Рішення № 14642503, 05.04.2011, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05.04.11                                                                                 Справа № 5015/318/11

Господарський суд Львівської області у складі судді Мазовіти А.Б. при секретарі Волошин О.Я., розглянув у відкритому судовому засіданні справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Промислово-комерційна компанія “Будшляхмаш”, м. Київ до Спільного підприємства Товариства з обмеженою відповідальністю “КОМ-ЕКО Львів”, м. Львів про стягнення 32406 грн. 25 коп.

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю “Промислово-комерційна компанія “Будшляхмаш”, м. Київ звернулося до господарського суду Львівської області з позовом до Спільного підприємства Товариства з обмеженою відповідальністю “КОМ-ЕКО Львів”, м. Львів про стягнення 32406 грн. 25 коп.

Розглянувши матеріали справи, суд визнав представлені матеріали достатніми для прийняття позовної заяви до розгляду і ухвалою від 26.01.2011р. призначив розгляд справи на 16.02.2011р. Ухвалами суду розгляд справи відкладався на 03.03.2011р, 05.04.2011р. За клопотанням представника сторони ухвалою суду від 03.03.2011р. строк вирішення спору був продовжений до 07.04.2011р.

В судових засіданнях представник позивача позовні вимоги підтримав, просив задоволити. З приводу заявленого позову пояснив, що між позивачем та відповідачем було укладено договір, на виконання умов якого відповідачу було передано у власність товар. Однак, відповідач свої зобов’язання щодо оплати за отриманий товар виконав частково, заборгованість за товар становила 445940 грн. 40 коп. У зв’язку з неналежним виконанням зобов’язань щодо оплати товару, позивач звернувся з позовною заявою в суд з вимогою про стягнення суми основного боргу в розмірі 445940 грн. 40 коп., пені, інфляційних втрат та 3% річних. Рішенням господарського суду Львівської області у справі №2/230, залишеним без змін Львівським апеляційним господарським судом, позов задоволено частково. Оскільки відповідач прострочив виконання зобов’язання, позивач просив суд стягнути з відповідача 3% річних в розмірі 8466 грн. 75 коп. та інфляційні втрати в розмірі 23939 грн. 50 коп.

Відповідач в судові засідання явку представника не забезпечив, проти позову не заперечив, вимог ухвали суду від 26.01.2011р. не виконав, причин неявки не повідомив, хоча належним чином про дату, час та місце розгляду справи були повідомлений.

05.04.2011р. через канцелярію суду представником відповідача було подано клопотання про відкладення розгляду справи у зв’язку з неможливістю забезпечити явку уповноваженого представника та подати письмові заперечення через відсутність копії позовної заяви.

У відповідності до ст. 69 ГПК України, спір має бути вирішено господарським судом у строк не більше двох місяців від дня одержання позовної заяви. У виняткових випадках за клопотанням сторони, з урахуванням особливостей розгляду спору, господарський суд ухвалою може продовжити строк розгляду спору, але не більше як на п’ятнадцять днів.

Оскільки ухвалою суду від 03.03.2011р. строк вирішення спору був продовжений до 07.04.2011р., в суду відсутні підстави для подальшого відкладення розгляду справи поза межами строків, встановлених для вирішення спору.

Враховуючи вищенаведене, зважаючи також на неодноразові відкладення розгляду справи, якими відповідачу було надано можливість реалізувати процесуальні права, в тому числі ознайомитись з матеріалами справи, подати заперечення, суд відмовляє в задоволенні такого клопотання та у відповідності до ст. 75 ГПК України розглядає справу за наявними в ній матеріалами.

Представнику роз’яснено права та обов’язки, передбачені ст. 22 ГПК України, заяв про відвід суду не поступало.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив наступне.

20 лютого 2009р. між позивачем та відповідачем було укладено договір №021.

За цим договором продавець (позивач) зобов’язувався продавати, а покупець (відповідач) отримувати та оплачувати відповідно до умов договору євроконтейнери з кришкою на колесах ємкістю 1,1 куб.м.

Згідно п. 4.1. договору №021 від 20.02.2009р., сума, порядок платежів і строки розрахунків обумовлюються в специфікації до договору.

24 лютого 2009р. сторони уклали специфікацію №1 до договору №021 від 20.02.2009р.

На виконання умов вищевказаного договору, позивач за період з 10.03.2009р. по 08.04.2009р. поставив відповідачу по згідно видаткових накладних №РН-000055 від 10.03.2009р., №РН-000085 від 02.04.2009р., №РН-000064 від 23.03.20009р., №РН-000072 від 30.03.2009р., №РН-000085 від 02.04.2009р., №РН-000089 від 08.04.2009р. та довіреностей на отримання матеріальних цінностей (оригінали накладних та довіреностей оглянуті в судовому засіданні, завірені копії долучені до матеріалів справи) товар.

Пунктом 2.2. специфікації №1 до договору №021 від 20.02.2009р. встановлено, що покупець оплачує замовлення по факту виконання протягом 30 робочих днів.

У зв’язку з частковою оплатою відповідачем вартості товару, ТзОВ “ПКК “Будшляхмаш” звернулося до господарського суду Львівської області з позовом про стягнення з відповідача згідно договору №021 від 20.02.2009р. суми основного боргу в розмірі 445940 грн. 40 коп., а також пені, інфляційних втрат та 3% річних. Суми пені в розмірі 56385 грн. 47 коп., 3% річних в розмірі 8552 грн. 56 коп. та інфляційних втрат в розмірі 23603 грн. 55 коп. були нараховані за період до 01.06.2010р.

15.06.2010р. господарський суд Львівської області у справі №2/230 виніс рішення, яким позов задоволив частково, стягнув з відповідача на користь позивача основний борг в сумі 445940 грн. 40 коп., пеню в розмірі 11352 грн. 48 коп., інфляційні втрати в розмірі 23603 грн. 55 коп., 3% річних в розмірі 8552 грн. 56 коп. та судові витрати.

Постановою від 27.10.2010р. Львівський апеляційний господарський суд рішення господарського суду Львівської області від 15.06.2010р. у справі №2/230 залишив без змін.

У зв’язку з простроченням виконання зобов’язання з оплати вартості товару відповідачем в розмірі 445940 грн. 40 коп., позивачем за період з 02.06.2010р. по 18.01.2011р. нараховано та заявлено до стягнення 3% річних в розмірі 8466 грн. 75 коп., а також інфляційні втрати в розмірі 23939 грн. 50 коп. за серпень 2010р. –грудень 2010р.

При прийнятті рішення суд виходив з наступного.

Згідно ст. 509 ЦК України, зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку. Відповідно до ст. 11 ЦК України, однією з підстав виникнення зобов’язань, є зокрема договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків.

Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Стаття 599 ЦК України вказує на те, що зобов’язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічні вимоги встановлені ст. 193 ГК України.

Згідно ст. 610 ЦК України, порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).

Частиною 1 ст. 612 ЦК України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов’язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Частиною 2 ст. 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За таких обставин, суд дійшов висновку про прострочення виконання зобов’язання відповідачем, що в свою чергу є підставою для стягнення з нього суми 3% річних та інфляційних втрат.

З врахуванням цих положень, позивачем правомірно нараховано 3% річних в розмірі 8466 грн. 75 коп. та інфляційні втрати в розмірі 23939 грн. 50 коп.

Судом встановлено, що позивачем заявлено до стягнення 3% річних та інфляційні втрати за період, протягом якого зобов’язання відповідача належним чином не було виконано.

Відповідно до ч. 1 ст. 598 ЦК України, зобов’язання перестає діяти в разі його припинення на підставах, передбачених договором або законом.

Ці підстави зазначені у статтях 599, 600, 601, 604 - 609 ЦК України, які не передбачають підставою припинення зобов’язання ухвалення судом рішення про задоволення вимог кредитора.

За відсутності інших підстав припинення зобов’язання, передбачених договором або законом, зобов’язання припиняється його виконанням, проведеним належним чином (ст. 599 ЦК України).

Належним виконанням зобов’язання є виконання, прийняте кредитором, у результаті якого припиняються права та обов’язки сторін зобов’язання.

Ухвалення судом рішення про задоволення вимог кредитора не припиняє зобов’язальних правовідносин сторін договору й не звільняє боржника від відповідальності за невиконання ним грошового зобов’язання та не позбавляє кредитора права на отримання сум, передбачених ч. 2 ст. 625 ЦК України.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно ст. 34 ГПК України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Відповідно до ст. 43 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді всіх обставин справи. Ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги обґрунтовані поданими доказами, а загальна сума заборгованості, яка підтверджена матеріалами справи та підлягає до задоволення, складає 8466 грн. 75 коп. 3% річних, 23939 грн. 50 коп. інфляційних втрат.

Оскільки спір виник з вини відповідача, судові витрати по розгляду справи відповідно до ст. 49 ГПК України необхідно покласти на відповідача.

З огляду на викладене, керуючись ст.ст. 11, 509, 526, 530, 598, 599, 611, 612, 625, 626 ЦК України, ст. 193 ГК України та ст.ст. 4, 33, 34, 35, 44, 49, 75, 80, 82, 83, 84, 85, 115, 116 ГПК України, суд –

В И Р І Ш И В:

1.          Позов задоволити.

2.          Стягнути з Спільного підприємства Товариства з обмеженою відповідальністю “КОМ-ЕКО Львів”, м. Львів, вул. Пекарська, 95 (ідентифікаційний код 31442100) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Промислово-комерційна компанія “Будшляхмаш”, м. Київ, вул. Академіка Богомольця, 6 (ідентифікаційний код 30968944) 8466 грн. 75 коп. 3% річних, 23939 грн. 50 коп. інфляційних втрат, 324 грн. 06 коп. державного мита, 236 грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.          Наказ видати згідно ст. 116 ГПК України.

4.          Повернути позивачу 5 грн. 94 коп. надмірно сплаченого державного мита, про що видати довідку.

Суддя