Рішення № 14642117, 29.03.2011, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 30/4129.03.11 За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "НІКО ЛІЗИНГ" До Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія АНБ"

Про стягнення 175 321,39 грн.          

Суддя Ващенко Т.М.

Представники сторін:

Від позивача Мельник О.О. –представник за довіреністю № б/н від 15.02.11.

Від відповідача не з’явився

Обставини справи:

На розгляд Господарського суду міста Києва передані позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "НІКО ЛІЗИНГ" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія АНБ" про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за Договором № 39-07-2008/Ф фінансового лізингу від 17.07.08. в розмірі 175 321,39 грн. (153905,43 грн. –основний борг, 9390,17 грн. – пеня, 8735,53 грн. - збитки від інфляції, 3290,26 грн. –3% річних).

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач прострочив лізингові платежі за Договором № 39-07-2008/Ф фінансового лізингу від 17.07.08., а тому позивач просить стягнути цю заборгованість.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.02.11. порушено провадження у справі № 30/41; розгляд справи призначено на 10.03.11. о 10-50.

Представник відповідача в судове засідання 10.03.11. не з’явився, вимоги ухвали Господарського суду міста Києва від 22.02.11. про порушення провадження у справі № 30/41 не виконав, але 09.03.11. через відділ діловодства Господарського суду міста Києва подав клопотання про відкладення розгляду справи в зв’язку з хворобою повноважного представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія АНБ".

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.03.11. розгляд справи № 30/41 на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України відкладено на 29.03.11. о 09-50.

Представником позивача в судовому засіданні 29.03.11. подано суду письмові пояснення по справі. Позивачем долучено до матеріалів справи належним чином засвідчені копії договору № 16-12/10 купівлі-продажу від 16.12.10., акту прийому-передачі автомобіля від 24.12.10. та облікової картки АМТ юридичної особи.

Представник позивача в судовому засіданні 29.03.11. підтримав свої позовні вимоги та просить суд позов задовольнити повністю.

Представник відповідача в судове засідання 29.03.11. повторно не з’явився, вимоги ухвали Господарського суду міста Києва від 10.03.11. у справі № 30/401 не виконав, письмового відзиву на позов не надав, про поважні причини неявки суд не повідомив, про час і місце проведення судового засідання був повідомлений належним чином.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду її судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві (Роз’яснення Президії Вищого Арбітражного суду України від 18.07.97. № 02-5/289 із змінами «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України»).

Відомості про місцезнаходження відповідача є правомірними, оскільки підтверджені витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців серія АЄ № 068062 від 01.03.11.

Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

За результатами дослідження доказів, наявних в матеріалах справи, суд у нарадчій кімнаті, у відповідності до ст. ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, ухвалив рішення у справі № 30/41.

Розглянувши подані матеріали справи, та заслухавши пояснення представника позивача, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

17.07.08. між Товариством з обмеженою відповідальністю "НІКО ЛІЗИНГ" (Лізингодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Компанія АНБ" (Лізингоодержувач) укладено Договір № 39-07-2008/Ф фінансового лізингу (далі - Договір), відповіло до умов якого (п. п. 1.1, 1.2, 1.3) визначено, що предметом даного Договору є надання Лізингодавцем у фінансовий лізинг Лізингоодержувачу об'єкта фінансового лізингу.

Об'єктом фінансового лізингу за даним Договором є транспортний засіб, найменування, вартість, тип, марка, модель, індивідуальні ознаки, експлуатаційні характеристики якого визначені та погоджені сторонами і наведені в Додатку № 1, який є невід'ємною частиною даного Договору.

Вартість об'єкта лізингу становить 237 650, 00 грн., що складається з вартості без ПДВ –198041, 67 грн. та ПДВ –39608, 33 грн.

Згідно п. 2.1 Договору, сторонами погоджено, що строк лізингу становить 60 календарних місяців та починається з дня підписання сторонами акту прийому-передачі об'єкта лізингу.

Пунктом 5.4 Договору передбачено, що передача об’єкта лізингу оформляється актом прийому-передачі, що підтверджує комплектність об’єкта лізингу і його відповідність техніко-економічним показникам.

З матеріалів справи вбачається, що 11.08.08. між сторонами було підписано акт прийому-передачі автомобіля в тимчасове користування, згідно якого позивач передав в користування відповідачу автомобіль марки Toyota FJ Cruiser, номер кузова JTEBU11F88K039775, рік випуску – 2008, колір –чорний, вартість з ПДВ –237650,00 грн.

У відповідності до п. 3.3 Договору передбачено, що загальна сума лізингових платежів за вирахуванням суми початкового платежу розбивається рівними частинами на 60 календарних місяців.

Відповідно до п. 3.4 Договору встановлено, що строки сплати Лізингоодержувачем лізингових платежів вказуються в Додатку № 2 до даного Договору.

Згідно п. 3.5 Договору передбачено, що сплата лізингових платежів здійснюється Лізингоодержувачем шляхом перерахування належної суми на поточний рахунок Лізингодавця.

Відповідно до п. 6.1.4 Договору, Лізингоодержувач зобов’язався компенсувати Лізингодавцю вартість виконаних робіт по технічному обслуговуванню та ремонту на підставі виставленого Лізингодавцем рахунку-фактури.

У відповідності до п. 16.2 Договору, сторонами погоджено, що даний договір діє до повного виконання сторонами усіх своїх зобов’язань за ним.

Позивач вказує на те, що відповідач користувався об’єктом лізингу в період з 11.08.08. по 10.12.10.

Обґрунтовуючи свої позовні вимоги, позивач вказує на те, що відповідач в порушення умов Договору належним чином не виконує свої зобов'язання, наслідок чого у останнього утворилась заборгованість у розмірі 153905,43 грн.

Позивач вказує на те, що відповідачем на виконання умов Договору було сплачено початковий лізинговий платіж в сумі 59412,50 грн., щомісячні лізингові платежі за період з 11.08.08. по 10.08.09., а також відповідачем було компенсовано витрати з технічного обслуговування, ремонту автомобіля, встановлення сигналізації на суму 42988,50 грн.

Позивач зазначає, що за фінансовий лізинг в період з 11.08.09. по 10.12.10., що оформлено актами здачі-приймання робіт (надання послуг) № НЛ 000659 від 10.09.09. № НЛ 000742 від 10.10.09. № НЛ 000824 від 10.11.09. № НЛ 000905 від 10.12.09. № НЛ 000023 від 10.01.10., № НЛ 000105 від 10.02.10., № НЛ 000184 від 10.03.10., № НЛ 000264 від 10.04.10. № НЛ 000351 від 10.05.10. № НЛ 000410 від 10.06.10. № НЛ 000490 від 10.07.10. № НЛ 000572 від 10.08.10., № НЛ 000641 від 10.09.10. № НЛ 000722 від 10.10.10. № НЛ 000797 від 10.11.10., № НЛ 000873 від 10.12.10., Лізингодавець щомісячні лізингові платежі не вносив, не оплатив технічне обслуговування автомобіля - 20 тис. км (акт № НЛ 000366 від 08.05.09.) в сумі 2 310, 00 грн., технічне обслуговування автомобіля - 40 тис. км (акт № НЛ 000800 від 02.10.09.) в сумі 8 001, 70 грн., технічне обслуговування автомобіля - 50 тис. км (акт № НЛ 000880 від 23.11.09.) в сумі 443, 00 грн., технічне обслуговування автомобіля - 60 тис. км (акт № НЛ 000075 від 26.01.10.) в сумі 3 824,21 грн., технічне обслуговування автомобіля - 70 тис. км (акт № НЛ 000315 від 17.04.10.) в сумі 3 234,82 грн., товарознавче дослідження (акт № НЛ 000715 від 20.09.10.) в сумі 600,00 грн.

Таким чином, позивач зазначає, що заборгованість Лізингодавця перед Лізингоодержувачем зі сплати лізингових платежів становить 133491, 00 грн., а з компенсації витрат з технічного обслуговування, ремонту автомобіля, несення інших витрат заборгованість відповідача перед позивачем становить 20414, 43 грн.

Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

Згідно ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ч. 1 ст. 806 Цивільного кодексу України, за договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов’язується передати другій стороні (лізингоодержувачу) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг) на певний строк і за встановлену плату ( лізингові платежі).

Згідно ч. 2 ст. 806 Цивільного кодексу України, до договору лізингу застосовуються загальні положення про найм (оренду) з урахуванням особливостей, встановлених цим параграфом та законом. До відносин, пов’язаних з лізингом, застосовуються загальні положення про купівлю-продаж та положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом.

Пунктом 3 ч. 2 ст. 11 Закону України «Про фінансовий лізинг», п.п. 4.1 Договору у новій редакції, 8.1.4 Загальних умов встановлено, що лізингоодержувач зобов'язаний своєчасно сплачувати лізингові платежі.

Частина 2 ст. 1 Закону України «Про фінансовий лізинг»передбачає, що за договором фінансового лізингу лізингодавець зобов'язується набути у власність річ у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов і передати її у користування лізингоодержувачу на визначений строк не менше одного року за встановлену плату (лізингові платежі).

Відповідно до ч. 1 ст. 16 Закону України «Про фінансовий лізинг», сплата лізингових платежів здійснюється в порядку, встановленому договором.

Пунктом 3 ч. 2 ст. 11 Закону України «Про фінансовий лізинг»передбачено, що лізингоодержувач зобов'язаний своєчасно сплачувати лізингові платежі.

У відповідності до матеріалів справи, 11.08.08. між сторонами було підписано акт прийому-передачі автомобіля в тимчасове користування, згідно якого позивач передав в користування відповідачу автомобіль марки Toyota FJ Cruiser, номер кузова JTEBU11F88K039775, рік випуску – 2008, колір –чорний, вартість з ПДВ –237650,00 грн.

10.12.10. відповідачем було повернуто позивачу об’єкт лізингу, що підтверджується актом прийому-передачі (повернення) автомобіля від 10.12.10.

Таким чином, судом встановлено, що відповідач користувався об’єктом лізингу в період з 11.08.08. по 10.12.10.

З матеріалів справи вбачається, що відповідачем на виконання умов Договору було сплачено початковий лізинговий платіж в сумі 59412,50 грн., щомісячні лізингові платежі за період з 11.08.08. по 10.08.09., а також відповідачем було компенсовано витрати з технічного обслуговування, ремонту автомобіля, встановлення сигналізації на суму 42988,50 грн.

За таких обставин, судом встановлено, що заборгованість Лізингодавця перед Лізингоодержувачем зі сплати лізингових платежів за Договором становить 133491, 00 грн., а з компенсації витрат з технічного обслуговування, ремонту автомобіля, несення інших витрат - 20414, 43 грн., а всього –153905, 43 грн.

Частиною 1 ст. 530 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем на адресу відповідача було надіслано лист-претензію № 11-11-10/1 від 11.11.10., відповідно до якого просив останнього погасити заборгованість, що виникла за невиконання відповідачем умов Договору.

Але матеріали справи не містять відповіді Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія АНБ" на зазначений вище лист позивача.

Як визначено абз. 1 ч. 1 ст.193 Господарського кодексу України, суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Як визначено ч. 2 ст. 193 Господарського кодексу України, кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов’язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов’язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим кодексом, іншими законами або договором.

Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов’язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

З матеріалів справи вбачається, що Лізингоодержувач у повному обсязі не виконав умов Договору та не сплатив на користь позивача лізингових платежів у сумі 133491, 00 грн., та платежів з компенсації витрат з технічного обслуговування, ремонту автомобіля, несення інших витрат в сумі 20414, 43 грн.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Таким чином, враховуючи вищевикладене, судом встановлено, що відповідач порушив свої зобов'язання за Договором.

Крім того, того слід зазначити, що у відповідності до матеріалів справи вбачається, що відповідач визнав свою заборгованість за Договором перед позивачем на суму 153905,43 грн., що підтверджується актом звірки взаємних розрахунків з 01.10.10. по 31.12.10., належним чином засвідчена копія якого міститься у матеріалах справи.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Доказів повної оплати заборгованості, про яку заявлено в позовній заяві, відповідачем до матеріалів справи не надано.

Таким чином, враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "НІКО ЛІЗИНГ" в частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія АНБ" 153905,43 грн. –суми основного боргу слід визнати обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

В зв’язку з тим, що відповідач припустився прострочення по платежах, позивач на підставі п. 12.2.2 Договору просить суд стягнути на свою користь з відповідача 9390,17 грн. - пені.

Відповідно до п. 12.2.2 Договору передбачено, що у випадку, визначеному у п. 10.1.1 Договору, Лізингоодержувач сплачує Лізингодавцю пеню в розмірі 0,05 % від суми заборгованості за кожен день прострочки виконання зобов’язання.

Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно ч. 2 ст. 551 Цивільного кодексу України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до п. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов’язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Пунктом 1 ст. 216 Господарського кодексу України встановлено що, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно п.1 ст. 218 Господарського кодексу України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Враховуючи вищевикладене, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню пеня в розмірі 9390,17 грн., що відповідає обґрунтованому розрахунку позивача.

Крім того, позивач на підставі ст. 625 Господарського процесуального кодексу України просить суд стягнути з відповідача на свою користь 8735,53 грн. –збитків від інфляції та 3290,26 грн. –3 % річних.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми.

За таких обставин, враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку про задоволення вимог позивача щодо стягнення з відповідача 8735,53 грн. –збитків від інфляції та 3290,26 грн. –3 % річних (за обґрунтованим розрахунком позивача).

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на відповідача.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 32, 33, 44, 49, 75, 82 –85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, –

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "НІКО ЛІЗИНГ" задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія АНБ" (02099, м. Київ, вул. Ялтинська, 5-Б, код ЄДРПОУ 34544076) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "НІКО ЛІЗИНГ" (04070, м. Київ, вул. Набережно-Хрещатицька, 4-А, код ЄДРПОУ 33638346) 153905 (сто п’ятдесят три тисячі дев’ятсот п’ять) грн. 43 коп. –основного боргу, 9390 (дев’ять тисяч триста дев’яносто) грн. 17 коп. –пені, 8735 (вісім тисяч сімсот тридцять п’ять) грн. 53 коп. –збитків від інфляції, 3290 (три тисячі двісті дев’яносто) грн. 26 коп. –3 % річних, 1 753 (одна тисяча сімсот п’ятдесят три) грн. 21 коп. –державного мита та 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп. –витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. Після вступу рішення в законну силу видати наказ.

4. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя                                                                                 Т.М. Ващенко

Повне рішення

складено 30.03.11.