Постанова № 14637454, 06.04.2011, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

06 квітня 2011 р. № 42/233 (05-5-42/4353) Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Черкащенка М.М., - головуючого,

Кривди Д.С.,

Студенця В.І.,

розглянувши касаційну скаргуДПІ у м. Житомирі на постанову

та

на рішення Київського апеляційного господарського суду від 02.02.2011 року

господарського суду м. Києва від 12.10.2010 року у справі господарського судуміста Києва

за позовомДПІ у м. Житомирі

доДК "Газ тепло" НАК "Нафтогаз України"

3-тя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачаЖитомирське орендне підприємство теплових мереж "Житомиркомунтеплоенерго"

простягнення 27474,09 грн.,

В засіданні взяли участь представники:

- позивача:не з"явився,

- відповідача:

- третьої особи:Мацегрін А.О.,

не з"явився, ВСТАНОВИВ:

У травні 2010 року Державна податкова інспекція у м. Житомирі звернулась до господарського суду міста Києва з позовом до 27474,09 грн. дебіторської заборгованості.

Позовні вимоги мотивовані тим, що позивач перерахував відповідачу кошти в розмірі 27474,09 грн. в рахунок попередньої оплати за теплову енергію, проте відповідач не поставив теплову енергію на суму попередньої оплати та не повернув одержані кошти.

Рішенням господарського суду міста Києва від 12.10.2010 року у задоволенні позову відмовлено.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 02.02.2011 року рішення місцевого господарського суду від 12.10.2010 року залишено без змін, а апеляційну скаргу –без задоволення.

Не погоджуючись з прийнятими судовими рішеннями, Державна податкова інспекція у м. Житомирі подала касаційну скаргу, в якій просить постанову Київського апеляційного господарського суду від 02.02.2011 року та рішення господарського суду від 12.10.2010 року скасувати і прийняти нове рішення, яким позов задовольнити.

В обґрунтування своїх вимог скаржник посилається на те, що судами неправильно застосовані норми матеріального та процесуального права, що призвело до прийняття незаконних судових рішень.

Судова колегія, розглянувши наявні матеріали, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування норм матеріального та процесуального права вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

          Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, 01.02.2001 року між Житомирським орендним підприємством теплових мереж "Житомиртеплоенерго" та ДПІ у м. Житомирі було укладено договір №600 на постачання теплової енергії з відпуску і споживання теплової енергії в гарячій воді (парі), відповідно до умов якого, третя особа зобов’язалася передати позивачу теплову енергію, а позивач –прийняти та оплатити її вартість.

Додатковою угодою до договору на постачання теплової енергії між Житомирським орендним підприємством теплових мереж "Житомиртеплоенерго" та ДПІ у м. Житомирі договір доповнено п.3.4.

Зазначеним вище пунктом договору, сторони погодили проводити перерахування коштів від бюджетних установ по таким реквізитам: ДП "Газ тепло", поточний рахунок 26009280208481 в Житомирській обласній філії АКБ "Укрсоцбанк", МФО 311272, код ЗКПО 05478806 з вказівкою призначення платежу "Погашення заборгованості за теплову енергію з ПДВ".

Згідно зі статтями 525, 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що на виконання умов договору, позивач перерахував відповідачу 27474,09 грн. в рахунок попередньої оплати за теплову енергію по договору поставки від 01.02.2001 року.

Позивач у позовній заяві просить суд стягнути з відповідача 27474,09 грн. суму попередньої оплати за теплову енергію на підставі ч.2 ст. 693 ЦК України, з посиланням на те, що відповідач на виконання умов договору від 01.02.2001 року не поставив теплову енергію на суму попередньої оплати та не повернув одержані кошти.

Відповідно до частини 2 статті 693 ЦК України, якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Враховуючи вищевикладене, приписи ч. 2 ст. 693 ЦК України, а також те, що відповідач не є стороною по договору на постачання теплової енергії, колегія суддів погоджується з висновками попередніх інстанцій про відмову у задоволенні позову про повернення відповідачем суми попередньої оплати вартості теплової енергії, що підлягає поставці за договором від 01.02.2001 року, оскільки відповідач не є зобов"язаною стороною у спірних правовідносинах.

Є безпідставними посилання скаржника на договір комісії, укладеним попередником відповідача Дочірнім підприємством "Газ-тепло" та третьою особою, за яким третя особа зобов’язувалася за дорученням відповідача вчиняти від свого імені правочини зі споживачами на поставку теплової енергії, що належала відповідачу, оскільки обов"язок виконати належним чином умови договору поставки від 01.02.2001 року щодо поставки позивачу теплової енергії, лежить на третій особі, а не на відповідачеві.

З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що під час розгляду справи фактичні її обставини були встановлені місцевим та апеляційним господарськими судами на підставі всебічного, повного і об’єктивного дослідження поданих сторонами доказів, висновки судів відповідають цим обставинам і їм дана належна юридична оцінка з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, а тому відсутні підстави для зміни чи скасування оскаржуваних судових рішень.

керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,

                                                  ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу залишити без задоволення.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 02.02.2011 року та рішення господарського суду міста Києва від 12.10.2010 року у справі № 42/233 залишити без змін.

Головуючий, суддя М.М.Черкащенко

Судді Д.С.Кривда

В.І.Студенець