Ухвала суду № 14635567, 16.03.2011, Вінницький апеляційний адміністративний суд

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 2-а-4030/10/0270

Головуючий у 1-й інстанції:Дмитришена Р.М.

Суддя-доповідач: Смілянець Е. С.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 березня 2011 року

м. Вінниця

Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого-судді: Смілянця Е. С.

суддів: Сторчака В.Ю., Сапальової Т.В.

розглянувши в порядку пиьмового провадження апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м.Вінниці на постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 10.12.10 року у справі за адміністративним позовом Відкритого акціонерного товариства "Київський річковий порт" філія "Пристань "Вінниця" до Державної податкової інспекції у м. Вінниці, Головного управління Державного казначейства України у Вінницькій області про скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В :

У жовтні 2010 року відкрите акціонерного товариства "Київський річковий порт" філія "Пристань"Вінниця" звернулось до Вінницького окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у м. Вінниці про визнання нечинними та скасування податкових повідомлень-рішень.

Постановою Вінницького окружного адміністративного суду від 10.12.2010 року вказаний позов задоволено частково, зокрема визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення №0000732300/0 від 12.03.2010 року, №0000732300/1 від 21.05.2010 року, №0000732300/2 від 26.07.2010 року. В решті позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись із вказаною постановою суду першої інстанції, відповідачем подано апеляційну скаргу з підстав невідповідності висновків суду обставинам справи, порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, у звязку з чим, апелянт просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою відмовити позивачу в задоволенні позову.

10.02.2011 року на адресу суду надійшли письмові заперечення ВАТ "Київський річковий порт" філія "Пристань"Вінниця", в яких позивач стверджує про безпідставність доводів апелянта та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, у звязку з чим, просиь суд залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 10.12.2010 року без змін.

У звязку з неприбуттям жодної з осіб, які беруть участь у справі в судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження, відповідно до пункту 2 частини 1 статті 197 КАС України.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції без змін, виходячи з наступного.

Відповідно до статті 198 Кодексу адміністративного судочинства (далі-КАС) України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду без змін.

Судом першої інстанції встановлено, що державною податковою інспекцією у м.Вінниці, на підставі направлень від 29.01.2010 року №37/23, від 12.02.2010 року №60/23, проведено планову виїзну перевірку філії "Пристань"Вінниця" ВАТ “Київський річковий порт” з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01 жовтня 2006 року по 01 жовтня 2009 року, за результатами якої складено акт №62/23/14287595 від 26.02.10 року.

Як вбачається з акта перевірки, товариством в порушення вимог п.3.1 ст.3., п.п.1.22.1, п.1.22 ст.1, п.п.4.1.6, п.4.1, п.п.5.3.9, п.5.3 ст.5, п.п.8.7.1, п.8.7. ст.8 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” від 22.05.1997 р. №283/97 ВР (зі змінами та доповненнями) п.п.3.1.1, п.3.1 ст.3, п.п.4.1.1, п.4.1 ст.4, п.п.7.3.1, п.7.3 ст.7 Закону України “Про податок на додану вартість” від 03.04.1997 №168/97 ВР (зі змінами та доповненнями), в результаті чого занижено податок на прибуток за період з 01.10.2006 р. по 01.10.2009 р. на суму 19801 грн., вимоги п.п.3.1.1, п.3.1 ст.3, п.п.4.1.1, п.4.1 ст.4, п.п.7.3.1, п.7.3 ст.7 Закону України “Про податок на додану вартість” від 03.04.1997 №168/97 ВР (зі змінами та доповненнями), в результаті чого занижено податок на додану вартість за період з 01.10.2006 р. по 01.10.2009 р. на 11612 грн. в тому числі за 4 квартал 2006 року в сумі 814 грн. сума податкових зобовязань по податку на додану вартість, яка перевищує строк 1095 днів, згідно Закону України “Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”, за березень 2007 року в сумі 10798 грн.

За результатами проведеної перевірки ДПІ у м.Вінниці прийняті податкові повідомлення рішення від 12.03.10 р. №0000732300/0, яким позивачу визначено суму податкового зобовязання з податку на прибуток в сумі 49508 грн., із них основний платіж 19801 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями 29707 грн.

Судом першої інстанції також встановлено, позивач не погодившись з винесеним повідомленням-рішенням, скористався правом адміністративного оскарження, подавши відповідну скаргу до ДПІ у м. Вінниці.

Розглянувши зазначену скаргу скаржником прийнято рішення від 19.05.10 №8246/25-09/22 “Про розгляд первинної скарги” та винесено податкове повідомлення рішення від 21.05.10 №0000732300/1 із зазначенням іншої суми податкового зобовязання, а саме: 34449 грн. в тому числі 10134 грн. - за основним платежем, 24315 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями (а.с.56).

Вторинна скарга товариства, яка направлена на адресу вищестоящої податкової ДПА у Вінницькій області, залишена без задоволення, а податкове повідомлення-рішення - без змін. В результаті чого відповідачем 26.07.2010 р. прийнято податкове повідомлення рішення №0000732300/2 із залишеною без змін сумою.

01.10.2010 року ДПА України залишила повторну скаргу без розгляду, про що було прийняте рішення №10135/6/25-0515, яке надійшло на адресу позивача 05.10.2010 року.

Суд першої інстанції, при ухваленні оскаржуваної постанови та визнаючи протиправними та скасовуючи податкові повідомлення-рішення, виходив з того …….

З такими висновками суду першої інстанції колегія суддів апеляційної інстанції погоджується, виходячи з наступного.

Відповідно до п. 5.1. ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Згідно п.5.2. вказаної норми, до складу валових витрат включаються: суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Відповідно до вимог цього ж Закону, не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Установлення додаткових обмежень щодо віднесення витрат до складу валових витрат платника податку, крім тих, що зазначені у цьому Законі, не дозволяється.

Судом першої інстанції встановлено, що під час проведення перевірки позивачем надані всі документи, що підтверджують здійсненню господарських операцій.

Крім того, колегією суддів зясовано, що надані документи за змістом та формою відповідають вимогам закону та бухгалтерському обліку, оскільки зворотного ні в Акті перевірки, ні в судовому засіданні не зазначено. Даний факт не спростовується і податковим органом.

Відповідно до Акту перевірки вбачається відображення показника за період з 01.10.06р. по 01.10.09 р. в сумі 5970 грн. за 4 квартал 2006 року, в сумі 900 грн., за 2007 рік в сумі 41479 грн., за 2008 рік в сумі 34609 грн. на підставі таких документів: декларації з податку на прибуток, головних книг за 2006-2009 рр., журналів-ордерів по рахунках бухгалтерського обліку 631, аналітичних відомостей по рахунках бухгалтерського обліку, які перевірені суцільним порядком, первинних документів по банку, розрахунків коригування кількісних і вартісних показників, інших необхідних документів, які перевірено вибірковим порядком, встановлено заниження задекларованих підприємством показників у рядку 02.2 Декларацій “Коригування валових доходів”, в звязку з самостійно виявленою помилкою за період з 01.10.06 р. по 01.10.09 р. всього на суму 41479 грн. - відповідний звітний період 2007 р.

Таким чином, скаржником в Акті перевірки зазначено порушення позивачем п.п.4.1.1 п.4.1 ст.4 Закону України “Про оприбуткування прибутку підприємств” в результаті чого зменшено валовий дохід за 4 квартал 2007 року (звітний період 2007 р.) в сумі 41479 грн., який не підтверджується відповідними первинними документами та розрахунками.

Суд першої інстанції дійшов обгрунтованого висновку щодо протиправності вищевказаних тверджень податкового органу, оскільки відповідно до декларації з податку на прибуток за 2007 рік та пояснювальної до неї записки, має місце розшифровка суми валових доходів в сумі 41 479 грн., що є собівартістю реалізованого піску.

Тобто підприємство оподаткувало прибуток іншого підприємства та включило його у валові доходи не включивши відповідну суму до валових витрат. В зв"язку із виявленням цієї помилки до в рядка 02.2 "коригування валових доходів" в декларації за 2007 рік включено зазначену суму зі знаком мінус.

Також в Акті перевірки зазначено, що філією “Пристань Вінниця” ВАТ “Київський річковий порт” проведено коригування валових доходів за 3 квартал 2008 року (звітний період 3 квартали 2008 р.) в декларації з податку на прибуток (вх.№214129 від 07.11.08 р.) в сумі - +34609 в звязку з самостійно виявленою помилкою за 2007 рік. За період 2008 року перевіркою встановлено завищення валових витрат на суму 119251 грн. (в т.ч. 3 квартал 2008 р. 59626 грн., 4 квартал 2008 р. 59625 грн.).

В той же час, у декларації з податку на прибуток підприємства за 9 місяців 2008 року та пояснювальної до неї про розшифровку суми валових витрат у сумі 59 626 (в ряд. 02.2), а також сума 34 609 грн, яка самостійно включена до валових доходів (ряд. 02.2) як виправлена помилка 2007 року. Додаток К1/1 декларації за 9 місяців 2008 року - на підтвердження виключення з розрахунку суми балансової вартості запасів, використаних не у господарській діяльності у сумі 55 932 грн.

Крім того, як вбачається з Акту перевірки (а.с.30) в періоді, що перевірявся, податковий орган зазначає, що філією “Пристань”Вінниця”ВАТ “Київський річковий порт” отримане відємне значення обєкта оподаткування податком на прибуток за 2008 рік в сумі 264 158 грн.

Відповідно до пп. 7.7.1 Закону України від 03.04.97 р. №168/97-ВР “Про податок на додану вартість”: “Сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобовязання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду.

При відємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду”.

За вказаних обставин, суд першої інстанції дійшов до правомірного висновку, що податковим органом не правомірно донараховано суму податкового зобовязання.

В той же час, колегія суддів звертає увагу, що відповідно до п.п.17.1.3 п.17.1 ст. 17 Закону України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”- у разі коли контролюючій орган самостійно донараховує суму податкового зобов'язання платника податків за підставами, викладеними у підпункті "б" підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 цього Закону (а саме: дані документальних перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, заявлених у податкових деклараціях), такий платник податків зобов'язаний сплатити штраф у розмірі десяти відсотків від суми недоплати (заниження суми податкового зобов'язання) за кожний з податкових періодів, установлених для такого податку, збору (обов'язкового платежу), починаючи з податкового періоду, на який припадає така недоплата, та закінчуючи податковим періодом, на який припадає отримання таким платником податків податкового повідомлення від контролюючого органу, але не більше п'ятдесяти відсотків такої суми та не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян сукупно за весь строк недоплати, незалежно від кількості податкових періодів, що минули.

Порядок застосування штрафних санкцій визначається відповідно до Інструкції про порядок застосування штрафних (фінансових) санкцій органами державної податкової служби” затвердженої Наказом ДПА №98 від 11.03.2002 року. Так. п.п. 6.1.3 п.6 Інструкції визначено, що у разі коли за даними документальних перевірок результати діяльності платника податків свідчать про заниження суми його податкових зобов'язань, заявлених у податкових деклараціях, і контролюючий орган виявляє суму недоплати платника податків, такий платник податків зобов'язаний сплатити штраф у розмірі десяти відсотків від суми недоплати за кожний з податкових періодів, установлених для такого податку, збору (обов'язкового платежу), починаючи з податкового періоду, на який припадає така недоплата, та закінчуючи податковим періодом, на який припадає отримання таким платником податків податкового повідомлення від контролюючого органу, але не більше п'ятдесяти відсотків такої суми недоплати та не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян сукупно за весь строк недоплати, незалежно від кількості податкових періодів, що минули.

Якщо за результатами перевірки виявлено в окремих податкових періодах суми недоплат, то за кожний з таких податкових періодів нараховуються штрафні (фінансові) санкції в порядку та в розмірах, визначених цим пунктом.

Як вбачається з оскаржуваних податкових повідомлень рішень, позивачу були нараховані штрафні (фінансові) санкції з порушенням наведених положень законодавства, а саме: санкції нараховані з перевищенням пятдесяти відсотків суми недоплати. Зокрема, при загальній сумі нарахованого зобовязання за основним платежем 10 134 грн. максимальний розмір фінансових санкцій ДПІ у м. Вінниці завищило - до 24 316 грн.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов правомірного висновку щодо протиправності податкових повідомлень-рішень від 12.03.10 №0000732300/0; від 21.05.10 №0000732300/1; від 26.07.10 №0000732300/2 про визначення податкового зобовязання з податку на прибуток в сумі 34 449 грн.

Отже, наведені в апеляційній скарзі доводи не викликають сумнівів щодо правильності висновків суду першої інстанції та застосування норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до ч.1 ст.200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Зважаючи на те, що Вінницький окружний адміністративний суд правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, апеляційну скаргу належить залишити без задоволення, а постанову суду без змін.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м.Вінниці залишити без задоволення, а постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 10.12.10 року без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно ст 212 КАС України.

ГоловуючийЕ.С. Смілянець

Судді В.Ю. Сторчак

Т.В. Сапальова