Рішення № 14641504, 29.03.2011, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 23/2829.03.11 За позовомНаціонального комплексу “Експоцентр України»

доКорпорації «Українська універсальна агропромислова біржа»

простягнення 30 011 грн. 92 коп.

Суддя Кирилюк Т.Ю.

Представники сторін:

від позивача:представник Північук Л.І. (довіреність № 01-11/1239 від 07.10.2010 року)

від відповідача:представник Філатова А.М. (довіреність № б/н від 07.10.2010 року) ОБСТАВИНИ СПРАВИ

Національний комплекс “Експоцентр України» звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з Корпорації «Українська універсальна агропромислова біржа»30011 грн. 92 коп., із них: 27 732 грн. 52 коп. –пеня, 2279 грн. 40 коп. –3 % річних. Позов обґрунтований тим, що Відповідач неналежним чином виконав умови договору № 36-2 від 11.05.2010 року, в зв’язку з чим зобов’язаний сплатити пеню та 3 % річних.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.02.2011 року порушено провадження у справі №23/28 та призначено її розгляд на 01.03.2011 року.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 01.03.2011 року в зв’язку з неявкою відповідача, розгляд справи № 23/28 відкладено до 15.03.2011 року.

У судовому засіданні з 15.03.2011 року до 29.03.2011 року на підставі статті 77 Господарського процесуального кодексу України оголошувалась перерва.

У судовому засіданні 29.03.2011 року представник Позивача підтримав позовні вимоги в повному обсязі.

Відповідач проти позову заперечував з підстав, викладених в письмовому відзиві на позов, зазначаючи про те, що станом на момент закінчення виставки, яка проходила з 15.06.2010 року по 19.06.2010 року Відповідач повністю розрахувався з Позивачем за виконані роботи.

Судом у відповідності з вимогами статті 811 Господарського процесуального кодексу України складено протоколи судових засідань, які долучено до матеріалів справи.

У судовому засіданні 29.03.201 року оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Заслухавши пояснення представників Позивача та Відповідача, дослідивши наявні у матеріалах справи докази Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Між Позивачем та Відповідачем був укладений договір № 36-2 від 11.05.2010 року, предметом якого є виконання сторонами комплексу узгоджених заходів, послуг та робіт щодо проведення ХХII Міжнародної агропромислової виставки-ярмарку «АГРО-2010»на території Позивача.

Згідно пункту 3.3. договору № 36-2 від 11.05.2010 року вартість робіт та послуг, які підлягають оплаті Відповідачем становить 3048192 грн. 10 коп.

Пунктом 3.3. договору № 36-2 від 11.05.2010 року сторони погодили, що Відповідач сплачує зазначену вище суму договору за наступним графіком: 50 % вартості робіт та послуг - 1524096 грн. 05 коп. - впродовж трьох днів з дати підписання цього договору; 50 % вартості робіт та послуг - 1524096 грн. 05 коп. до 07 червня 2010 року.

З наданого Позивачем реєстру платіжних документів за період з 01.05.2010 року по 17.08.2010 року вбачається, що на виконання умов договору № 36-2 Відповідачем здійснювались проплати: 13.05.2010 року; 17.05.2010 року; 18.05.2010 року; 19.05.2010 року; 21.05.2010 року; 25.05.2010 року; 26.05.2010 року; 27.05.2010 року; 28.05.2010 року; 09.06.2010 року; 10.06.2010 року; 11.06.2010 року; 14.06.2010 року; 15.06.2010 року та 18.06.2010 року, тобто в порушення умов договору № 36-2 від 11.05.2010 року.

Оскільки Відповідач порушив умови договору № 36-2 від 11.05.2010 року щодо строку оплати за надані Позивачем послуги, Позивач просить суд стягнути з Відповідача 27 732 грн. 52 коп. –пені та 2279 грн. 40 коп. –3 % річних.

Відповідно до пункту 4.2 договору № 36-2 від 11.05.2010 року у випадку несвоєчасного здійснення Відповідачем платежів, згідно з пунктами 3.3, 3.4, 3.6 договору № 36-2, Відповідач сплачує пеню за кожний день прострочення платежу в розмірі 0, 1 % від суми, яку належить оплатити до повного погашення заборгованості.

Пунктом 1 статті 216 Господарського кодексу України встановлено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно пункту 1 статті 218 Господарського кодексу України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Відповідно до пункту 1 статті 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов’язання.

Відповідно до статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом зокрема сплата неустойки.

Частина друга статті 551 Цивільного кодексу України визначає, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Оскільки при укладанні договору № 36-2 від 11.05.2010 року сторони визначили відповідальність за порушення зобов’язання щодо несвоєчасного здійснення Відповідачем платежів, вимога Позивача про стягнення з Відповідача 27 732 грн. 52 коп. –пені визнається обґрунтованою, а отже такою, що підлягає задоволенню за період та в розмірі, заявленому Позивачаем.

Разом з тим, згідно статті 614 Цивільного кодексу особа, яка порушила зобов’язання несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлене договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов’язання.

Відповідно до частини другої статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідач заперечує проти вимог щодо стягнення пені та трьох процентів одночасно.

Суд не погоджується з таким твердженням, оскільки зазначені проценти не є неустойкою, (яка пов’язується з наявністю вини боржника), а є самостійним способом захисту цивільних прав і забезпечення виконання цивільних зобов’язань.

Перевіривши розрахунок 3 % річних, суд приходить до висновку про задоволення вимог в цій частині, а тому підлягає до стягнення з Відповідача 2 279 грн. 40 коп. –3 % річних.

Всебічно та об’єктивно дослідивши наявні у справі докази, заслухавши пояснення представників Позивача та Відповідача у судових засіданнях, суд дійшов висновку, що позов Національного комплексу “Експоцентр України»підлягає задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України з Відповідача на користь Позивача стягуються понесені ним витрати по сплаті державного мита та витрати по сплаті інформаційно-технічного забезпечення судового процесу.

На підставі викладеного, керуючись статтями 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України господарський суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Корпорації «Українська універсальна агропромислова біржа»(03680, м. Київ, проспект Академіка Глушкова, 1; ідентифікаційний код 16286412) на користь Національного комплексу “Експоцентр України»(03680, м. Київ, проспект Академіка Глушкова, 1; ідентифікаційний код 21710384) 27732 (двадцять сім тисяч сімсот тридцять дві) грн. 52 коп. –пені, 2279 (дві тисячі двісті сімдесят дев`ять) грн. 40 коп. –3 % річних, 300 (триста) грн. 12 коп. - державного мита та 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. Видати наказ.

Суддя Кирилюк Т.Ю.

Повне рішення складено 30.03.2011 року