Рішення № 14642227, 17.03.2011, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 7/54417.03.11 За позовом Публічного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал"

до Комунального підприємства "Господар" Дарницького району міста Києва

про стягнення заборгованості за надані послуги - 486 961,54 грн.

Суддя Якименко М.М.

Представники сторін:

від позивача: Ніговська Н.Д. - довіреність № 20 від 28.12.2010;

від відповідача: Гришин М.І. - довіреність №53 від 12.01.2011;

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Відкрите акціонерне товариство "Акціонерна компанія "Київводоканал" звернулося в Господарський суд м. Києва з позовом до Комунального підприємства "Господар" Дарницького району міста Києва про стягнення заборгованості за надані послуги - 486 961,54 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач в порушення строків встановлених Договором на послуги водопостачання та водовідведення № 03991/1-5-09 від 11.12.1996 р. частково не оплатив надані йому позивачем послуги, заборгувавши позивачу 486 961,54 грн. за період з 01.05.2010 по 01.08.2010.

З цих підстав позивач просив задовольнити позов, стягнувши з відповідача на свою користь 481718, 88 грн. - основного боргу, 1136, 68 грн. - 3% річних, 7769, 45 грн. - пені, 4869,62 грн. –державного мита, 236, 00 грн. –витрат за інформаційно - технічне забезпечення судового процесу.

Ухвалою від 10.12.2010 порушено провадження по справі та призначено її розгляд на 20.12.2010.

20.12.2010 представник позивача у судовому засіданні надав додаткові докази по справі. Представник відповідача у судове засідання не з’явився, у зв’язку з чим розгляд справи було відкладено на 20.01.2011.

20.01.2011 розгляд справи не відбувся, у зв”язку з хворобою судді. Ухвалою суду розгляд справи було відкладено на 27.01.2011.

27.01.2011 представник відповідача у судовому засіданні усно заявив клопотання про витребування від позивача розгорнутого розрахунку суми боргу окремо по кожному коду абонента з посиланням на період, кількість спожитих послуг, тариф, суму проплати за кожен місяць окремо, яке судом задоволено. Представник позивача у судовому засіданні усно заявив клопотання про заміну Відкритого акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал" його правонаступником Публічним акціонерним товариством "Акціонерна компанія "Київводоканал", яке судом було задоволено та здійснено заміну позивача у справі. Ухвалою суду розгляд справи було відкладено на 14.02.2011.

14.02.2011 представник позивача у судовому засіданні надав уточнений розрахунок заборгованості відповідача перед позивачем. Представник відповідача у судовому засіданні усно заявив клопотання про відкладення розгляду справи з метою надання часу для ознайомлення з розрахунком заборгованості, поданим позивачем у судовому засіданні. У зв’язку із задоволенням заявленного клопотання розгляд справи було відкладено на 03.03.2011.

03.03.2011 від позивача через канцелярію суду надійшла заява про збільшення розміру позовних вимог, яку представник позивача підтримав у судовому засіданні, зазначивши, що при розрахунку заборгованості відповідача позивачем було допущено помилку, а саме враховано кошти, які були сплачені відповідачем в рахунок погашення боргу по справі № 42/86, у зв’язку з чим розмір позовних вимог підлягає збільшенню до 842589, 26 грн., а саме: 827291, 22 грн. - основного боргу, 1979, 72 грн. - 3% річних, 13318,31 грн. - пені, 8425, 89 грн. –державного мита, 236,00 грн. –витрат за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Представник відповідача у судовому засіданні усно заявив клопотання про відкладення розгляду справи. У зв’язку із задоволенням заявленого клопотання та необхідністю витребувати додаткові докази по справі, ухвалою суду розгляд справи було відкладено на 17.03.2011.

17.03.2011 представник відповідача у судовому засіданні позовні вимоги визнав в повному обсязі та подав заяву про розстрочку виконання рішення, у задоволенні якої судом було відмовлено у зв’язку з її необґрунтованістю.

В судовому засіданні 17.03.2011 представник позивача підтримав позовні вимоги повністю, з урахуванням заяви про збільшення розміру позовних вимог, та просив їх задовольнити.

Відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні 17.03.2011р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Між позивачем та відповідачем укладено Договір № 03991/1-5-09 від 11.12.1996 р. на послуги водопостачання та водовідведення (далі по тексту рішення - Договір).

Відповідно до п.1.1. Договору позивач зобов'язався надавати відповідачу послуги з постачання питної води та приймати від нього стічні води у систему каналізації м. Києва відповідно до Правил приймання стічних вод підприємств у систему каналізації м. Києва, а відповідач зобов'язується здійснювати своєчасну оплату наданих йому позивачем послуг на умовах Договору, дотримуватися порядку користування питною водою з комунальних водопроводів і приймання стічних вод, що встановлені Правилами користування системами комунального водопостачання та водовідведення в містах та селищах України, затверджених наказом Держжитлокомунгоспу України від 01.07.1994р. № 65, які втратили чинність 18.10.2008 р. у зв'язку з тим, що вступили в силу нові правила від 27.06.2008 р. № 190 (в подальшому Правила користування), а також дотримуватися норм, визначених іншими нормативними актами, що регулюють правовідносини, які виникають за цим договором.

Відповідно до п. 3.1. Договору, кількість води, що подається та використовується відповідачем визначається за показниками лічильників, зареєстрованих позивачем. Зняття показань лічильників здійснюється, як правило, щомісячно представником позивача спільно з представником відповідача. Кількість стічних вод, які надходять у каналізацію, визначається за кількістю води, що надходить із комунального водопроводу та інших джерел водопостачання, згідно до показників водолічильника, а за його відсутності – за узгодженням з позивачем, за діючими нормами водоспоживання (п. 3.4.Договору).

В пункті 3.1. Правил користування № 190 від 18.10.2008 р. вказано, що розрахунки за спожиту питну воду та скид стічних вод здійснюються на основі показників засобів обліку.

Пунктом 3.6. Договору сторони погодили, що оплата вартості послуг, які надаються позивачем здійснюється відповідачем в порядку інкасо платіжних вимог, які оплачуються без акцепту платника, шляхом зняття з його розрахункового рахунку сум, зазначених позивачем у платіжній вимозі.

До того ж в пункті 3.1. Правил користування № 190 від 18.10.2008 вказано, що розрахунки за спожиту питну воду та скид стічних вод здійснюються усіма споживачами щомісячно відповідно до умов договору.

В процесі судового розгляду справи, судом встановлено, що позивач свої зобов’язання згідно умов Договору виконав належним чином та в повному обсязі, в період з 01.05.2010 по 01.08.2010 надав відповідачу послуги на суму 3216874,12 грн., що підтверджується дебетовими повідомленнями, актами зняття показань з приладів обліку, розшифровками рахунків із зазначенням тарифу, обсягу та вартості послуг та платіжним вимогами-дорученнями, копії яких містяться в матеріалах справи. На оплату наданих послуг позивачем було відправлено відповідні дебетово-інформаційні повідомлення, які долучено до матеріалів справи.

Разом з тим, відповідач взяті на себе зобов’язання по Договору виконав частково, сплативши 2389582,90 грн., внаслідок чого у останнього виникла заборгованість перед позивачем в розмірі 827291,22 грн. Відповідачем заперечень та доказів на підтвердження протилежного суду не надано.

Пунктом 3.8 Договору передбачено, що у випадку повної або часткової відмови відповідача оплачувати платіжну вимогу, відповідач зобов'язаний письмово повідомити про це позивача, а також у 3-денний строк додати обґрунтовуючі таку відмову документи.

Однак, як слідує із матеріалів справи за період з 01.05.2010 по 1.08.2010 відповідач не звертався до позивача з відмовою про оплату отриманих послуг.

За змістом статті 526 Цивільного кодексу України зобов’язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ч. 1 ст. 530 Цивільного Кодексу України).

Відповідно до статті 599 Цивільного кодексу України зобов’язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

З наданих позивачем доказів вбачається, що позивач взяті на себе зобов’язання по договору виконав належним чином, надав відповідачеві послуги відповідно до умов Договору, тоді як відповідач у встановлений Договором строк лише частково оплатив надані послуги.

Відповідач у судовому засіданні позовні вимоги визнав у повному обсязі, заперечень та доказів на спростування обставин, викладених позивачем у позовній заяві, суду не надав.

Як визначено частинами 1, 2 статті 193 Господарського кодексу України, суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов’язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов’язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Зважаючи на встановлені обставини справи та вимоги правових норм викладених вище, а також на те, що відповідач позовні вимоги визнав у повному обсязі, обставин, які повідомлені позивачем, не спростував, господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення основного боргу з урахуванням заяви позивача про його збільшення документально доведені, а тому підлягають задоволенню.

Також позивач, керуючись статтею 625 Цивільного кодексу України, просить суд стягнути на свою користь 1979,72 грн. –3 % річних.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов’язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно ч. 1 ст. 612 ЦК Ураїни, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Таким чином, частина 1 статті 625 Цивільного кодексу України встановлює виняток із загального правила статті 614 Цивільного кодексу України, що закріплює принцип вини як підставу відповідальності боржника.

Отже, відсутність у боржника грошей у готівковій формі або грошових коштів на його рахунку в банку, і як наслідок, неможливість виконання ним грошового зобов’язання, якщо навіть у цьому немає його провини, не звільняють боржника від відповідальності за прострочення грошового зобов’язання.

Слід зазначити, що передбачене законом право кредитора вимагати стягнення боргу, враховуючи 3% річних та інфляційні витрати, є способом захисту майнових прав та інтересів кредитора, сутність яких складається з відшкодування матеріальних втрат кредитора та знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів, а також отримання компенсації (плати) від боржника за користування ним грошовими коштами, які належать до сплати кредитору.

Оскільки, матеріалами справи підтверджується прострочення відповідачем грошового зобов’язання, на підставі статті 625 Цивільного кодексу України, з відповідача підлягають стягненню 1979,72 грн. –3 % річних, розмір яких визначений за обґрунтованим розрахунком позивача.

Відповідач припустився прострочення платежу, а тому позивач, на підставі п. 4.3. Договору, просить стягнути з відповідача пеню, яка за розрахунками позивача становить 13318,31 грн.

Згідно ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до ч. 1 статті 546, статті 549 Цивільного кодексу України виконання зобов’язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання.

Штрафні санкції за порушення грошових зобов’язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором (згідно ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України).

Згідно п. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов’язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов’язання мало було виконано.

В пункті 4.3. Договору передбачено, що у разі прострочення відповідачем строків розрахунку за надані послуги, відповідач сплачує позивачу пеню у розмірі згідно діючого законодавства від суми платежу за кожен день прострочення.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що вимоги позивача в частині стягнення пені за несвоєчасне виконання відповідачем взятих на себе зобов’язань в розмірі 13318, 31 грн. нараховані відповідно до законодавства, є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до статті 49 ГПК України судові витрати покладаються судом на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст. 32, 33, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю

2. Стягнути з Комунального підприємства «Господар»Дарницького району м. Києва (02096, м. Київ, вул. Заслонова, буд. З, код ЄДРПОУ: 14315687) на користь Публічного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал" (01015, м. Київ, вул. Лейпцизька, буд. 1-А, код ЄДРПОУ: 03327664) 827291 (вісімсот двадцять сім тисяч двісті дев’яносто одну) грн. 22 коп. - основного боргу, 1979 (одну тисячу дев’ятсот сімдесят дев’ять) грн. 72 коп. - 3% річних, 13318 (тринадцять тисяч триста вісімнадцять) грн. 31 коп. - пені, 8425 (вісім тисяч чотириста двадцять п’ять) грн. 90 коп. –державного мита, 236 (двісті тридцять шість) грн. - витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги (винесення апеляційного подання) протягом десяти днів з дня прийняття рішення, а у разі якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення - з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 цього Кодексу.

Суддя М.М. Якименко