Рішення № 14642224, 28.03.2011, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 44/5228.03.11 За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Еліпс"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ТрейдКепітал - Груп"

про стягнення 1007600,00 грн.

Суддя Чеберяк П.П.

Представники:

Від позивачаШмідт Л.Л. –представник

Від відповідача не з’явилися Рішення прийнято у судовому засіданні 28.03.2011р., оскільки 31.01.2011р., 14.02.2011р. та 09.03.2011р. розгляд справи відкладався у відповідності до ст. 77 ГПК України.

У судовому засіданні 28.03.2010 за згодою присутніх представників сторін (позивача) судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення у справі відповідно до положень ч. 2 ст. 85 Господарського процесуального кодексу України.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Еліпс" звернулося до господарського суду міста Києва з позовною заявою про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "ТрейдКепітал - Груп" 1007600,00 грн. (270000,00 грн. –основного боргу, 737600, 00 грн. –пені) заборгованості за договором № 15/12-1.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 20.12.2010р. порушено провадження у справі № 44/52, призначено розгляд справи на 31.01.2011р.

У судовому засіданні 31.01.2011р. представник позивача подав заяву про уточнення позовних вимог, в якій просить суд, у зв’язку з поверненням відповідачем сплаченої позивачем передоплати, стягнути з відповідача пеню у розмірі 737600,00 грн.

Ухвалою господарського суду м. Києва 31.01.2011р. відкладено розгляд справи на 14.02.2011р.

14.02.2011р. у зв'язку з хворобою судді розгляд справи не відбувся.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 28.02.2011р. призначено розгляд справи на 09.03.2011р.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 09.03.2011р. розгляд справи відкладено на 28.03.2011р.

У судовому засіданні 28.03.2011 представник позивача надав пояснення по суті справи та підтримав позовні вимоги з підстав, викладених у заяві про уточнення позовних вимог.

Відповідач у судове засідання не з’явився, відзив на позовну заяву не надав, вимоги попередніх ухвал суду не виконав, про причини неявки свого представника суд не повідомив, хоча був належним чином повідомлений про час і місце розгляду справи.

Особи, які беруть участь у розгляді справи, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві (див. Роз'яснення Президії ВАСУ від 18.09.97р. № 02-5/289 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України").

Відповідно до ст.75 ГПК України, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши наявні у справі матеріали, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

15 грудня 2009р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «ТрейдКепітал - Груп»- продавець (далі - відповідач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Еліпс» - покупець (далі - позивач) був укладений Договір № 15/12-1 (далі - договір), відповідно до умов якого відповідач зобов’язався передати у власність позивачу, а позивач - прийняти та оплатити товар.

Відповідно до п. 3.1. договору відповідач зобов’язався здійснити поставку товару по договору в термін 45 днів з моменту отримання передплати узгодженими партіями, шляхом підписання акту прийому.

На виконання умов договору позивач сплатив на рахунок відповідача передоплату, відповідно до умов договору у розмірі 470000,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням від 16.12.2009р. № 194 (оригінал наявний в матеріалах справи).

Відповідач не виконав належним чином свої зобов’язання за договором, не поставив позивачу товар, визначений договором, та повернув позивачу, сплачену останнім суму передоплати у повному обсязі, що підтверджується банківськими виписками від 09.12.2010р., 15.12.2010р., 21.12.2010р. (оригінали наявні в матеріалах справи).

Згідно з ч. 1, п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов’язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов’язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов’язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов’язковим для виконання сторонами.

Згідно зі ст. 509 Цивільного кодексу України зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку. Зобов’язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу. Зобов’язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Згідно зі ст. 526 Цивільного кодексу України зобов‘язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічні положення містяться і в Господарському кодексі України. Так, відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договорів, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно зі ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов‘язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).

Згідно з ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Згідно з вимогами ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов’язаний оплатити товар після його прийняття у строк та на умовах, обумовлених договором. Покупець зобов’язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання – відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

З урахуванням викладеного, суд дійшов до висновку, що відповідачем було порушено умови договору, а також положення ст.ст. 525, 526, 903 Цивільного кодексу України та ст. 193 Господарського кодексу України.

У відповідності із п. 2 ст. 218 Господарського кодексу України учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання.

Пунктом 1 ст. 219 Господарського кодексу України встановлено, що за невиконання або неналежне виконання господарських зобов'язань правопорушник відповідає належним йому на праві власності або закріпленим за ним на праві господарського відання чи оперативного управління майном.

Відповідно до положень ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до ст. 230 Господарський Кодекс України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Стаття 549 Цивільного кодексу України передбачає, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Згідно ч.3. ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ст. 551 ЦК України предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Згідно п. 5.3. договору у випадку прострочення поставки товарів відповідач сплачує позивачу пеню у розмірі 0,5% від вартості товару, постачання якого прострочено, за кожен день прострочки.

За наданим позивачем розрахунком розмір пені за договором становить 737600,00 грн.

Проте при здійсненні цього розрахунку позивач не врахував положення ст. 3 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань”, в якій закріплено, що розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Також позивачем не враховано вимоги вимоги ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, відповідно до якої нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов’язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов’язання мало бути виконано.

Таким чином, розрахунок суми пені необхідно здійснювати наступним чином:

Сума боргу (грн)Період простроченняКількість днів простроченняРозмір облікової ставки НБУРозмір подвійної облікової ставки НБУ в деньСума пені за період прострочення

470000.0001.02.2010 - 07.06.201012710.2500 %0.056 %*33524.52

470000.0008.06.2010 - 07.07.2010309.5000 %0.052 %*7339.73

470000.0008.07.2010 - 01.08.2010258.5000 %0.047 %*5472.60 Отже, згідно з даним розрахунком з відповідача підлягає стягненню 46 336,85 грн. пені.

Відповідно до ст. 1 Господарського процесуального кодексу України підприємства та організації мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених прав та охоронюваних законом інтересів.

Відповідно до ст. 614 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов‘язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов‘язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов‘язання.

Згідно ч. 1 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно ст. 33 Господарського процесуального кодексу України обов'язок доказування тих обставин, на які посилається сторона як на підставу своїх вимог та заперечень, покладається на сторону.

Враховуючи викладене вище, а також те, що відповідачем не надано доказів, що підтверджують відсутність його вини у порушенні зобов‘язання, позовні вимоги визнаються такими, що підлягають частковому задоволенню.

Крім суми основного боргу, позивач просить суд стягнути з відповідача судові витрати.

Відповідно до ст. 44 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з державного мита, оплати послуг перекладача, адвоката, витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інших витрат, пов’язаних із розглядом справи.

Оскільки спір виник внаслідок неправомірних дій відповідача, відповідно до ст.ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України на останнього покладаються витрати по сплаті державного мита в сумі 1007,00 грн. та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в повному обсязі.

Враховуючи викладене, керуючись ст. ст. 525, 526, 610 - 612, 626, 629 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України та ст.ст. 1, 32, 33, 43, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва –

ВИРІШИВ:

1.          Позов задовольнити частково.

2.          Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ТрейдКепітал-Груп»(01103, м. Київ, вул. Драгомирова, 10/10, оф. 60, код ЄДРПОУ 35573265) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Еліпс»(51907, Дніпропетровська обл., м. Дніпродзержинськ, пров. 3-й Баглійський, 14, код ЄДРПОУ 25015729) 46336 (сорок шість тисяч триста тридцять шість) грн. 85 коп. –пені, 1007 (одна тисяча сім) грн. 00 коп. - витрат по сплаті державного мита та 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.          Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття.

Суддя П.П. Чеберяк

Дата підписання рішення: 01.04.2011 р.