Постанова № 14636775, 29.03.2011, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 березня 2011 р. № 29/289-10 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді Плюшка І.А.

суддів :Самусенко С.С.

Саранюка В.І. доповідача у справі

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргуПублічного акціонерного товариства

"Банк "Фінанси та Кредит" в особі філії

"Слобожанське регіональне управління" на рішення

від

на постанову

відгосподарського суду Харківської області

17.11.2010 р.

Харківського апеляційного господарського суду

31.01.2011 р.

у справі

господарського суду№ 29/289-10

Харківської області

за позовомФізичної особи-підприємця ОСОБА_1

до

треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача:Публічного акціонерного товариства "Банк "Фінанси і кредит" в особі філії "Слобожанське регіональне управління"

1.ОСОБА_2

2.ОСОБА_3

3.ОСОБА_4

4.ОСОБА_5

простягнення 125 952, 17 грн. за участю представників сторін від позивача ОСОБА_6 від відповідача

від третіх осібКузнєцова Н.А.

1. не з'явився

2. не з'явився

3. не з'явився

4. не з'явився ВСТАНОВИВ: Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернувся до господарського суду Харківської області з позовом до Публічного акціонерного товариства “Банк "Фінанси та Кредит" в особі філії "Слобожанське регіональне управління" про стягнення 125 952, 17 грн. безпідставно списаних грошових коштів. В процесі розгляду справи позивач збільшив позовні вимоги, просив стягнути з відповідача 187 259,53 грн. Рішенням господарського суду Харківської області від 17.11.2010 р. (суддя Тихий П.В.) позов задоволено повністю.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 31.01.2011 р., за наслідками розгляду апеляційної скарги Публічного акціонерного товариства "Банк “Фінанси та Кредит" в особі філії "Слобожанське регіональне управління", рішення господарського суду Харківської області залишено без змін, апеляційну скаргу без задоволення.

У касаційній скарзі Публічне акціонерне товариство"Банк “Фінанси та Кредит" в особі філії "Слобожанське регіональне управління", посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права, а саме норм законодавства щодо договірного списання грошей, просить скасувати прийняті у даній справі судові рішення та прийняти нове рішення, яким в позові відмовити.

Відповідно до статті 1117 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція перевіряє застосування господарськими судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права на підставі встановлених фактичних обставин справи.

Судами встановлено, що 17.12.2007 р. між ВАТ “Банк “Фінанси та Кредит”, правонаступником якого в звязку зі зміною назви є Публічне акціонерне товариство “Банк “Фінанси та Кредит” та фізичною особою ОСОБА_2 було укладено договір про відкриття кредитної лінії №355-13-И на суму 420000, 00 грн., які позичальник зобовязався повернути до 17.12.2022 р.

Відповідно до п. 5.1. кредитного договору забезпеченням виконання зобовязань за даним договором є застава нерухомості (іпотека) нежитлової будівлі №36-п, розташованої за адресою: Харківська область, Зміївський район, с. Лиман, вул. Зміївська.

Згідно з п. 5.2. кредитного договору додатковим забезпеченням зобовязань за даним договором є порука фізичних осіб: ОСОБА_3 ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_1.

17.12.2007 р. між банком (кредитор) та ОСОБА_1 (поручитель) укладено договір поруки № П-4-355-13-И, відповідно до умов якого поручитель зобовязався у повному обсязі відповідати перед кредитором за своєчасне та повне виконання ОСОБА_2 зобовязань за договором про відкриття кредитної лінії № 355-13-И від 17.12.2007 р.

Відповідно до п. 2.1. договору поруки, у випадку невиконання боржником зобовязань за кредитним договором, боржник та поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники.

Згідно з п. 2.3. договору поруки у випадку непогашення боржником заборгованості за кредитним договором протягом 1-го календарного дня з моменту настання строку сплати процентів, основного боргу або комісійної винагороди, передбачених кредитним договором, у кредитора виникає повне право вимоги сплати боргу в повному обсязі до поручителя.

Пунктом 3.5. договору поруки визначено, що кредитор має право звернути стягнення на майно та інші кошти поручителя, що належать останньому на праві власності або оперативного управління у випадку невиконання поручителем прийнятих на себе зобовязань.

04.03.2008 р. між банком та фізичною особою підприємцем ОСОБА_1 (клієнт) було укладено договір на розрахунково-касове обслуговування №25833.

Відповідно до п. 3.2.1. договору банківського обслуговування, клієнт має право самостійно розпоряджатися грошовими коштами на рахунку, окрім випадків обмежень такого права, встановлених чинним законодавством України.

Пунктом 2.2. вищезазначеного договору визначено, що списання банком грошових коштів з рахунку здійснюється за дорученням клієнта або без його доручення у випадках, передбачених чинним законодавством України.

З матеріалів справи та пояснень сторін вбачається, що відповідач без попереднього повідомлення та погодження з позивачем списав грошові кошти з поточного рахунку № 26005025833980, відкритого позивачем у відділені №26 філії “Слобожанське РУ ВАТ Банк “Фінанси і Кредит” у загальній сумі 187259, 53 грн. на єдиний мультивалютний рахунок 06717756 на погашення простроченої заборгованості громадянина ОСОБА_2 за кредитним договором №355-13-И від 17.12.2007 р. у відповідності до п. 4.1. договору поруки №П-4-355-13-И від 17.12.2007 р. на підставі наказу банка, що підтверджується копіями банківських виписок, що стало підставою для пред'явлення позивачем позову до банку про стягнення зазначеної суми як безпідставно списаної.

При прийнятті рішення про задоволення позову, місцевий господарський суд виходив з того, що примусове списання коштів позивача з його поточного рахунку на підставі наказу банку є незаконним, оскільки укладений між сторонами договір банківського обслуговування № 25833 від 04.03.2008 р. не містить умов про договірне списання грошових коштів фізичної особи - підприємця ОСОБА_1, ним також не передбачена можливість списання коштів з рахунку без згоди клієнта.

При цьому суд послався на пункти 6.1, 6.2, 6.5 Інструкції "Про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті", що затверджена постановою Національного банку України № 22 від 21.01.2004р. та п. 1.5. Інструкції "Про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземній валютах", що затверджена постановою Національного банку України № 492 від 12.11.2003 р.

Апеляційний господарський суд погодився з висновками та правозастосуванням суду першої інстанції.

Заслухавши пояснення представників сторін, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення господарськими судами обставин справи та правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України та статті 526 Цивільного кодексу України, субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутністю конкретних вимог щодо виконання зобовязання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

На підставі ч. 5 статті 341 Господарського кодексу України, установи банків забезпечують розрахунки відповідно до законодавства та вимог клієнта, на умовах договору на розрахункове обслуговування.

Статтею 1066 ЦК України визначено, що за договором банківського рахунка банк зобов'язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком. Банк має право використовувати грошові кошти на рахунку клієнта, гарантуючи його право безперешкодно розпоряджатися цими коштами. Банк не має права визначати та контролювати напрями використання грошових коштів клієнта та встановлювати інші, не передбачені договором (у даному випадку - договором на розрахунково-касове обслуговування №25833 від 04.03.2008р.) або законом, обмеження його права розпоряджатися грошовими коштами на власний розсуд.

Частиною 1 статті 1068 ЦК України визначено, що банк зобов'язаний вчиняти для клієнта операції, які передбачені для рахунків даного виду законом, банківськими правилами та звичаями ділового обороту, якщо інше не встановлено договором банківського рахунка.

Нормативно-правовим актом, який регулює правовідносини, що виникають під час відкриття банками поточних рахунків у національній та іноземних валютах, є Інструкція про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземних валютах, затверджена постановою Правління Національного банку України від 12.11.2003 р. N 492.

Відповідно до п. 1.5. зазначеної Інструкції особливості функціонування рахунку мають бути передбачені в договорі, що укладається між банком і його клієнтом.

Відповідно до п. 6.1. Інструкції "Про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті", що затверджена постановою Національного банку України № 22 від 21.01.2004 р., банк обумовлює своє право на здійснення договірного списання за дорученням платника з його рахунку в договорі банківського рахунку або іншому договорі про надання банківських послуг.

Якщо кредитором за договором є банк, що обслуговує платника, то право цього банку на здійснення договірного списання передбачається в договорі банківського рахунку або іншому договорі про надання банківських послуг. (п. 6.5. Інструкції).

Укладений між позивачем та відповідачем договір на розрахунково-касове обслуговування від 04.03.2008р. не містить будь-яких особливих умов про здійснення розрахунків, не пов'язаних із забезпеченням господарської діяльності позивача, як і умов про договірне списання грошових коштів. Зазначеним договором також не передбачена можливість списання коштів з рахунку без згоди клієнта.

Статтею 1074 ЦК України встановлено, що обмеження прав клієнта щодо розпоряджання грошовими коштами, що знаходяться на його рахунку, не допускається, крім випадків обмеження права розпоряджання рахунком за рішенням суду у випадках, встановлених законом.

За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про те, що відповідач, списавши в односторонньому порядку 187 259, 53 грн. з рахунку фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 без його згоди, вийшов за межі своїх прав за договором про розрахунково-касове обслуговування від 04.03.2008 р.

Посилання скаржника в касаційній скарзі на ігнорування судами Інструкції "Про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті" № 22 від 21.01.2004 р. слід визнати безпідставними, оскільки даним нормативним документом місцевий господарський суд керувався при вирішенні питання про наявність у відповідача права на договірне списання.

Висновки суду з цього приводу докладно викладені в мотивувальній частині рішення місцевого господарського суду.

Враховуючи наведене, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що судами попередніх інстанцій повно встановлено обставини справи, висновки судів відповідають наявним у справі доказам, судами правильно застосовано норми матеріально та процесуального права.

Таким чином, прийняті у справі судові рішення є законними та обґрунтованими і підстав для їх скасування колегія суддів не вбачає.

Керуючись ст.ст. 1115 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства “Банк “Фінанси та Кредит” в особі філії “Слобожанське регіональне управління” залишити без задоволення.

Постанову Харківського апеляційного господарського суду від 31.01.2011 р. та рішення господарського суду Харківської області від 17.11.2010 р. у справі № 29/289-10 залишити без змін.

Головуючий - суддяІ.А. Плюшко

СуддіС.С. Самусенко

В.І. Саранюк