Рішення № 14639251, 09.02.2011, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 12/809.02.11 За позовом                    Товариства з обмеженою відповідальністю "Фрейя Агро"

До                              Товариства з обмеженою відповідальністю "Хортиця-2000"

Про                              стягнення 19 905,78 грн.

Суддя Прокопенко Л.В.

Представники:

Від позивача                    Крикунов Д. О. –предст. (дов. б/н від 03.12.2010 р.)

Від відповідача          не з’явився

Суть спору:

Товариства з обмеженою відповідальністю "Фрейя Агро" (далі –позивач) звернулось до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Хортиця-2000" (далі –відповідач) про стягнення грошових коштів у розмірі 19 905,78 грн. (18 956, 72 грн. –основний борг, 587, 59 грн. –збитки від інфляції, 361, 47 грн. –3% річних) внаслідок неналежного виконання відповідачем умов договору № 79/96 від 01.10.2007 р.

Ухвалою суду від 10.12.10 р. за зазначеною вище позовною заявою порушено провадження у справі № 12/8 та призначено розгляд справи на 11.01.2011 р.

Відповідач відзив на позовну заяву не надав, представника в судове засідання 11.01.2011 р. не направив.

Ухвалою суду від 11.01.2011 р. відкладено розгляд справи на 09.02.2011 р., зобов’язано сторін виконати вимоги ухвали Господарського суду міста Києва від 10.12.2010 р. про порушення провадження у справі № 12/8.

Представник відповідача в судове засідання 09.02.2011 р. не з'явився, про поважні причини неявки в судове засідання повноважного представника відповідача суд не повідомлений. Клопотань про відкладення розгляду справи від відповідача не надходило.

Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

В судовому засіданні 09.02.2011 р. оголошено повний текст рішення.

Ознайомившись з матеріалами справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд, -

ВСТАНОВИВ:

01.10.2007 р. між позивачем та відповідачем було укладено договір № 79/06.

Відповідно до п. 1.1., предметом договору є те, що позивач зобов’язується поставити товар, а відповідач прийняти його та оплатити вартість товару протягом 21 дня з дати отримання товару. Право власності на товар переходить від позивача до відповідача з моменту підписання уповноваженими представниками сторін накладних, що свідчить момент передачі товару.

На виконання умов договору позивач здійснював поставку товарів, що підтверджуються накладними, підписаними в двосторонньому порядку (наявні в матеріалах справи).

Загальна вартість товару, отриманого відповідачем, становить 39456,72 грн.

Відповідач виконав зобов’язання частково, а саме: оплатив 20500,00 грн.

Станом на день подачі позову заборгованість відповідача перед позивачем становить 18956,72 грн.

Крім суми основного боргу позивач ставить вимоги про стягнення з відповідача збитків від інфляції в розмірі 587,59 грн. та 3% річних у розмірі 361,47 грн.

Проаналізувавши матеріали справи та пояснення представника позивача, суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги підлягають задоволенню з огляду на наступне.

Внаслідок укладення договору між сторонами згідно ст. 11 Цивільного кодексу України, виникли цивільні права та обов’язки.

Оскільки між сторонами по справі склалися господарські правовідносини, то до них слід застосовувати положення Господарського кодексу України як спеціального акту законодавства, що регулює правовідносини у господарській сфері.

Відповідно до абз. 2 п. 1 ст. 193 ГК України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Згідно ст. 173 ГК України один суб’єкт господарського зобов’язання повинен вчинити певну дію на користь іншого суб’єкта, а інший суб’єкт має право вимагати від зобов’язаної сторони виконання її обов’язку.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною 1 ст. 193 ГК України встановлено, що суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Відповідно до частини сьомої зазначеної статті не допускаються одностороння відмова від виконання зобов’язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов’язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Згідно ст. 527 ЦК України боржник зобов’язаний виконати всій обов’язок, а кредитор – прийняти виконання особисто, якщо інше встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов’язання чи звичаїв ділового обороту.

У відповідності ст. 610 ЦК України порушенням зобов’язанням є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов’язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 ЦК України).

Отже, факт порушення відповідачем договірних зобов’язань судом встановлено.

Згідно зі ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідач доказів на спростування обставин, повідомлених позивачем, не надав.

Таким чином, вимоги позивача в частині стягнення з відповідача суми боргу в розмірі 18956,72 грн. обґрунтовані та підлягають задоволенню в повному обсязі.

У відповідності до вимог ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно розрахунку позивача сума 3% річних складає 361,47 грн., збитків від інфляції –587,59 грн. (розрахунок в матеріалах справи). Контррозрахунку суми 3% річних та збитків від інфляції відповідачем суду не надано. Розрахунки 3% річних та збитків від інфляції відповідають матеріалам справи та чинному законодавству.

Таким чином, позовні вимоги в частині стягнення 3% річних у розмірі 361,47 грн. та збитків від інфляції у розмірі 587,59 грн. підлягають задоволенню.

Оскільки спір виник внаслідок неправомірних дій відповідача, то судові витрати: державне мито і витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, відповідно до приписів ст. 49 ГПК України, покладаються на відповідача.

За таких обставин та керуючись ст. ст. 33, 49, 82-85 ГПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

1.          Позовні вимоги задовольнити повністю.

2.          Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Хортиця-2000" (02160, м. Київ, пр. Воз’єднання, 1, ЄДРПОУ 31168778) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фрейя Агро" (02093, м. Київ, вул. Бориспільська, 15, к. 502, код ЄДРПОУ 35199071) 18956 (вісімнадцять тисяч дев’ятсот п’ятдесят шість) грн. 72 коп. основного боргу, 361 (триста шістдесят одна) грн. 47 коп. 3% річних, 587 (п’ятсот вісімдесят сім) грн. 59 коп. збитків від інфляції, 199 (сто дев’яносто дев’ять) 06 грн. державного мита та 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.          Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

4.          Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку протягом 10 днів з дня прийняття.

Суддя                                                                                                    Л.В.Прокопенко