.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду міста Києва від 26.11.2010 року позовні вимоги задоволено, присуджено до стягнення з відповідача на користь позивача 106077,96 грн. передплати, 1060,78 грн. державного мита, 236 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Не погодившись з рішенням суду, відповідач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просив скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 26.11.10р. у справі №41/467.

Вимоги та доводи апеляційної скарги мотивовані тим, що судом першої інстанції було неповно з’ясовано обставини справи, а також невірно застосовано норми матеріального права, зокрема, ст. ст. 180, 181 Господарського кодексу України, що призвело до прийняття невірного по суті рішення.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 01.02.2011р. апеляційну скаргу відповідача було прийнято до провадження та призначено до розгляду в судовому засіданні на 23.02.2011р.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 23.02.2011 розгляд апеляційної скарги Дочірнього підприємства «Дьолер Україна» Товариства з обмеженою відповідальністю «Дьолер ГмбХ» на рішення Господарського суду міста Києва від 26.11.2010р. у справі №41/467 відкладено, відповідно до п. 1,3 ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, до 16.03.2011року.

02.03.2011року через Відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду від відповідача надійшли документи, на виконання ухвали суду.

14.03.2011 року через Відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду від позивача надійшли документи, на виконання ухвали суду.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 16.03.2011 розгляд апеляційної скарги Дочірнього підприємства «Дьолер Україна» Товариства з обмеженою відповідальністю «Дьолер ГмбХ» на рішення Господарського суду міста Києва від 26.11.2010р. у справі №41/467 відкладено, відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, до 30.03.2011року.

Згідно з Розпорядженням Заступника Голови Київського апеляційного господарського суду від 28.03.2011р. було змінено склад колегії суддів та передано справу для здійснення апеляційного провадження колегії у складі головуючого судді Іваненко Ю.Г.,суддів: Пантелієнко В.О., Разіна Т.І.

28.03.2011року через Відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду від позивача надійшли документи, на виконання ухвали суду.

          Представник відповідача в судовому засіданні апеляційної інстанції надав суду усні пояснення, в яких просив суд задовольнити апеляційну скаргу, з викладених в ній підстав, скасувати рішення Господарського суду міста Києва у справі №41/467 від 26.11.2010р. та уточнивши вимоги апеляційної скарги, просив прийняти нове, яким в задоволенні позовних вимог відмовити.

Представник позивача у судовому засіданні 30.03.2011р. заперечував проти доводів відповідача, викладених в апеляційній скарзі, просив суд відмовити в задоволенні скарги та залишити без змін оскаржуване Рішення місцевого господарського суду без змін як таке, що прийняте з повним та всебічним з’ясуванням обставин, які мають значення для справи, а також з дотриманням норм матеріального і процесуального права.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, представника відповідача, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія встановила наступне.

Позивач на підставі виставленого відповідачем рахунку –фактури № 000003317 від 12 вересня 2007 року перерахував на розрахунковий рахунок відповідача грошові кошти в сумі 106077,96 грн. за товар Еноферм 15, що засвідчується платіжним дорученням № 895 від 12 вересня 05 лютого 2010 року, в якому в графі “Призначення платежу” міститься посилання на вищевказаний рахунок –фактуру (копії яких наявні в матеріалах справи).

17 серпня 2010 року позивач направив на адресу відповідача претензію, з вимогою поставити обумовлений товар, що засвідчується фіскальним чеком № 4237 від 17.08.2010 року, проте відповідач залишив вищезазначену вимогу без задоволення та належного реагування.

Станом на день розгляду справи в суді першої інстанції, відповідач оплачений товар не поставив, суму перерахованого авансу не повернув, належних заперечень та доказів на спростування обставин, викладених позивачем відповідач також не надав.

Суд першої інстанції задовольнив позовні вимоги повністю, зазначивши про їх обґрунтованість та підтвердженість належними доказами. За результатами розгляду справи суд першої інстанції дійшов висновку про те, що слід стягнути з відповідача на користь позивача 106077,99 грн. передплати, 1 060 грн. державного мита, 236 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Апеляційний суд не погоджується з висновками місцевого господарського суду, вважає їх помилковими, виходячи з наступних підстав.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконану роботу, надати послуги, сплатити гроші тощо) або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання обов’язку.

Зобов’язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно до ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов’язків, зокрема, є: договори та інші правочини; створення літературних, художніх творів, винаходів та інших результатів інтелектуальної, творчої діяльності; завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі; інші юридичні факти.

Статтею 207 Цивільного кодексу України визначено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою(ч.2 ст. 207).

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов’язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 527 Цивільного кодексу України визначено, що боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України, суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов’язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Частиною другою статті 530 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Згідно п. 2 ст. 693 ЦК України, якщо продавець який одержав суму попередньої оплати, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Колегія суддів апеляційного господарського суду вважає за необхідне звернути увагу на те, що у квітні 2009 року Товариство з обмеженою відповідальністю “Вінодел” звернувся до суду з позовом про стягнення з Дочірнього підприємства “Дьолер Україна” 106077,96 грн. безпідставно отриманих грошових коштів, посилаючись на ст.. 1212 Цивільного кодексу України (а.с. 89-90).

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.05.2009 р. порушено провадження у справі № 52/254 за вищевказаними вимогами та призначено до розгляду.

01.07.2009 р. від позивача, Товариство з обмеженою відповідальністю “Вінодел”, надійшла заява від 25.06.2009 р. про зміну позовних вимог у справі №52/254, згідно з якою Товариство з обмеженою відповідальністю “Вінодел” фактично змінює предмет позову та просить стягнути з відповідача 106077,96 грн. боргу з повернення суми попередньої плати, перерахованої за рахунком-фактурою № 000003317 від 12.09.2007 р., посилаючись на ч. 2 ст. 693 Цивільного кодексу України (а.с. 91-92).

Рішенням господарського суду м. Києва від 03.07.2009 року у справі №52/254 позов задоволено повністю. Стягнуто з дочірнього підприємства “Дьолер Україна” на користь товариства з обмеженою відповідальністю “Вінодел” 106077 (сто шість тисяч сімдесят сім) грн. 96 коп. боргу з повернення попередньої плати, 1 060 (одну тисячу шістдесят) грн. 78 коп. державного мита та 118 (сто вісімнадцять) грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 17.11.2009 року у справі №52/254 рішення господарського суду м. Києва від 03.07.2009 року у справі №52/254 скасовано та прийнято нове, яким відмовлено в задоволенні позовних вимог посилаючись на те, що під час розгляду справи №52/254 не було надано доказів пред’явлення вимоги товариством з обмеженою відповідальністю „Вінодел” дочірньому підприємству „Дьолер Україна”, в порядку ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу, про передачу позивачу попередньо оплаченого товару.

В матеріалах справи №52/254 є телеграма про вимогу позивача до відповідача про необхідність повернення помилково перерахованих коштів згідно платіжного доручення № 895 від 12.09.2007 року у сумі 106077,96 грн., а не передання оплаченого товару, як це передбачено законодавством. Довіреність серія ЯНК № 829342 від 28.09.2007 року також не є вимогою на передання оплаченого товару в розумінні ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України.

Згідно ч. 3 ст. 244 Цивільного кодексу України довіреністю є письмовий документ, що видається однією особою іншій особі для представництва перед третіми особами і не підпадає під ознаки вимоги щодо виконання боржником обов'язку, про яку йдеться у ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України.

Таким чином, колегія суддів вважала, що на момент розгляду справи №52/254 були відсутні підстави для стягнення з дочірнього підприємства „Дьолер Україна” на користь товариства з обмеженою відповідальністю „Вінодел” 106077,96 грн. попередньої оплати враховуючи, що строк виконання зобов’язання щодо передачі дочірнім підприємством „Дьолер Україна” у власність товариства з обмеженою відповідальністю „Вінодел” 510 кг еноферму (15) загальною вартістю 106077,96 грн. не наступив.

Так, як вбачається з матеріалів справи №41/467 позивач, товариство з обмеженою відповідальністю „Вінодел” у жовтні 2010 року звернувся до суду з позовною заявою до дочірнього підприємства „Дьолер Україна” про стягнення заборгованості, а саме повернення отриманої відповідачем передоплати, посилаючись на ч. 2 ст. 693 Цивільного кодексу України.

У підтвердження своїх позовних вимог, позивачем до справи надано телеграму, направлену позивачем, товариством з обмеженою відповідальністю „Вінодел”, від 17 серпня 2010 року на адресу відповідача дочірнього підприємства „Дьолер Україна” з вимогою про поставку товару (а.с. 12).

Згідно зі ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

У відповідності до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно з п.2 ч.1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України, якщо є рішення господарського суду або іншого органу, який в межах своєї компетенції вирішив господарський спір між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав, господарський суд припиняє провадження у справі.

Колегією суддів апеляційного господарського суду встановлено, що є рішення господарського суду між тими є сторонами, а саме товариством з обмеженою відповідальністю „Вінодел” та дочірнім підприємством „Дьолер Україна”, про той же предмет – стягнення грошових коштів у сумі 106077,96 грн згідно платіжного доручення №895 від 12.09.2007 року, і з тих же підстав, а саме повернення отриманої відповідачем передоплати, відповідно до ч. 2 ст. 693 Цивільного кодексу України.

Крім того, апеляційний господарський суд вважає за необхідне зазначити, що телеграма, направлена позивачем, товариством з обмеженою відповідальністю „Вінодел”, від 17 серпня 2010 року на адресу відповідача дочірнього підприємства „Дьолер Україна” з вимогою про поставку товару є лише доказом по справі, а не предметом чи підставою для звернення з позовними вимогами.

Таким чином, виходячи з системного аналізу норм діючого законодавства, а також беручи до уваги обставини справи в їх сукупності, апеляційний суд констатує, що рішення суду першої інстанції було прийнято з неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, та з неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права.

Відповідно до ст. 104 Господарського процесуального кодексу України, підставами для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду є:

1) неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи;

2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими;

3) невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи;

4) порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

За результатами розгляду апеляційної скарги відповідача, апеляційний суд дійшов висновку про те, що апеляційна скарга відповідача підлягає частковому задоволенню, Рішення Господарського суду міста Києва від 26.11.2010р. у справі №41/467 – скасуванню, а провадження у справі – припиненню.

Згідно зі ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених вимог: враховуючи те, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а саме в частині скасування рішення суду, а тому 265,50 грн. - державного мита за подання апеляційної скарги підлягають відшкодуванню відповідачу за рахунок позивача.

Враховуючи вищевикладене, керуючись ст. ст. 32, 33, 43, 49, 75, 77, 80, 99, 101, 103-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

. Апеляційну скаргу Дочірнього підприємства «Дьолер Україна» Товариства з обмеженою відповідальністю «Дьолер ГмбХ» задовольнити частково.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 26.11.2010р. у справі №41/467 скасувати, провадження у справі припинити.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Вінодел” (місцезнаходження: 65044, Одеська обл., м. Одеса, Приморський р -н, Французький бульв., 41-А, кв. 21, код ЄДРПОУ 33312152) на користь Дочірнього підприємства “Дьолер Україна”Товариства з обмеженою відповідальністю “Дьолер ГмбХ” (місцезнаходження: 02230, м. Київ, вул. Леніна, 2, код ЄДРПОУ 24918719) - 265,50 грн. (двісті шістдесят п’ять гривень 50 копійок) державного мита за подання та розгляд апеляційної скарги.

4. Доручити Господарському суду міста Києва видати наказ.

5. Матеріали справи №41/467 повернути до Господарського суду міста Києва.

6. Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до касаційного суду у встановленому законом порядку.

Головуючий суддя                                                                      

Судді                                                                                          

05.04.11 (відправлено)