Постанова № 14643290, 30.03.2011, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30.03.2011                                                                                           № 14/226-10

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:          Поляк О.І.

суддів:           

при секретарі:           

За участю представників:

від позивача - Фурман В.В.

від відповідача - Мікульський К.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ЗАТ "Калина"

на рішення Господарського суду Київської області від 12.01.2011

у справі № 14/226-10 ( .....)

за позовом                               ТОВ "Агросфера"

до                                                   ЗАТ "Калина"

про                                                   стягнення 24765,68 грн.

Суть рішення і апеляційної скарги:

У листопаді 2010 року ТОВ «Агросфера» звернулося до господарського суду Київської області з позовом до ЗАТ «Калина» про стягнення 9850,50 грн. відсотків за користування товарним кредитом за договором купівлі-продажу від 07.04.2008 року № 733-К та 14915,78 грн. індексації заборгованості.

Рішенням господарського суду Київської області від 12.01.2011 року (дата підписання – 03.02.2011 року) у справі №14/226-10 (суддя – Бацуца В.М.) позов задоволено повністю. Стягнуто з ЗАТ «Калина» на користь ТОВ «Агросфера» 9850,50 грн. відсотків за користування товарним кредитом, 14915,78 грн. індексації заборгованості, 247,66 грн. державного мита, 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Не погоджуючись з вказаним рішенням господарського суду міста Києва, ЗАТ «Калина» звернулося до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просило рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове, яким у позові відмовити повністю.

Апеляційна скарга мотивована неповним з’ясуванням обставин, що мають суттєве значення для справи, невідповідністю висновків місцевого господарського суду дійсним обставинам справи, а також неправильним застосуванням останнім норм матеріального права. В обґрунтування своїх заперечень апелянт зазначає, що п. 7.2 договору передбачена підвищена процентна ставка у разі прострочення платежу, яка визначена саме у процентах річних. Проте, місцевий господарський суд дійшов помилкового висновку про можливість застосування вищевказаної процентної ставки за кожний день прострочення. Окрім того, зобов’язання щодо сплати проіндексованої суми товарного кредиту у відповідача згідно умов договору не виникло.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 03.03.3011 року відновлено пропущений строк подання апеляційної скарги, апеляційну скаргу прийнято до провадження та призначено до розгляду на 21.03.2011 року.

У судовому засіданні 21.03.2011 року представник позивача надав відзив на апеляційну скаргу, у якому зазначав про безпідставність тверджень апелянта та просив оскаржуване рішення господарського суду першої інстанції залишити без змін, а апеляційну скаргу ЗАТ «Калина» - без задоволення.

У судовому засідання 21.03.2011 року на підставі ст. 77 ГПК України було оголошено перерву до 30.03.2011 року.

У судове засідання 30.03.2011 року з’явилися представники сторін.

Відповідно до частини 2 статті 101 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, Київський апеляційний господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено місцевим господарським судом, 07.04.2008 року між ТОВ «Агросфера» (продавець) та ЗАТ «Калина» (покупець) було укладено договір купівлі-продажу № 722-К (далі – договір), згідно п. 1.1 якого продавець зобов’язується передати, а покупець – прийняти та сплатити вартість засобів захисту рослин (товар) відповідно до умов даного договору (додаткових угод та специфікацій до нього).

Конкретний асортимент, кількість, ціна, дата поставки та умови оплати товару наведені у специфікаціях до даного договору, що є його невід’ємними частинами (п. 3.1 договору).

У п. 4.1 договору сторони погодили, що умови оплати товару, порядок та строк здійснення платежів зазначаються у специфікаціях до договору.

Як вбачається з матеріалів справи, сторонами були підписані специфікації № 1 від 07.04.2008 року на суму 3337,85 грн., № 2 від 15.04.2008 року на суму 11586,35 грн., № 3 від 16.04.2008 року на суму 16055,67 грн., № 4 від 02.06.2008 року на суму 7817,93 грн., загальною сумою 38797,80 грн., у яких останні погодили, зокрема, умови поставки та оплати товару.

Так, покупець в строк до 10.04.2008 року, 20.04.2008 року та 05.06.2008 року повинен сплатити 20 % попередньої оплати товару за кожною із специфікацій відповідно. На залишок суми продавець надає покупцю товарний кредит з відстрочкою платежу, з наступним графіком сплати: 30 % від суми вартості всього товару – до 25.08.2008 року, 50 % від суми вартості всього товару – до 25.10.2008 року.

Як встановлено місцевим господарським судом, позивачем було поставлено, а відповідачем прийнято товар за видатковими накладними № 080412/12 від 08.04.2008 року, № 1904366/00 від 19.04.2008 року, № 030602/12 від 03.06.2008 року, загальною сумою 34098,31 грн.

На виконання умов договору відповідач сплатив 20 % загальної вартості товару у розмірі 6819,66 грн.

Однак, в порушення взятих на себе зобов’язань, відповідач у строки, встановлені специфікаціями, не сплатив 30 % загальної вартості поставленого товару до 25.08.2008 року та 50 % загальної вартості поставленого товару у строк до 25.10.2008 року, у зв’язку з чим у нього перед позивач утворилася заборгованість у сумі 26338,23 грн.

Рішенням господарського суду Київської області від 17.12.2009 року у справі № 9/247-09 за позовом ТОВ «Агросфера» до ЗАТ «Калина» стягнуто з ЗАТ «Калина» на користь ТОВ «Агросфера» 26338,23 грн. заборгованості за договором № 722-К від 07.04.2008 року, 9389,93 грн. відсотків за користування чужими коштами за період з 25.10.2008 року по 25.09.2009 року, 2015,79 грн. пені, 377,47 грн. витрат по сплаті державного мита та 167,56 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

За приписами ст. 35 ГПК України факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Таким чином, факт прострочення виконання відповідачем взятого на себе зобов’язання щодо оплати поставленого позивачем товару за договором № 722-К від 07.04.2008 року на суму 26338,23 грн. встановлений рішенням господарського суду Київської області від 17.12.2009 року у справі № 9/247-09, а відтак не потребує доказування в силу вищенаведеної норми.

Як встановлено місцевим господарським судом, 04.10.2010 року на виконання вищенаведеного рішення господарського суду першої інстанції відповідачем було перераховано позивачу грошові кошти у розмірі 38288,98 грн., з яких 26338,23 грн. заборгованості за поставлений товар, 9389,93 грн. відсотків за користування чужими коштами за період з 25.10.2008 року по 25.09.2009 року, 2015,79 грн. пені, 377,47 грн. витрат по сплаті державного мита та 167,56 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, що підтверджується випискою з банківського рахунку позивача від 04.10.2010 року.

Як слідує зі змісту позовної заяви, звертаючись до господарського суду, ТОВ «Агросфера» просило стягнути з ЗАТ «Калина» 9850,50 грн. процентів за користування товарним кредитом на підставі п. 7.2 договору за період з 25.09.2009 року по 04.10.2010 року, а також 14915,78 грн. індексації заборгованості на підставі п. 4.6 договору станом на дату фактичної сплати боргу – 04.10.2010 року.

Встановивши вказані обставини справи, місцевий господарський суд дійшов висновку, що вимоги позивача є обґрунтованими, а відтак підлягають задоволенню.

Колегія суддів не погоджується з таким висновком суду першої інстанції з наступних підстав.

В силу ст. 694 вказаного Кодексу договором купівлі-продажу може бути передбачений продаж товару в кредит з відстроченням або з розстроченням платежу.

Частиною 5 наведеної норми передбачено, якщо покупець прострочив оплату товару, на прострочену суму нараховуються проценти відповідно до статті 536 цього Кодексу від дня, коли товар мав бути оплачений, до дня його фактичної оплати.

Відповідно до ст. 536 Цивільного кодексу України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами.

Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

За змістом наведених норм проценти є платою, яку згідно умов договору отримує продавець від покупця за користування останнім утриманими грошовими коштами.

При цьому, сплата покупцем вказаних процентів не є відповідальністю останнього у розумінні норм Цивільного кодексу України, а є платою за користування чужими грошовими коштами.

Як вбачається зі змісту п. 4.2 договору, сторони обумовили, що товарний кредит з відстрочкою платежу надавався на умовах сплати процентів за користування товарним кредитом у розмірі 0,01 % річних (плата за розстрочення платежу).

При цьому, у випадку прострочення погашення товарного кредиту, проценти нараховуються на суму заборгованості за товарним кредитом за весь період прострочення, до моменту погашення товарного кредиту - дати зарахування грошових коштів на розрахунковий рахунок продавця (п. 4.3 договору), що відповідає приписам ст. ст. 694, 536 Цивільного кодексу України.

Відповідно до положень Цивільного кодексу України нарахування процентів здійснюється і у разі прострочення платежу, що є мірою відповідальності за неправомірне користування чужими грошовими коштами.

Так, ч. 2 ст. 625 вказаного Кодексу закріплено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

В силу наведеної норми за прострочення покупцем виконання зобов’язання щодо оплати товару нарахування процентів здійснюється як санкція за порушення грошового зобов’язання.

При цьому, базою для обчислення процентів, незалежно від їх розміру, є річна ставка.

Відповідно до п. 7.2 договору у розділі «Відповідальність сторін» сторони погодили, що у разі несвоєчасного погашення заборгованості за товарним кредитом, згідно умов оплати, з дати виникнення простроченої заборгованості, на суму заборгованості нараховуються проценти за користування товарним кредитом з розрахунку 0,1 % за кожний день прострочення оплати.

З аналізу умов договору слідує, що вказаним пунктом сторони передбачили сплату процентів як відповідальність за порушення покупцем грошового зобов’язання, оскільки плата за користування чужими грошовими коштами передбачена п. 4.2 договору, а умови щодо відповідальності у вигляді сплати пені, як способу забезпечення виконання зобов’язання, встановлені п. 7.1 договору.

Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку, що при обчисленні процентів, передбачених п. 7.2 договору, слід виходити з вимог ст. 625 ЦК України та застосовувати базу для нарахування процентів, визначених вказаним пунктом договору, виходячи з їх річної ставки.

Разом з тим, як вбачається з позовних вимог, ТОВ «Агросфера» просить стягнути з ЗАТ «Калина» проценти за користування товарним кредитом у сумі 9850,50 грн. із розрахунку 0,1 % за кожний день прострочення оплати без застосування річної ставки, що фактично становить 36 % річних, у той час як такий розмір процентів умовами договору не передбачений.

Таким чином, позивач, звертаючись з позовом до суду, просить застосувати до відповідача відповідальність у вигляді стягнення процентів за несвоєчасне погашення заборгованості за товарним кредитом, спосіб обчислення яких не відповідає вимогам закону, а відтак не підлягає судовому захисту.

Крім того, колегія суддів зазначає, що відповідальність боржника за порушення зобов’язання має бути співрозмірною з негативними наслідками у вигляді збитків, яких зазнав кредитор у зв’язку з таким порушенням зобов’язання, та не може бути джерелом збагачення останнього за рахунок іншої сторони.

Як вбачається з матеріалів справи, задоволення позовних вимог в частині стягнення самих лише процентів за користування товарним кредитом згідно п. 7.2 договору за весь період прострочки відповідача за розрахунком позивача становить більше половини (2/3) боргу, що утворився внаслідок неналежного виконання відповідачем зобов’язання щодо сплати товарного кредиту.

Здійснивши власний розрахунок розміру процентів за користування товарним кредитом, виходячи із розміру 0,1 % річних (п. 7.2 договору), колегія суддів дійшла висновку, що з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 26,99 грн. процентів за користування товарним кредитом за період з 25.09.2009 року по 04.10.2010 року, що був заявлений позивачем.

При цьому, колегія суддів зазначає, що позивач не позбавлений права звернутися до суду з окремим позовом про стягнення з відповідача процентів за користування товарним кредитом у розмірі 0,01 % на підставі п. 4.4 договору за весь час користування товарним кредитом.

В силу ст. 530 ЦК України якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як уже зазначалося, згідно п. 4.6 договору оплата товару та нарахованих процентів проводиться в гривнях. Сторони домовилися, що у випадку збільшення на дату платежу офіційного курсу долара США до гривні більше ніж на 2 % від його офіційного курсу, встановленого НБУ на момент підписання договору, покупець зобов’язаний сплатити продавцю проіндексовану суму відповідного платежу по договору. Проіндексована сума платежу встановлюється як (А1/А0)*СП=ПСП, де А1 - офіційний курс долара США на дату платежу; А0 - офіційний курс долара США на дату підписання договору; СП – сума поточного платежу; ПСП – проіндексована сума платежу.

Покупець також має право розрахуватись по даному договору достроково.

Таким чином, в розумінні умов даного договору, індексація – це курсова різниця між вартістю товару на момент підписання специфікації до договору та вартістю товару на момент передбачуваного платежу, за умови підвищення курсу долара США до гривні більше ніж на 2 % від його офіційного курсу, встановленого НБУ на момент підписання специфікації до договору.

Згідно п. 4.1 договору строки здійснення платежів зазначаються у специфікаціях до договору.

Наявними у матеріалах справи специфікаціями № 1 від 07.04.2008 року, № 2 від 15.04.2008 року, № 3 від 16.04.2008 року, № 4 від 02.06.2008 року, загальною сумою 38797,80 грн., підтверджується, що сторони погодили графік сплати покупцем товарного кредиту, а саме: 30 % від суми вартості всього товару покупець повинен сплатити продавцю до 25.08.2008 року, 50 % від суми вартості всього товару – до 25.10.2008 року.

Укладаючи договір, кожна із сторін розраховує на його належне виконання іншою стороною, відповідно до погоджених сторонами умов та вимог актів цивільного законодавства.

Тобто, погодженою сторонами у п. 4.6 договору датою платежу є дати, встановлені у специфікаціях до договору, до спливу яких продавець розраховував на виконання покупцем свого обов’язку щодо сплати товарного кредиту, а саме: у будь-який строк до 25.08.2008 року та у будь-який строк до 25.10.2008 року відповідно, що не суперечить ч. 2 ст. 694 ЦК України.

Як встановлено рішенням господарського суду Київської області від 17.12.2009 року у справі № 9/247-09, станом на визначені у специфікаціях до договору дати сплати сум товарного кредиту збільшення офіційного курсу долару США до гривні більше ніж на 2 % від його офіційного курсу, встановленого НБУ на момент підписання специфікацій до договору, не відбулося.

Таким чином, оскільки на дати платежу, обумовлені договором, можливе збільшення офіційного курсу долару США до гривні не відбулося, позивач безпідставно звернувся з позовом про стягнення 14915,78 грн. в якості заборгованості по договору.

Проіндексована сума боргу до курсу долара США станом на момент фактичної сплати боргу є нічим іншим як мірою відповідальності у вигляді збитків, завданих позивачу від знецінення грошових коштів, а не складовою боргу як вважає позивач.

Залишивши поза увагою вказані обставини, господарський суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про те, що за умовами п. 4.6 договору датою платежу є дата фактичної сплати відповідачем заборгованості за договором № 722-К від 07.04.2008 року, а відтак безпідставно задовольнив вимоги позивача в частині стягнення з відповідача 14915,78 грн. індексації заборгованості.

Поряд з цим, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що у разі прострочення боржником виконання грошового зобов’язання, кредитор може вимагати, зокрема, сплати суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а відтак позивач не позбавлений права звернутися до суду з позовом про стягнення з відповідача індексу інфляції за весь час прострочення останнім на підставі ст. 625 ЦК України.

За таких обставин колегія суддів дійшла висновку, що рішення господарського суду Київської області від 12.01.2011 року у справі №14/226-10 в частині стягнення з ЗАТ «Калина» 9823,51 грн. процентів за користування товарним кредитом та 14915,78 грн. індексації заборгованості підлягає скасуванню, а апеляційна скарга – задоволенню в цій частині.

В силу ст. 49 ГПК України судові витрати покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись статтями 33, 34, 99, 101, 103-105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд, –

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу закритого акціонерного товариства «Калина» задовольнити частково.

          2. Рішення господарського суду Київської області від 12.01.2011 року у справі №14/226-10 в частині стягнення з закритого акціонерного товариства «Калина» на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Агросфера» 9823,51 грн. процентів за користування товарним кредитом та 14915,78 грн. індексації заборгованості скасувати.

У цій частині в позові відмовити.

3. В іншій частині рішення залишити без змін.

4. Здійснити новий розподіл судових витрат.

5. Стягнути з закритого акціонерного товариства «Калина» (07612, Київська обл., Згурівський р-н, с. Красне, ідентифікаційний код 30814923) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Агросфера» (490830, м. Дніпропетровськ, вул. Собінова, буд. 1, ідентифікаційний код 31320991) 27 коп. витрат по сплаті державного мита, 26 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

6. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Агросфера» (490830, м. Дніпропетровськ, вул. Собінова, буд. 1, ідентифікаційний код 31320991) на користь закритого акціонерного товариства «Калина» (07612, Київська обл., Згурівський р-н, с. Красне, ідентифікаційний код 30814923) 123 (сто двадцять три) грн. 20 коп. витрат по сплаті державного мита за подання апеляційної скарги.

7. Видачу наказів на виконання даної постанови доручити господарському суду Київської області.

8. Матеріали справи №14/226-10 скерувати до господарського суду Київської області.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України в порядку, встановленому чинним законодавством України.

Головуючий суддя                                                                      

Судді