Постанова № 14643252, 15.03.2011, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15.03.2011                                                                                           № 23/531

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:          Борисенко І.В.

суддів:           

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ВАТ "Акціонерна компанія "Київводоканал"

на рішення Господарського суду м.Києва від 02.11.2010

у справі № 23/531 ( .....)

за позовом                               ВАТ "Акціонерна компанія "Київводоканал"

до                                                   Житлово-будівельного кооперативу "Промбудівельник-8"

про                                                   стягнення 339568,92 грн.

за участю представників сторін:

від позивача Залерцов М.О. – дов. № 17 від 28.12.2010

від відповідача Махлай О.В. – дов. від 20.10.2010

ВСТАНОВИВ:

Відкрите акціонерне товариство „Акціонерна компанія “Київводоканал” (надалі – позивач, апелянт) в жовтні 2009 року звернулось до Господарського суду м. Києва з позовом до Житлово-будівельного кооперативу “Промбудівельник-8” (надалі – відповідач) про стягнення з відповідача заборгованості в розмірі 339 568,92 грн. за надані за договором послуги з водопостачання та водовідведення за період з травня 2006 по серпень 2010 (з яких: 256040.89 грн. – основний борг, 61471,42 грн. – інфляційні втрати, 12293,32 грн. – 3% річних та 9763,28 грн. - пеня).

Рішенням Господарського суду м. Києва від 02.11.2010 у справі № 23/531 позов задоволено частково; стягнуто з Житлово-будівельного кооперативу “Промбудівельник-8” на користь Відкритого акціонерного товариства „Акціонерна компанія “Київводоканал” 73321,11 грн. основного боргу, 5775,45 грн. пені, 3833,77 грн. інфляційних втрат, 1818,60 грн. – 3% річних, 847,48 грн. державного мита та 58,90 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу; в інший частині позову відмовлено.

Рішення суду мотивоване тим, що позовні вимоги про стягнення з відповідача заборгованості за надані позивачем послуги з водопостачання та водовідведення підлягають частковому задоволенню за період з 01.11.2007 по 01.07.2010 на суму 73321,11 грн., оскільки саме в такому розмірі відповідачем, в порушення умов договору, не були оплачені надані позивачем послуги з постачання питної води. Крім того, місцевим судом зазначено про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог у розмірі 182719,78 грн. за послуги з постачання холодної води, яка використовувалась для виготовлення гарячої, оскільки умовами договору № 02637/4-02 від 20.06.2003 не передбачений обов’язок відповідача оплачувати обсяги холодної води, яка використовується для гарячого водопостачання та опалення. Однак, позовні вимоги в частині стягнення пені місцевим судом задоволені частково, на суму 5775,45 грн. (з урахуванням встановленої судом суми заборгованості та періоду нарахування пені). Крім того, місцевим судом було зроблено перерахунок інфляційних втрат та 3% річних, за результатами якого встановлено, що з відповідача на користь позивача підлягають до стягнення 3833,77 грн. інфляційних втрат та 1818,60 грн. – 3% річних за період з 01.08.2009 по 31.07.2010.

Відкрите акціонерне товариство “Акціонерна компанія „Київводоканал”, не погоджуючись з вказаним рішенням суду, звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою № 874 від 12.11.2010, у відповідності до якої просить скасувати рішення Господарського суду м. Києва від 02.11.2010 у справі № 23/531 в частині незадоволеної суми, а саме 254819,99 грн., та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги в цій частині задовольнити.

Апеляційна скарга мотивована тим, що рішення місцевим судом прийнято з порушенням та неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, оскільки позивачем належним чином було доведено та обґрунтовано розмір позовних вимог, що підлягає стягненню з відповідача. Зокрема, позивач стверджує, що місцевим судом порушено право позивача на отримання належних коштів в розмірі 254819,99 грн. за послуги, що фактично споживав відповідач.

Від відповідача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому він проти доводів апелянта заперечує та просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення – без змін.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 08.02.2011 у справі № 23/531 судом здійснено заміну відповідача (Відкритого акціонерного товариства „Акціонерна компанія “Київводоканал”) його правонаступником – Публічним акціонерним товариством „Акціонерна компанія “Київводоканал” (01015, м.Київ, вул. Лейпцизька, 1-А, код 03327664).

Представник позивача в судовому засіданні апеляційну скаргу підтримав та просив її задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні проти апеляційної скарги заперечував та просив відмовити в її задоволенні.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представників сторін та дослідивши наявні матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на наступне.

Судом з матеріалів справи встановлено, що між Відкритим акціонерним товариством „Акціонерна компанія “Київводоканал” (як постачальником), правонаступником якого є позивач, та Житлово-будівельним кооперативом „Промбудівельник-8” (як абонентом) було укладено договір № 02637/4-02 від 20.06.2003 (копія договору – т.1, а.с.28).

Відповідно до п.1.1 договору № 02637/4-02 від 20.06.2003 постачальник зобов'язується надавати абоненту послуги з постачання питної води та водовідведення, а абонент зобов’язується розрахуватися за вищезазначені послуги згідно умов договору та Правил користування системами комунального водопостачання та водовідведення в містах та селищах України, затверджених наказом Держжитлокомунгоспу України від 01.07.1994 № 65.

Відповідно до п.3.1 договору № 02637/4-02 від 20.06.2003 кількість води, що подається постачальником та використовується абонентом визначається за показниками водолічильників, зареєстрованих постачальником. Зняття показань водолічильників здійснюється, як правило, щомісячно представником постачальника спільно з представником абонента.

Згідно п.3.4 названого договору абонент розраховується за надані послуги водопостачання та водовідведення у п’ятиденний термін з дня представлення постачальником платіжних документів до банківської установи. Постачальник інформує абонента про розмір діючих тарифів у платіжних документах, що направляються щомісячно до банківської установи абонента.

Пунктом 3.5 договору № 02637/4-02 від 20.06.2003 передбачено, що у разі незгоди щодо кількості або вартості отриманих послуг, зазначених у розрахунковому документі, абонент зобов’язаний у п’ятиденний термін з дня направлення постачальником розрахункового документу до банківської установи, письмово повідомити про це постачальника та у цей же термін направити представника з обґрунтовуючими документами для проведення звірки розрахунків та підписання акту. При невиконанні цієї умови дані постачальника вважаються прийнятими абонентом.

Укладений сторонами договір згідно п.7.1 є безстроковим та діє на весь час надання послуг до моменту його розірвання і набуває чинності з моменту його підписання сторонами

За своєю правовою природою укладений між сторонами договір № 02637/4-02 від 20.06.2003 є договором про надання послуг.

За договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором (ч.1 ст.901 ЦК України).

У відповідності до Правил користування системами комунального водопостачання та водовідведення в містах і селищах України, затверджених наказом Держжитлокомунгоспу № 65 від 01.07.1994, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 22.07.1994 (чинних на час укладення сторонами договору № 02637/4-02 від 20.06.2003 на послуги водопостачання та водовідведення та до 18.10.2008):

- абонентами, що користуються послугами Водоканалу, можуть бути державні, колективні та інші підприємства, організації, установи (надалі - підприємства), а також окремі громадяни, що мають жилі будинки або їх частину на праві приватної власності (надалі - громадяни), на які відкрито особовий рахунок і які перебувають з Водоканалом у договірних відносинах (п.1.3);

- абоненти, які приєднані або мають бажання приєднатися до систем комунального водопостачання і водовідведення, повинні мати необхідні прилади обліку для розрахунків з Водоканалом за відпущену їм воду і прийняті стічні води (п.4.1);

- знімання показників водолічильників представником Водоканалу здійснюється не рідше як один раз на місяць у присутності представника абонента, який повинен сприяти представникові Водоканалу у цьому, а також в забезпеченні безпечного проведення робіт. У разі необхідності знімання показників водолічильників можливе також в інші строки (п.10.1);

- для оформлення договору або особового рахунку (абонентської картки) абоненти (крім громадян) подають до Водоканалу заяву та розрахунок-заявку на потрібну кількість води для кожного вводу, акт меж обслуговування та схему зовнішніх мереж з прив'язкою до місцевості (п.12.2).

Наказом Мінжитлокомунгоспу № 190 від 27.06.2008 було затверджено Правила користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 07.10.2008 р. за № 936/15627), у відповідності до яких:

- договірні відносини щодо користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення здійснюються виключно на договірних засадах відповідно до Законів України «Про питну воду та питне водопостачання» та «Про житлово-комунальні послуги» (п.2.1);

- розрахунки за спожиту питну воду та скид стічних вод здійснюються на основі показів засобів обліку (п.3.1);

- розрахунки за спожиту питну воду та скид стічних вод здійснюються усіма споживачами щомісячно відповідно до умов договору (п.3.7);

- суб'єкти господарювання, у яких теплові пункти (котельні) перебувають на балансі або яким вони передані в управління, повне господарське відання, користування, концесію, здійснюють розрахунки з виробником на основі укладених договорів за весь обсяг питної води, яка відпущена з систем водопостачання і використана на потреби гарячого водопостачання та інші потреби, а також розраховуються за власний обсяг водовідведення. Обсяг питної води, поданої до теплових пунктів (котелень), фіксується засобами обліку, які встановлені на межі балансової належності (п. 3.13).

Згідно ст.16 Закону України „Про житлово-комунальні послуги” (який набрав чинності 30.07.2004) порядок надання житлово-комунальних послуг має відповідати умовам договору та вимогам законодавства.

Як вбачається з матеріалів справи та не заперечується представниками сторін, в договір № 02637/4-02 від 20.06.2003 з моменту його укладення сторонами не вносилось змін чи доповнень у зв’язку зі змінами профільного законодавства, що відбулися за час, що минув з моменту укладення вказаного договору.

В обґрунтування позовних вимог позивач стверджує, що за період з травня 2006 року по серпень 2010 року позивачем відповідачу були надані послуги з водопостачання та водовідведення на загальну суму 480590,34 грн. (з яких: 287977,71 грн. – код 2-984 та 192612,63 грн. – код 2-40984), проте, відповідачем вищевказані послуги оплачені лише частково в сумі 224549,45 грн. (з урахуванням 5,5% знижки), у зв’язку з чим у останнього виникла заборгованість на суму 256040,89 грн., яку позивач просить стягнути з відповідача.

Як встановлено судом з матеріалів справи (розрахунок позовних вимог – т.1, а.с.7), нарахування вартості наданих відповідачу послуг з постачання питної води та водовідведення за спірний період позивач здійснює по коду 2-984 (питна вода та водовідведення) та по коду 2-40984 (питна вода, що йде на підігрів).

Факт отримання від позивача послуг з постачання йому холодної води та її відведення відповідачем не заперечується.

Однак, відповідачем заперечується факт отримання ним від позивача послуг з постачання йому холодної води, яка йде на виготовлення гарячої води для потреб опалення та гарячого водопостачання.

При цьому відповідач посилається на те, що надання позивачем таких послуг відповідачу умовами укладеного ними договору не передбачено, оскільки постачання гарячої води та тепла до житлових будинків по вул. Вербицького, 14, вул. Вербицького, 14а та вул. Декабристів, 6-Б (які належать ЖБК „Промбудівельник-8”) здійснюється від Центрального теплового пункту № 15 (що знаходиться за адресою вул. Вербицького, 14-Д, та перебуває на внутрішньому балансі ТРМ в управлінні АК „Київенерго”) та саме в цьому тепловому пункті знаходяться засоби обліку, за якими позивач знімає показники та проводить нарахування за воду, що йде на підігрів.

Доводи апелянта про те, що позивачем належним чином доведено та обґрунтовано розмір позовних вимог, що підлягає стягненню з відповідача (у сумі 256040,89 грн. основного боргу), судовою колегією не можуть бути взяті до уваги з огляду на наступне.

Відповідно до п.3.1 договору № 02637/4-02 від 20.06.2003 кількість води, що подається постачальником та використовується абонентом визначається за показниками водолічильників, зареєстрованих постачальником. Зняття показань водолічильників здійснюється, як правило, щомісячно представником постачальника спільно з представником абонента.

З додатку № 2 до договору № 02637/4-02 від 20.06.2003 (т.3, а.с.43) вбачається, що позивачем зареєстровані належні відповідачу водолічильники, що знаходяться за адресами: вул. Вербицького, 14, вул. Вербицького, 14а та вул.Декабристів, 6-Б.

На підтвердження об’ємів наданих відповідачу послуг (кількості поставленої відповідачу води) позивачем до матеріалів справи надано акти «Про зняття показань з приладу обліку» за спірний період та маршрутні карти.

З наданих актів (т.2, а.с.68-88) вбачається, що вказані в них показники приладів обліку води за спірний період були зняті спільно представниками ВАТ «АК Київенерго» та абонента за адресами: вул. Вербицького, 14, вул. Вербицького, 14а та вул. Декабристів, 6-Б.

Разом з тим, з наданих позивачем маршрутних карт (т.2, а.с.89-104) вбачається, що вказані в них показники з приладу обліку води за спірний період за адресою вул. Вербицького, 14-Д зняті представниками ВАТ «АК Київенерго» одноособово, без участі представника відповідача.

Укладеним між сторонами договором № 02637/4-02 від 20.06.2003 не передбачено, що позивачем мають надаватись відповідачу послуги з постачання холодної води до центрального теплового пункту № 15, що знаходиться за адресою вул. Вербицького, 14-Д.

За таких обставин доводи позивача про постачання відповідачу у спірному періоді на підставі договору № 02637/4-02 від 20.06.2003 об’ємів води, що йде на підігрів, на суму 182719,78 грн. належним чином (у відповідності до вимог п.3.1 договору) не підтверджені.

Крім того, матеріалами справи підтверджено, що між відповідачем (як покупцем) та ЗАТ „Укр-Кан Пауер” (як енергопостачальною організацією) укладено договори від 01.02.1999 на постачання теплової енергії у гарячій воді (копії договорів – т.3, а.с.53-61) у будинки за адресами: вул. Вербицького, 14, вул. Вербицького, 14а та вул. Декабристів, 6-Б.

Предметом вказаних договорів є постачання, користування та своєчасна оплата в повному обсязі спожитої теплової енергії у гарячій воді.

Вказані договори є чинними та виконувались сторонами у спірний період.

Згідно п.1.1 вказаних договорів ЗАТ „Укр-Кан Пауер” (як енергопостачальна організація) зобов’язується виробляти, систематично поставляти та передавати у власність відповідачу (як покупцю) товар - теплову енергію у вигляді гарячої води.

Умовами вказаних договорів, укладених відповідачем з енергопостачальною організацією, не передбачено обов’язку покупця (відповідача по даній справі) постачати ЗАТ „Укр-Кан Пауер” (як енергопостачальній організації) воду, що має нею підігріватись.

Крім того, умовами укладеного між позивачем та відповідачем договору № 02637/4-02 від 20.06.2003 не передбачений обов'язок позивача постачати воду, що йде на підігрів ЗАТ „Укр-Кан Пауер”, та, відповідно, не передбачено обов’язку відповідача оплачувати позивачу обсяги холодної води, яка використовується ЗАТ „Укр-Кан Пауер” для постачання відповідачу теплової енергії у вигляді гарячої води.

Таким чином, включення позивачем до суми боргу відповідача за договором № 02637/4-02 від 20.06.2003 вартості послуг з постачання холодної води, що йде на підігрів, не ґрунтуються на умовах цього договору та є безпідставним.

Отже, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог у розмірі 182719,78 грн. заборгованості за послуги з постачання холодної води, яка використовувалась для виготовлення гарячої, оскільки, договором № 02637/4-02 від 20.06.2003 не передбачений обов’язок відповідача оплачувати позивачу обсяги холодної води, яка використовується для гарячого водопостачання та опалення, а інших договорів позивачем суду не надано.

Таким чином, місцевим судом обґрунтовано задоволено позов в частині стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості у сумі 73321,11 грн. за постачання питної води та водовідведення за період з 01.11.2007 по 01.07.2010.

Згідно ст.526 ЦК України зобов’язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ч.1 ст.530 ЦК України).

Згідно ст.610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

У відповідності до п.3 ч.1 ст.611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Статтею 549 ЦК України визначено, що:

- неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання;

- пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно п.4.2 договору № 02637/4-02 від 20.06.2003 за несвоєчасну оплату послуг абонент сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від несплаченої суми за кожний день прострочення.

Відповідно до ч.6 ст.232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Судова колегія погоджується з висновком місцевого суду про те, що пеня позивачем нарахована поза межами встановленого законом шестимісячного строку, а тому, зважаючи на часткове задоволення позовних вимог, судом першої інстанції правомірно здійснено перерахунок пені, нарахованої на заборгованість по оплаті послуг за постачання питної води та водовідведення, та стягнуто з відповідача на користь позивача пеню у розмірі 5775,45 грн.

Згідно з ч.1 ст.612 ЦК України якщо боржник не приступив до виконання зобов’язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом, він вважається таким, що прострочив.

У відповідності до ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З врахуванням наведених норм судова колегія погоджується з висновком місцевого суду щодо необхідності стягнення з відповідача на користь позивача інфляційних втрат та 3% річних.

Проте, судова колегія з не погоджується зі здійсненим судом першої інстанції перерахунком інфляційних втрат та 3% річних (за результатами якого з відповідача на користь позивача стягнуто 3833,77 грн. інфляційних втрат та 1818,60 грн. – 3% річних), оскільки при здійсненні порахунку місцевим судом було помилково визначено період заборгованості з 01.08.2009 по 31.07.2010.

З врахуванням наявних у справі доказів та встановлених обставин, судовою колегією зроблений перерахунок 3% річних та інфляційних втрат, понесених позивачем у зв’язку з несвоєчасною оплатою відповідачем наданих послуг, з урахуванням встановленого періоду заборгованості (з листопада 2007 по липень 2010):

заблоргованість станом насума боргу, грн.індес інфляціїінфляційні втрати3% річних

11.2007991,87102,221,822,45

12.20076 452,72102,1135,5116,44

01.200812 467,11102,9361,5531,77

02.200817 386,52102,7469,4441,44

03.200822 413,64103,8851,7257,11

04.200822 274,71103,1690,5254,92

05.200816 822,08101,3218,6942,86

06.200816 565,02100,8132,5240,85

07.200816 378,6899,5- 81,8941,73

08.200815 112,4399,9- 15,1137,51

09.200815 499,49101,1170,4977,71

10.200813 361,14101,7227,1434,04

11.200819 099,28101,5286,4947,09

12.200824 508,66102,1514,6862,45

01.200922 466,41102,9651,5357,24

02.200927 660,76101,5414,9163,66

03.200927 954,73101,4391,3771,23

04.200923 675,43100,9213,0858,38

05.200929 391,52100,5146,9674,89

06.200939 641,46101,1436,0697,75

07.200937 052,3299,9- 37,0594,41

08.200947 220,4899,8- 94,44120,32

09.200953 970,97100,8431,77133,08

10.200966 775,26100,9600,98170,14

11.200947 667,13101,1524,34117,54

12.200952 634,23100,9473,71134,11

01.201065 477,18101,81 117,59166,83

02.201060 433,21101,91 148,23139,08

03.201064 544,24100,9580,90164,46

04.201059 382,9999,7- 178,15146,42

05.201071 933,5399,4- 431,60183,28

06.201063 479,4599,6- 253,92156,52

07.201073 321,1199,8- 146,64186,82

Всього 11 212,002 924,53 Таким чином, за результатами перерахунку судом встановлено, що за наявності заборгованості відповідача у розмірі 73321,11 грн. за період з листопада 2007 по липень 2010 з відповідача на користь позивача підлягають стягненню 11212,00 грн. інфляційних втрат та 2924,53 грн. – 3% річних.

За таких обставин позовні вимоги ПАТ „Акціонерна компанія “Київводоканал” до ЖБК „Промбудівельник-8” підлягають частковому задоволенню - в частині стягнення з відповідача основного боргу в розмірі 73321,11 грн., пені в розмірі 5775,75 грн., 3% річних у розмірі 2924,53 грн. та інфляційних втрат в розмірі 11212,00 грн. В іншій частині – позов задоволенню не підлягає.

Враховуючи усе вищевикладене, судова колегія дійшла висновку, що апеляційна скарга відповідача задоволенню не підлягає, а рішення Господарського суду м. Києва від 02.11.2010 у справі № 23/531 підлягає зміні на підставі п.3 ч.1 ст.104 ГПК України.

Керуючись ст.ст. 99, 101, п.1 ст.103, п.3 ч.1 ст.104, ст.105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд, –

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства “Акціонерна компанія “Київводоканал” залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду м. Києва від 02.11.2010 у справі № 23/531 за позовом Публічного акціонерного товариства “Акціонерна компанія “Київводоканал” до Житлово-будівельного кооперативу “Промбудівельник-8” змінити.

3. Резолютивну частину рішення Господарського суду м. Києва від 102.11.2010 у справі № 23/531 за позовом Публічного акціонерного товариства “Акціонерна компанія “Київводоканал” до Житлово-будівельного кооперативу “Промбудівельник-8” викласти в наступній редакції:

„1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Житлово-будівельного кооперативу „Промбудівельник-8” (02121, м. Київ, вул. Вербицького, 14, код ЄДРПОУ 22876572, р/р 26006032142141 в Харківському відділенні КМФ АКБ УСБ, МФО 322012; або з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення) на користь Публічного акціонерного товариства “Акціонерна компанія “Київводоканал” (01015, м. Київ, вул. Лейпцизька, 1-а; код ЄДРПОУ 03327664, р/р 2600755010771 в ЦВ КРФ ПАТ КБ „Хрещатик” м. Київ, МФО 300830) 73321 (сімдесят три тисячі триста двадцять одну) грн. 11 коп. основного боргу, 11212 (одинадцять тисяч двісті дванадцять) грн. інфляційних втрат, 2924 (дві тисячі дев’ятсот двадцять чотири) грн. 53 коп. – 3% річних, 5775 (п’ять тисяч сімсот сімдесят п’ять) грн. 75 коп. пені, 932 (дев’ятисот тридцять дві) грн. 33 коп. державного мита та 64 (шістдесят чотири) грн. 80 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. В іншій частині позову відмовити”.

4. Видачу наказу доручити Господарському суду м. Києва

5. Матеріали справи № 23/531 повернути до Господарського суду м. Києва.

6. Постанова може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з дня її прийняття.

Головуючий суддя                                                                      

Судді