Рішення № 14642504, 04.04.2011, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04.04.11                                                                                           Справа№ 5015/1203/11

Господарський суд Львівської області, розглянувши у відкритому судовому засіданні справу:

за позовом:Приватного підприємства “ВОДРЕМ-ПЛЮС” (м.Львів)

до відповідача:Товариства з обмеженою відповідальністю “Універсал” (м.Дрогобич)

про:стягнення заборгованості з прострочення грошового зобов”язання в розмірі 157 515,27 грн.

Суддя:В.М. Пазичев

При секретарі :І.Є.Башак

Представники сторін:

від позивача:Глушко О.С.-директор Приватного підприємства “ВОДРЕМ-ПЛЮС”

Глушко О.В.-представник, довіреність від 14.03.2011 року

Коропецька Н.В.-представник, довіреність від 04.04.2011 року

від відповідача:Кішко В.І.-представник, довіреність від 22.09.2010 року

Представникам сторін, присутнім в судовому засіданні, роз’яснено їх права та обов’язки відповідно до ст.ст. 20, 22 ГПК України, зокрема, право заявляти відводи.

Суть спору: На розгляд Господарського суду Львівської області подано позов Приватного підприємства “ВОДРЕМ-ПЛЮС” (м.Львів) до Товариства з обмеженою відповідальністю “Універсал” (м.Дрогобич) про стягнення заборгованості з прострочення грошового зобов”язання в розмірі 157 515,27 грн.

Ухвалою господарського суду Львівської області від 09.03.2011 року порушено провадження у справі і призначено до розгляду на 15.03.2011 року. Ухвалою від 15.03.2011 року розгляд справи відкладено до 04.04.2011 року, у зв”язку з неявкою представника відповідача.

Позивач вимог ухвали суду про порушення провадження у справі від 09.03.2011 року, про відкладення від 15.03.2011 року не виконав повністю, явку повноважного представника в судове засідання забезпечив.

25.03.2011 року за вх.№6933/11 позивач подав уточнення позовних вимог, згідно якого просить суд стягнути з відповідача заборгованість в розмірі 118 020,56 грн., інфляційні нарахування в розмірі 41 486,40 грн., 3% річних в розмірі 9 142,82 грн., 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та 1 686,50 грн. державного мита.

Представник позивача позовні вимоги підтримав, просив суд задоволити позов з підстав, наведених у позовній заяві та уточненні до позовної заяви.

Відповідач вимог ухвали суду про порушення провадження у справі від 09.03.2011 року, про відкладення від 15.03.2011 року не виконав повністю, відзив на позов представив, явку повноважного представника забезпечив.

14.03.2011 року за вх.№5945/11 відповідач подав клопотання про відкладення розгляду справи.

В судовому засіданні 04.04.2011 року відповідач подав відзив на позов, в якому визнає заборгованість перед позивачем в повному обсязі, а саме: 118 020,56 грн. –основного боргу, 41 486,40 грн –інфляційних нарахувань, 9 142,82 грн. –3% річних.

За таких обставин, суд вважає за можливе розглянути спір, відповідно до ст. 75 ГПК України, за наявними у справі матеріалами, в присутності представників сторін.

Відповідно до ст. 85 ГПК України, рішення виготовлено, підписано та оголошено 04.04.2011 року.

Розглянувши матеріали і документи, подані сторонами, заслухавши пояснення представників сторін, з’ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, сукупно оцінивши докази, які мають значення для справи, суд встановив наступне:

На підставі контракту субпідряду б/н від 01.02.2008 року та контракту субпідряду №2-с від 26.08.2009 року на виконання сантехнічних робіт у 2008 році та у 2009 році на об”єктах “Генпідрядника”, ПП “ВОДРЕМ-ПЛЮС” (надалі –позивач) виконав робіт на суму 259 242,00 грн, що підтверджується актами виконаних робіт (форма КБ-2) та довідками про вартість виконаних робіт (форма КБ-3), які підписані представниками обох сторін.

Згідно п.3 вищезазначених контрактів, розрахунки за виконані роботи здійснюються щомісячно на основі довідки про вартість виконаних робіт по формі КБ-3. Оплата їх здійснюється генпідрядником не пізніше ніж через 45 днів після підписання форми Кб-3. В разі затримки розрахунків, генпідрядник виплачує субпідряднику пеню за кожний день прострочення. Аванс за виконання робіт перераховується генпідряднику у 10-тиденний строк після підписання контракту.

Однак, за твердженням позивача, в порушення п.3 вищезазначених контрактів, ТзОВ “Універсал” до 01.03.2011 року не виплатило ПП “ВОДРЕМ-ПЛЮС” за виконані роботи 118 020,20 грн.

Крім того, позивачем нараховано інфляційні нарахування та 3% річних.

25.03.2011 року за вх.№6933/11 позивач подав уточнення позовних вимог, згідно якого просить суд стягнути з відповідача заборгованість в розмірі 118 020,56 грн., інфляційні нарахування в розмірі 41 486,40 грн., 3% річних в розмірі 9 142,82 грн., 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та 1 686,50 грн. державного мита.

В судовому засіданні 04.04.2011 року відповідач подав відзив на позов, в якому визнає заборгованість перед позивачем в повному обсязі, а саме: 118 020,56 грн. –основного боргу, 41 486,40 грн –інфляційних нарахувань, 9 142,82 грн. –3% річних.

Крім того, суду представлено акти звірки взаєморозрахунків станом на 17.03.2011 року на суму 22 205,56 грн. та на суму 95 815,00 грн., належно оформлені та підписані повноважними представниками обох сторін, підписи яких засвідчені відповідними печатками.

На момент розгляду справи відповідач докази погашення боргу суду не представив.

При прийнятті рішення суд виходив з наступного:

Відповідно до ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Згідно ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Згідно до ст. 173 ГК України, господарським визнається зобов”язання, що виникає між суб”єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених Господарським кодексом України, в силу якого один суб”єкт (зобов”язана сторона, в тому числі боржник) зобов”язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб”єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб”єкт (управнена сторона, в тому числі кредитор) має право вимагати від зобов”язаної сторони виконання її обов”язку.

Відповідно до ст. 179 ГК України, майново-господарські зобов”язання, які виникають між суб”єктами господарювання або між суб”єктами господарювання і негосподарюючими суб”єктами –юридичними особами на підставі господарський договорів, є господарсько-договірними зобов”язаннями.

Відповідно до вимог ст. 759 Цивільного Кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору найму (оренди).

Згідно ст.193 ГК України, суб”єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов”язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов”язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ст.224 ГК України, учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Згідно ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно ст. 629 ЦК України, договір є обов”язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень.

25.03.2011 року за вх.№6933/11 позивач подав уточнення позовних вимог, згідно якого просить суд стягнути з відповідача заборгованість в розмірі 118 020,56 грн., інфляційні нарахування в розмірі 41 486,40 грн., 3% річних в розмірі 9 142,82 грн., 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та 1 686,50 грн. державного мита.

На час розгляду справи, відповідач не подав докази погашення боргу, заборгованість в розмірі 168 649,78 грн. перед позивачем визнав, явку повноважного представника в судове засідання забезпечив.

Відповідно до ч.5 ст.78 ГПК України, у разі визнання відповідачем позову, господарський суд приймає рішення про задоволення позову за умови, що дії відповідача не суперечать законодавству або не порушують прав і охоронюваних законом інтересів інших осіб.

Оскільки в судовому засіданні судом встановлено, що умови договору відповідачем виконані не повністю, а також відповідач в судовому засіданні 04.04.2011 року визнав факт заборгованості перед позивачем, у суда відсутні підстави вважати, що такі дії відповідача суперечать законодавству або порушують права і охоронювані інтереси інших осіб.

Враховуючи, що позивачем представлено достатньо об’єктивних та переконливих доказів в підтвердження своїх позовних вимог, а відповідач позов визнав і не подав докази погашення боргу, і у суду немає підстав вважати, що дії відповідача суперечать законодавству або порушують права і охоронювані законом інтереси інших осіб, суд прийшов до висновку, що позов Приватного підприємства “ВОДРЕМ-ПЛЮС” (м.Львів) до Товариства з обмеженою відповідальністю “Універсал” (м.Дрогобич) про стягнення заборгованості з прострочення грошового зобов”язання в розмірі 168 649,78 грн. є обгрунтованим та підлягає до задоволення.

Згідно ст. 45 ГПК України, позовні заяви, заяви про вжиття запобіжних заходів і заяви про оскарження рішень, ухвал, постанов господарського суду оплачуються державним митом, крім випадків, встановлених законодавством.

Відповідно до ст.46 ГПК України, державне мито сплачується чи стягується в доход державного бюджету України в порядку і розмірі, встановлених законодавством України.

Згідно ст. 47-1 ГПК України, розмір витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу визначається Кабінетом Міністрів України за поданням Вищого господарського суду України.

Згідно п.”а” ч.2 ст.3 Декрету Кабінету Міністрів України “Про державне мито” № 7-93 від 21.01.1993 року, ставки державного мита встановлюються в таких розмірах: із заяв майнового характеру, що подаються до господарських судів - 1 відсоток ціни позову, але не менше 6 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і не більше 1500 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Як доказ сплати судових витрат, позивач подав платіжне доручення №1 від 03.03.2011 року на суму 1 575,00 грн. та платіжне доручення №4 від 25.03.2011 року на суму 111,49 грн. про сплату державного мита та платіжне доручення №2 від 03.03.2011 року на суму 236,00 грн. про сплату витрат на інформаційно - технічне забезпечення судового процесу.

Судові витрати, відповідно до ст. 49 ГПК України, слід покласти на відповідача, оскільки спір виник з його вини.

Враховуючи наведене, керуючись ст.ст. 11, 509, 525, 526, 530, 610, 612, 625, 785 ЦК України, ст.ст. 173, 179, 193, 231, 232 ГК України, ст.ст. 43, 33, 43, 49, 75, 82, 83, 84, 85, 121 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ:

1.          Уточнені позовні вимоги - задоволити.

2.          Стягнути із Товариства з обмеженою відповідальністю “Універсал” (Львівська область, м.Дрогобич, вул.Бориславська,82/1; р/р 26003053804523 у Дрогобицькому відділенні ЗГІ “Приватбанк”, МФО 325321, ЗКПО 13220680, р/р 26008100289001 у філії “Укрінбанку”, м.Дрогобич, МФО 325785, ЗКПО 13820680, інші реквізити в матеріалах справи відсутні) на користь Приватного підприємства “ВОДРЕМ-ПЛЮС” (м.Львів, вул.Бойчука,8/50, р/р 26002007505001 у ЛФ АТ “Укрінбанк” м.Львів, МФО 325826, код ЗКПО 35328004, інші реквізити в матеріалах справи відсутні) – 118 020 (сто вісімнадцять тисяч двадцять) грн. 56 коп. основного боргу, 41 486 (сорок одна тисяча чотириста вісімдесят шість) грн. 40 коп. інфляційних витрат, 9 142 (дев”ять тисяч сто сорок дві) грн. 82 коп. –3% річних, 1 686 (одна тисяча шістсот вісімдесят шість) грн. 49 коп. сплаченого державного мита та 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп. сплачених витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.          Наказ видати в порядку ст. 116 ГПК України, після набрання рішенням законної сили.

Суддя