Рішення № 14638378, 15.03.2011, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 11/1715.03.11 За позовомАкціонерної енергопостачальної компанії «Київенерго»в особі Структурного відокремленого підрозділу «Енергозбут Київенерго»

доКомунального підприємства з експлуатації та ремонту житлового фонду «Житло-сервіс»

простягнення 561720,05 грн.

Суддя Смирнова Ю.М.

Представники:

від позивача: Іваненко І.П.- представник

від відповідача: Титаренко О.Є.- представник

          Рішення прийнято 15.03.2011, оскільки 01.02.2011, 22.02.2011 у судових засіданнях оголошувалася перерва відповідно до ст. 77 Господарського процесуального кодексу України.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд Господарського сулу міста Києва передані позовні вимоги Акціонерної енергопостачальної компанії «Київенерго»в особі Структурного відокремленого підрозділу «Енергозбут Київенерго» про стягнення з Комунального підприємства з експлуатації та ремонту житлового фонду «Житло-Сервіс»заборгованості за спожиту теплову енергію у розмірі 431172,86 грн., інфляційних втрат у розмірі 99500,38 грн., 3% річних у розмірі 23138,03 грн. та пені у розмірі 7908,78 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що в порушення умов укладеного сторонами Договору на постачання теплової енергії у гарячій воді № 811409 від 30.10.2000 відповідач не виконав зобов’язання щодо внесення оплати за поставлену теплову енергію за період з 01.01.2008 по 01.12.2010.

Відповідач позовні вимоги не визнає, посилаючись на неналежне виконання позивачем зобов’язань за Договором на постачання теплової енергії у гарячій воді № 811409 від 30.10.2000 щодо кількості та якості поставленої теплової енергії, а також вказує на застосування позивачем нечинних тарифів на теплову енергію (відзив та додаткові заперечення у справі).

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

30.10.2000 між Акціонерною енергопостачальною компанією «Київенерго», як енергопостачальною організацією, та КП «Житло-сервіс», як абонентом, укладено Договір № 811409 на постачання теплової енергії у гарячій воді (далі - Договір) предметом якого є постачання, користування та своєчасна сплата в повному обсязі спожитої теплової енергії у гарячій воді, на умовах, передбачених цим Договором (п. 1.1).

За своєю правовою природою договір є договором енергопостачання.

У відповідності до ч. 1 ст. 275 Господарського кодексу України, за договором енергопостачання підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі-енергію) споживачеві (абоненту), який зобов’язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

Аналогічна норма міститься і в ч. 1 ст. 714 Цивільного кодексу України, де передбачено, що за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.

Частинами 6, 7 ст. 276 Господарського кодексу України встановлено, що розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених відповідно до вимог закону. Оплата енергії, що відпускається, здійснюється, як правило, у формі попередньої оплати. За погодженням сторін можуть застосовуватися планові платежі з наступним перерахунком або оплата, що провадиться за фактично відпущену енергію.

За умовами Договору № 811409 енергопостачальна організація зобов’язується постачати теплову енергію у вигляді гарячої води на потреби опалення та вентиляцію –в період опалювального сезону, гарячого водопостачання –протягом року, в кількості та обсягах згідно з Додатком № 1 до цього Договору (п. 2.2.1 Договору).

Абонент зобов’язаний, зокрема, додержуватися кількості споживання енергії по кожному параметру в обсягах, які визначені у Додатку № 1 до Договору, не допускаючи їх перевищення та своєчасно сплачувати вартість спожитої теплової енергії (п. 2.3.1 Договору); виконувати умови та порядок оплати, в обсягах і терміни, які передбачені в Додатку № 4 до Договору (п. 2.3.2 Договору).

Відповідно до додатку № 3 до вищевказаного Договору, розрахунки за відпущену теплову енергію абоненту здійснюються на підставі тарифів, встановлених та затверджених Київською міською державною адміністрацією, які можуть змінюватися в період дії договору.

Згідно з п 5.1. Договору № 811409 від 30.10.2000 визначення кількості спожитої енергії проводиться по приладах обліку.

В додатку 4 до вказаного Договору сторонами визначено порядок розрахунків за теплову енергію.

Пунктом 2 зазначеного додатку передбачено, що абонент щомісяця з 12 по 15 число самостійно отримує у районному відділі теплозбуту табуляграму фактичного споживання теплової енергії за попередній період, акт звірки на початок розрахункового періоду (один примірник оформленого акту звірки абонент повертає в РВТ) та платіжну вимогу-доручення, куди включені вартість теплової енергії на поточний місяць, з урахуванням поточного сальдо розрахунків на початок розрахункового періоду.

Оплату за вказаними у п. 2 цього Додатку документами абонент виконує не пізніше 25 числа поточного місяця ( п.3 Додатку № 4).

Пунктом 3.1 Додатку № 4 передбачено, що при розрахунку абонента за показниками приладів обліку йому пред’являється до сплати заявлена кількість теплової енергії на поточний місяць (згідно Додатку № 1 до Договору). У випадку перевищення фактичного використання теплової енергії понад заявленого, ця кількість перевищення самостійно сплачується абонентом не пізніше 28 числа поточного місяця. У випадку, якщо фактичне використання нижче від заявленого, сплата проводиться за фактичними показниками.

Частина 1 ст. 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 ст. 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов’язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов’язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов’язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов’язковим до виконання сторонами.

Згідно ч.1 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як свідчать матеріали справи, за період з 01.01.2008 по 01.12.2010 позивачем поставлено, а відповідачем спожито теплової енергії на суму 1059091,37 грн., проте, відповідач за поставлену енергію розрахувався не в повному обсязі, виникла заборгованість, що підтверджується доданими до позовної заяви табуляграмами за спірний період, та розрахунком позивача.

Відповідач зазначає, що Договір на постачання теплової енергії у гарячій воді №811409 від 30.10.2000 щодо кількості та якості поставленої теплової енергії виконаний позивачем неналежним чином, тарифи на теплову енергію які застосовані позивачем за спірний період є нечинними та не підлягають застосуванню.

Доводи відповідача судом не приймаються з огляду на наступне.

Як передбачено умовами Договору на постачання теплової енергії у гарячій воді №811409 від 30.10.2000 та підтверджується матеріалами справи кількість спожитих Гкал та їх вартість, які зазначені у облікових картках та платіжних вимогах-дорученнях визначено позивачем на підставі відомостей споживання теплової енергії наданих відповідачем.

Належних доказів щодо неякісності спожитої теплової енергії відповідачем не надано.

Доводи відповідача про незаконність застосування позивачем тарифів згідно розпоряджень Київської міської державної адміністрації, які скасовані рішеннями судів є безпідставним, так як постанови Шевченківського районного суду м. Києва про їх скасування з дати прийняття не набрали законної сили, а ті що набрали законної сили (змінені КААС) не встановлюють дату їх скасування, тобто скасовують їх з дати набрання чинності постанови КААС.

Отже, спірні розпорядження були чинними протягом періоду, за який позивач використовує тарифи, встановлені вказаними розпорядженнями.

За спожиту відповідачем теплову енергію за період з 01.01.2008 по 01.12.2010 позивач просить стягнути з відповідача заборгованість у розмірі 431172,86 грн.

Разом з цим, матеріалами справи встановлено, що на момент звернення позивача до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з відповідача заборгованості за спожиту теплову енергію за Договором №811409 від 30.10.2000 за період з 01.01.2008 по 01.12.2010 сума основного боргу становила 430497,21 грн., оскільки 23.12.2010 відповідачем в рахунок погашення заборгованості за спожиту теплову енергію за визначений позивачем період сплачено 675,35 грн.

Таким чином, позовні вимоги про стягнення з відповідача заборгованості за спожиту теплову енергію за період з 01.01.2008 по 01.12.2010 визнаються судом обґрунтованими та правомірними в частині 430497,21 грн.

Крім того, у зв’язку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобов’язань за Договором позивач просить стягнути з відповідача 99500,38 грн. інфляційної складової боргу, 23138,03 грн. трьох відсотків річних та 7908,78 грн. пені.

Згідно зі ст. 614 Цивільного кодексу України, особа, яка порушила зобов’язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлене договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов’язання.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов’язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відсутність у боржника грошей у готівковій формі або грошових коштів на його рахунку в банку, і як наслідок, неможливість виконання ним грошового зобов’язання, якщо навіть у цьому немає його провини, не звільняють боржника від відповідальності за прострочення грошового зобов’язання.

Оскільки факт прострочення відповідачем виконання грошового зобов’язання з оплати спожитої теплової енергії на користь позивача встановлений судом та по суті відповідачем не спростований, вимоги позивача про стягнення з відповідача 3% річних та втрат від інфляції визнаються судом обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Разом з цим, судом враховано, що передбачене законом право кредитора вимагати стягнення боргу враховуючи індекс інфляції та відсотків річних є способом захисту майнових прав та інтересів кредитора, сутність яких складається з відшкодування матеріальних втрат кредитора та знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів, а також отримання компенсації (плати) від боржника за користування ним грошовими коштами, які належать до сплати кредитору.

При дослідженні наданого позивачем розрахунку інфляційних нарахувань судом було встановлено, що позивач при даному розрахунку не врахував того, що індекс інфляції у липні, серпні 2008 року, липні, серпні 2009 року та квітні, травні, червні та ліпні 2010 року становив відповідно 99,5%, 99,9%, 99,9%, 99,8%, 99,7 %, 99,4 %, 99,6% та 99,8% відповідно, у зв’язку з чим судом було виконано перерахунок інфляційних нарахувань, у відповідності до якого з відповідача підлягає стягненню 75321,35 грн. інфляційних нарахувань.

Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

У відповідності до ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Правочини щодо забезпечення виконання зобов'язання вчинюється у письмовій формі (п.1 ст.547 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов’язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов’язання мало бути виконано.

Пунктом 3.5 Додатку № 4 до Договору № 811409 від 30.10.2000 на постачання теплової енергії у гарячій воді передбачено, що у випадку несплати теплової енергії до кінця розрахункового періоду енергопостачальна організація нараховує абоненту пеню на суму фактичного боргу в розмірі 0,5% за кожен день прострочення платежу по день фактичної сплати, але не більше суми обумовленої чинним законодавством України.

Згідно з Законом України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань»від 22.11.1996, розмір пені не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період за який нараховується пеня.

З огляду на те, що відповідач взяті на себе зобов’язання з оплати отриманої теплової енергії не виконав, відповідальність у вигляді пені за прострочення виконання зобов’язання передбачена Договором, вимоги позивача про стягнення з відповідача пені є правомірними.          

Таким чином, позов підлягає задоволенню в частині стягнення з відповідача на користь позивача суми основного боргу в розмірі 430497,21 грн., інфляційних втрат в розмірі 75321,35 грн., 3% річних в розмірі 23138,03 грн. та пені в розмірі 7908,78 грн.

Витрати по оплаті державного мита та інформаційно-технічного забезпечення судового процесу відповідно до ч. 5 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 33, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Комунального підприємства з експлуатації і ремонту житлового фонду «Житло-сервіс»(01004, м. Київ, Крутий узвіз, 3, ідентифікаційний код 31025659, з будь- якого рахунку виявлено під час виконавчого провадження) на користь Акціонерної енергопостачальної компанії «Київенерго»(01001, м. Київ, пл. І.Франка, 5, ідентифікаційний код 00131305, рахунок № 26000306201 у ВАТ «Ощадбанк»у м. Києві та Київської області, МФО 322669) 430 497 (чотириста тридцять тисяч чотириста дев’яносто сім) грн. 21 коп. основного боргу, 75 321 (сімдесят п’ять тисяч триста двадцять одна) грн. 35 коп. інфляційних втрат, 23138 (двадцять три тисячі сто тридцять вісім) грн. 03 коп. 3 % річних, 7908 (сім тисяч дев’ятсот вісім) грн. 78 коп. пені, 5 368 (п’ять тисяч триста шістдесят вісім) грн. 65 коп. державного мита та 225 (двісті двадцять п’ять) грн. 55 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання, оформленого відповідно до ст. 84 Господарського процесуального кодексу України, та може бути оскаржене в порядку та у строки, визначені Господарським процесуальним кодексом України.

СуддяЮ.М.Смирнова Дата підписання рішення:25.03.2011.