Рішення № 14642229, 24.03.2011, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 9/4024.03.11 За позовомПриватного акціонерного товариства «Страхова компанія «УНІКА»

ДоПублічного акціонерного товариства «Страхова компанія «Універсальна»

про відшкодування шкоди в порядку регресу 7124,24 грн.

Суддя Бондаренко Г.П.

Представники сторін:

Від позивачаШупік О.А. (дов. №6 від 04.01.2011р.);

Афанасьєва А.В. (дов. №13 від 06.01.2011р.)

Від відповідачаСабітов С.В. (дов. №580D/2010 від 21.10.2010р.)

Відповідно до ст. 85 ГПК України в судовому засіданні 24.03.11р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення у справі.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ :

Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «УНІКА»(далі по тексту - позивач) звернулося з позовною заявою до господарського суду міста Києва до Публічного акціонерного товариства «Страхова компанія «Універсальна»(далі по тексту - відповідач) про стягнення 7124,24 грн. збитків в порядку регресу за договором добровільного комплексного страхування на транспорті №011100/4002/0000172 від 06.07.2010 року, з яких 6890,16 грн. основного боргу, 234,08 грн. пені, а також про стягнення з відповідача судових витрат.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 25.01.2011 року позовну заяву прийнято до розгляду, порушено провадження у справі № 9/40, розгляд справи призначено на 02.03.2011 року.

В судовому засіданні 02.03.2011 року оголошувалась перерва до 17.03.2011 року в звязку з необхідністю витребування додаткових доказів по справі та направленням судових запитів, зокрема і полісу обовязкового страхування цивільної відповідальності.

В судовому засіданні 17.03.2011 року оголошувалась перерва до 24.03.2011 року в звязку з клопотанням про відкладення розгляду справи та неподанням доказів по справі витребуваних судом.

Представник позивача в судовому засіданні 24.03.2011 року надав додаткові матеріали по справі.

Представник Відповідача в судове засідання не зявився, письмового відзиву на позов не надав, про дату та час слухання справи був повідомлений належним чином в судовому засіданні під розписку, вимог суду щодо надання належним чином засвідченої копії полісу обовязкового страхування не виконав.

Враховуючи те, що незявлення представника Відповідача не перешкоджає розгляду справи по суті, а матеріали справи є достатніми для вирішення спору в даному судовому засіданні, відповідач не скористався своїм процесуальним правом на надання відзиву та направлення представника для участі в судове засідання, суд вважає за можливе розглянути позов у відсутності представника відповідача, за наявними у справі матеріалами згідно з вимогами статті 75 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши подані сторонами матеріали, заслухавши пояснення повноважного представника позивача, всебічно і повно зясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

06.07.2010 року між позивачем та Павловим Олегом Прокоповичем було укладено договір добровільного комплексного страхування на транспорті №011100/4002/0000172, за яким позивачем було застраховано майнові інтереси ОСОБА_1., повязані з експлуатацією наземного транспортного засобу марки «Хонда», державний номер НОМЕР_1

Предметом договору є страхування автомобіля марки марки «Хонда», державний номер НОМЕР_1, на випадок настання подій, перелік яких наведено у п.1.3.6 договору, а саме до страхових випадків відноситься: збитки внаслідок дорожньо-транспортної пригоди; збитки внаслідок інших подій; викрадення.

Згідно розгорнутої Довідки ВДАІ м. Києва, 12.07.2010 року по проспекту Н.Бажана, 9-Д в м. Києві сталася дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля марки «Ніссан», державний номер НОМЕР_2, під управлінням водія ОСОБА_2 та автомобіля марки «Хонда», державний номер НОМЕР_1, під керуванням ОСОБА_1.

Відповідно до Постанови Дарницького районного суду м. Києва від 20.07.2010 року, 12.07.2010 року ОСОБА_2, керуючи автомобілем марки «Ніссан», державний номер НОМЕР_2, під час руху заднім ходом не переконалась, що це буде безпечно для інших учасників дорожнього руху, та здійснила наїзд на автомобіль «Хонда», державний номер НОМЕР_1, під керуванням ОСОБА_1.

Таким чином, ОСОБА_2 Постановою Дарницького районного суду м. Києва від 20.07.2010 року визнана винною в скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КпАП України.

14.07.2010 року ОСОБА_1 було подано до позивача заяву на виплату страхового відшкодування шляхом перерахування безготівкових грошових коштів.

Згідно рахунку №3240 від 14.07.2010 року, вартість матеріального збитку, завданого власнику транспортного засобу марки «Хонда», державний номер НОМЕР_1, становить 7724,16 грн.

Відповідно до Звіту №7402 від 23.07.2010 року автотоварознавчого дослідження СПД ОСОБА_3., вартість матеріального збитку завданого власнику автомобіля «Хонда», державний номер НОМЕР_1, склала 8081,22 грн.

Відповідно до зазначеного вище Рахунку №3240 від 14.07.2010 року, позивач виплатив страхове відшкодування в розмірі 6890,16 грн. (за вирахуванням франшизи у розмірі 834,00 грн.), що підтверджується платіжним дорученням №020063 від 05.08.2010 року.

Згідно п. 1 ст. 1191 ЦК України, особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Відповідно до ст. 27 Закону «Про страхування»від 04.10.2001 року №2745-ІІІ, до страховика, який виплатив страхове відшкодування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Відповідно до ст. 993 ЦК України, до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Частинами першою та другою статті 1187 Цивільного кодексу України передбачено, що джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо - і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до пунктів 1, 3 частини 1 статті 1188 Цивільного кодексу України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою, а за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення.

Таким чином, за змістом вказаних норм, у відносинах між кількома володільцями джерел підвищеної небезпеки відповідальність будується на загальному принципі вини.

За змістом п. 4 постанови Пленуму Верховного Суду України “Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди України” від 27.03.1992 р. №6 джерелом підвищеної небезпеки належить визнавати будь-яку діяльність, здійснення якої створює підвищену імовірність заподіяння шкоди через неможливість контролю за нею людини, а також діяльність по використанню, транспортуванню, зберіганню предметів, речовин і інших об'єктів виробничого, господарського чи іншого призначення, які мають такі ж властивості. Майнова відповідальність за шкоду, заподіяну діями таких джерел, має наставати як при цілеспрямованому їх використанні, так і при мимовільному прояві їх шкідливих властивостей (наприклад, у випадку заподіяння шкоди внаслідок мимовільного руху автомобіля).

Під володільцем джерела підвищеної небезпеки розуміється юридична особа або громадянин, що здійснюють експлуатацію джерела підвищеної небезпеки в силу права власності, повного господарського відання, оперативного управління або з інших підстав (договору оренди, довіреності тощо).

Вина ОСОБА_2. встановлена у судовому порядку, що підтверджується копією постанови суду.

Цивільно-правова відповідальність ОСОБА_2. застрахована Публічним акціонерним товариством «Страхова компанія «Універсальна»згідно із полісом №ВС/7579429 (далі-поліс). Строк дії визначено п.3 полісу з 14.07.2009 р. (0:00) по 13.07.2010р. включно.

Відповідно до п.4 полісу № ВС/6111507, страхувальником особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована полісом, є ОСОБА_2

Згідно п. 22.1 ст. 22 Закону України «Про обовязкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна в результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоровю, майну третьої особи.

Вказаним договором (поліс № ВС/7579429) передбачено, що ліміт відповідальності за шкоду заподіяну майну третіх осіб становить 25500,00 грн., франшиза 0 грн. (пункт 2 полісу).

Статтею 29 Закону України “Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів” (далі - Закон) передбачено, що у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України.

Позивач регресною вимогою №1400 від 17.09.2010р., до якої додані документи, передбачені ст. 35 Закону України “Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів”, звернувся до відповідача з проханням відшкодувати у порядку регресу шкоду, заподіяну в результаті ДТП у розмірі 6890,16 грн.

Враховуючи визначені полісом №ВС/7579429 розміри лімітів відповідальності та франшизи, а також встановлену судом вартість відновлюваного ремонту транспортного засобу, відповідач зобовязаний відшкодувати позивачу витрати в розмірі 6890,16 грн.

Відповідно до ст. 202 Господарського кодексу України та ст.599 Цивільного кодексу України зобовязання припиняються виконанням, проведеним належним чином.

Приймаючи до уваги, що наявність заборгованості перед позивачем за Договором страхування підтверджується матеріалами справи, Відповідачем в порядку ст.ст.4-3,33 Господарського процесуального кодексу не спростована (наявність)/недоведене припинення зобовязання будь-яким передбаченим законом способом в частині суми боргу, позовні вимоги підлягають задоволенню в сумі 6890,16 грн.

Згідно п. 37.1 ст. 37 Закону України «Про обовязкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», виплата страхового відшкодування здійснюється протягом одного місяця з дня отримання страховиком визначених у ст. 35 Закону документів або в строки та в обсягах, визначених рішенням суду.

Пунктом 37.2 ст. 37 Закону України «Про обовязкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»передбачено, що за кожен день прострочення виплати страхового відшкодування, сплачується пеня з розрахунку подвійної облікової ставки НБУ, яка діє у період, за який нараховується пеня.

Відповідно до ч 3 ст. 549 Цивільного кодексу України, пенею є неустойка ,що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобовязання за кожен день прострочення виконання .

Враховуючи, що судом встановлено факт прострочення виконання грошового зобовязання, то вимога позивача про стягнення пені в сумі 234,08 грн. визнається судом обґрунтованою, розрахунок якої перевірено судом.

Частина 1 ст. 33 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно частини 2 статті 34 Господарського процесуального кодексу України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Витрати по оплаті державного мита та інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладається на відповідача, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України.

Виходячи з вищенаведеного та керуючись ст.ст.4, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Страхова компанія «Універсальна»(01601, м. Київ, вул. Пилипа Орлика, 24/1; код ЄДРПОУ 20113829, фактична адреса 01030, м. Київ, вул. Б.Хмельницького, 48-а) з будь-якого рахунку виявленого державним виконавцем на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «УНІКА»(01034, м. Київ, вул. Рейтарська, 37; код ЄДРПОУ 20033533, р/р 26500455 в АТ «Райффайзен Банк Аваль, МФО 300335) 6089 (шість тисяч вісімдесят девять) грн. 16 коп. основного боргу, 234 (двісті двадцять чотири) грн. 08 коп. пені, 102 (сто дві) грн. 00 коп. державного мита та 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп. витрат на оплату інформаційно-технічного забезпечення судового процесу.

3. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

4.Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

СуддяГ.П. Бондаренко

Рішення підписано 29.03.2011 року