Постанова № 14643203, 14.03.2011, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14.03.2011                                                                                           № 7/489

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:          Чорногуза М.Г

суддів:           

при секретарі:           

За участю представників:

від позивача: Галичева О.М. – представник за довіреністю №03-5/103 від 20.12.2010р.,

від відповідача: Купрієнко Б.В. – представник за довіреністю №2-12д від 14.12.2010р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Маріупольгаз»,

на рішення Господарського суду м.Києва від 09.12.2010 року

у справі № 7/489 ( )

за позовом                               Відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Маріупольгаз»,

до                                                   Дочірньої компанії «Укргазвидобування» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України», м. Київ,

про                                                   зобов'язання вчинити дії та стягнення 782,37 грн.

ВСТАНОВИВ:

ВАТ по газопостачанню та газифікації «Маріупольгаз» звернулось до господарського суду м. Києва з позовною заявою до ДК «Укргазвидобування» НАК «Нафтогаз України» про зобов’язання вчинити дії та стягнення 782 грн. 37 коп. (а.с. 2-5).

Рішенням господарського суду м. Києва від 9 грудня 2010 року по справі № 7/489 в задоволенні позову відмовлено (а.с. 82-85).

Не погоджуючись із вказаним рішенням місцевого господарського суду, позивач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою № 03-95 від 13 січня 2011 року, в якій просить скасувати рішення господарського суду м. Києва від 9 грудня 2010 року по справі № 7/489 та постановити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.

В обґрунтування апеляційної скарги позивач посилається на те, що відповідач, в порушення умов договору поставки, не передав скраплений газ в повному обсязі, а відтак вважає, що судом першої інстанції безпідставно відмовлено в задоволенні позову. Також скаржник посилається на неправомірність висновків суду першої інстанції щодо порушення позивачем умов договору в частині оплати товару.

Ухвалами Київського апеляційного господарського суду від 7 лютого 2011 року відновлено строк подання апеляційної скарги, прийнято апеляційну скаргу позивача до провадження та призначено розгляд справи в судовому засіданні за участю представників сторін.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 21 лютого 2011 року розгляд справи було відкладено у зв’язку з необхідністю витребування додаткових документів.

В судовому засіданні 14 березня 2011 року представник відповідача надав колегії суддів апеляційного господарського суду довідку від 11 березня 2011 року за № 13-011-1810, відповідно до якої суму 6665 грн. 40 коп., отриману від Української аграрної біржі, віднесено в оплату скрапленого газу контрагента ВАТ «Маріупольгаз».

Позивач надав пояснення по суті заявлених позовних вимог.

Слід відзначити, що відповідач не скористався своїм процесуальним правом на подачу відзиву на апеляційну скаргу.

В судовому засіданні 14 березня 2011 року представник позивача підтримав апеляційну скаргу та просив скасувати рішення господарського суду м. Києва від 9 грудня 2010 року та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі. Свою позицію скаржник обґрунтовує тим, що відповідач, в порушення умов договору, не поставив газ у визначеній кількості та в передбачений термін.

Представник відповідача проти задоволення апеляційної скарги заперечив та наголосив, що поставка газу відбувається шляхом наливу та самовивозу, який позивачем здійснено не було. Тому, відповідач вважає, що порушення умов договору сталося не з його вини.

У відповідності до ч. 2 ст. 85 ГПК України, в судовому засіданні 14 березня 2011 року, було оголошено вступну та резолютивну частини постанови Київського апеляційного господарського суду.

Згідно з частиною першою статті 99 ГПК України, в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі. Апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

У відповідності до вимог ч. 2 ст. 101 ГПК України, апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі..

Колегія суддів, розглянувши наявні матеріали, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку фактичних обставин даної господарської справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права встановила наступне.

24 червня 2010 року між ДК «Укргазвидобування» НАК «Нафтогаз України» (продавець), ВАТ «Маріупольгаз» (покупець) та Українською аграрною біржею (біржа) на спеціалізованому аукціоні № 126 було укладено договір № А126/1222сг-10 купівлі-продажу скрапленого газу (надалі – Договір) (а.с. 9-10).

Згідно з п. 1.2 Договору, покупець зобов’язується сплатити та прийняти скраплений газ на умовах цього Договору, а продавець зобов’язується передати покупцю скраплений газ у липні 2010 року відповідно до графіка поставки, вказаного в п. 5.2 цього договору, в загальній кількості 42 тонни.

Відповідно до п. 2.1 та 2.3 Договору, ціна за одну тонну скрапленого газу без врахування вартості його транспортування складає 2864 грн. 00 коп. в т.ч. ПДВ 20%. Загальна сума даного договору складає 120228 грн. 00 коп. у тому числі ПДВ складає 20048 грн. 00 коп.

Як вбачається з п. 5.2. Договору, позивач зобов’язався здійснити оплату скрапленого газу за цим Договором шляхом перерахування коштів на рахунок відповідача наступним чином:

Сума попереднього внеску 6665 грн. 40 коп., перерахованого покупцем біржі зараховується в оплату поставки скрапленого газу в третій декаді місяця поставки.

Відповідно до п. 4.3.1 Договору, біржа зобов’язана перерахувати продавцю попередній внесок, який вона отримала від покупця за участь в спеціалізованому аукціоні на підставі листів, наданих продавцем з вказанням суми, дати та реквізитів для перерахування попереднього внеска.

Згідно з платіжним дорученням № 4494 від 8 липня 2010 року, позивач перерахував відповідачеві 114273 грн. 60 коп. (а.с. 11), тобто всього за Договором відповідач отримав 120939 грн. 00 коп.

Таким чином, позивач виконав умови Договору належним чином та в повному обсязі. Відтак висновки місцевого господарського суду про те, що позивач не сплатив грошові кошти, передбачені пунктом 5.2 Договору є помилковими.

Слід наголосити, що позивач сплатив 651 грн. 00 коп. надмірно, тобто безпідставно.

Продавець поставив покупцеві скраплений газ на загальну суму 119199 грн. 68 коп., що підтверджується накладними: № 2173 від 17 серпня 2010 року на суму 29613 грн. 76 коп.; № 2114 від 9 серпня 2010 року на суму 29728 грн. 32 коп.; № 1583 від 30 липня 2010 року на суму 29470 грн. 56 коп.; № 1548 від 23 липня 2010 року на суму 30387 грн. 04 коп. (а.с. 113-114).

Як зазначено в п. 3.6 Договору, покупець самостійно забезпечує та оплачує послуги наливу та автотранспорту.

Зважаючи на наведену умову Договору, судова колегія апеляційної інстанції відхиляє твердження позивача про порушення відповідачем Договору в частині поставки скрапленого газу, оскільки, позивач повинен був самостійно забезпечити налив скрапленого газу до свого автотранспорту.

Позивачем не надано доказів відмови відповідача від виконання вимог договору по передачі скрапленого газу в кількості 0,38 т.

Відповідно до ст. 193 ГК України, суб’єкт господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.

Частинами 1 та 2 ст. 712 ЦК України встановлено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

У відповідності до п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України та ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Отже, позивач не скористався своїм правом на вивіз скрапленого газу за межі території відповідача, а тому в задоволенні позову в частині зобов’язання ДК «Укргазвидобування» НАК «Нафтогаз України» виконати обов’язок щодо постачання Відкритому акціонерному товариству по газопостачанню та газифікації «Маріупольгаз» оплаченого ним скрапленого газу в натурі в обсязі: 0,38 т. згідно договору № А126/1222сг-10 від 24.06.2010 року слід відмовити.

Колегія суддів Київського апеляційного господарського суду наголошує, що позивач сплатив 651 грн. 00 коп. надмірно (сплачено: 120939,00 грн. – ціна договору: 120288,00 грн. = 651 грн.), тобто перераховано безпідставно.

Відповідно до ч.ч. 1 та 2 ст. 1212 ЦК України, особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Таким чином, позов в частині стягнення з відповідача 651 грн. 00 коп. надмірно сплачених коштів підлягає задоволенню.

Пунктом 2 ст. 1214 ЦК України встановлено, що у разі безпідставного одержання чи збереження грошей нараховуються проценти за користування ними.

У відповідності з п. 2 ст. 536 ЦК України розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Частиною 2 ст. 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином, колегія суддів погоджується з правомірністю вимоги позивача про стягнення з відповідача 3% річних та інфляційних нарахувань на безпідставно перераховані кошти.

Перевіривши правильність нарахування 3 % річних та інфляційних втрат за допомогою калькулятора підрахунку заборгованості та штрафних санкцій «ЛІГА:Еліт 8.0.1», колегія суддів Київського апеляційного господарського суду встановила, що з відповідача слід стягнути 3 грн. 69 коп. 3% річних та 26 грн. 69 коп. інфляційних.

Щодо заявлених вимог позивача в частині стягнення пені колегія суддів зазначає, що на 651 грн. 00 коп. зайво перерахованих коштів пеня не нараховується з огляду на наступне.

Згідно зі ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно з ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов‘язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до вимог ст. 611 ЦК у разі порушення зобов'язання настають наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Згідно зі статтею 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» від 22 листопада 1996 року № 543/96-ВР платники грошових коштів за прострочення платежу сплачують на користь одержувачів цих коштів пеню в розмірі, що встановлюється за погодженням сторін.

Як вбачається з п. 2.1 роз’яснення Вищого арбітражного суду від 29 квітня 1994 року за № 02-5/293 «Про деякі питання практики застосування майнової відповідальності за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань», якщо сторони у відповідному договорі не встановили конкретного розміру відповідальності, передбаченої статтями 1 та 2 Закону, пеня стягненню не підлягає, за винятком випадків, коли розмір пені встановлений чинними актами законодавства.

З огляду на те, що грошові кошти в розмірі 651 грн. 00 коп. перераховані позивачем безпідставно, тобто без погодження сторонами умови про нарахування пені за невиконання або несвоєчасне виконання зобов’язань, а чинне законодавство України не містить приписів щодо можливості нарахування штрафних санкцій такі кошти, колегія суддів Київського апеляційного господарського суду прийшла до висновку, що в задоволенні позовних вимог в частині стягнення з відповідача пені необхідно відмовити.

Обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду стосовно встановлених обставин і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Господарським судом міста Києва при прийнятті рішення у справі не виконано вимог викладених вище. У зв’язку з чим місцевий суд неповно з’ясував обставини, що мають значення для справи, а висновки, викладені у рішенні суду не відповідають обставинам справи. Тому, суд першої інстанції прийшов до помилкового висновку про відмову в задоволенні позову в повному обсязі.

З огляду на зазначене колегія суддів апеляційного господарського суду приходить до висновку, що апеляційна скарга Відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Маріупольгаз» підлягає частковому задоволенню, а рішення господарського суду міста Києва від 9 грудня 2010 року слід частково скасувати.

Відповідно до ст. 49 ГПК України, судові витрати відшкодовуються сторонам за рахунок другої сторони, пропорційно задоволених вимог.

Керуючись ст.ст. 99, 101-102, п. 2 ст. 103, п.п. 1, 3 ч. 1 ст. 104, ст. 105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1.          Апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Маріупольгаз» на рішення господарського суду м. Києва від 9 грудня 2010 року у справі № 7/489 задовольнити частково.

2.          Рішення господарського суду м. Києва від 9 грудня 2010 року по справі № 7/489 скасувати частково. Викласти резолютивну частину в наступній редакції:

«1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Дочірньої компанії «Укргазвидобування» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» (04053, м. Київ, вул. Кудрявська, 26/28, код 30019775) на користь Відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Маріупольгаз» (87515, м. Маріуполь, вул. Миколаївська, 16, код 03361135) 651 (шістсот п’ятдесят одну) грн. 00 коп. надмірно сплачених коштів, 3 (три) грн. 69 коп. 3% річних, 26 (двадцять шість) грн. 69 коп. інфляційних, 37 грн. 15 коп. державного мита та 85 грн. 95 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. В іншій частині позовних вимог відмовити.»

3.          Стягнути з Дочірньої компанії «Укргазвидобування» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» (04053, м. Київ, вул. Кудрявська, 26/28, код 30019775) на користь Відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Маріупольгаз» (87515, м. Маріуполь, вул. Миколаївська, 16, код 03361135) 18 грн. 58 коп. в якості відшкодування витрат на державне мито за розгляд справи в Київському апеляційному господарському суді.

4.          Доручити господарському суду міста Києва видати відповідні накази.

5.          Справу № 7/489 повернути до господарського суду м. Києва.

Постанова апеляційного господарського суду набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанову Київського апеляційного господарського суду може бути оскаржено протягом 20 днів до Вищого господарського суду України у порядку, передбаченому ст. 109 ГПК України.

Головуючий суддя                                                                      

Судді