Рішення № 14641460, 25.03.2011, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 46/25925.03.11

За позовомТовариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями “БНХ Україна”

До Товариства з обмеженою відповідальністю “Синтез Лубрикантс”

Простягнення 627091,05 грн.

Суддя Омельченко Л.В.

Представники:

Від позивачаЯцюта Т.П. –представник за довіреністю від 25.02.2011 р., Фодова І.К.- представник за довіреністю від 19.07.2010 р.

Від відповідача Гуцал О.В.- представник за довіреністю від 22.03.2011 р. 25.03.2011 р. у судовому засіданні судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями “БНХ Україна” звернулося до суду з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю “Синтез Лубрикантс” 572374,63 грн. заборгованості за договором купівлі-продажу від 12.01.2010 р. № 2/31/10, 37362,62 грн. пені, 5467,71 грн. 3 % річних та 11886,09 грн. інфляційної складової боргу.

Провадження у справі за вказаними вимогами порушено ухвалою Господарського суду міста Києва № 46/259 від 15.06.2010 р.

06.08.2010 р. від відповідача надійшло клопотання про зупинення розгляду справи до вирішення справи № 11/268.

Ухвалою від 06.08.2010 р. провадження у справі № 46/259 було зупинено відповідно до ч. 1 ст. 79 Господарського процесуального кодексу України до вирішення справи № 11/268 (позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю “Синтез Лубрикантс”, відповідач - Товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями “БНХ Україна”, предмет спору –дійсність договору купівлі-продажу № 2/31/10 від 12.01.2010 р.), що розглядається Господарським судом міста Києва, та набрання судовим рішення у цій справі законної сили.

У лютому 2011 року від позивача до суду надійшла заява про поновлення провадження у справі, до якої приєднано копії рішення Господарського суду міста Києва від 27.08.2010 р. у справі № 11/268 та постанови Київського апеляційного господарського суду від 14.12.2010 р.

Ухвалою від 10.02.2011 р. провадження у справі було поновлено та призначено справу до розгляду на 28.02.2011 р.

25.02.2011 р. через відділ діловодства суду від відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи у зв’язку з неможливістю присутності представника в засіданні за станом здоров’я.

У судове засідання, призначене на 28.02.2011 р., з’явилися представники позивача, які подали заяву про зміну підстав позову та зменшення розміру позовних вимог, відповідно до якої просять суд стягнути з відповідача 560000,00 грн. заборгованості, 18259,08 грн. 3 % річних та 35567,37 грн. інфляційної складової боргу. Розгляд справи відкладався.

У судовому засіданні 18.03.2011 р. відповідач надав відзив на позов, відповідно до якого просив суд відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог з підстав, зазначених у відзиві.

В судовому засіданні 18.03.2011 р. оголошувалась перерва.

У судове засідання, призначене на 25.03.2011 р., з’явилися представники позивача та відповідача. Представник позивача підтримав позовні вимоги відповідно до заяви про зміну підстав позову та зменшення розміру позовних вимог. Відповідач подав до суду письмові пояснення на заяву позивача про зміну підстав позову, відповідно до яких просив суд відмовити позивачу у задоволенні позову.

Дослідивши матеріали справи, оглянувши оригінали копій документів, що знаходяться у матеріалах справи, заслухавши пояснення представників, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

12.01.2010 між Товариством з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями “БНХ Україна” (продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю “Синтез Лубрикантс” (покупець) підписано та посвідчено печатками юридичних осіб сторін договір купівлі–продажу № 2/31/10, відповідно до якого продавець зобов’язався передати у власність покупця, а покупець - прийняти та оплатити олію виробництва ВАТ “Завод гірничого віску” та ВАТ “Нафтан” (товар). Найменування, ціна, умови оплати та строк відвантаження кожної партії товару визначаються сторонами у специфікаціях, які є невід’ємною частиною договору (п. 1.1). Загальна вартість договору складається з загальної вартості товару, зазначеного в специфікаціях, які складають невід’ємну частину договору (п. 1.2). Кількість кожної партії товару фіксується в специфікаціях, які є невід’ємною частиною договору (п. 2.1), ціна товару встановлюється у гривнях за одиницю товару та зазначається у специфікаціях, які є невід’ємною частиною договору (п. 3.1). Сторони підтверджують правомірність передання по факсу специфікацій з підтвердженням стороною отримання (п. 11.4).

Рішенням господарського суду міста Києва від 27.08.2010 р. № 11/268, залишеним в силі постановою Київського апеляційного господарського суду від 14.12.2010 р., договір купівлі-продажу від 12.01.2010 р. № 2/31/10 було визнано неукладеним та встановлено, що між позивачем та відповідачем виникли правовідносини поставки товару у спрощений спосіб згідно ст.181 Господарського кодексу України - шляхом фактичної поставки товару позивачем та його часткової оплати відповідачем згідно наявних у справі видаткової накладної № РН-00002-7 від 03.02.2010 на суму 981 832, 84 грн., рахунку-фактури № СФ-0000124 від 22.01.2010 на суму 981 814, 08 грн. та виписок банку про рух коштів на загальну суму 421 832, 84 грн., а не на підставі договору купівлі-продажу від 12.01.2010 №2/31/10.

Відповідно до ч. 2 ст. 35 Господарського процесуального кодексу України факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач поставив відповідачу товар на суму 981 832,84 грн., що підтверджується видатковою накладною № РН-00002-7 від 03.02.2010 р., рахунком-фактурою № СФ-0000124 від 22.01.2010 р.

Відповідач поставлений товар оплатив частково, що підтверджується банківськими виписками (в матеріалах справи) і його заборгованість перед позивачем відповідно до зменшених позовних вимог становить 560000,00 грн.

Частиною 1 ст. 175 Господарського кодексу України встановлено, що майнові зобов’язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України, суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору.

Статтею 11 Цивільного кодексу України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов’язків, зокрема є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Вимогами ст. 655 Цивільного кодексу України визначено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Як зазначалося вище, рішенням господарського суду міста Києва від 27.08.2010 р. № 11/268 встановлено, що між позивачем та відповідачем виникли правовідносини поставки товару у спрощений спосіб на підставі видаткової накладної № РН-00002-7 від 03.02.2010 на суму 981 832, 84 грн., рахунку-фактури № СФ-0000124 від 22.01.2010 на суму 981 814,08 грн.

Таким чином, між сторонами виникли правовідносини купівлі-продажу, оскільки у позивача виникли зобов’язання передати відповідачу визначений товар на суму 981 832, 84 грн., а у відповідача —прийняти та сплатити грошові кошти (оплатити його).

За твердженнями позивача, заборгованість відповідача перед позивачем, відповідно до зменшених позовних вимог становить 560000,00 грн.

Частиною 3 ст. 530 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо строк (термін) виконання боржником обов’язку не встановлений або визначений моментом пред’явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що позивач свої зобов’язання щодо оплати поставки товару за виставленим рахунком-фактурою виконав належним чином.

Відповідно до рахунку-фактури № СФ-0000124 від 22.01.2010 р. умова оплати передбачена: 25 % передоплата, 75 % відстрочка 10 банківських днів від отримання товару.

Таким чином, оскільки відповідно до накладної № РН-00002-7 товар був поставлений позивачем 03.02.2010 р., відповідач зобов’язаний був оплатити повну вартість товару до 14.02.2010 р.

Разом з тим, всупереч прийнятому зобов’язанню з оплати товару відповідач повну вартість товару в строк, передбачений рахунком-фактурою № СФ-0000124 від 22.01.2010 р. не оплатив.

16.04.2010 р. позивач звертався до відповідача з претензією № 1019, відповідно до якої просив погасити заборгованість за поставлений товар в строк до 23.04.2010 р.

Відповідно до ч. 1 ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Нормами ст. 525 Цивільного кодексу України встановлено заборону односторонньої відмови від зобов’язання або односторонньої зміни його умов.

Враховуючи викладене, суд вважає позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача 560000,00 грн. заборгованості за поставлений товар доведеними належними доказами і такими, що підлягають задоволенню.

Крім суми основного боргу, позивач також просить стягнути з відповідача 18259,08 грн. 3 % річних та 35567,37 грн. інфляційної складової боргу.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши розрахунок позивача, який суд визнає як належний, суд дійшов висновку що стягненню підлягають 18259,08 грн. 3 % річних та 35567,37 грн. інфляційної складової боргу.

Виходячи з приписів ст. 49 Господарського процесуального кодексу України понесені позивачем судові витрати по справі покладаються на відповідача.

На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 33, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1.          Позов задовольнити повністю.

2.          Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Синтез Лубрикантс” (01135, м. Київ, вул. Золотоустівська, 1, кв. 16, ідентифікаційний код 36592032) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями “БНХ Україна” (01034, м. Київ, вул. О. Гончара, 35, ідентифікаційний код 32305906) 560000 (п’ятсот шістдесят тисяч) грн. боргу, 18259 (вісімнадцять тисяч двісті п’ятдесят дев’ять) грн. 08 коп. 3 % річних, 35567 (тридцять п’ять тисяч п’ятсот шістдесят сім) грн. 37 коп. інфляційної складової боргу, 6138 (шість тисяч сто тридцять вісім) грн. 26 коп. державного мита та 236 (двісті тридцять шість) грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя                                                             Л.В. Омельченко

Повне рішення складено: 30.03.11