Рішення № 14638852, 23.03.2011, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 34/6723.03.11 За позовомПриватного підприємства «РОСА»

доТовариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна цегла»

простягнення 52835,19 грн.

СуддяСташків Р.Б.

Представники: від позивача –Могуренко С.Є. (довіреність № 218 від 28.12.2010); від відповідача –не з’явився. СУТЬ СПОРУ:

У лютому 2011 Приватне підприємство «Роса» (далі –позивач або Підприємство) звернулась до господарського суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна цегла»(далі –відповідач або Товариство) про стягнення 49 400 грн. попередньої оплати, 980,29 грн. 3% річних, 2454,90 грн. інфляційних втрат, всього 52835,19 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що Підприємство відповідно до умов договору постачання № 23-03/2010 від 23.03.2010 (далі –Договір), укладеного між Підприємством та Товариством, здійснило попередню оплату за товар, а саме сплатило аванс у сумі 65 000 грн., а Товариство порушило умови Договору та не передало Підприємству оплачений ним товар на суму 49 400 грн.

При цьому, Підприємство зазначає, що Товариство допустило прострочення з повернення попередньої оплати на суму 49400 грн. У зв’язку із зазначеним простроченням Підприємством на підставі статей 536 та 625 Цивільного кодексу України (далі –ЦК України) були нараховані Товариству за період з 27.04.2010 до 24.12.2010 три відсотки річних на загальну сумі 980,29 грн. та інфляційні втрати за період з травня 2010 року до листопада 2010 року на загальну суму 2454,90 грн.

Відповідач в усних поясненнях на позовну заяву зазначив, що визнає факт наявності заборгованості за Договором у сумі 49400 грн., проте пропонував позивачу забрати товар на вказану суму у відповідача згідно з умовами Договору.

У судовому засіданні 09.03.2011 оголошувалась перерва до 23.03.2011.

Про поважні причини неявки в судове засідання представника Товариства суд не повідомлений. Клопотань про відкладення розгляду справи від Товариства не надходило.

За таких обставин, суд не вбачає за необхідне відкладати розгляд справи та відповідно до статті 75 Господарсько процесуального кодексу України (далі –ГПК України) здійснює її розгляд за наявними в ній матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника Підприємства, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

23.03.2010 між Підприємством (Покупець) та Товариством (Постачальник) був укладений Договір, відповідно до пункту 1.1 якого Постачальник зобов’язується передати у власність Покупця цеглу червону рядову повнотілу М 100 (далі –товар), а Покупець –прийняти і оплатити його в строк зазначений в Договорі.

Відповідно до пункту 1.2 Договору поставка товару здійснюється партіями. Партією вважається кількість товару, що поставляється за однією товарно-транспортною накладною, видатковою накладною виписаною на підставі доручення, за підписом уповноваженої на те особи з печаткою Постачальника.

Пунктом 5.3 Договору передбачено, що доставка товару за цим Договором здійснюється шляхом самовивозу товару Покупцем за адресою: Черкаська область, Грабовський район, селище Шрамковка, вул. Пролетарська, 1. Завантаження товару здійснюється силами постачальника.

Згідно з пунктом 6.1 Договору Покупець проводить оплату партії товару не пізніше ніж за 3 (три) робочі дні до поставки такої партії товару Постачальником, згідно виставленого рахунку-фактури. З моменту надходження грошових коштів на розрахунковий рахунок Постачальника може здійснюватись відпуск товару Покупцю.

Оплата здійснюється шляхом безготівкового перерахування на поточний рахунок Постачальника належних до сплати сум згідно з виставленим рахунком-фактурою (пункт 6.2 Договору).

Пунктом 6.3 Договору визначено, що датою оплати покупцем отриманого товару вважається дата надходження коштів на поточний рахунок Постачальника.

Відповідно до пункту 10.1 Договору термін дії Договору встановлюється з моменту підписання Договору Сторонами до 31.12.2010.

23.03.2010 Товариство виставило Підприємству рахунок-фактуру № СФ-20 на суму 65000 грн.

24.03.2010 на виконання умов Договору Підприємство сплатило Товариству 65000 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 259, копія якого міститься в матеріалах справи.

На виконання умов Договору Товариство частково поставило Підприємству товар на суму 15600 грн. відповідно до видаткових накладних: № РН-0000112 від 25.03.2010 на суму 3900 грн., № РН-0000113 від 31.03.2010 на суму 7 800 грн., № РН-0000173 від 26.04.2010 на суму 3900 грн., копії яких містяться в матеріалах справи.

Поставлений товар прийнятий Підприємством у повному обсязі, що підтверджується підписами уповноважених представників та відбитками круглих печаток Підприємства та Товариства на вказаних видаткових накладних.

16.08.2010 Підприємство листом № 119 направило Товариству вимогу щодо повернення попередньої оплати в сумі 49400 грн.

25.08.2010 Товариство листом № 5 повідомило Підприємство про те, що погоджується із сумою боргу в розмірі 49400 грн., але на даний момент не має можливості повернути вказану суму. Крім того, Товариство зазначило, що в змозі поставляти Підприємству товар на суму заявленого боргу у кількості 7000 штук на тиждень.

01.09.2010 Підприємство направило Товариству лист № 126, як відповідь на лист відповідача № 5 від 25.08.2010, у якому зазначило, що позивач не заперечує проти того, щоб Товариство погасило існуючу заборгованість шляхом постачання на користь Підприємства цегли на суму боргу у кількості 7 тис. шт. на тиждень, але наполягало, щоб постачання товару здійснювалось Товариством виключно шляхом доставки товару на об’єкт, де Підприємство веде будівництво, а саме за адресою: м. Київ, вул. Лейпцігська, будинок 16 в Печерському районі м. Києва.

07.09.2010 Товариство листом № 8 повідомило Підприємство по те, що Товариство не може поставити товар, у зв’язку з неможливістю під’їзду до об’єкта Підприємства.

У відповідь на вищевказаний лист, Підприємство 10.11.2010 направило Товариству лист № 177, у якому наполягало, щоб постачання товару здійснювалось Товариством виключно шляхом доставки товару на адресу фактичного місцезнаходження Підприємства, а саме: м. Київ, проспект Науки, будинок 119-Б. При цьому, позивач зазначив, що в разі відмови від постачання цегли червоної рядової повнотілої М 100 на загальну суму заборгованості (у сумі 49400 грн.) у строки, які листом № 5 від 25.08.2010 гарантував відповідач (а саме: постачання на користь Підприємства цегли на суму боргу в кількості 7000 шт. на тиждень), позивач припинить листування з цього питання, та буде змушене звернутися до господарського суду.

Станом на дату судового засідання відповідач товар на суму 49400 грн. позивачу не поставив, та вказану суму коштів позивачу не повернув.

За таких обставин справи позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до статті 1 Господарського кодексу України (далі –ГК України) цей Кодекс визначає основні засади господарювання в Україні і регулює господарські відносини, що виникають у процесі організації та здійснення господарської діяльності між суб'єктами господарювання, а також між цими суб'єктами та іншими учасниками відносин у сфері господарювання.

Статтею 4 ГК України передбачено, що не є предметом регулювання цього Кодексу, зокрема, майнові та особисті немайнові відносини, що регулюються ЦК України (частина 1). Проте, частиною 2 цієї статті передбачено, що особливості регулювання майнових відносин суб'єктів господарювання визначаються цим Кодексом.

Вказані положення кореспондуються з частиною 1 статті 175 ГК України, згідно з якою майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно з частинами 1 та 2 статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Пунктом 1 частини 2 статті 11 ЦК України передбачено, що однією із підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.

Договір є обов'язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

Частинами 1, 6 статті 265 ГК України передбачено, що за договором поставки одна сторона –постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні –покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. Реалізація суб'єктами господарювання товарів негосподарюючим суб'єктам здійснюється за правилами про договори купівлі-продажу. До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення ЦК України про договір купівлі-продажу.

Аналогічні положення містяться і у статті 712 ЦК України, згідно з якою за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до статті 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться (частина 1). Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу (частина 2). Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань (частина 7).

Аналогічні положення містяться і у статтях 525, 526 ЦК України.

Частиною 1 статті 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

З умов Договору вбачається, що Сторони не визначили конкретні строки здійснення поставки товару.

Частиною 2 статті 530 ЦК України передбачено, що якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Враховуючи зазначені норми, відповідач зобов’язаний був поставити товар у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги позивачем про здійснення поставки.

Як убачається зі змісту листів позивача № 126 від 01.09.2010 та № 177 від 10.11.2010 у них ставилася вимога про здійснення постачання товару. Проте, у них вказувалось, що таке постачання товару повинно здійснюватись Товариством виключно шляхом доставки товару на адресу фактичного місцезнаходження Підприємства, а саме: м. Київ, проспект Науки, будинок 119-Б.

Дана вимога про місце поставки товару суперечить умовам закріпленим у пункті 5.3 Договору, в якому зазначено, що доставка товару за цим Договором здійснюється шляхом самовивозу товару Покупцем за адресою: Черкаська область, Грабовський район, селище Шрамковка, вул. Пролетарська, 1.

З матеріалів справи не вбачається, що позивач на виконання пункту 5.3 Договору звертався до відповідача з вимогою надати йому товар за адресою: Черкаська область, Грабовський район, селище Шрамковка, вул. Пролетарська, 1, і те, що за вказаною адресою йому було відмовлено надати вказаний товар.

Суд зазначає, що відповідно до частини 7 статті 193 ГК України, статті 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Матеріали справи не містять доказів того, що сторонами було змінено місце поставки товару, а отже позивач зобов’язаний був забрати товар самовивозом за адресою: Черкаська область, Грабовський район, селище Шрамковка, вул. Пролетарська, 1.

Відповідно до статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (частина 1).

Боржник, який прострочив виконання зобов'язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення (частина 2).

Якщо внаслідок прострочення боржника виконання зобов'язання втратило інтерес для кредитора, він може відмовитися від прийняття виконання і вимагати відшкодування збитків (частина 3).

Прострочення боржника не настає, якщо зобов'язання не може бути виконане внаслідок прострочення кредитора (частина 4).

Частинами 1, 2, 4 статті 613 ЦК України передбачено, що кредитор вважається таким, що прострочив, якщо він відмовився прийняти належне виконання, запропоноване боржником, або не вчинив дій, що встановлені договором, актами цивільного законодавства чи випливають із суті зобов'язання або звичаїв ділового обороту, до вчинення яких боржник не міг виконати свого обов'язку. Якщо кредитор не вчинив дії, до вчинення яких боржник не міг виконати свій обов'язок, виконання зобов'язання може бути відстрочене на час прострочення кредитора. Боржник за грошовим зобов'язанням не сплачує проценти за час прострочення кредитора.

Отже, враховуючи положення частини 4 статті 612 ЦК України, статті 613 ЦК України, зобов’язання відповідача щодо поставки товару за Договором було відстрочене на час прострочення позивача, тобто до моменту коли б позивач забрав би товар самовивозом за адресою: Черкаська область, Грабовський район, селище Шрамковка, вул. Пролетарська, 1.

Суд зазначає також наступне.

Частинами 1, 2 статті 692 ЦК України передбачено, що покупець зобов’язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу.

Таким чином, за загальним правилом, виходячи зі змісту вказаних положень ЦК України покупець повинен виконати свій обов’язок щодо оплати товару одразу після його прийняття, тобто сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Сторони можуть відійти від цього правила лише у разі здійснення попередньої оплати (стаття 693 ЦК України), або застосувавши розстрочення платежу (стаття 695 ЦК України).

Умовами договору була передбачена попередня оплата товару в строк не пізніше ніж за 3 (три) робочі дні до поставки партії товару.

Відповідно до статті 693 ЦК України якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу (частина 1).

Якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати (частина 2).

Як було встановлено судом, зобов’язання відповідача щодо поставки товару за Договором було відстрочене на час прострочення позивача.

Водночас, відповідно до положень пункту 10.1 Договору строк його дії був припинений 31.12.2010. Пролонгації договору не відбулося. Доказів зворотного матеріали справи не містять.

Таким чином, підстави на яких була отримана передоплата відпали з припиненням дії Договору, оскільки під час дії Договору позивач товар на суму 49400 грн. за місцем поставки не забрав, а відповідач на прохання позивача не доставив його за місцем, яке вказував позивач (не погодився на зміну умов місця поставки).

Згідно з статтею 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала (частина 1). Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події (частина 2). Положення цієї глави застосовуються також до вимог про повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні (пункт 3 частини 3)

Враховуючи зазначене, а також те, що на момент розгляду справи відповідачем не було повернуто передоплату в сумі 49400 грн. та не було поставлено товар позивачу на вказану суму, суд вважає вимогу про стягнення з відповідача 49400 грн. передоплати за законну та обґрунтовану, і таку що підлягає задоволенню.

У решті позову суд відмовляє з тієї підстави, що станом на 31.12.2010, враховуючи положення частини 4 статті 612, статті 613 ЦК України, було відсутнє прострочення відповідача щодо поставки товару, а положення частини 2 статті 693 ЦК України щодо повернення попередньої оплати позивач мав право застосувати лише в разі не поставки товару в строк. Відповідальність за статтею 625 ЦК України настає виключно за прострочення виконання грошового зобов’язання. Такого прострочення станом до 31.12.2010 судом встановлено не було.

Суми, які підлягають сплаті за витрати, пов’язані з розглядом справи, при частковому задоволенні позову покладаються на сторони пропорційно розміру задоволення позовних вимог (частина 5 статті 49 ГПК України).

Виходячи з викладеного та керуючись статтями 32-34, 43, 44, 49, 82-85 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна цегла»(02121, м. Київ, проспект Бажана, будинок 34, квартира 95, ідентифікаційний код 36159039) на користь Приватного підприємства «РОСА»(03028, м. Київ, проспект Науки, будинок 119, літера «Б», ідентифікаційний код 21521174) 49 400 (сорок дев’ять тисяч) грн. боргу, а також 494 (чотириста дев’яносто чотири) грн. витрат по сплаті державного мита та 220 (двісті двадцять) грн. 66 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ.

У решті позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення 10-денного строку з дня його підписання.

СуддяСташків Р.Б. Повний текст рішення підписано 28.03.2011