Постанова № 14643257, 29.03.2011, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29.03.2011                                                                                           № 13/220-10

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:          Яковлева М.Л.

суддів:           

при секретарі:           

За участю представників:

згідно протоколу судового засідання від 29.03.11 року

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ТОВ "Лід Найн Маркетинг"

на рішення Господарського суду Київської області від 17.01.2011

у справі № 13/220-10 ( .....)

за позовом                               ТОВ "Лід Найн Маркетинг"

до                                                   ТОВ "Технополіс 1"

третя особа позивача           Товариство з обмеженою відповідальністю "Євроінформ"

третя особа відповідача           

про                                                   стягнення 131170,00 грн.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «ЛІД НАЙН МАРКЕТИНГ», м. Київ звернулося до господарського суду Київської області з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «Технополіс-1», с. Петропавлівська Борщагівка за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача товариства з обмеженою відповідальністю «Євроінформ» про стягнення 131170,00 грн. за надані послуги.

В процесі розгляду справи місцевим господарським судом, відповідач звернувся до суду з зустрічною позовною заявою в порядку ст. 60 ГПК України з вимогою до товариства з обмеженою відповідальністю «ЛІД НАЙН МАРКЕТИНГ» про повернення помилково перерахованих коштів в сумі 131170,00 грн.

Ухвалою суду від 10.01.2011 року зустрічну позовну заяву прийнято до розгляду.

Рішенням господарського суду Київської області від 17.01.2011 року (підписаного 19.01.2011 року) в задоволенні первісного позову відмовлено повністю, зустрічний позов задоволено, а саме, вирішено стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «ЛІД НАЙН МАРКЕТИНГ» на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Технополіс-1», 131170,00 грн. безпідставно отриманих коштів, 1 311,70 грн. державного мита та 236,00 грн. інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Не погоджуючись з рішенням місцевого суду, позивач за первісним позовом, товариство з обмеженою відповідальністю «ЛІД НАЙН МАРКЕТИНГ», звернувся з апеляційною скаргою до Київського апеляційного господарського суду та просить скасувати рішення господарського суду Київської області та прийняти нове, яким первісний позов просить задовольнити, а в задоволенні зустрічного позову відмовити.

Апеляційну скаргу скаржник мотивує тим, що судом першої інстанції неповно з’ясовано обставини, що мають значення для справи та має місце невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого суду обставинам справи.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 18.02.2011 року по справі № 13/220-10 апеляційну скаргу було прийнято до провадження і призначено перегляд рішення на 29.03.2011 року.

Третя особа в судове засідання не з’явилася, причини неявки не повідомила, про час та місце розгляду справи повідомлена належним чином, що підтверджується повідомленнями про вручення поштового відправлення.

Колегія суддів прийняла рішення про розгляд апеляційної скарги за відсутністю третьої особи, що не заперечується представниками позивача та відповідача.

Заслухавши доповідь судді – доповідача, виступ представників сторін, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково, а рішення господарського суду Київської області від 19.01.2011 року по справі № 13/220-10 – скасуванню, виходячи з наступного.

Згідно зі ст. 99 ГПК України, в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у розділі ХІІ ГПК України.

Слід зазначити, що відповідно ст. 101 ГПК України, у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд не зв’язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Згідно ст. 11 Цивільного кодексу (далі по тексту ЦК) України, цивільні права та обов’язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов’язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов’язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов’язками наділені обидві сторони договору.

Статтею 181 Господарського кодексу України встановлено загальне правило для укладення договорів, що передбачає, що господарський договір викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Як вбачається з матеріалів справи, між позивачем та відповідачем на протязі певного періоду, а саме починаючи з 01.03.2010 року, відбувалася переписка щодо технічних можливостей здійснення розсилки смс-повідомлень 15 та 16 квітня 2010 року на замовлення ТОВ «Технополіс-1» тексту такого змісту «Tilky 17.04.2010 znyzhka na tekhniku do 30% v mahazynakh TECHNOPOLIS.Telefon 0800505035». З електронних листів вбачається, що сторони домовились про 50% передплату, вартість смс-повідомлень 0,27 грн. з податками та здійснення розсилки 15 та 16 квітня 2010 року в кількості 1000000,00 шт.

Крім того, дослідивши електронні листи, апеляційним судом встановлено, що зазначені листи слід розцінювати як переддоговірні дії сторін. Із листів вбачається, що саме відповідачем було запропоновано надіслати останньому проект договору 13.04.2010 року, тобто до здійснення позивачем дій, передбачених електронними листами, який і був відправлений також в електронному варіанті 14.04.2010 року.

Згідно ст.ст. 207, 626, 629, 638 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Цивільно-правовий договір вважається укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов (ціна, строк, предмет).

Відповідно до встановлених обставин та досліджених матеріалів справи, судом апеляційної інстанції встановлено, що внаслідок електронного листування та на підставі відправленого відповідачу проекту договору та додаткової угоди до договору було досягнуто домовленості щодо надання послуг із розсилки смс-повідомлень із текстом «Tilky 17.04.2010 znyzhka na tekhniku do 30% v mahazynakh TECHNOPOLIS.Telefon 0800505035» 15 та 16 квітня 2010 року, відповідно до чого товариство з обмеженою відповідальністю «ЛІД НАЙН МАРКЕТИНГ» прийняло на себе зобов’язання надати послуги по розсилці смс-повідомлень в якості посередника.

13.04.2010 року відповідачем на підставі виставленого позивачем рахунку-фактури № СФ-0000062 від 13.04.2010 року на оплату послуги з технічного забезпечення та організації розсилки повідомлень згідно додатку № 1 від 15.03.2010 року до договору № 15/03/10 від 15.03.2010 року (а.с. 12) було здійснено на рахунок позивача попередню оплату в розмірі 50% від вартості всієї послуги в сумі 131170,45 грн. з призначенням платежу «оплата послуги з технічного забезпечення та організації розсилки згідно р/ф № СФ-0000062 від 13.04.2010 року, що підтверджується банківською випискою (а.с. 25).

Відповідно до ч. 2 ст. 218 ЦК України, заперечення однією з сторін факту вчинення правочину або оспорювання окремих його частин може доводитися письмовими доказами, засобами аудіо-, відеозапису та іншими доказами.

Таким чином, відповідачем були здійснені дії на виконання умов договору, які позивачем могли розцінюватися лише як згода на укладення договору та відповідно його виконання.

Отримавши 13.04.2010 року попередню оплату за послуги з технічного забезпечення та організації розсилки, позивачем відповідно до умов договору, було укладено 14.04.2010 року договір № 14/04/10 з третьою особою, якою є товариство з обмеженою відповідальністю «Євроінформ» - провайдер, на розсилку смс-повідомлень. Відповідно до додатку до договору № 14/04/10 від 14.04.2010 року, що є його невід’ємною частиною, сторони цієї угоди дійшли згоди щодо врегулювання тексту та дат розсилок, які відповідають домовленості між позивачем та відповідачем по справі 13/220-10.

Крім того, третьою особою, ТОВ «Євроінформ» направлено позивачу лист-повідомлення про надання послуг розсилки смс-повідомлень в рамках договору № 14/04/10 від 14.04.2010 року, яким підтверджено факт надання послуг з відправлення смс-повідомлень в кількості 914227 шт. Як пояснив директор позивача, в рахунок кількості смс-повідомлень та за надання яких заявлено суму до стягнення є загальна кількість доставлених повідомлень.

Відповідно до Інструкції «Про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті», затвердженої постановою Правління НБУ від 29.03.2001 року, безготівкові розрахунки – списання договірне – це списання грошей, що банк здійснює згідно з дорученням його клієнта та в порядку, передбаченому в укладеному договорі. В даному випадку клієнтом є юридична особа – ТОВ «Технополіс». За змістом ст. 62 Закону України «Про господарські товариства» одноособовим виконавчим органом товариства з обмеженою відповідальністю, який вирішує усі питання діяльності товариства, за винятком тих, що належать до виключної компетенції зборів учасників, є директор, а відтак лише директор має право розпоряджатися фінансовими документами товариства.

Дана норма спростовує твердження позивача за зустрічним позовом, яке було покладено в основу подання зустрічного позову, що рахунок-фактура був отриманий секретарем та переданий до фінансового відділу, який, як виходить, самостійно дав розпорядження банку про списання коштів на суму 131170,45 грн., не відповідають дійсності та не беруться судом до уваги.

Крім того, з матеріалів справи вбачається, що оплата 50% вартості послуг відповідачем за первісним позовом була здійснена в квітні місяці, а про повернення помилково сплачених коштів товариством відповідачем було заявлено в липні, тобто майже через три місяці.

Щодо розбіжностей в договорах про надання послуг № 15/03/10 від 15.03.2010 року, позивачем по справі повідомлено наступне. Попередньо відповідачу був надісланий договір, де в редакції додаткової угоди позивача передбачено сплату відповідачем 50% передплати в сумі 131170,45 грн. не пізніше 14.04.2010 року, а решту суми у розмірі 131170,45 грн. не пізніше 22.04.2010 року. Надалі, враховуючи двосторонні переговори між відповідачем та позивачем (в усному порядку), відповідно до яких відповідач схилявся до відсутності коштів на здійснення оплати за надані послуги, позивач надіслав відповідачу інший проект договору з підписом та печаткою підприємства із зменшеною сумою вартості послуг, що становить 87 638,51 грн. з встановленням терміну сплати 19.05.2010 року. Що також не заперечується і відповідачем.

Статтею 193 Господарського кодексу України та ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України регламентовано, що зобов’язання має виконуватись належним чином у відповідності з умовами договору; одностороння відмова від виконання зобов’язання і одностороння зміна умов не допускається.

Відповідно до ч. 8 ст. 181 ГК України, у разі, якщо сторони не досягли згоди з усіх істотних умов господарського договору, такий договір вважається неукладеним. Якщо одна із сторін здійснила фактичні дії щодо його виконання, правові наслідки таких дій визначаються нормами Цивільного Кодексу.

В даному випадку, фактичні дії на виконання договору № 15/03/10 були здійсненні як відповідачем так і позивачем, а відтак у суду першої інстанції не було правових підстав вважати договір неукладеним.

В зв’язку з викладеним, а також з тим, що друга редакція договору підписана позивачем та враховуючи факт надання послуг з розсилки смс-повідомлень, апеляційний суд вважає за можливе задовольнити вимоги позивача за первісним позовом частково та стягнути з відповідача 87638,51 грн.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень та подати до суду відповідні докази.

Як встановлено ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Згідно ст. 4-7 ГПК України, судове рішення приймається суддею за результатами обговорення усіх обставин справи.

Згідно постанови Пленуму Верховного суду України від 18.12.2009 року № 14 «Про судове рішення у цивільній справі», рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а також правильно витлумачив ці норми. Обґрунтованим визнається рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з’ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених доказами, які були досліджені в судовому засіданні і які відповідають вимогам закону про їх належність та допустимість, або обставин, що не підлягають доказуванню, а також якщо рішення містить вичерпні висновки суду, що відповідають встановленим на підставі достовірних доказів обставинам, які мають значення для вирішення справи.

Виходячи з викладеного вище, колегія суддів Київського апеляційного господарського суду дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, рішення господарського суду Київської області від 17.01.2011 року у справі № 13/220-10 – скасуванню з наступним прийняттям рішення.

З огляду на вищезазначене, керуючись ст. ст. 4-7, 33, 43, 49, 99, 101-105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «ЛІД НАЙН МАРКЕТИНГ» на рішення господарського суду Київської області від 17.01.2011 року у справі № 13/220-10 - задовольнити частково.

2. Рішення господарського суду Київської області від 17.01.2011 року у справі № 13/220-10 скасувати Прийняти нове рішення.

Первісний позов задовольнити частково.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Технополіс-1» (код 32498133, Київська область, Києво-Святошинський район, с. Петропавлівська Борщагівка, вул. Велика Кільцева, 4) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «ЛІД НАЙН МАРКЕТИНГ» (код 35416781, м. Київ, вул. Гната Юри, 9, к. 414) 87638,51 грн. основного боргу, 876,38 грн. державного мита та 158,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

В решті позовних вимог по первісному позову відмовити.

В задоволенні зустрічного позову відмовити.

3. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Технополіс-1» (код 32498133, Київська область, Києво-Святошинський район, с. Петропавлівська Борщагівка, вул. Велика Кільцева, 4) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «ЛІД НАЙН МАРКЕТИНГ» (код 35416781, м. Київ, вул. Гната Юри, 9, к. 414) 767,00 грн. державного мита за подання апеляційної скарги.

4. Видачу наказів доручити господарському суду Київської області.

5. Матеріали справи № 13/220-10 повернути до господарського суду Київської області.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено у касаційному порядку.

Головуючий суддя                                                                      

Судді                                                                                          

31.03.11 (відправлено)