Рішення № 14639247, 15.02.2011, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 12/1215.02.11 За позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Ділпек"

ДоТовариства з обмеженою відповідальністю "Томбо-ЛТД"

Простягнення 1 469,53 грн.

Суддя Прокопенко Л.В.

Представники:

Від позивачаСадовнікова О.Л. предст. (дов. № б/н від 23.12.2010 р.)

Від відповідачане зявився

Суть спору:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Ділпек" (далі позивач) звернулось до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Томбо-ЛТД" (далі відповідач) про стягнення грошових коштів у розмірі 1 469,53 грн. (1 000 грн. основний борг, 101,10 грн. пеня, 89 грн. сума втрат від інфляції, 29,43 грн. 3% річних, 250 грн. оплат послуг адвоката) внаслідок неналежного виконання відповідачем умов договору № 044-19/10 про надання рекламних послуг від 23.11.2009 р.

Ухвалою суду від 10.12.2010 р. за зазначеною вище позовною заявою порушено провадження у справі № 12/12 та призначено розгляд справи на 12.01.2011 р.

Відповідач відзив на позовну заяву не надав, представника в судове засідання 12.01.2011 р. не направив.

Ухвалою суду від 12.01.2011 р. відкладено розгляд справи на 15.02.2011 р., зобовязано сторін виконати вимоги ухвали Господарського суду міста Києва від 10.12.2010 р. про порушення провадження у справі № 12/12.

Представник відповідача в судове засідання 15.02.2011 р. не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, клопотань про відкладення розгляду справи від відповідача не надходило.

Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

В судовому засіданні 15.02.2011 р. оголошено повний текст рішення.

Ознайомившись з матеріалами справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд, -

ВСТАНОВИВ:

10.11.2009 р. між позивачем та відповідачем було укладено договір №044-19/10 про надання рекламних послуг.

Відповідно до п. 1.1. договору, позивач зобовязується виконати роботи по розробці, підготовці та розсилці реклами у фірмових конвертах, в обємі, в строки та ціні, обумовлених в доповненні № 1, а відповідач зобовязується прийняти та оплатити роботи у відповідності до умов договору.

Позивач виконав свої зобовязання відповідно до договору належним чином, що підтверджується актом виконаних робіт від 26.11.2009 р., засвідченим у двосторонньому порядку.

Станом на день подачі позову заборгованість відповідача перед позивачем становить 1000,00 грн.

Крім суми основного боргу позивач ставить вимоги про стягнення з відповідача збитків від інфляції в розмірі 89 грн., 3% річних у розмірі 29,43 грн., 101,10 грн. пені та 250,00 грн. витрати на послуги адвоката.

Проаналізувавши матеріали справи та пояснення представника позивача, суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги підлягають задоволенню з огляду на наступне.

Внаслідок укладення договору між сторонами згідно ст. 11 Цивільного кодексу України, виникли цивільні права та обовязки.

Оскільки між сторонами по справі склалися господарські правовідносини, то до них слід застосовувати положення Господарського кодексу України як спеціального акту законодавства, що регулює правовідносини у господарській сфері.

Відповідно до абз. 2 п. 1 ст. 193 ГК України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Згідно ст. 173 ГК України один субєкт господарського зобовязання повинен вчинити певну дію на користь іншого субєкта, а інший субєкт має право вимагати від зобовязаної сторони виконання її обовязку.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною 1 ст. 193 ГК України встановлено, що субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Відповідно до частини сьомої зазначеної статті не допускаються одностороння відмова від виконання зобовязань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобовязання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Згідно ст. 527 ЦК України боржник зобовязаний виконати всій обовязок, а кредитор прийняти виконання особисто, якщо інше встановлено договором або законом, не випливає із суті зобовязання чи звичаїв ділового обороту.

У відповідності ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобовязанням є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобовязання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст.612 Цивільного кодексу України).

Отже, факт порушення відповідачем договірних зобовязань судом встановлено.

Згідно зі ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідач доказів на спростування обставин, повідомлених позивачем, не надав.

Таким чином, вимоги позивача в частині стягнення з відповідача суми боргу в розмірі 1000,00 грн. обґрунтовані та підлягають задоволенню в повному обсязі.

У відповідності до вимог ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно розрахунку позивача сума 3% річних складає 29,43 грн., збитків від інфляції 89,00 грн. (розрахунок в матеріалах справи). Контррозрахунку суми 3% річних та збитків від інфляції відповідачем суду не надано. Розрахунки 3% річних та збитків від інфляції відповідають матеріалам справи та чинному законодавству.

Таким чином, позовні вимоги в частині стягнення 3% річних у розмірі 29,43 грн. та збитків від інфляції у розмірі 89,00 грн. підлягають задоволенню.

Стосовно вимоги позивача про стягнення з відповідача пені у розмірі 101,10 грн., то суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Статтею 546 ЦК України встановлено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Відповідно до ч. 1 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобовязання.

В той же час ст. 547 ЦК України визначає, що правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі; правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Стаття 231 ГК України також встановлює, що у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Враховуючи вищенаведені норми, суд відмовляє в задоволенні вимог про стягнення пені, оскільки сторонами у справі не було досягнуто письмової згоди про стягнення неустойки за несвоєчасне виконання відповідачем грошових зобовязань.

З метою стягнути заборгованість з відповідача, у встановленому законом порядку, позивач звернувся за допомогою адвоката. Між позивачем та адвокатом ОСОБА_1 був укладений договір б/н від 08.11.2010 р., винагорода за надання правової допомоги позивачу становить 250,00 грн., копію договору та акт виконаних робіт (складання та подання позовної заяви до Господарського суду міста Києва) додано до матеріалів справи, оригінали було надано у судове засідання. За ст. 44 ГПК України оплата адвокатських послуг входить до складу судових витрат.

Оскільки спір виник внаслідок неправомірних дій відповідача, то судові витрати: державне мито і витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, відповідно до приписів ст. 49 ГПК України, покладаються на відповідача.

За таких обставин та керуючись ст. ст. 33, 49, 82-85 ГПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

1.Позовні вимоги задовольнити частково.

2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Томбо-ЛТД" (03151, м. Київ, вул. Смелянська, 7, код 21506956) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Ділпек" (98612, АРК, м. Ялта, вул. Ленінградська, б. 15, код 36331149) 1 000 (одна тисяча) грн. 00 коп. основного боргу, 29 (двадцять девять) грн. 43 коп. 3% річних, 89 (вісімдесят девять) грн. 00 коп. збитків від інфляції, 102 (сто дві) грн. 00 коп. державного мита та 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, 250 (двісті пятдесят) грн. 00 коп. послуги адвоката.

3.В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

4.Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

5.Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку протягом 10 днів з дня прийняття.

СуддяЛ.В.Прокопенко