Постанова № 14643244, 24.03.2011, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24.03.2011 № 16/485

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:Тищенко А.І.

суддів:

при секретарі:

За участю представників:

від позивача: не з»явився

від відповідача: ОСОБА_1 - представник

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Фізична особа - підприємець ОСОБА_1

на рішення Господарського суду м.Києва від 01.02.2011

у справі № 16/485 ( .....)

за позовом Повне товариство "Ломбард Розман і компанії"

до Фізична особа - підприємець ОСОБА_1

третя особа позивача

третя особа відповідача

про повернення 3931,63 грн. авансових платежів

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду м.Києва від 01.02.2011року у справі № 16/485 позовні вимоги задоволено частково. На підставі рішення суду з відповідача на користь позивача 3500,00 грн. основного боргу, 152 грн. 20 коп. індексу інфляції, 43 грн. 73 коп. 3% річних, 235 грн. 70 коп. пені, 90 грн. 80 коп. державного мита та 210 грн. 09 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. В іншій частині позову відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, відповідач звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення місцевого суду скасувати та відмовити у позові повністю, посилаючись на порушення місцевим судом норм матеріального та процесуального права, неповне зясування всіх обставин справи.

В обґрунтування апеляційної скарги відповідач посилається на те, що місцевим судом було порушено норми процесуального права, оскільки судом було винесено рішення по суті спору, незважаючи на надіслання відповідачем телеграми з клопотанням про відкладення розгляду справи у зв»язку з хворобою представника відповідача та самого відповідача, чим було порушено право відповідача на захист.

Крім того, апелянт звертає увагу суду на те, що у мотивувальній частині рішенні суду першої інстанції зазначено, що позов задоволено частково і у стягненні 152,20 грн. індексу інфляції, а також 43,73 грн. - 3% річних, 235,70 грн. - пені відмовлено, однак у резолютивній частині рішення вказано протилежне рішення суду, тобто рішення має два характеру у мотивувальній та резолютивній частинах, що є порушенням процесуального права.

Відповідач також зазначає, що позивач 05.05.2010 р. повідомив відповідача про намір розірвати угоду з 15 червня 2010р., але у встановлений термін не звільнив приміщення так як забажав допрацювати до кінця місяця в орендованому приміщення. Між сторонам було досягнуто згоду, про те, що відповідач на Акті прийому-передачі приміщення від 15 червня 2010р. не ставить своєї печатки, а скріплює печаткою Акт прийому-передачі приміщення, який буде складено фактично в день звільнення орендованого приміщення, щоб не перероблювати по новому всі договори. 30 червня 2010р. Акт прийому передачі був підписаний обома сторонами і скріплений печатками сторін, у двох екземплярах. На зазначеному Акті було зроблено виправлення дати, тому що позивач переплутавши рік поставив 2009 рік, замість 2010 рік. Крім того, п. 8.1 Договору суборенди (піднайму) №60/09-42 від 07липня 2009р визначає, що саме Акт прийому передачі приміщення скріплений підписами і печатками сторін визначає дату припинення строку оренди, а також факт звільнення приміщення Орендарем.

В судове засідання представник позивача не з»явися, про час і місце розгляду справи повідомлений належним чином, що підтверджується поштовим повідомленням про вручення рекомендованої поштової кореспонденції № 27936782, про причини неявки суд не повідомлено.

Розглянувши апеляційну скаргу, дослідивши матеріали справи, вислухавши пояснення представника відповідача, колегія встановила наступне.

07.07.2009р. між ФОП ОСОБА_1 (орендарем) та Повним товариством "Ломбард Розман і компанія" (суборендарем) був укладений договір суборенди (піднайму) №60/09-42.

Відповідно до умов укладеного договору позивач прийняв у платне строкове користування (в суборенду) частину нежитлового приміщення, загальною площею 25,89 кв.м., розташованого за адресою: м. Київ, вул. Алма-Атинська, будинок 99/2, прим. №20, 1-й поверх, з метою розташування в ньому структурного підрозділу орендаря, що підтверджується відповідним актом приймання-передачі від 07.07.09р.

Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно з ст. 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності. До відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 762 Цивільного кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Сторонами договору п.3.1 встановлено, що за користуванням предметом оренди, суборендар сплачує на користь орендаря суборендну плату, яка за перший місяць оренди складає 5000,00 грн., за другий місяць - 5500,00 грн., за наступні місяці - 7000,00 грн. З метою забезпечення виконання зобов'язань по даному договору суборендар зобов'язався на протязі 3 банківських днів від дати підписання акту прийому-передачі приміщення внести на розрахунковий рахунок орендаря авансом суборендну плату за останній місяць в розмірі 7000,00 грн.

На виконання умов п.3.1 договору позивачем було перераховано на рахунок відповідача авансовий платіж у розмірі 10 871,00 грн. за частину липня місяця 2009р. та за останній місяць оренди за договором №60/09-42 від 07.07.09р., що підтверджується випискою з банківського рахунку відповідача, копія якої міститься в матеріалах справи.

Листом за вих. №122 від 05.05.2010р. орендар повідомив суборендаря про дострокове розірвання договору №60/09-42 від 07.07.09р. з 15 червня 2010р.

Зазначений лист був отриманий відповідачем 14.05.10р., що підтверджується підписом відповідача на оригіналі листа.

Відповідно до ст. 291 Господарського кодексу України договір оренди може бути розірваний за згодою сторін. На вимогу однієї з сторін договір оренди може бути достроково розірваний з підстав, передбачених Цивільним кодексом України для розірвання договору найму в порядку, встановленому ст. 188 Господарського кодексу України.

Пунктом 8.6. договору суборенди (піднайму) №60/09-42 встановлено, що при достроковому розірванні даного договору, орендар зобов'язаний повернути внесену суборендарем суборендну плату за невикористаний строк суборенди протягом 5 (п'яти) банківських днів із дня повернення приміщення орендарю за Актом прийому-передачі приміщення, незалежно від підстав розірвання, але за однієї умови, що суборендар попередить про розірвання договору орендаря за 30 (тридцять) календарних днів до дати фактичного розірвання договору.

Відповідно до п. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідачем в порушення умов договору не було повернуто позивачу 3500,00 грн. в установлені договором строки.

Відповідно до ч.1 ст.1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи без достатньої підстави, зобовязана повернути потерпілому це майно. Особа зобовязана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Враховуючи наведене, колегія приходить до висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача 3500,00 грн. авансових платежів підлягають задоволенню, оскільки договір суборенди №60/09-42 від 07.07.09р., на підставі якого здійснювались зазначені платежі, був достроково розірваний сторонами з 15.06.2010р.

Позивачем також заявлено позовні вимоги про стягнення з відповідача 152,20грн. індексу інфляції та 43,73 грн. 3% річних.

Згідно зі ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір не встановлений договором або законом.

Однак, зазначені вимоги задоволенню не підлягають, оскільки статтею 625 ЦК України передбачено відповідальність за невиконання грошового зобов'язання, а у даному випадку обов'язок виконати зобов'язання у відповідача з'явився після розірвання договору №60/09-42 від 07.07.09р., а не в період його дії.

Позивач також просить суд стягнути з відповідача 235,70 грн. пені відповідно до ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань".

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч.3 ст. 549 Цивільного кодексу України).

Згідно ч.6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобовязання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобовязання мало бути виконано.

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобовязаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобовязання (ч.1 ст. 230 Господарського кодексу України).

Відповідно до ч.1 ст. 231 Господарського кодексу України законом щодо окремих видів зобов'язань може бути визначений розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається.

Пунктом 8.3. договору передбачено, що орендар за прострочення сплати орендодавцеві орендної плати, визначеної п.3.1 договору за вимогою орендодавця зобовязаний сплатити останньому пеню у розмірі 1% від простроченої суми за кожен день прострочення.

Згідно ст. 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Враховуючи викладене, колегія приходить до висновку, що вимоги позивача про стягнення пені у розмірі 235,70 грн. задоволенню не підлягають, оскільки умовами договору суборенди №60/09-42 від 07.07.09р. не передбачено відповідальність у вигляді пені за несвоєчасне виконання зобов'язань по поверненню авансового платежу.

Колегія не приймає до уваги доводи відповідача щодо порушення місцевим судом норм процесуального права, щодо розгляду справи у відсутності представника відповідача. Як вбачається з матеріалів справи, ухвалою Господарського суду міста Києва від 29.11.2010р було порушено провадження у справі та справу № 16/485 призначено до розгляду на 14.12.2010р. Місцевим судом сторони по справі були належним чином повідомлені про час та місце розгляду справи, що підтверджується поштовими повідомленнями про вручення рекомендованої поштової кореспонденції.

Розгляд справи відкладався для витребування у сторін додаткових доказів та пояснень. Відповідно до ст. 77 ГПК України господарський суд відкладає в межах строків, встановлених ст. 69 цього Кодексу, розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні. Відповідно до ст. 75 ПК України місцевий суд може розглянути справу за наявними в ній матеріалами.

Відповідно до ч.3 статті 22 ГПК України сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.

Колегія приходить до висновку, що у відповідача було достатньо часу для підготовки до судового засідання та надання всіх необхідних доказів для підтвердження своїх заперечень щодо позовних вимог, крім того, відповідач не був позбавлений права разом з клопотанням подати додаткові докази.

Відповідачем не надано суду належних доказів, які б свідчили про необґрунтованість вимог позивача, або про належне виконання відповідачем своїх зобов»язань перед позивачем.

Посилання відповідача на те, що позивач звільнив приміщення саме 30.06.2010р., так як позивач забажав допрацювати в орендованому приміщенні, про що свідчить акт прийому передачі підписаний сторонами та скріплений печатками сторін, колегія не приймає до уваги, виходячи з наступного.

З матеріалів справи вбачається, що позивач повідомив відповідача про намір розірвати договір суборенди (піднайму) № 60/09-42 з 15.06.2010р. відповідно до 8.6. договору суборенди за 30 днів до фактичного розірвання договору.

Між сторонами договору 15.06.2010р. було підписано два примірники акту прийому-передачі приміщення у зв»язку із достроковим розірванням договору, однак як зазначає апелянт позивач переплутав рік і поставив на акті 2009р., у зв»язку з чим на акті було зроблено виправлення.

Як вбачається з актів прийому передачі приміщення, один примірник, який надано позивачем від 15.06.2009р. містить виправлення року з 2009 на 2010р., зазначене виправлення зроблено відповідачем, про що свідчить його підпис та підпис позивача. В зазначеному акті також записано показники лічильника 27900.

В примірнику акту прийому-передачі, наданому апелянтом, також міститься виправлення, однак не тільки року з 2009 на 2010, а й дати складення акту з 15 червня на 30 червня. Апелянт зазначене виправлення пояснює тим, що позивач забажав допрацювати в орендованому приміщенні до 30 червня, а тому акт було складено саме 30.06.2010р. Однак таке твердження спростовується показами лічильника на примірнику акту апелянта, оскільки вони такі ж як на примірнику акту позивача 27900. Наведене підтверджує доводи позивача, що ним звільнено було приміщення 15.06.2010р., оскільки користуватись приміщенням без електричної енергії позивач не міг. Тому колегія приймає як належний доказ акт від 15.06.2010р.

Відповідно до ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 43 ГПК України Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на всебічному та повному і об»єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Статтями 33, 34 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Оцінюючи вищенаведені обставини, колегія приходить до висновку, що рішення Господарського суду м. Києва підлягає зміні, апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, в задоволенні стягнення пені, 3% річних та інфляційних слід відмовити.

В звязку із зміною рішення господарського суду першої інстанції на підставі ст.49 ГПК України слід здійснити перерозподіл судових витрат.

Керуючись ст. 101, 103, 105 ГПК України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Господарського суду м.Києва від 01.02.2011 року по справі № 16/485 змінити.

Викласти резолютивну частину рішення у наступній редакції:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Сягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 АДРЕСА_1, код НОМЕР_1) на користь Повного товариства "Ломбард Розман і компанії" (01015, м. Київ, вул. Лейпцігська, буд.3-А, код ЄДРПОУ 35289903) 3500 (три тисячі п'ятсот гривень) 00 коп. основного боргу, 90 грн. 89 коп. державного мита та 234 грн. 07 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ.

Видачу наказу доручити Господарському суду м.Києва.

В іншій частині позову відмовити.

Матеріали справи № 16/485 повернути Господарському суду м.Києва.

Головуючий суддя

Судді

30.03.11 (відправлено)