Рішення № 14641762, 29.03.2011, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 40/8829.03.11 За позовом Приватного підприємства «Купава»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Рейнфорд»

про стягнення боргу 207 727,13 грн

Суддя Пукшин Л.Г.

Представники сторін:

від позивача: Жорова Н.В. представник за довіреністю б/н від 16.03.11.

від відповідача: не з’явився

У судовому засіданні 29.03.11 суд, керуючись ч.1 ст. 85 ГПК України, оголосив вступну та резолютивну частини рішення.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд Господарського суду м. Києва передані позовні вимоги Приватного підприємства «Купава»до Товариства з обмеженою відповідальністю «Рейнфорд»про стягнення боргу 207 727,13 грн.

В обґрунтування позовних вимог Позивач зазначає, що 27.09.10 р. між Сторонами було укладено договір поставки № 450299-КР, відповідно до якого Позивач зобов'язався поставляти та передавати у власність Відповідача товар, а Відповідач зобов'язався приймати та оплачувати товар. Позивач стверджує, що Відповідач не виконав взятих на себе обов'язків за договором і тим самим порушив норми чинного законодавства, а саме не сплатив суму основної заборгованості у розмірі 201555,34 грн. Внаслідок чого Позивач просить стягнути з Відповідача заборгованість у розмірі 207727,13 грн, з них заборгованість за отриманий товар в розмірі 201555,34 грн, пеня в розмірі 4067,44 грн, інфляційні витрати –1312,58 грн та 3 % річних –791,77 грн.

Ухвалою суду від 24.02.11. порушено провадження у справі №40/88 та призначено до розгляду на 29.03.11.

У судове засідання, призначене на 29.03.11, представник Позивача з'явився, подав заяву про зменшення позовних вимог, в якій просить стягнути з Відповідача лише основну суму заборгованості у розмірі 201555,34 грн.

Представник Позивача позовні вимоги підтримав та просив суд задовольнити їх у повному обсязі.

Відповідач у судове засіданні не забезпечив явку уповноваженого представника, про поважні причини неявки суд не повідомив, вимоги ухвали суду не виконав, обґрунтованих клопотань щодо своєї неявки не направляв, хоча про час і місце судових засідань був повідомлений належним чином, оскільки ухвала суду направлялась на адреси відповідача, що вказані в позовній заяві та в довідці з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві (роз’яснення Президії Вищого арбітражного суду України від 18.09.97 № 02-5/289 із змінами «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України»).

У пункті 11 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.07 № 01-8/123 «Про деякі питання практики застосування норма Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році»зазначено, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб –учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Водночас законодавство України, в тому числі Господарський процесуальний кодекс України, не зобов’язує й сторону у справі, зокрема позивача, з’ясовувати фактичне місцезнаходження іншої сторони у справі (якщо воно не співпадає з її місцезнаходженням, визначним згідно зі ст. 93 Цивільного кодексу України) та зазначати таке фактичне місцезнаходження в позовній заяві чи інших процесуальних документах.

У разі коли фактичне місцезнаходження юридичної особи –учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу.

Відповідно до вимог ст. 75 ГПК України, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами. Проаналізувавши зібрані по справі докази, суд дійшов висновку про достатність матеріалів справи для її розгляду по суті за відсутності представника відповідача та його відзиву на позовну заяву.

Судом заслухані пояснення представника позивача, досліджені надані суду докази та матеріали. В результаті дослідження наданих суду доказів та матеріалів, суд встановив.

За договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму (ст. 712 ЦКУ).

27.09.10 р. між Приватним підприємством «Купава»(Постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Рейнфорд»(Покупець) укладено договір поставки №450299-КР (Договір), відповідно до умов якого Постачальник зобов’язується поставляти Товар в строки, що обумовлені цим Договором, згідно з замовленням Покупця, що є невід’ємною частиною договору, а Покупець зобов’язується приймати та оплачувати Товар на умовах, визначених в додатку №4 до даного Договору.

Розділом 12 Договору, а саме п.12.1 встановлено, що цей Договір набуває чинності з 27.09.10 р. та діє до 31.12.10 р.

Асортимент та ціна Товару узгоджуються в специфікації, що додається до цього Договору. Специфікація затверджується сторонами у встановленій формі і являється невід’ємною частиною даного договору (п.2.1 Договору).

Пунктом 3.1 Договору встановлено, що Постачальник здійснює поставку Товару в пункт доставки згідно з Замовленням Покупця своїми транспортними засобами та за свій рахунок. Адреси пунктів доставки вказані в додатку №4 до даного договору.

На виконання умов договору позивач передав відповідачу товар на загальну суму 220534,53 грн, що підтверджується наступними видатковими накладними: №000038637 від 06.12.10 на суму 21128,16 грн, №000038639 від 06.12.10 на суму 2969,12 грн, №000038641 від 06.12.10 на суму 13064,70 грн, № 000038643 від 06.12.10 на суму 11788,72 грн, №000038644 від 06.12.10 на суму 21497,10 грн, №000038646 від 06.12.10 на суму 25103,10 грн, №000038647 від 06.12.10 на суму 2252,16 грн, №000040262 від 20.12.10 на суму 18729,56 грн, №000040263 від 20.12.10 на суму 13266,64 грн, №000040329 від 20.12.10 на суму 7542,16 грн, №000040365 від 20.12.10 на суму 12896,30 грн, №000000740 від 13.01.11 на суму 4956,04 грн, №000000741 від 13.01.11 на суму 15504,42 грн, №000000752 від 13.01.11 на суму 11052,19 грн, №000000753 від 13.01.11 на суму 1103,10 грн, №000000790 від 13.01.11 на суму 22481,80 грн, №000000742 від 13.01.11 на суму 11241,66 грн та №000000831 від 13.01.11 на суму 3957,60 грн, копії яких додані до матеріалів справи, а оригінали було досліджено судом у судовому засіданні.

Загальну суму Договору складає сума Товару, отриманого по всім накладним (п.7.1 Договору).

Відповідно до п. 7.2 Договору Покупець здійснює оплату за поставлений Товар шляхом банківського перерахунку грошових коштів на рахунок Постачальника в строк, встановлений сторонами в п.6 Додатку №4 до даного Договору.

Проте в порушення умов договору, відповідач за отриманий товар розрахувався частково у розмірі 18979,19 грн.

15.02.2011р. позивач направив на юридичну адресу відповідача вимогу № 028/02 про перерахування боргу за поставлений товар в сумі 201555,34 грн.

Проте на час звернення Позивача до суду з даним позовом, Відповідач так і не надав відповіді та не виконав вимоги, поставлені у вказаній вимозі.

Таким чином, станом на день подачі до суду позовної заяви у відповідача перед позивачем утворилась заборгованість за договором у розмірі 201555,34 грн.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги Позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно ст. 173 Господарського кодексу України один суб’єкт господарського зобов’язання повинен вчинити певну дію на користь іншого суб’єкта, а інший суб’єкт має право вимагати від зобов’язаної сторони виконання її обов’язку.

Згідно ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

За договором поставки одна сторона - постачальник зобов’язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов’язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму (ст. 265 Господарського кодексу України).

Згідно ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

У відповідності до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов’язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 Цивільного кодексу України).

Враховуючи наведене вище, та беручи до уваги те, що матеріалами справи підтверджено наявність заборгованості відповідача перед позивачем за отриманий товар на підставі перерахованих вище видаткових накладних, які підписані сторонами та скріплені печаткою, що не спростовано відповідачем, тому вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості у розмірі 201555,34 грн визнаються обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 526, 625 ЦК України, ст.ст. 33, 43, 44, 49, 75, 82-85 ГПК України, Господарський суд міста Києва,-

ВИРІШИВ:

1. Позов Приватного підприємства «Купава»задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Рейнфорд»(03056, м. Київ, Солом’янський район, вул. Борщагівська, буд. 154 А, ідентифікаційний код 35250305)з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем в процесі виконання рішення на користь Приватного підприємства «Купава»(04116, м. Київ, Шевченківський район, вул. Коперника, б.16-А, ідентифікаційний код 22925804) суму основної заборгованості в розмірі 201555 (двісті одна тисяча п’ятсот п’ятдесят п’ять гривень) грн 34 коп., витрати по сплаті державного мита у розмірі 2015 (дві тисячі п'ятнадцять гривень) грн 55 коп. та витрати за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у розмірі 236 (двісті тридцять шість гривень) 00 коп.

3. Наказ видати відповідно до ст.116 ГПК України.

Рішення вступає в законну силу після десятиденного терміну з дня його прийняття, оформленого у відповідності до ст. 84 ГПК України.

Суддя Пукшин Л.Г.

дата підписання рішення 31.03.2011 р.