Ухвала суду № 14635531, 23.02.2011, Вінницький апеляційний адміністративний суд

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 2-а-5914/10/2270

Головуючий у 1-й інстанції: Шевчук О.П.

Суддя-доповідач: Смілянець Е. С.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 лютого 2011 року

м. Вінниця

Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого-судді: Смілянця Е. С.

суддів: Сторчака В.Ю., Боровицького О.А.

при секретарі: Подолян Наталіії Вікторівні

за участю представників сторін:

представника відповідача (Апелянта) - Ланчук Т.В.

представника позивача - Знадевич Л.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу державної податкової інспекції у м.Хмельницькому на постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 30.11.2010 року за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Дамакс" до державної податкової інспекції у м.Хмельницькому про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В :

До Хмельницького окружного адміністративного суду звернулось товариство з обмеженою відповідальністю «Дамакс», за участю третіх осіб на стороні позивача, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору фізичних осіб підприємців ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 з адміністративним позовом до державної податкової інспекції у м.Хмельницькому про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень №0004392301/0/5550 та №0004402301/0/5551 від 17.08.2010 року.

Постановою Хмельницького окружного адміністративного суду від 30.11.2010 року вказаний позов задоволено повністю.

Не погоджуючись із вказаною постановою суду першої інстанції, відповідачем подано апеляційну скаргу з підстав невідповідності висновків суду обставинам справи, порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, у звязку з чим, апелянт просить скасувати постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 30.11.2010 року та постановити нову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

В обґрунтування апеляційної скарги, апелянт посилається, що судом першої інстанції проігноровано факт прямого порушення позивачем вимог Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» щодо неможливості проведення розрахунків готівкою за придбання послуг, які фактично є передпродажними та рекламними заходами.

Скаржник стверджує, що надані для перевірки TOB «Дамакс» договори та акти здачі-приймання послуг по дослідженню кон'юнктури ринку, маркетингових послуг, отриманих від приватних підприємців ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, є такими, що не відповідають вимогам ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність», а саме не містять змісту послуг, а відтак ДПІ у м. Хмельницькому вважає віднесення позивачем до складу валових витрат по таким операціям порушенням вимог чинного податкового законодавства України.

Крім того, апелянт ставить під сумнів існування долучених до матеріалів справи в ході її судового розгляду судом першої інстанції звітів про надані послуги, оскільки вказані звіти не були надані на вимогу перевіряючих під час проведення перевірки TOB «Дамакс». У зв'язку з цим, на думку податкового органу, суд першої інстанції не вірно прийшов до висновку, нібито надані послуги з проведення маркетингових досліджень та інформаційні послуги конкретизовані звітами про виконану роботу.

Скаржник зазначає, що суд першої інстанції прийшов до хибного висновку, нібито договори про надання послуг з проведення маркетингових досліджень та інформаційних послуг, укладені TOB «Дамакс» з вказаними ФОП, інші дії вчинені позивачем в послідуючому в ході його господарської діяльності спрямовані на отримання доходу.

Апелянт зауважує, що надані позивачем договори про надання маркетингових послуг, акти прийому-передачі виконаних робіт за цими договорами, які будучи первинними документами та підставою формування валових витрат у зв'язку із здійсненням господарської діяльності, не відповідають вимогам п.9.2 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», складені з порушенням приписів п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, оскільки не містять даних щодо обсягів наданих послуг, змісту наданих послуг, відсутня інформація про фактично понесені витрати на проведення інформаційно-маркетингових послуг.

А отже на думку скаржника, діяльність підприємства, що не направлена на отримання доходу, відповідно до п.1.32 ст.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 22.05.1997 року №283/94-ВР із внесеними змінами та доповненнями, не являється господарською діяльністю, а витрати понесені в зв'язку з такою діяльністю, не можуть бути віднесені до складу валових витрат.

11.02.2011 року на адресу суду надійшли письмові заперечення ТОВ «Дамакс», в яких позивач просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 30.11.2010 року без змін, посилаючись на протиправність доводів апелянта, які суперечать вимогам ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість", ст.ст.5,11 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств".

Зокрема у письмових запереченнях позивач стверджує, що валові витрати сформовані ТОВ Дамакс" правомірно, оскільки підтверджені первинними документами, а результати наданих послуг фізичними особами - підприємцями ОСОБА_6, ОСОБА_5, ОСОБА_4 , а також придбання матеріалів кабельної продукції у ТОВ "Нікас - Сервіс" безпосередньо повязані з господарською діяльністю позивача.

Також позивач стверджує, що всі умови договорів про надання послуг ним виконані та оформлені звітами і актами здачі-прийняття робіт (надання послуг), на суму угод виписувались податкові накладні, результати послуг використані позивачем в господарській діяльності, досягнуто економічної вигоди. Включення позивачем до податкового кредиту з податку на додану вартість суму ПДВ, яку він сплатив в складі оплати за кабельно-провідникову продукцію, придбану у ТОВ "Нікас-Сервіс" згідно договору купівлі-продажу відбулось у відповідності до вимог п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість".

Таким чином, ТОВ «Дамакс» вважає доводи викладені у апеляційній скарзі ДПІ у м.Хмельницькому необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

У судовому засіданні представник апелянта вимоги апеляційної скарги підтримав у повному обсязі посилаючись на викладені у ній обставини, окремо зазначивши, що в порушення п.5.1, п.п.5.2.1 п.5.2, п.п.5.3.9 п. 5.3 ст.5 Закону України від 22.05.1997 №" 283/97-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств», із змінами та доповненнями, підприємством віднесено до складу валових витрат витрати по операціях по придбанню матеріалів кабельної продукції у ТОВ «Нікас-Сервіс» так як останнє знаходилось на період перевірки в стані припинення, але не зняте з обліку, відсутні товарно-транспортні накладні та подорожні листи на поставку матеріалу від ТОВ «Нікас-Сервіс», відсутні документи на підтвердження відповідності поставлених матеріалів кабельної продукції від ТОВ «Нікас-Сервіс».

Представник апелянта також стверджує, що віднесення сум податку на додану вартість до податкового кредиту позивачем, в зв'язку із придбанням таких матеріалів є неправомірним згідно вимог п.п. 7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість». Зазначені витрати на загальну суму 359 663 грн. слід вважати такими, що фактично не здійснювались в межах господарської діяльності підприємства.

Враховуючи вищевикладене, представник апелянта стверджує, що в результаті порушення TOB «Дамакс» вимог чинного законодавства, понесені ним витрати на придбання послуг не оформлені відповідними документами, які б підтверджували фактичне надання послуг. У зв'язку з цим, відсутнє підтвердження фактичного надання послуг та їх зв'язок з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг), не доведено їх використання підприємством у власній господарській діяльності, підприємством не отримано економічної вигоди, якою характеризується будь-яка господарська діяльність, оскільки позивачем не доведено та не підтверджено доказами здійснення TOB «Дамакс» будь-яких господарських операцій внаслідок маркетингових досліджень, не доведено наявність причинного зв'язку між отриманими послугами та здійсненням тих чи інших господарських операцій, та відсутня підстава для включення вартості даних послуг без підтвердження відповідними, складеними згідно з чинним законодавством, первинними документами до складу валових витрат.

Представник позивача у судовому засіданні проти задоволення апеляційної скарги заперечив, посилаючись на правомірність та доведеність висновків суду першої інстанції та доводи викладені у письмових запереченнях, у звязку з чим просив суд апеляційну скаргу ДПІ у м.Хмельницькому залишити без задоволення, а постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 30.11.2010 року без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, зясувавши думку сторін, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції без змін, виходячи з наступного.

Надаючи правову оцінку діям та рішенню відповідача суд виходить з приписів ч. 3 ст. 2 КАС України, відповідно до яких, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності субєктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють: чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Основним аргументом яким обґрунтовує свою позицію апелянт є те, що діяльність ТОВ «Дамакс» не направлена на отримання доходу, а отже не являється господарською діяльністю, у звязку з чим витрати понесені в зв'язку з такою діяльністю, не можуть бути віднесені до складу валових витрат.

Проте, наведеною позицією апелянта колегія суддів не може погодитись з огляду на наступне.

Товариство з обмеженою відповідальністю “Дамакс” 12.09.2005 року зареєстрований виконавчим комітетом Хмельницької міської ради, що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію серії А00 №249108, а також витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців від 06.09.2010 року (запис №1).

Основними видами діяльності позивача є посередництво в торгівлі товарами широкого асортименту, функціонування інфраструктури автомобільного та міського транспорту, оптова торгівля іншим промисловим обладнанням, рекламна діяльність, роздрібна торгівля в неспеціалізованих магазинах без переваги продовольчого асортименту, інші види оптової торгівлі.

На підставі акту №6724/23-6/33761309 від 30.07.2010 року про результати планової виїзної перевірки позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2007 року по 31.03.2010 року відповідачем прийняті податкові повідомлення-рішення від 17.08.2010 року №0004392301/0/550, яким визначене податкове зобовязання з податку на прибуток в сумі 666999,00 грн., від 17.08.2010 року №0004402301/0/5551 , яким визначене податкове зобовязання з податку на додану вартість в сумі 2040,00 грн.

Податкове повідомлення-рішення від 17.08.2010 року №0004392301/0/550, яким визначене податкове зобовязання з податку на прибуток в сумі 666999,00 грн., в тому числі за основним платежем в сумі 444666,00 грн. та штрафними санкціями в сумі 222333,00 грн., базується на викладених в акті перевірки №6724/23-6/33761309 від 30.07.2010 року висновках відповідача щодо порушення позивачем вимог п.1.26, п.5.1, пп.5.2.1 п.5.2, пп.5.3.9 п.5.3, п.п.5.4.8 п.5.4 ст.5 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” та заниження податку на прибуток на суму 444666,00 грн., у звязку з неправомірним віднесенням до валових витрат по операціях з придбання послуг у ФОП ОСОБА_4 на загальну суму 724000,00 грн., за звітні періоди : з II кварталу 2007 року по I квартал 2010 року включно, ФОП ОСОБА_5, на загальну суму 505000,00 грн., за звітні періоди : з I кварталу 2008 року по I квартал 2010 року, ФОП ОСОБА_6 на загальну суму 190000,00 грн., за звітні періоди : з IV кварталу 2008 року по IV квартал 2009 року, а також по операції з придбання матеріалів кабельної продукції у ТзОВ"Нікас-Сервіс" на загальну суму 359663,00 грн., за звітні періоди : I кварталі 2009 року та II кварталі 2009 року.

Фізичні особи - підприємці: ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 згідно свідоцтв про державну реєстрацію та свідоцтв про сплату єдиного податку мають статус підприємців та платників єдиного податку в період з 2007 по 2010 pоки. Одним із видів господарської діяльності, згідно свідоцтв про сплату єдиного податку та довідок про включення до ЄДРПОУ є дослідження кон'юнктури ринку та вивчення суспільної думки (74.13.0).

Таким чином, судом першої інстанції вірно встановлено, що вказані фізичні особи-підприємці мали цивільну право та дієздатність на укладення правочинів відповідно до чинного законодавства України, що узгоджується з частиною першою ст. 43 ГК України, якою визначено, що господарюючі суб'єкти мають право без обмежень самостійно здійснювати будь-яку підприємницьку діяльність, яку не заборонено законом та статтею 67 ГК України, якою передбачено, що підприємства вільні у виборі предмета договору, визначені зобов'язань, інших умов господарських взаємовідносин, що не суперечать законодавству України.

Крім того судом першої інстанції встановлено, що ТОВ «Дамакс» з фізичними особами-підприємцями ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 укладались відповідні договори на надання маркетингових послуг.

Зокрема, як вбачається з матеріалів справи, ТОВ "Дамакс" (замовником) та ФОП ОСОБА_4, (виконавець) було укладено договір про надання маркетингових послуг б/н від 01.03.2007 року та договір №15 про надання інформаційних послуг від 01 січня 2007 року.

Предметом договору про надання маркетингових послуг б/н від 01.03.2007 року є надання виконавцем послуг з проведення маркетингових досліджень по електроізоляційних матеріалах, емаль проводу, кабельно-провідниковій продукції, електродвигунах на території України, в тому числі Хмельницької області ( п.п.1.1, 2.1., 3.1 договору). Замовник виплачує виконавцю винагороду в розмірі визначеному за актом приймання-передачі виконаних робіт (надання послуг). Оплата послуг виконавця здійснюється в готівковому та/або безготівковому порядку. Підставою для оплати є акт здачі-приймання виконаних робіт (надання послуг) ( п.п.8.1,8.3 Договору).

Предметом договору про надання інформаційних послуг №15 від 01 січня 2007 року є надання виконавцем інформаційних послуг замовнику у вигляді одержання ТОВ "Дамакс " інформаційних продуктів в сфері господарського обороту таких товарів, як електроізоляційні матеріали, емаль провід, кабельно-провідникова продукція, електродвигуни (п.2.2 Договору). Акт прийому наданих послуг є невід`ємною частиною цього договору, складається у двох примірниках і набирає чинності з моменту підписання його двома Сторонами. За згодою сторін оплата може здійснюватись як безготівковій так і в готівковій формі ( п.п.5.1,6.3).

Відповідно до актів здачі-приймання робіт ( надання послуг) по вказаних договорах ФОП ОСОБА_4 за період з 01.04.2007 року по 31.03.2010 року надані послуги з проведення маркетингових досліджень та інформаційні послуги. Надані послуги були конкретизовані звітами про виконану роботу.

ТОВ "Дамакс" (замовником) та ФОП ОСОБА_5, (виконавець) укладено договір про надання маркетингових послуг б/н від 26.12.2007 року та договір №11 про надання інформаційних послуг від 01 січня 2008 року.

Предметом договору про надання маркетингових послуг б/н від 26.12.2007 року є надання виконавцем послуг з проведення маркетингових досліджень по електроізоляційних матеріалах, емаль проводу, кабельно-провідниковій продукції, електродвигунах на території України, в тому числі Хмельницької області ( п.п.1.1, 2.1., 3.1 договору). Замовник виплачує виконавцю винагороду в розмірі визначеному за актом приймання-передачі виконаних робіт (надання послуг). Оплата послуг виконавця здійснюється в готівковому та/або безготівковому порядку. Підставою для оплати є акт здачі-приймання виконаних робіт (надання послуг) ( п.п.8.1,8.3 Договору).

Предметом договору про надання інформаційних послуг №11 від 01 січня 2008 року є надання виконавцем інформаційних послуг замовнику у вигляді одержання ТОВ "Дамакс" інформаційних продуктів в сфері господарського обороту таких товарів, як електроізоляційні матеріали, емаль провід, кабельно-провідникова продукція, електродвигуни (п.2.2 Договору). Акт прийому наданих послуг є невід`ємною частиною цього договору, складається у двох примірниках і набирає чинності з моменту підписання його двома Сторонами. За згодою сторін оплата може здійснюватись як безготівковій так і в готівковій формі ( п.п.5.1,6.3).

Відповідно до актів здачі-приймання робіт ( надання послуг) по вказаних договорах ФОП ОСОБА_5 за період з 01.01.2008 року по 31.12.2009 року надані послуги з проведення маркетингових досліджень та інформаційні послуги. Надані послуги були конкретизовані звітами про виконану роботу.

Судом встановлено, що ТОВ "Дамакс" (замовником) та ФОП ОСОБА_6, укладено договір про надання маркетингових послуг б/н від 01.09.2008 року.

Предметом договору про надання маркетингових послуг б/н від 01.09.2008 року є надання виконавцем послуг з проведення маркетингових досліджень по кабельній продукції, кабелі, дроти, проводи на території Хмельницької області (п.п.1.1, 1.2. договору). Підставою для оплати є акт приймання-передачі виконаних робіт, а у випадку доопрацювання результатів дослідження - акт приймання - передачі доопрацювань ( п.6.3 Договору).

Відповідно до актів здачі-приймання робіт ( надання послуг) по вказаному договору ФОП ОСОБА_6, у IV кварталі 2008 року, III кварталі 2009 році, IV кварталі 2009 року надані послуги з проведення маркетингових досліджень. Надані послуги були конкретизовані звітами про виконану роботу.

Слід зауважити, що за всі вищенаведені послуги розрахунок ТОВ «Дамакс» проводився у готівковій формі.

Як вбачається з висновків суду першої інстанції та підтверджено під час судового розгляду судом апеляційної інстанції, податковим органом безпідставно як на підтвердження завищення валових витрат, включені документи по маркетингових та інформаційних послугах, які на час перевірки були відсутні у ТОВ «Дамакс».

Зокрема, по ФОП ОСОБА_4, податковим органом на підтвердження завищення валових витрат включено акт від 30 вересня 2007 року № ОУ-16/6 про здачу-приймання маркетингових послуг на суму 22500,00 грн.; акт від 31 жовтня 2007 року № ОУ-26 про здачу-приймання маркетингових послуг на суму 24000,00 грн.; акт від 15 листопада 2007 року № ОУ-27 про здачу-приймання маркетингових послуг на суму 15000,00 грн.; акт від 30 червня 2008 року № ОУ-19 про здачу-приймання послуг з дослідження кон'юнктури ринку на суму 27500,00 грн.

Крім того, колегія суддів вважає, що відповідачем безпідставно до вартості маркетингових послуг, які ТОВ «Дамакс» отримав від ФОП ОСОБА_4 у II кварталі 2007 року, включений акт здачі приймання-передачі маркетингових послуг на загальну суму 15000,00 грн. № ОУ-07 від 30 березня 2007 року, оскільки, як зясовано судом першої інстанції, перевірка проводилась за період з 01 квітня 2007 року по 31 березня 2010 року.

По ФОП ОСОБА_5 податковим органом на підтвердження завищення валових витрат включено акт від 16 червня 2008 року № ОУ-07 про здачу-приймання послуг з дослідження кон'юнктури ринку на суму 20000,00 грн.; акт від 30 червня 2009 року № ОУ-6 про здачу-приймання послуг з дослідження кон'юнктури ринку на суму 10000,00 грн.; акт від 30 вересня 2009 року № ОУ-9 про здачу-приймання послуг з дослідження кон'юнктури ринку на суму 20000,00 грн.; акт від 30 листопада 2009 року № ОУ-19 про здачу-приймання послуг з дослідження кон'юнктури ринку на суму 10000,00 грн.; акт від 30 листопада 2009 року № ОУ-11 здачу-приймання послуг з дослідження кон'юнктури ринку на суму 20000,00 грн.

Також, як вбачається з висновків суду першої інстанції, податковим органом безпідставно до вартості маркетингових послуг, які позивач отримав від ФОП ОСОБА_5 у IV кварталі 2009 року, включений акт здачі приймання-передачі послуг з організації перевезення вантажів згідно договору №6 від 01.01.2008 року на загальну суму 10000,00 грн. № ОУ-19 від 30 листопада 2009 року.

Крім того, колегія суддів наголошує, що до вартості маркетингових послуг, які ТОВ «Дамакс» отримав від ФОП ОСОБА_6, у III та IV кварталах 2009 року податковим органом неправомірно включені акти здачі приймання-передачі від 31 липня 2009 року № ОУ-07, від 31 серпня 2009 року № ОУ-10, від 30 вересня 2009 року № ОУ-11, від 30 листопада 2009 року № ОУ-19 на загальну суму 20 000,00 грн. на виконання договору підряду від 01 вересня 2008 року та договору про надання клірингових послуг (послуг по прибиранню) від 01 вересня 2008 року, що в свою чергу вплинуло на визначення розміру податкового зобовязання в цілому.

Відповідно до п. 2 ст. 3 Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” від 16.07.1999 р. №996-XIV зі змінами та доповненнями фінансова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий примірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку. Пунктом 19 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку № 16 “Витрати”, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 31 грудня 1999 р. № 27\42248 витрати на збут включають такі витрати: ... витрати на рекламу та дослідження ринку (маркетинг).

За змістом п.5.1. ст.5 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” №334/94-ВР від 28.12.1994 р. валові витрати сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

До складу валових витрат, включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у звязку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці. (п.п.5.2.1 п.5.2 ст.5 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств ”№ 334/94-ВР.)

Отже, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що для віднесення вартості послуг з проведення маркетингових досліджень та інформаційних послуг, отриманих ТОВ "Дамакс" по вказаних вище договорах до валових витрат необхідна наявність таких обставин: вказані витрати повинні бути сплачені або нараховані платником податку та використані у господарській діяльності.

Як вбачається з матеріалів справи, основним видом діяльності позивача є оптова та роздрібна торгівля кабельно-провідниковою продукцією та іншим промисловим обладнанням. Всі послуги з проведення маркетингових досліджень та інформаційні послуги, надані фізичними особами - підприємцями: ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 містять інформацію щодо продавців, покупців кабельно-провідникової продукції, з якими в подальшому позивач співпрацював, що підтверджується оборотно-сальдовими відомостями по рахунку 361 "Контрагенти" за 2005-2009 роки.

Згідно довідки ТОВ "Дамакс" вих.№29/02/10-юр від 29.11.2010 року за період з 01 квітня 2007 року по 31 березня 2010 року від реалізації кабельно-провідникової продукції та іншим промисловим обладнанням отримано дохід, з якого сплачено податку на прибуток в розмірі 97300,00 гривень, що підтверджується відповідними платіжними дорученнями.

Отже, всі досліджені судом матеріали свідчать, що договори про надання послуг з проведення маркетингових досліджень та інформаційних послуг, укладені ТОВ "Дамакс" з фізичними особами - підприємцями: ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, інші дії вчинені позивачем в послідуючому в ході його господарської діяльності спрямовані на отримання доходу. При цьому, судом враховується, що зазначені вище договори не визнані судом недійсними, позивач отримав дохід від укладення вказаних договорів.

Колегія суддів ставиться критично до посилань апелянта, щодо невідповідності договорів та актів здачі-приймання послуг отриманих товариством від приватних підприємців ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, вимогам ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність», враховуючи наступне.

Так положення ст. 11 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" не встановлює вимог до форми чи виду документів, які були б належні для цілей податкового обліку, тобто були б обовязковими для підтвердження віднесення певних витрат до складу валових витрат.

Відтак, підлягають застосуванню загальні вимоги до первинного документу, які встановлені ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", тобто документи повинні мати такі обовязкові реквізити, як назву документа (форму); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно зі ст. 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" господарська операція - це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобовязань, власному капіталі підприємства.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 вказаного Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Підпунктом 5.3.9 ст. 5 Закону про прибуток встановлено, що не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення податкового обліку.

Пунктом 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затверджене наказом Міністерством фінансів України від 24.05.1995р. № 88, визначено, що первинні документи (на паперових і машинозчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

Виходячи зі змісту вищенаведених норм, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що вимог щодо необхідності деталізації об'єкта надання послуг вони не містять.

Досліджені колегією суддів акти містять всі обов'язкові реквізити, зокрема в актах відображено сутність (зміст) наданої послуги, конкретний вираз якої відображено в звітах про виконану роботу; схожі акти по виконанню інших робіт чи наданню послуг, які також перевірялись, під сумнів відповідачем не ставляться.

Колегія суддів зазначає, що податковим органом не проводилась перевірка контрагентів позивача, в тому числі: фізичних осіб - підприємців: ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, для підтвердження правомірності викладених в акті перевірки даних.

Отже, колегія суддів приходить до висновку, що предявлені до перевірки документи (договори, акти здачі-приймання робіт та надання послуг, тощо) є первинними документами у розумінні вищенаведених положень чинного законодавства та повністю підтверджують факт здійснення операцій і, відповідно, право позивача на включення до складу своїх валових витрат вартості придбаних товарів, що у подальшому були використані при здійсненні господарської діяльності.

Колегія суддів ставиться критично до посилань апелянта про неправомірність віднесення ТОВ «Дамакс» до складу валових витрат по операціях з придбання матеріалів кабельної продукції у ТОВ «Нікас-Сервіс» у звязку із знаходженням останнього в стані припинення, оскільки на день укладення договору купівлі-продажу №17 та на період його виконання з 06.03.2009 року по 03.06.2009 року, товариство з обмеженою відповідальністю "Нікас-Сервіс" було наділене повної правосуб`єктності, що підтверджується постановою Вищого господарського суду України від 23.06.2010 року по справі №5/319/09.

Колегія суддів також не бере до уваги твердження апелянта про відсутність товарно-транспортних накладних та подорожніх листів на поставку матеріалу від ТОВ «Нікас-Сервіс», оскільки відповідно до умов укладеного між сторонами правочину, доставку товару з місця відвантаження TOB «Дамакс» здійснювало власними силами.

Судом першої інстанції встановлено, що на момент поставки товарів, у TOB «Дамакс» перебували у власності вантажні транспортні засоби, директор підприємства має відповідну категорію прав на керуванням ними, у підприємства наявні подорожні листи, та всі первинні бухгалтерські документи, які спростовуються доводи апелянта про безтоварність даної операції.

Крім того, відповідно до вимог Переліку документів, які необхідні для здійснення перевезення вантажними транспортом, затвердженим Постановою КМ України від 25 лютого 2009 року № 207 для перевезення юридичною особою вантажу у власних господарських цілях товарно-транспортна накладна не оформляється, а виключно для перевезень на договірній основі.

Колегія суддів не бере до уваги також посилання апелянта на відсутність документів, які б підтверджували якість придбаного товару позивачем у TOB «Нікас-Сервіс», оскільки позивачем доведено, а податковим органом не спростовано факту того, що дана продукція в період поставки підлягала добровільній сертифікації, сертифікати про якість, паспорти заводів виготовлювачів на продукцію всі в наявності та приєднані до матеріалів справи.

Під час судового розгляду у суді апеляційної інстанції не знайшли також свого підтвердження доводи апелянта про неправомірність віднесення ТОВ «Дамакс» сум податку на додану вартість до податкового кредиту у зв'язку із придбанням таких матеріалів.

Так, судом першої інстанції встановлено, що в період з березня по червень 2009 року позивач включив до податкового кредиту відповідних звітних періодів податок на додану вартість на загальну суму 71932,00 грн., на підставі податкових накладних, виписаних ТОВ"Нікас-Сервіс": № 5 від 06 березня 2009 року на суму 79 100,00 грн., в т.ч. ПДВ 13 183,33 грн.; № 16 від 10 квітня 2009 року на суму 95 300,00 грн., в т.ч. ПДВ 15 883,33 грн.; № 17 від 10 квітня 2009 року на суму 63 000,00 грн., в т.ч. ПДВ 10 500,00 грн.; № 18 від 05 травня 2009 року на суму 85 000,00 грн., в т.ч. ПДВ 14166,67 грн.; № 50 від 03 червня 2009 року на суму 109 195,00 грн., в т.ч. ПДВ 18 199,17 грн.

Вищезазначені податкові накладні були включені до реєстру отриманих позивачем податкових накладних у відповідних періодах, на суму сплаченого ПДВ 71 932,00 грн.

Відповідно до пп.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України “Про податок на додану вартість” податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації.

За змістом пп.7.2.3. п.7.2 ст.7 Закону України “Про податок на додану вартість” податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом, який виписується на кожну повну або часткову поставку товарів (робіт, послуг). Підпунктом 7.2.6 п.7.2 ст.7 вказаного Закону визначено, що податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Отже, право на включення сплаченого (нарахованого) податку до податкового кредиту виникає у платника податку за умови встановлення тієї обставини, що вартість придбаних товарів (робіт, послуг) підлягає віднесенню до складу валових витрат виробництва (обігу) за наявності податкової накладної, яка засвідчує факт поставки товару або надання послуги.

В той же час наявність у покупця податкової накладної не є безумовною підставою для віднесення таких сум ПДВ до податкового кредиту у разі, якщо наведені у таких документах відомості не відповідають дійсності внаслідок операцій які не мали реального виконання.

За змістом пп.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України “Про податок на додану вартість” не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Відповідно до Закону України “Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні” відображення господарських операцій в податковому обліку здійснюється на підставі даних бухгалтерського обліку.

Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена п.1.2 ст. І, п.2.1 ст.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.95р. №88 і зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05.06.95р. за № 168/704.

Як вбачається з матеріалів справи, ТОВ «Дамакс» правомірно включило до валових витрат витрати на придбання матеріалів кабельної продукції у ТОВ "Нікас-Сервіс" по договору купівлі-продажу №17 від 03 березня 2009 року, а тому мало право на включення вказані ним суми ПДВ до податкового кредиту, оскільки зазначені в них відомості щодо придбання матеріалів кабельної продукції у вказаного продавця відповідають дійсності та підтвердженні первинними бухгалтерськими документами .

В силу частини 1 статті 9 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд згідно з статтею 86 КАС України оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та обєктивному дослідженні.

В той же час згідно з частини 2 статті 71 цього Кодексу в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Отже, наведені в апеляційній скарзі доводи не викликають сумнівів щодо правильності висновків суду першої інстанції та застосування норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до ч.1 ст.200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Зважаючи на те, що Вінницький окружний адміністративний суд правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, апеляційну скаргу належить залишити без задоволення, а постанову суду без змін.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу державної податков інспекції у м.Хмельницькому, залишити без задоволення, а постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 30.11.2010 року, без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно ст 212 КАС України.

Ухвала суду складена в повному обсязі 28 лютого 2011 року .

ГоловуючийЕ.С. Смілянець

Судді В.Ю. Сторчак

О.А. Боровицький