Постанова № 14643259, 25.03.2011, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25.03.2011                                                                                           № 35/501

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:          Зубець Л.П.

суддів:           

при секретарі:           

За участю представників:

від позивача -1 - не з’явився

від позивача-2 - Монолія Є.А. (дов. №6786 від 06.12.2010 р.)

від відповідача -Руль П.Т. – директор

Бичек В.А. (дов. б/н від 16.04.2010 р.)

від прокуратури - Рідзівіл Б.В. (перший заступник прокурора Дарницького району

міста Києва, посвідчення №214 від 07.10.2009 р.)

від третьої особи - Лєжніна Н.А. (дов. №2 від 14.09.2010 р.)

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Підприємства "Офіцери" Всеукраїнської організації інвалідів "Союз організації інвалідів України"

на рішення Господарського суду м.Києва від 10.11.2010

у справі № 35/501 ( .....)

за позовом                               Першого заступника прокурора Дарницького району м.Києвав інтересах держави в особі:

1) Київської міської ради

2) Державної інспекції з контролю за використанням і охороною

земель у м. Києві

до                                                   Підприємство "Офіцери" Всеукраїнської організації інвалідів "Союз організації інвалідів України"

третя особа позивача           

третя особа відповідача           Комунальне підприємство „Київтранспарксервіс”

про                                                   звільнення самовільно зайнятої земельної ділянки та відшкодування шкоди

ВСТАНОВИВ:

Перший заступник прокурора Дарницького району міста Києва в інтересах держави в особі: Київської міської ради (далі за текстом – позивач-1, Київська міська рада), Державної інспекції з контролю за використанням і охороною земель у місті Києві (далі за текстом – позивач-2, Державна інспекція з контролю за використанням і охороною земель у м. Києві) звернувся до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Підприємства „Офіцери” Всеукраїнської організації інвалідів „Союз організацій інвалідів України” (далі за текстом – відповідач, Підприємство “Офіцери” ВОІ „Союз організацій інвалідів України”) про звільнення самовільно зайнятої земельної ділянки, відшкодування шкоди та стягнення судових витрат.

Позовна заява мотивована тим, що внаслідок самовільного зайняття відповідачем земельної ділянки загальною площею 500 кв.м. під розміщення, обслуговування та експлуатацію відкритої автостоянки по вул. О.Мішуги, 2, яка розташована за адресою вул. О. Мішуги, 2 у Дарницькому районі м. Києва державі заподіяна шкода. Згідно розрахунків розміру шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття відповідачем земельної ділянки за вищевказаною адресою, відповідно до п.7 „Методики визначення розміру шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок, використання земельних ділянок не за цільовим призначенням, зняття ґрунтового покриву”, затвердженої постановою КМУ від 25.07.2007 р. №963, розмір шкоди становить 10010,25 грн.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 10.11.2010 р. у справі №35/501 позов задоволено повністю. Зобов'язано Підприємство “Офіцери” Всеукраїнської організації інвалідів “Союз організації інвалідів України” звільнити земельну ділянку площею 500 кв.м., яка розташована за адресою: м. Київ, вул. О.Мишуги, 2 у Дарницькому районі м. Києва, та передати її Київській міській раді. Зобов'язано Підприємство “Офіцери” Всеукраїнської організації інвалідів “Союз організації інвалідів України”(02091, м. Київ, вул. Харківське шосе, 160, ідентифікаційний код 30936446) привести земельну ділянку площею 500 кв.м., яка розташована за адресою: м. Київ, вул. О. Мишуги, 2 у Дарницькому районі м. Києва у придатний для використання стан.Стягнуто з Підприємства “Офіцери” Всеукраїнської організації інвалідів “Союз організації інвалідів України” на користь держави в особі Головного управління Держкомзему у м. Києві, Управління державної інспекції з контролю за використанням і охороню земель у м. Києві 10010,25 грн. шкоди. Стягнуто з Підприємства “Офіцери” Всеукраїнської організації інвалідів “Союз організації інвалідів України” в доход Державного бюджету України 187,00 грн. державного мита.

Не погоджуючись із вказаним рішенням суду, Підприємство “Офіцери” Всеукраїнської організації інвалідів “Союз організації інвалідів України” звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 10.11.2010 р. у справі №35/501 та прийняти нове рішення, яким в позові відмовити в повному обсязі.

Підставою для скасування рішення суду апелянт зазначив неповне з’ясування обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд визнав встановленими, а також порушення судом норм матеріального та процесуального права. При цьому, апеляційна скарга мотивована тим, що відповідач користувався земельною ділянкою площею 500 кв.м., яка розташована за адресою: м. Київ, вул. О.Мишуги, 2 у Дарницькому районі м. Києва на підставі Договору №94-Н від 01.04.2009 р., укладеного між Підприємством “Офіцери” Всеукраїнської організації інвалідів “Союз організації інвалідів України” та Комунальним підприємством „Київтранспарксервіс”. Крім того, апелянт зазначив, що не був належним чином повідомлений про дату та місце судового засідання, оскільки ухвали суду про призначення розгляду справи, відкладення розгляду справи надсилалися судом за адресою, вказаною в позовній заяві: 02091, м. Київ, вул. Харківське шосе, 160, тоді як оскаржуване рішення надіслано за адресою: 02140, м. Київ, вул. Мишуги, 2.

20.01.2011 р. ухвалою Київського апеляційного господарського суду у справі №35/501 прийнято апеляційну скаргу Підприємства “Офіцери” Всеукраїнської організації інвалідів “Союз організації інвалідів України” на рішення Господарського суду міста Києва від 10.11.2010 р. у справі №35/501 до провадження; розгляд апеляційної скарги призначено на 02.02.2011 р.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 02.02.2011 р. залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Комунальне підприємство „Київтранспарксервіс”; розгляд апеляційної скарги відкладено на 16.02.2011 р.; зобов’язано сторін, третю особу, прокуратуру надати додаткові докази.

15.02.2011 р. через відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду від відповідача надійшло доповнення до апеляційної скарги, в якому зазначено, що акти №А1346/20 від 31.07.2009 р., №386/20 від 17.09.2009 р., №А1984/20 від 23.11.2009 р., які складені за результатами перевірки дотримання відповідачем вимог земельного законодавства були оформлені з порушенням норм чинного законодавства України.

В судовому засіданні апеляційної інстанції 16.02.2011 р. представник позивача-2 пояснив, що відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 22.11.2010 р. №1068 постановлено ліквідувати Державну інспекцію з контролю за використанням та охороною земель. На даний час відбувається процес ліквідації позивача-2, а тому захист та представництво інтересів здійснює Головне управління Держкомзему у місті Києві.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 16.02.2011 р. розгляд апеляційної скарги відкладено на 02.03.2011 р.; повторно зобов’язано сторін, третю особу, прокуратуру надати додаткові докази.

02.03.2011 р. знято зі складу справу №35/501, у зв’язку з знаходженням головуючого судді Зубець Л.П. на лікарняному; наступне судове засідання призначено на 14.03.2011 р.

02.03.2011 р. через відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду від позивача-2 надішли додаткові пояснення, з яких вбачається, що відповідно до п.4 Постанови Кабінету Міністрів України від 26.08.2009 р. №901 „Про додаткові заходи щодо врегулювання земельних відносин” визначено наступне: ліквідувати Державну інспекцію з контролю за використанням і охороною земель, що діє у складі Державного комітету із земельних ресурсів як урядовий орган державного управління, та її територіальні органи. Пунктом 3 вищевказаної Постанови були внесені зміни до п. 7 Положення про Державний комітет України із земельних ресурсів, зокрема, доповнено пункт абзацом такого змісту: Державна інспекція з контролю за використанням і охороною земель є структурним підрозділом центрального апарату Держкомзему та має територіальні підрозділи у складі територіальних органів Держкомзему в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі. Відповідно до пункту 1 Положення про Державний комітет України із земельних ресурсів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 19.03.2008 р. №224, Державний комітет із земельних ресурсів (Держкомзем) є центральним органом виконавчої влади з питань земельних ресурсів. Пунктом 7 вищевказаного Положення визначено, що Держкомзем здійснює свої повноваження безпосередньо і через утворені в установленому порядку територіальні органи в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, районах, містах, а також через міськрайонні, міжміські, міжрайонні територіальні органи і затверджує положення про них. Згідно з пунктом 1 Положення про головні управління Держкомзему в містах Києві та Севастополі, затвердженого Наказом Держкомзему від 17.06.2008 № 123, Головні управління Держкомзему у містах Києві та Севастополі (далі - головні управління) є територіальними органами Держкомзему, йому підзвітні і підконтрольні. Пунктом 3 вищевказаного Положення визначено, що основним завданням Головного управління є зокрема здійснення державного контролю за використанням та охороною земель (зі змінами відповідно Наказу Держкомзему від 29.10.2009 р. №559). На виконання Наказу Держкомзему від 17.06.2008р. №123 (із змінами), наказом Держкомзему від 24.12.2009 р. №718 було затверджено Положення про Головне управління Держкомзему у місті Києві, яким передбачено, що основними завданнями Головного управління є здійснення державного контролю за використанням та охороною земель (п. 3). У пункті 4, підпункті 37 зазначеного Положення передбачено, що Головне управління здійснює державний контроль за використанням та охороною земель відповідно до Закону України „Про державний контроль за використанням та охороною земель” та інших законів. Отже, Головне управління Держкомзему у місті Києві як територіальний підрозділ Державного комітету України із земельних ресурсів має право здійснювати державний контроль за використанням та охороною земель у місті Києві на час проведення процедури ліквідації Державної інспекції з контролю за використанням і охороною земель.

14.03.2011 р. ухвалою Київського апеляційного господарського суду у справі №35/501 продовжено строк розгляду апеляційної скарги Підприємства “Офіцери” Всеукраїнської організації інвалідів “Союз організації інвалідів України” на п’ятнадцять днів; розгляд апеляційної скарги відкладено на 23.03.2011 р.; зобов’язано сторін, третю особу, прокуратуру надати додаткові докази.

23.03.2011 р. через відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду від позивача-1 - Київської міської ради надійшло письмове пояснення, на виконання вимог, викладених в ухвалі КАГС від 14.03.2011 р. Також в зазначеному поясненні позивач-1 просить суд розглянути апеляційну скаргу без участі представника Київської міської ради.

Оскільки явка повноважних представників сторін у судове засідання не була визнана судом обов’язковою, а також зважаючи на наявні в матеріалах справи докази належного повідомлення представників сторін про місце, дату та час судового розгляду, апеляційний господарський суд визнав можливим розглядати справу у відсутність представника позивача-1.

В судовому засіданні апеляційної інстанції 23.03.2011 р. відповідно до ст.77 Господарського процесуального кодексу України, оголошено перерву до 25.03.2011 р.

В судовому засіданні апеляційної інстанції 25.03.2011 р. представник відповідача підтримав апеляційну скаргу, просив суд апеляційну скаргу задовольнити, скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 10.11.2010 р. у справі №35/501, прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову повністю.

В судовому засіданні апеляційної інстанції 25.03.2011 р. представник позивача -2 заперечував проти апеляційної скарги, просив залишити її без задоволення, рішення Господарського суду міста Києва від 10.11.2010 р. у справі №35/501 – без змін, вважаючи оскаржуване рішення законним та обґрунтованим.

В судовому засіданні апеляційної інстанції 25.03.2011 р. представник прокуратури заперечував проти апеляційної скарги, просив залишити її без задоволення, рішення Господарського суду міста Києва від 10.11.2010 р. у справі №35/501 – без змін, вважаючи оскаржуване рішення законним та обґрунтованим.

В судовому засіданні апеляційної інстанції 25.03.2011 р. представник третьої особи частково підтримав апеляційну скаргу, просив її задовольнити частково, рішення Господарського суду міста Києва від 10.11.2010 р. у справі №35/501 скасувати в частині задоволенні позовних вимог про стягнення з відповідача на користь держави в особі Головного управління Держкомзему у м. Києві, управління державної інспекції з контролю за використанням і охороною земель у м. Києві 10010,25 грн. шкоди. В іншій частині рішення залишити без змін.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача-2, прокуратури, відповідача, третьої особи, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, Київський апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Закон України „Про державний контроль за використанням та охороною земель” визначає правові, економічні та соціальні основи організації здійснення державного контролю за використанням та охороною земель і спрямований на забезпечення раціонального використання і відтворення природних ресурсів та охорону довкілля.

Державний контроль за використанням та охороною земель здійснює спеціально уповноважений орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів (ст.5 Закону України „Про державний контроль за використанням та охороною земель”).

Відповідно до ст. 6 Закону України „Про державний контроль за використанням та охороною земель” до повноважень спеціально уповноваженого органу виконавчої влади з питань земельних ресурсів у сфері державного контролю за використанням та охороною земель належать, зокрема, здійснення державного контролю за використанням та охороною земель у частині: додержання органами державної влади, органами місцевого самоврядування, юридичними та фізичними особами вимог земельного законодавства України та встановленого порядку набуття і реалізації права на землю; виконання вимог щодо використання земельних ділянок за цільовим призначенням; додержання вимог земельного законодавства в процесі укладання цивільно-правових угод, передачі у власність, надання у користування, в тому числі в оренду, вилучення (викупу) земельних ділянок.

Постановою КМУ від 25 грудня 2002 р. №1958 „Про утворення Державної інспекції з контролю за використанням і охороною земель в складі Державного комітету по земельних ресурсах” утворено Державну інспекцію з контролю за використанням і охороною земель як урядовий орган державного управління, затверджено Положення про Державну інспекцію з контролю за використанням і охороною земель (далі за текстом – Положення).

Згідно п.3. Положення основними завданнями Держземінспекції є: участь у межах своєї компетенції в реалізації державної політики у сфері земельних відносин; організація та здійснення державного контролю за використанням і охороною земель; узагальнення практики застосування законодавства з питань, що належать до її компетенції, розроблення пропозицій щодо його вдосконалення.

Держземінспекція та державні інспектори з контролю за використанням і охороною земель в межах своїх повноважень мають право: складати акти перевірок, протоколи про адміністративні правопорушення у сфері використання та охорони земель і дотримання вимог земельного законодавства та розглядати відповідно до законодавства справи про адміністративні правопорушення, а також подавати в установленому законодавством порядку до відповідних органів матеріали перевірок щодо притягнення винних осіб до відповідальності (п.5 Положення).

31.07.2009 р. Державною інспекцією з контролю за використанням і охороною земель у м. Києві була проведена перевірка дотримання вимог природоохоронного законодавства при використанні земельної ділянки за адресою: вул. О. Мішуги, 2 у Дарницькому районі м. Києва.

Перевіркою було встановлено, що дана земельна ділянка площею приблизно 500 кв.м. відгорожена сіткою-рябіцею. Особа, яка б могла надати правовстановлюючі документи, усні та письмові пояснення щодо використання зазначеної земельної ділянки відсутня. Документи, передбачені ст.126 Земельного кодексу України не надані, про що державними інспекторами з охорони навколишнього природного середовища було складено акт перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства №А1346/20.

17.09.2009 р. Державною інспекцією з контролю за використанням і охороною земель у м. Києві проведено обстеження спірної земельної ділянки, яким встановлено, що Підприємство „Офіцери ВБ „СОІУ” самовільно займає земельну ділянку орієнтовною площею 500 кв.м. під розміщення, експлуатацію та обслуговування відкритої автостоянки за адресою: вул. О.Мішуги, 2 у Дарницькому районі м. Києва; дана земельна ділянка огорожена сіткою-рябіцою. За результатами обстеження складено акт №386/20.

Листом від 03.11.2009 за вих. №093378/02ю на адресу відповідача позивачем-2 був направлений акт обстеження земельної ділянки №386/20 та розрахунок розміру шкоди, та запропоновано добровільно у 15-денний строк сплатити суму шкоди за реквізитами, визначеними у листі. Доказом направлення зазначеного листа є витяг з реєстру вихідної кореспонденції інспекції, доданий до матеріалів справи. Даний лист залишений відповідачем без реагування.

23.11.2009 р. інспекцією з контролю за використанням і охороною земель у м. Києві була проведена перевірка дотримання вимог природоохоронного законодавства при використанні земельної ділянки за адресою: вул. О.Мішуги, 2 у Дарницькому районі м. Києва.

Перевіркою було встановлено, що станом на 23.11.2009 р. відповідач продовжує самовільно займати земельну ділянку площею приблизно 500 кв.м. під розміщення, експлуатації та обслуговування відкритої автостоянки, про що державним інспектором з охорони навколишнього природного середовища було складено акт перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства №А1984/20.

Крім того, державним інспекторам з контролю за використанням і охороною земель у м. Києві Падальцевим Ф.П. 03.11.2009 р. здійснено розрахунок розміру шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття Підприємством „Офіцери ВБ „СОІУ” використання земельної ділянкою, яка становить 10010,25 грн.

Прокурор у поданому позові зазначає, що самовільне зайняття відповідачем земельної ділянки завдає шкоду інтересам держави та суспільним інтересам, спричиняє нецільове використання земель, позбавляє Київську міську раду права на розпорядження земельною ділянкою.

Відповідно до ст. 83 Земельного кодексу України землі, які належать на праві власності територіальним громадам сіл, селищ, міст, є комунальною власністю. У комунальній власності перебувають усі землі в межах населених пунктів, крім земель приватної та державної власності, а також земельні ділянки за їх межами, на яких розташовані об'єкти комунальної власності.

Згідно зі ст. 80 Земельного кодексу України суб'єктами права власності на землі комунальної власності є територіальні громади, які реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування.

Статтею 60 Закону України „Про місцеве самоврядування в Україні” визначено, що територіальним громадам сіл, селищ, міст, районів у містах належить право комунальної власності на землю.

Від імені та в інтересах територіальних громад права суб’єкта комунальної власності здійснюють відповідні ради (п. 5 ст. 16 Закону України „Про місцеве самоврядування в Україні”).

Статтею 9 Земельного кодексу України встановлено, що розпорядження землями територіальної громади міста, передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб, надання земельних ділянок у користування; прийняття рішення щодо звільнення самовільно зайнятих земельних ділянок відноситься до повноважень Київської міської ради.

Згідно із ст. 116 Земельного кодексу України юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування та державних органів приватизації щодо земельних ділянок, на яких розташовані об’єкти, які підлягають приватизації,в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом.

Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Документами, що посвідчують право на земельні ділянки, відповідно до статті 126 Земельного кодексу України, є державний акт про право власності на земельну ділянку, державний акт на право постійного користування земельною ділянкою, встановленої форми, договір оренди землі, зареєстрований відповідно до закону.

Відповідно до ст. 1 Закону України „Про державний контроль за використанням та охороною земель” під самовільним зайняттям земельної ділянки розуміються будь-які дії, які свідчать про фактичне використання земельної ділянки за відсутності відповідного рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про її передачу у власність або надання у користування (оренду) або за відсутності вчиненого правочину щодо такої земельної ділянки, за винятком дій, які відповідно до закону є правомірними.

Відповідно до листа Держкомзему України №14-17-4/12991 від 11.11.2008 р. „Щодо застосування терміну “Самовільне зайняття земельної ділянки” зайняття земельної ділянки не вважається самовільним, якщо орган виконавчої влади чи орган місцевого самоврядування прийняв рішення про її передачу у власність або надання у користування (оренду). Даний перелік рішень є вичерпним. У разі використання земельної ділянки за наявності будь - яких інших рішень зазначених органів (наприклад про надання дозволу на розробку проекту відведення земельної ділянки, про погодження місця розташування об’єкту тощо), дані дії слід кваліфікувати як самовільне зайняття земельної ділянки.

Спірна земельна ділянка знаходиться у межах населеного пункту – міста Києва, а тому розпорядження вказаною земельною ділянкою, передача її у власність чи користування громадян та юридичних осіб належать до повноважень Київської міської ради.

Відповідно до ст.30 Закону України „Про місцеве самоврядування в Україні” до відання сільських, селищних, міських рад належить прийняття рішень про організацію стоянок автомобільного транспорту, здійснення контролю за їх діяльністю відповідно до закону.

Рішенням Київської міської ради від 26.06.2007 р. №930/1591 „Про вдосконалення паркування автотранспорту в м. Києві”, єдиним оператором з паркування транспортних засобів, стягнення паркувального збору та виготовлення єдиних абонементних талонів з паркування автомобільного транспорту у м. Києві визначено КП „Київтранспарксервіс”.

Пунктом 17.3.2 Правил паркування транспортних засобів у м. Києві, затверджених рішенням Київської міської ради від 25.12.2008 р. №1051/1051 „Про Правила благоустрою м. Києва” встановлені особливі умови користування земельними ділянками, на яких розташовані спеціально обладнані та відведені місця, які полягають в розробці та погодженні в установленому цими Правилами порядку схем організації дорожнього руху, згідно яких у оператора виникає право надання платних послуг паркування транспортних засобів та не потребує розроблення проектів відведення цих земельних ділянок.

КП „Київтранспарксервіс” здійснює свою діяльність на підставі розпорядження виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 21.08.2009 р. №934 „Про внесення змін до розпорядження Київської міської державної адміністрації від 11.06.2001 р. №1158 „Про затвердження Переліку платних місць платного відстою транспортних засобів у м. Києві”, яким затверджено Перелік місць платного відстою транспортних засобів у м. Києві, відведених для експлуатації єдиним оператором.

Адреса паркувального майданчика по вул. Мішуги, 2 у Дарницькому районі м. Києва входить до вказаного Переліку.

Пунктом 7.3.1 Правил паркування транспортних засобів у м. Києві, затверджених рішенням Київської міської ради від 25.12.2008 р. №1051/1051 „Про Правила благоустрою м. Києва” передбачено, що організація та експлуатація місць платного паркування транспортних засобів здійснюється лише оператором або підприємствами, з якими оператор уклав відповідний договір.

Як вбачається з доданої до апеляційної скарги копії Договору №94-Н від 01.04.2009 р., між КП „Київтранспарксервіс”, як стороною-1, та Підприємством „Офіцери” ВОІ „Союз організації інвалідів України”, стороною-2, укладено договір про здійснення фінансово-господарської взаємодії, відповідно до умов якого сторона-1 надає стороні-2 право на експлуатацію 43 фіксованих місць для паркування автотранспортних засобів за адресою: Дарницький р-н, вул. Мішуги, 2.

Відповідно до п.5.2 Договору №94-Н від 01.04.2009 р. строк його дії розпочинається з моменту його підписання і діє до 31.12.2009 р.

Отже, колегія суддів дійшла висновку про те, що на час проведення перевірок Державною інспекцією з контролю за використанням і охороною земель у м. Києві відповідач правомірно використовував земельну ділянку за адресою: вул. О.Мішуги, 2 у Дарницькому районі м. Києва.

Відповідно до ст. 56 Закону України „Про охорону земель” шкода, заподіяна внаслідок порушення законодавства України про охорону земель, підлягає відшкодуванню в повному обсязі.

Згідно п. 7 Методики визначення розміру шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок, використання земельних ділянок не за цільовим призначенням, зняття ґрунтового покриву (родючого шару ґрунту) без спеціального дозволу", затвердженої Постановою Кабінету Міністрів України № 963 від 25.07.07., розрахунок розміру шкоди, заподіяної державі, територіальним громадам внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок, використання земельних ділянок не за цільовим призначенням, зняття ґрунтового покриву (родючого шару ґрунту) без спеціального дозволу, проводиться інспекціями Мінприроди або Держземінспекцією та її територіальними органами, а розміру шкоди, заподіяної юридичним та фізичним особам, - територіальними органами Держземінспекції на підставі матеріалів обстежень земельних ділянок, проведених відповідно до Порядку виконання земельно-кадастрових робіт та надання послуг на платній основі державними органами земельних ресурсів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 1 листопада 2000 р. №161.

Згідно з п. 8 вказаної Методики, кошти, отримані в результаті відшкодування шкоди, заподіяної державі, територіальній громаді внаслідок самовільного зайняття земельної ділянки розподіляються відповідно до порядку, затвердженого Держземагенством за погодженням з Мінфіном, Мінекономіки та Мінприроди.

Згідно з розрахунками позивача-2 від 03.11.2009 р., здійсненими відповідно до зазначеної методики, загальний розмір заподіяної відповідачем шкоди складає 10010,25 грн.

Враховуючи правомірне використання відповідачем земельної ділянки за адресою: вул. О.Мішуги, 2 у Дарницькому районі м. Києва, суд апеляційної інстанції вважає, що позовні вимоги щодо стягнення з Підприємства „Офіцери” ВОІ „Союз організації інвалідів України” шкоди у розмірі 10010,25 грн. є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Також перший заступник прокурора Дарницького району міста Києва звернувся з вимогою про зобов’язання Підприємства „Офіцери” ВОІ „Союз організації інвалідів України” звільнити самовільно зайняту земельну ділянку за адресою: вул. О.Мішуги, 2 у Дарницькому районі м. Києва.

Відповідно до ч.2 ст. 152 Земельного кодексу України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Як передбачено ст. 212 Земельного кодексу України самовільно зайняті земельні ділянки підлягають поверненню власникам землі або землекористувачам без відшкодування затрат, понесених за час незаконного користування ними. Приведення земельних ділянок у придатний для використання стан, включаючи знесення будинків, будівель і споруд, здійснюється за рахунок громадян або юридичних осіб, які самовільно зайняли земельні ділянки.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 14.03.2011 р. було зобов’язано першого заступника прокурора Дарницького району міста Києва, сторін, третю особу надати суду письмові пояснення щодо періоду користування Підприємством “Офіцери” Всеукраїнської організації інвалідів “Союз організації інвалідів України” місцями для паркування автотранспортних засобів за адресою: Дарницький р-н, вул. Мішуги, 2, наданих відповідачу за договором №94-Н від 01.04.2009 р., укладеного між КП „Київтранспарксервіс” та Підприємством “Офіцери” Всеукраїнської організації інвалідів “Союз організації інвалідів України”, а також зазначити чи користувався відповідач місцями для паркування на момент звернення позивача з позовом у справі №35/501 (17.09.2010 р.), на момент винесення оскаржуваного рішення (10.11.2010 р.), з наданням відповідних доказів.

На підтвердження користування відповідачем місцями для паркування на момент звернення першого заступника прокурора Дарницького району міста Києва з позовом до суду у справі №35/501 (17.09.2010 р.), на момент винесення оскаржуваного рішення (10.11.2010 р.) третьою особою надано письмові пояснення, з доданими до них копіями доповідних записок начальника відділу контролю і ревізії КП „Київтранспарксервіс” Сидоренко О. від 26.03.2010 р., головного спеціаліста центру моніторингу КП „Київтранспарксервіс” Сидоренко О. від 25.06.2010 р., 23.09.2010 р., 28.12.2010 р.

Виходячи зі змісту ст.36 ГПК України письмовими доказами є документи і матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору. Письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього.

Судом апеляційної інстанції вказані копії доповідних записок не можуть бути прийняті як належні докази, оскільки останні належним чином не засвідчені.

В письмових поясненнях старшого помічника прокурора Дарницького району міста Києва молодшого радника юстиції Радзівіл Б. від 24.03.2011 р. зазначено, що доказом того, що відповідач упродовж всього 2010 р. користувався земельною ділянкою за адресою: вул. Мішуги, 2 у Дарницькому районі м. Києва, яка використовується як парувальний майданчик для автотранспорту є письмові пояснення КП „Київтранспарксервіс”, надані останнім в судовому засіданні апеляційної інстанції 23.03.2011 р.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини справи на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно із ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

В матеріалах справи відсутні, а позивачем в ході розгляду справи в судах першої та апеляційної інстанції не надано належних доказів неправомірного користування відповідачем земельної ділянки за адресою: вул. Мішуги, 2 у Дарницькому районі м. Києва, а тому колегія суддів вважає позовні вимоги прокуратури про звільнення самовільно зайнятої земельної ділянки, приведення її у придатний до використання стан і повернення її у користування Київської міської ради необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Що стосується доводів відповідача, викладених в апеляційній скарзі щодо порушення судом процесуального права, а саме: щодо неналежного повідомлення про дату та місце судових засідань, призначених на 13.10.2010 р., на 29.10.2010 р., на 10.11.2010 р. слід зазначити наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, ухвали суду від 23.09.2010 р., від 13.10.2010 р., від 29.10.2010 р., від 10.11.2010 р. були направлені відповідачу за вказаною в позовній заяві, довідці ЄДРПОУ станом на 01.11.2010 р. адресою: 02091, м. Київ. вул. Харківське шосе, 160.

В судові засідання, призначені на 13.10.2010 р., 29.10.2010 р. та 10.11.2010 р. представник відповідача не з’явився, про причини неявки суд не повідомив, відзив на позов та витребувані судом документи не надав.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві. (роз’яснення Президії Вищого Арбітражного суду України від 18.09.1997 №02-5/289 із змінами „Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України”).

Відповідно до пункту 2 частини другої статті 54 Господарського процесуального кодексу України позовна заява повинна містити, зокрема, місцезнаходження сторін (для юридичних осіб).

Згідно із статтею 93 Цивільного кодексу України місцезнаходженням юридичної особи є адреса органу або особи, які відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступають від її імені.

В пункті 11 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2007р. №01-8/123 „Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році” зазначено, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Водночас законодавство України, в тому числі Господарський процесуальний кодекс України, не зобов'язує й сторону у справі, зокрема позивача, з’ясовувати фактичне місцезнаходження іншої сторони (сторін) у справі (якщо воно не співпадає з її місцезнаходженням, визначеним згідно із згаданою статтею 93 Цивільного кодексу України) та зазначати таке фактичне місцезнаходження в позовній заяві чи інших процесуальних документах.

В разі коли фактичне місцезнаходження юридичної особи - учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу.

Слід також зазначити, що вищезгаданий інформаційний лист відправляє до пункту 4 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 02.06.2006 №01-8/1228 „Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році” (із змінами від 08.04.2008 р.), в якому зазначається, що примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв'язку з позначками „адресат вибув”, „адресат відсутній” і т. п., з урахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання господарським судом обов'язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що відповідач був повідомлений належним чином про місце та час розгляду справи.

Згідно зі ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

З огляду на викладене, Київський апеляційний господарський суд приходить до висновку, що суд першої інстанції невірно застосував норми матеріального права, крім того неповно з’ясував обставини, що мають значення для справи, висновки, викладені у рішенні місцевого господарського суду, не відповідають обставинам справи, а тому апеляційна скарга підлягає задоволенню, рішення суду – скасуванню, з прийняттям нового рішення про відмову в позові.

Судові витрати по сплаті державного мита за звернення з позовною заявою, витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, державного мита за подання апеляційної скарги покладаються на позивачів, у відповідності до вимог ст. 49 ГПК України.

Керуючись ст.ст. 49, 101-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Підприємства „Офіцери” Всеукраїнської організації інвалідів „Союз організацій інвалідів України” задовольнити, рішення Господарського суду міста Києва від 10.11.2010 р. у справі №35/501 скасувати, винести нове рішення, яким в позові відмовити повністю.

Стягнути з Київської міської ради (01044, м. Київ, вул. Хрещатик, 36, код ЄДРПОУ 22883141) та Державної інспекції з контролю за використанням і охороною земель у м. Києві (01601, м. Київ, провулок Музейний, 12, код ЄДРПОУ 36273339) солідарно в доход Державного бюджету України 187 (сто вісімдесят сім) грн. державного мита, 236 (двісті тридцять шість) грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Стягнути з Київської міської ради (01044, м. Київ, вул. Хрещатик, 36, код ЄДРПОУ 22883141) та Державної інспекції з контролю за використанням і охороною земель у м. Києві (01601, м. Київ, провулок Музейний, 12, код ЄДРПОУ 36273339) солідарно на користь Підприємства „Офіцери” Всеукраїнської організації інвалідів „Союз організацій інвалідів України” (02091, м. Київ, вул. Харківське шосе, 160, код ЄДРПОУ 30936446) 93 (дев’яносто три) грн. 50 коп. витрат по сплаті державного мита за подання апеляційної скарги.

Видачу наказу доручити Господарському суду міста Києва.

Матеріали справи №35/501 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції у встановлені законом порядку та строки.

Головуючий суддя                                                                      

Судді                                                                                          

04.04.11 (відправлено)