Ухвала суду № 14635528, 16.02.2011, Вінницький апеляційний адміністративний суд

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 2-а-6184/10/2270

Головуючий у 1-й інстанції: Михайлов О.О.

Суддя-доповідач: Смілянець Е. С.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 лютого 2011 року

м. Вінниця

Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого-судді: Смілянця Е. С.

суддів: Сторчака В.Ю., Боровицького О.А.

при секретарі: Подолян Наталіії Вікторівні

за участю представників сторін:

представника відповідача (Апелянта) - Карповича В.М.

представників позивача - Бабіча О.О., Шеломкова В.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу державної податкової інспекції у м.Хмельницькому на постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 29.11.2010 року у справі за адміністративним позовом міського комунального підприємства "Хмельницьктеплокомуненерго" до державної податкової інспекції у м.Хмельницькому про скасування акту, -

В С Т А Н О В И В :

У вересні 2010 року міське комунальне підприємство "Хмельницьктеплокомуненерго" (даліМКП "Хмельницьктеплокомуненерго") звернулося до Хмельницького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м.Хмельницькому (надалі ДПІ у м.Хмельницькому), в якому, з урахуванням уточнень позовних вимог, прийнятих судом, просив визнати незаконними та скасувати податкові повідомлення-рішення №0000212302/0, №0000202302/0 від 19 квітня 2010 року, №0000212302/1, №0000202302/1 від 18 травня 2010 року, №0000212302/2, №0000202302/2 від 24 червня 2010 року, №0000212302/3, №0000202302/3 від 31 серпня 2010 року.

Постановою Хмельницького окружного адміністративного суду позов від 29.11.2010 року задоволено повністю.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, відповідачем подано апеляційну скаргу, в якій апелянт просить скасувати постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 29.11.2010 року та постановити нову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог.

10.02.2011 року до суду надійшли письмові заперечення МКП "Хмельницьктеплокомуненерго" за №1112/02 від 04.02.2011 року, в яких заперечує позивач проти доводів викладених у апеляційній скарзі ДПІ у м.Хмельницькому, посилаючись на правомірність висновків суду першої інстанції, у звязку з чим просить суд залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

В судовому засіданні представник апелянта вимоги апеляційної скарги підтримав у повному обсязі, окремо суду пояснивши, що операції з перерахування субвенцій з державного бюджету, які призначаються для погашення заборгованості минулих років з різниці в тарифах на теплову енергію, послуг з водопостачання і водовідведення, затверджених для населення органами державної влади чи органами місцевого самоврядування, які здійснюються у відповідності з Постановою №193, не є оплатою вартості поставлених послуг, а відтак такі субвенції згідно з діючим законодавством не є обєктом оподаткування на додану вартість.

Представник позивача проти задоволення апеляційної скарги заперечив, посилаючись на правомірність висновків суду першої інстанції, у звязку з чим просив суд апеляційну скаргу ДПІ у м.Хмельницькому залишити без задоволення, а постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 29.11.2010 року залишити без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, зясувавши думку сторін, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції без змін, виходячи з наступного.

Відповідно до статті 198 Кодексу адміністративного судочинства (далі-КАС) України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду без змін.

Як вбачається з матеріалів справи, ДПІ у м.Хмельницькому проведена позапланова виїзна перевірка МКП "Хмельницьктеплокомуненерго" з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку за січень 2010 року, яке виникло за рахунок від'ємного значення з ПДВ, що декларувалося за період грудень 2009 року.

За результатами перевірки складено акт від 31.03.2010 року №3311/23-4/03356571, в якому зазначено, що на порушення пп. 7.4.3 п.7.4, пп. 7.7.1 п. 7.7, пп. 7.7.2 п.7.7 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" МКП "Хмельницьктеплокомуненерго" завищено суму бюджетного відшкодування на рахунок платника у банку за січень 2010 року на 1 080258 грн. На порушення пп. 7.4.3 п.7.4, пп. 7.7.1 п. 7.7, пп. 7.7.2 п.7.7 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" занижено суму ПДВ, що підлягає сплаті до бюджету всього 494645 грн.

На підставі акту податковим органом прийнято податкові повідомлення-рішення від 19 квітня 2010 року №0000212302/0/3064 про сплату 494645 грн. ПДВ та відповідних штрафних санкцій в сумі 191337 грн. та №0000202302/0/3063 про зменшення заявленої підприємством суми бюджетного відшкодування ПДВ в сумі 1080258 грн.

За результатами розгляду скарг позивача відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення №0000212302/1, №0000202302/1 від 18 травня 2010 року, №0000212302/2, №0000202302/2 від 24 червня 2010 року, №0000212302/3, №0000202302/3 від 31 серпня 2010 року.

Як досліджено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, МКП "Хмельницьктеплокомуненерго" є субєктом господарської діяльності, який надає житлово-комунальні послуги першої та другої груп, ціни/тарифи на які затверджують спеціально уповноважені центральні органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування.

Судом першої інстанції також встановлено, що у звязку з необхідністю покриття понесених МКП "Хмельницьктеплокомуненерго" витрат на надання населенню послуг з теплопостачання та відшкодування збитків підприємства, які є різницею між встановленим для позивача органами місцевого самоврядування тарифом та собівартістю збуту теплоенергії, підприємству була надана субвенція.

Згідно зі ст.53 Закону України "Про Державний бюджет України на 2009 рік", установлено, що перерахування субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на погашення заборгованості з різниці в тарифах на теплову енергію, послуги з водопостачання та водовідведення, що вироблялися, транспортувалися та постачалися населенню, яка виникла в зв'язку з невідповідністю фактичної вартості теплової енергії, послуг з водопостачання та водовідведення тарифам, що затверджувалися або погоджувалися відповідними органами державної влади чи органами місцевого самоврядування, здійснюється у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, за рахунок надходжень, визначених пунктом 41 статті 6 цього Закону, та додаткових податкових зобов'язань, які виникають у результаті виконання цієї статті. Перерахування зазначеної субвенції може здійснюватися також за рахунок погашення заборгованості перед державою за кредитами, залученими державою або під державні гарантії, яка була реструктуризована, та за рахунок погашення заборгованості місцевих бюджетів перед державним бюджетом, що виникла у зв'язку з наданням Міністерством фінансів України фінансової допомоги Уряду Автономної Республіки Крим, облвиконкомам, Севастопольському міськвиконкому для підприємств теплоенергетики, що перебувають у комунальній власності, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 26 липня 1994 року № 510 "Про невідкладні заходи щодо забезпечення народного господарства і населення електричною і тепловою енергією в осінньо-зимовий період 1994/95 року".

Постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2009 року №193 затверджено Порядок перерахування у 2009 році субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на погашення заборгованості з різниці в тарифах на теплову енергію, послуги з водопостачання та водовідведення, що вироблялися, транспортувалися та постачалися населенню, яка виникла у зв'язку з невідповідністю фактичної вартості теплової енергії, послуг з водопостачання та водовідведення тарифам, що затверджувалися або погоджувалися відповідними органами державної влади чи органами місцевого самоврядування.

У відповідності до п.п.7.4.1 п.7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податків в звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації.

Згідно вимог пп.7.4.2, 7.4.3 п.7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" у разі коли платник податку здійснює операції з продажу товарів (робіт, послуг), що звільнені від оподаткування або не є об'єктом оподаткування згідно зі статтями 3 та 5 Закону, суми податку, сплачені (нараховані) у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів і нематеріальних активів, що підлягають амортизації, відносяться відповідно до складу валових витрат виробництва (обігу) та на збільшення вартості основних фондів і нематеріальних активів і до податкового кредиту не включаються.

У разі коли товари (роботи, послуги), що виготовлені та/або придбані, частково використовуються в оподатковуваних операціях, а частково - ні, до суми податкового кредиту включається та частка сплаченого (нарахованого) податку при їх виготовленні або придбанні, яка відповідає частці використання таких товарів (робіт, послуг) в оподатковуваних операціях звітного періоду.

Згідно з п.1.4 ст. 1 Закону України "Про податок на додану вартість" продаж послуг (робіт) - будь-які операції цивільно-правового характеру з надання послуг (результатів робіт), надання права на користування або розпорядження товарами, у тому числі нематеріальними активами, а також з надання будь-яких інших, ніж товари, об'єктів власності за компенсацію, а також операції з безоплатного надання послуг (робіт).

Продаж послуг (результатів робіт), зокрема, включає надання права на користування або розпорядження товарами у межах договорів оренди (лізингу), продаж, ліцензування або інші способи передачі права на патент, авторське право, торговий знак, інші об'єкти права інтелектуальної, у тому числі, промислової власності.

Відповідно до п.п.3.1.1 п.3.1 ст.3 Закону України "Про податок на додану вартість", обєктом оподаткування податком на додану вартість є, зокрема, операції платників податку з поставки товарів (робот, послуг) на митній території України, а тому поставка підприємством платником податку теплової енергії за регульованим тарифом є оподатковуваною операцією.

Згідно з п.4.1 ст.4 Закону України "Про податок а додану вартість", база оподаткування операції з поставки товарів (послуг) визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, визначеної за вільними цінами, але не нижче за звичайні ціни.

При цьому, відповідно до п.1.18 ст. 1 Закону України "Про податок на додану вартість", звичайні ціни розуміються та застосовуються за правилами, визначеними п.1.20 ст.1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств".

Так, відповідно до п.п.1.20.5 ст.1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", у разі коли ціни на товари (роботи, послуги) підлягають державному регулюванню згідно із законодавством, звичайною вважається ціна, встановлена згідно з принципами такого регулювання.

Колегією суддів встановлено та матеріалами справи підтверджено, що отримані позивачем дотації, призначені для покриття збитків підприємств у зв'язку з державним регулюванням цін і тарифів, є неоплатними і не пов'язані з компенсацією населенню вартості проданих послуг.

Перерахування бюджетних дотацій здійснювалося для покриття понесених витрат позивачем в процесі виконання статутних завдань, якими його наділила Держава, а тому бюджетні дотації не є продажем товарів (робіт, послуг).

Отже, нарахування, яке проведено податковим органом на підставі факту надання послуг іншим покупцям (споживачам), не мають жодного відношення до факту придбання позивачем відповідних товарів (робіт, послуг).

Чинним законодавством не встановлено яких-небудь винятків з передбаченого п.п.7.4 і 7.7 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" порядку визначення податкового кредиту і податкових зобов'язань для операцій з продажу товарів (робіт, послуг), реалізація яких населенню здійснюється за регульованими тарифами та супроводжується виплатою продавцю дотацій з бюджету на покриття збитків.

Листом від 23.03.2009р. за № 2568/6/16-1515-06 Державна податкова адміністрація України роз`яснила, що формування податкового кредиту при проведенні розрахунків з постачальниками за рахунок субвенцій з державного бюджету, призначених для погашення заборгованості минулих років в різниці в тарифах на теплову та електроенергію, платником повинно здійснюватися з урахуванням долі використаних оплачених товарів /послуг/ в оподатковуваних операціях, а не в залежності від джерела надходження коштів за поставлені товари /послуги/.

Таким чином суд першої інстанції дійшов правомірного висновку, що вартість поставки виробленої енергії підлягає оподаткуванню податком на додану вартість незалежно від того, за рахунок яких джерел вона компенсується. Базою оподаткування таких поставок є затверджений органами місцевої влади чи органами місцевого самоврядування тариф. А одержувані субсидії є лише часткою плати за ці послуги в межах регульованого тарифу.

Колегія суддів вважає також безпідставним посилання скаржника на п.3.2.7 п.3.2 ст. 3 Закону України "Про податок на додану вартість", оскільки отримані позивачем дотації не є виплатами (дотаціями, субвенціями, іншими грошовими виплатами) позивачем фізичним особам.

Отже, наведені в апеляційній скарзі доводи не викликають сумнівів щодо правильності висновків суду першої інстанції та застосування норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до ч.1 ст.200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Зважаючи на те, що Вінницький окружний адміністративний суд правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, апеляційну скаргу належить залишити без задоволення, а постанову суду без змін.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу державної податкової інспекції у м.Хмельницькому, залишити без задоволення, а постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 29.11.2010 року, без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно ст 212 КАС України.

Ухвала суду складена в повному обсязі 21 лютого 2011 року .

Головуючий/підпис/Е.С. Смілянець

Судді /підпис/ В.Ю. Сторчак

/підпис/ О.А. Боровицький

Копія вірна

Секретар: