Постанова № 14643208, 08.02.2011, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08.02.2011                                                                                           № 41/136

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:          Отрюха Б.В.

суддів:           

при секретарі:           

За участю представників:

від позивача: Міщенко М.В. – юрист, Омельченко О.О. - юрист

від відповідача: Соковська Л.М.-юрист

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Приватне акціонерне товариство "Українська міжбанківська валютна біржа"

на рішення Господарського суду м.Києва від 01.11.2010

у справі № 41/136 ( .....)

за позовом                               Спільне Українсько-Німецьке ТОВ з іноземними інвестиціями "Кершер"

до                                                   Приватне акціонерне товариство "Українська міжбанківська валютна біржа"

третя особа позивача           

третя особа відповідача           

про                                                   стягнення 549854,39 грн.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду м. Києва від 01.11.2010 року по справі № 41/136 позовні вимоги задоволено частково, на підставі рішення суду з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 395 246 грн. 87 коп. інфляційних втрат, 98 502 грн. 32 коп. 3% річних, 4 937 грн. 49 коп. витрат по сплаті державного мита та 234 грн. 88 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Не погодившись з прийнятим рішенням, відповідач звернувся до суду з апеляційною скаргою, просить оскаржуване рішення скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову повністю, посилаючись на неповне з’ясування та недоведеністю судом всіх обставин, що мають значення для справи, які місцевий суд помилково визнав встановленими, а також на неправильне застосування місцевим судом норм матеріального та процесуального права.

В обґрунтування апеляційної скарги відповідач посилається на те, що Біржа фактично не має самостійних функцій щодо організації та проведення аукціонів, а лише здійснює їх технічне супроводження та не в праві самостійно здійснювати розрахунки за результатами аукціонів без попереднього затвердження Аукціонним комітетом рішення про порядок розрахунків.

Крім того, враховуючи існування судового спору щодо повернення суми попереднього внеску позивача, відповідач 29.05.09 звернувся до Аукціонного комітету з листом № 10/203, в якому просив затвердити запропонований у даному листі порядок розрахунків за результатами проведеного 26.05.09 аукціону № 129-Д, а саме: повернути згідно з п. 33 Положення на розрахунковий рахунок ТОВ „Кершер” суму попереднього внеску у розмірі 10006250 грн. Однак, Аукціонним комітетом рішення про затвердження або відмову у затвердженні запропонованого Біржею порядку розрахунків за результатами проведеного 26.05.09 аукціону в порушення вимог закону прийнято не було.

Апелянт зазначає, що ні п. 32 Положення, яким передбачений порядок повернення суми попереднього внеску у разі неявки уповноваженої особи покупця, ані інші положення цього нормативного акту не встановлюють строк повернення суми попереднього внеску у разі неявки уповноваженої особи покупця на аукціон з поважних причин, з урахуванням вимог п. 4 Положення зобов’язання Біржі повернути суму попереднього внеску виникає відповідно до ст. 530 ЦК України з моменту затвердження Аукціонним комітетом порядку розрахунків. Наданий Біржею 29.05.09 порядок розрахунків Аукціонним комітетом затверджений не був, а тому, на думку відповідача, у нього не виникло грошове зобов’язання повернути позивачу спірну суму попереднього внеску за участь в аукціоні № 129-Д, отже, відповідно, виконання даного зобов’язання не було прострочено.

Відповідач вважає, що посилання місцевого суду на факт неправомірного утримання відповідачем з 30.05.09 суми попереднього внеску у розмірі 5003125,00 грн. встановлено рішенням Господарського суду м. Києва від 23.10.09 у справі № 50/500 , а отже відповідно до ч.2 ст. 35 ГПК України не підлягає доведенню під час розгляду даної справи, є необґрунтованим. Склад сторін у справі № 50/500 та у даній справі не є тотожним, а факт неправомірного утримання суми попереднього внеску відповідачем не був встановлений у резолютивній частині рішення № 50/500, таким чином, на думку апелянта, суд помилково надав преюдиціального значення оціночним судженням, зробленим судом при вирішенні справи № 50/500.

Також апелянт звертає увагу суду апеляційної інстанції на те, що він намагався виконати рішення суду у добровільному порядку, але не мав можливості цього зробити через незалежні від нього обставини, оскільки ухвалою Господарського суду м. Києва від 25.06.09 у справі № 50/500 були вжиті заходи до забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти відповідача в межах суми позову у розмірі 10032062,50 грн. та заборонено відповідачу та іншим особам вчиняти будь-які дії по поверненню 5003125,00 грн. ВАТ „Лисичанськнафтопродукт” та 5003125,00 грн. Спільному українсько-німецькому ТОВ з іноземними інвестиціями „Кершер”.

Платіжним дорученням № 1407 від 29.03.2010 відповідач намагався перерахувати грошові кошти у сумі 5028940,00 грн. на користь позивача в рахунок виконання судового рішення у справі № 50/500, але банком операція не була виконана, оскільки грошові кошти перебували під арештом. До зняття арешту з грошових коштів відповідач не вам можливості виконати рішення у справі № 50/500.

Крім того, незважаючи на те, що рішення суду набрало законної сили ще 27.11.09, позивач на протязі трьох місяців не вживав жодних заходів щодо його виконання. Відповідач, намагався виконати рішення суду у добровільному порядку та звернувся до державного виконавця з заявою про скасування арешту. Листом № 1329 від 22.02.10 в задоволенні заяви відповідачу було відмовлено, оскільки він не є стягувачем. Ні позивач, ані ВАТ „Укрнафта”, які відносяться до кола суб’єктів, які мають порушувати дане питання, до ВДВС Подільського РУЮ у м. Києві з приводу скасування арешту не звертались.

Відповідач зазначає, постанову про відкриття виконавчого з виконання наказу Господарського суду м. Києва № 50/500, виданого 05.02.10 ним було отримано 25.03.10, а 26.03.10 відповідач звернувся до державного виконавця з заявою № 10/110 від 26.03.10, в якій просив стягнути з нього суму заборгованості у добровільному порядку. Зазначене підтверджує доводи відповідача про те, що він ніколи не ухилявся від виконання свого обов’язку по перерахуванню позивачу грошових коштів, а навпаки вчинив всі залежні від нього дії для забезпечення проведення розрахунків за результатами проведеного 26.05.09 аукціону. Однак, через незалежні він відповідача обставини (відсутність правових підстав самостійно вчиняти дії щодо проведення розрахунків за результатами проведеного аукціону до прийняття аукціонним комітетом рішення про затвердження розрахунків, арешт державним виконавцем коштів відповідача та заборона ними розпоряджатися) здійснити повернення коштів не було можливості.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, дослідивши матеріали справи, колегія встановила наступне.

В червні 2009 року ВАТ “Укрнафта” звернулося до Господарського суду м. Києва з позовом до Закритого акціонерного товариства “Українська Міжбанківська Валютна Біржа” про стягнення 10 006 250 грн. (десять мільйонів шість тисяч двісті п'ятдесят гривень), з яких 5003125,00 грн. попередній внесок Відкритого акціонерного товариства “Лисичанськнафтопродукт” та 5 003 125 грн. попередній внесок Спільного українсько-німецького товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями “Кершер”, сплачених за участь в аукціоні № 129-Д від 26.05.2009 з продажу енергоресурсів.

В обґрунтування позовних вимог позивач стверджував, що уповноважені особи Відкритого акціонерного товариства “Лисичанськнафтопродукт” та Спільного українсько-німецького товариства з обмеженою відповідальністю з іноземною інвестицією “Кершер”, в порушення п. 12 Положення “Про організацію та проведення аукціонів з продажу нафти, газового конденсату, природного, скрапленого газу та вугілля” та п. 9 Регламенту організації та проведення на Українській міжбанківській валютній біржі аукціонів з продажу енергоресурсів, в призначений час на аукціон 26.05.2009 року не з'явилися, не були зареєстровані як учасники аукціону в день його проведенні та не отримали аукціонні картки з номерами, хоча подали відповідні заявки встановленого зразка на участь в аукціоні № 129-Д з продажу нафти з вказівкою лотів аукціону та обсягів нафти, що були виставлені на аукціон саме позивачем, а також сплатили попередній внесок, встановлений п. 12 Положення, в розмірі 10 006 250 грн. кожний.

16.07.2009 року через канцелярію суду Відкрите акціонерне товариство “Лисичанськнафтопродукт” та Спільне українсько-німецьке товариство з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями “Кершер”, як треті особи із самостійними вимогами на предмет спору по справі № 50/500 звернулись з позовами про стягнення з відповідача на свою користь безпідставно утримуваних коштів по 5003125,00 грн. кожному.

Рішенням Господарського суду м. Києва по справі № 50/500 від 23.10.2009 року, яке залишено без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 27.11.2009 року та постановою Вищого господарського суду України від 01.02.2010 року у задоволенні позову Відкритого акціонерного товариства “Укрнафта” відмовлено повністю, позови третіх осіб задоволено повністю та стягнуто з відповідача на користь Відкритого акціонерного товариства “Лисичанськнафтопродукт” та Спільного українсько-німецького товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями “Кершер” по 5003125,00 грн. грошових коштів, які перебували у відповідача без достатніх правових підстав.

У зв’язку з тим, що Приватне акціонерне товариство «Українська міжбанківська валютна біржа» вчасно не повернуло грошові кошти, сплачені у вигляді суми попереднього внеску, Спільне українсько-німецьке товариство з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями «Кершер» звернулось до Господарського суду м.Києва з позовом до Приватного акціонерного товариства «Українська міжбанківська валютна біржа» про стягнення 397548,96 грн. інфляційних втрат та 98565,57 грн. 3% річних.

Суд першої інстанції при винесені оскаржуваного рішення, яким частково задоволено позов, виходив з того, що Біржа порушила встановлене Положенням про організацію та проведення аукціонів з продажу нафти, газового конденсату, природного, скрапленого газу та вугілля, що затверджене постановою Кабінету Міністрів України від 04.04.2000 № 599 (далі – Положення) зобов’язання повернути покупцю суму попереднього внеску у повному обсязі та безпідставно утримувала 50 % суми попереднього внеску, сплаченого позивачем за участь в аукціоні № 129-Д з продажу нафти та газового конденсату. Незаконність утримання відповідачем з 30.05.09 суми попереднього внеску у розмірі 5 003 125,00 грн., на думку суду, встановлена рішенням Господарського суду м. Києва від 23.10.09 у справі № 50/500. У зв’язку з чим, суд вважає, що відповідач має сплатити позивачу 395246,87 грн. інфляційних збитків, 98502,32 грн. 3% річних на підставі ст. ст. 625, 1212 ЦК України. В частині стягнення штрафних санкцій за період з 25.06.2009 по 23.10.09 суд відмовив у позові, оскільки у даний період діяла встановлена ухвалою Господарського суду м. Києва від 25.06.09 у справі № 50/500 заборона відповідачу вчиняти будь-які дії по поверненню 5003125,00 грн. ВАТ „Лисичанськнафтопродукт” та 5003125,00 грн. спільному українсько-німецькому ТОВ з іноземними інвестиціями „Кершер”, а на грошові кошти накладений арешт.

Колегія не погоджується з висновком господарського суду першої інстанції щодо наявності підстав для часткового задоволення позовних вимог, виходячи з наступного.

Пунктом 4 Положення про організацію та проведення аукціонів з продажу нафти, газового конденсату, природного, скрапленого газу та вугілля, що затверджене постановою Кабінету Міністрів України від 04.04.2000 № 599 визначено повноваження Аукціонного комітету та Біржі. Згідно зазначеного положення основні функції щодо організації аукціонів здійснює Аукціонний комітет, який власне і створений з метою організації аукціонів з продажу нафти, газового конденсату, природного, скрапленого газу та вугілля. Зокрема, саме Аукціонний комітет приймає рішення про затвердження порядку розрахунків, пов'язаних з проведенням аукціону. Водночас Біржа фактично не має самостійних функцій щодо організації та проведення аукціонів, а лише здійснює їх технічне супроводження та не в праві самостійно здійснювати розрахунки за результатами аукціонів без попереднього затвердження Аукціонним комітетом рішення про порядок розрахунків.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач 29.05.09 звернувся до Аукціонного комітету з листом № 10/203, в якому просив затвердити запропонований у даному листі порядок розрахунків за результатами проведеного 26.05.09 аукціону № 129-Д, а саме: повернути згідно з п. 33 Положення на розрахунковий рахунок ТОВ „Кершер” суму попереднього внеску у розмірі 10006250 грн.

Однак, Аукціонним комітетом рішення про затвердження або відмову у затвердженні запропонованого Біржею порядку розрахунків за результатами проведеного 26.05.09 аукціону в порушення вимог закону прийнято не було.

Враховуючи те, що ні п. 32 Положення, яким передбачений порядок повернення суми попереднього внеску у разі неявки уповноваженої особи покупця, ні інші положення цього нормативного акту не встановлюють строк повернення суми попереднього внеску у разі неявки уповноваженої особи покупця на аукціон з поважних причин, з урахуванням вимог п. 4 Положення зобов’язання Біржі повернути суму попереднього внеску виникає відповідно до ст. 530 ЦК України з моменту затвердження Аукціонним комітетом порядку розрахунків.

Оскільки наданий Біржею 29.05.09 порядок розрахунків Аукціонним комітетом затверджений не був, у Біржі не виникло грошове зобов’язання повернути позивачу спірну суму попереднього внеску за участь в аукціоні № 129-Д, та, відповідно, виконання даного зобов’язання не було прострочено.

Статтею 625 ЦК України передбачено відповідальність саме за прострочення виконання грошового зобов’язання.

Таким чином, місцевий суд дійшов правильного висновку, що зобов’язання відповідача повернути позивачу суму попереднього внеску виникає на підставі цивільного акту - Положення, однак, неправильно визначив момент, з якого у Біржі виникає грошове зобов’язання повернути кошти, та безпідставно застосував до відповідача передбачені ст. 625 ЦК України штрафні санкції за порушення грошового зобов’язання.

Відповідно до ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

При застосуванні вищезазначеної правової норми підлягають встановленню наступні обставини, які у сукупності є підставою для виникнення такого зобов'язання:

1. факт набуття чи збереження майна відповідачем без достатньої правової підстави,

2. наявність підстав для повернення майна або його вартості.

Враховуючи те, що у відповідача до прийняття Аукціонним комітетом рішення про затвердження порядку розрахунків не було правових підстав для повернення позивачу спірної суми попереднього внеску, у даному випадку відсутні обставини, наявність яких відповідно до ст. 1212 ЦК України є обов’язковою для висновку про безпідставність збереження грошових коштів та застосування до позивача наслідків, покликаних безпідставним збереженням майна.

Колегія не погоджується з висновком місцевого суду, що факт неправомірного утримання відповідачем з 30.05.09 суми попереднього внеску у розмірі 5003125,00 грн. встановлений рішенням Господарського суду м. Києва від 23.10.09 у справі № 50/500 та не підлягає доведенню під час розгляду даної справи, оскільки відповідно до ч. 2 ст. 35 ГПК України факти, встановлені рішенням господарського суду під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Отже, неодмінною умовою застосування даної норми є один і той самий склад сторін як у справі, що розглядається господарським судом, так і у справі (або справах) зі спору, що вирішувався раніше, і в якій встановлено певні факти, що мають значення для розглядуваної справи. Крім того, такі факти мають відображатись в резолютивній частині судового рішення. Окремі обставини, яким дана відповідна оцінка в мотивувальній частині судового рішення не є преюдиційними фактами в розумінні статті 35 ГПК України. Зазначена правова позиція викладена у постановах Верховного Суду України від 19.12.2006 року у справі N 46/08-06, від 09.06.2009 "Про стягнення заборгованості за договором підряду" та Вищого господарський суд України у постанові від 11.02.2009, № 2-26/8897.2-08, листі від 13.08.2008, № 01-8/482 "Про деякі питання застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2008 року".

Як вбачається з матеріалів справи, склад сторін у справі № 50/500 та у справі № 41/136 не є тотожним, а також, зважаючи на те, що факт неправомірного утримання суми попереднього внеску відповідачем не був встановлений у резолютивній частині рішення № 50/500, колегія приходить до висновку, що місцевий суд помилково надав преюдиціального значення оціночним судженням, зробленим судом при вирішенні справи № 50/500 та неправильно застосував ст. 35 ГПК України.

Крім того, колегія звертає увагу на те що відповідач намагався виконати рішення суду у добровільному порядку, однак не мав можливості цього зробити через незалежні від нього обставини, оскільки ухвалою Господарського суду м. Києва від 25.06.09 у справі № 50/500 були вжиті заходи до забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти відповідача в межах суми позову у розмірі 10032062,50 грн. та заборони відповідачу та іншим особам вчиняти будь-які дії по поверненню 5003125,00 грн. ВАТ „Лисичанськнафтопродукт” та 5003125,00 грн. спільному українсько-німецькому ТОВ з іноземними інвестиціями „Кершер”.          

На підставі даної ухвали постановою ВДВС Подільського РУЮ у м. Києві № 1329/2 від 05.08.2009 був накладений арешт на кошти в межах суми боргу – 10032062,50 грн., що містяться на рахунках № 2600911912 в „Райффайзен банк Аваль”, МФО 300335 та № 26504053100211 в філії Київське головне регіональне управління ЗАТ КБ „ПриватБанк”, МФО 321842 та належать ПрАТ „Українська міжбанківська валютна біржа”.

На виконання даної постанови банками було здійснено арешт коштів, що знаходяться на зазначених рахунках, та належать ПрАТ „Українська міжбанківська валютна біржа”. До зняття арешту з грошових коштів відповідач не вам можливості виконати рішення у справі № 50/500.

Як вбачається з платіжного доручення № 1407 від 29.03.2010 відповідач намагався перерахувати грошові кошти у сумі 5028940,00 грн. на користь позивача в рахунок виконання судового рішення у справі № 50/500, але банком операція не була виконана, оскільки грошові кошти перебували під арештом.

Крім того, колегія також враховує ту обставину, що відповідач зі своєї сторони намагався виконати рішення суду у добровільному порядку, не чекаючи постанову державного виконавця про порушення виконавчого провадження, звернувся до державного виконавця з заявою про скасування арешту.

Листом № 1329 від 22.02.10 відповідачу в задоволенні заяви було відмовлено, оскільки він не є стягувачем. Ні позивач, ні ВАТ „Укрнафта”, які відносяться до кола суб’єктів, які мають порушувати дане питання до ВДВС Подільського РУЮ у м. Києві з приводу скасування арешту не звертались.

Постановою державного виконавця Підрозділу примусового виконання рішень Головного управління юстиції України у м. Києві від 24.03.2010 ВП № 18202828 відкрито виконавче провадження з виконання наказу Господарського суду м. Києва № 50/500, виданого 05.02.10. Після отримання вищезазначеної постанови 25.03.10 відповідач на наступний день 26.03.10 звернувся до державного виконавця з заявою № 10/110, в якій просив стягнути з нього суму заборгованості у добровільному порядку.

Враховуючи вищенаведене, колегія приходить до висновку, що відповідач ніколи не ухилявся від виконання свого обов’язку по перерахуванню позивачу грошових коштів. Однак, через незалежні він відповідача обставини у нього була відсутня можливість здійснити повернення коштів позивачу.

Згідно ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Статтею 34 ГПК України передбачено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Враховуючи викладене, колегія приходить до висновку, що доводи позивача спростовуються матеріалами справи.

Оцінивши обставини справи, колегія приходить до висновку, що рішення Господарського суду м.Києва не відповідає обставинам справи і чинному законодавству, а отже, підлягає скасуванню, у зв’язку з чим апеляційна скарга підлягає задоволенню.

В зв’язку із задоволенням апеляційної скарги, витрати відповідача по сплаті державного мита при її поданні, слід віднести на позивача в розмірі 2468, 75 грн. на підставі ст. 49 ГПК України.

Керуючись ст.ст. 99,101,103-105 ГПК України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Українська міжбанківська валютна біржа» задовольнити.

Рішення Господарського суду м.Києва від 01.11.2010р. у справі № 41/136 скасувати.

У задоволенні позову відмовити повністю.

Стягнути з Спільного українсько-німецького товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями «Кершер» (01054, м.Київ, вул..О.Гончара, 65, код ЄДРПОУ 25196004) на користь Приватного акціонерного товариства «Українська міжбанківська валютна біржа» Приватного акціонерного товариства «Українська міжбанківська валютна біржа» (04070, м.Київ, вул..Межигірська, 1, код ЄДРПОУ 22977057) 2468, 75 грн. витрат по сплаті державного мита за подання апеляційної скарги.

Видати наказ.

Видачу наказу доручити Господарському суду м.Києва.

Матеріали справи № 41/136 повернути до Господарського суду м.Києва.

Головуючий суддя                                                                      

Судді