Ухвала суду № 14635525, 16.02.2011, Вінницький апеляційний адміністративний суд

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 2-а-7904/10/2270

Головуючий у 1-й інстанції: Майстер П.М.

Суддя-доповідач: Смілянець Е. С.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 лютого 2011 року

м. Вінниця

Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого-судді: Смілянця Е. С.

суддів: Сторчака В.Ю., Боровицького О.А.

при секретарі: Подолян Наталіії Вікторівні

за участю представників сторін:

представника відповідача (Апелянта) - Карповича В.М.

представника позивача - Євтушенко В.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу державної податкової інспекції у м.Хмельницькому на постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 03.12.2010 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю "ТІМ-Спецтранс" до державної податкової інспекції у м.Хмельницькому про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В :

В листопаді 2010 року до Хмельницького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом звернулось товариство з обмеженою відповідальністю "ТІМ-Спецтранс" до державної податкової інспекції у м. Хмельницькому про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень №0002301703/2/5495 від 16.08.2010 року та № 001464703/3/7277 від 25.10.2010 року.

Позовні вимоги позивач мотивував тим, що вклад (внесок) фізичної особи, одним із засновників (учасників) товариства Фесенко О.С. у вигляді майна (що знаходиться у її власності) до статутного фонду юридичної особи це інвестування нею до статутного фонду господарського товариства належного їй на праві власності рухомого майна - є з її боку відчуження такого майна, придбанням такою особою права власності на частку (пай) у статутному фонді юридичної особи, тобто є витратами, понесеними у зв'язку із придбанням інвестиційного активу, і не є доходом згідно Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб", тому не підлягає оподаткуванню.

Постановою Хмельницького окружного адміністративного суду від 03.12.2010 року вказаний позов задоволено та визнано протиправними податкові повідомлення-рішення державної податкової інспекції у м. Хмельницькому від 27.05.10р. №0002301703/0/4036, від 22.06.10р. 0002301703/1/4692, від 16.08.2010 р. № 0002301703/2/5495, від 25.10.2010 р. № 001464703/3/7277, якими визначено товариству з обмеженою відповідальністю "ТІМ-Спецтранс" податкове зобов'язання за основним платежем та штрафною санкцією в сумі 1377000,00 грн.

Не погоджуючись із вказаною постановою суду першої інстанції, податковим органом подано апеляційну скаргу з підстав невідповідності висновків суду обставинам справи, порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, у звязку з чим, апелянт просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою відмовити позивачу в задоволенні позову.

Апеляційна скарга мотивована тим, що господарські операції з включення основних фондів та нематеріальних активів до статутного фонду юридичної особи прирівнюються до придбання нею основних фондів, а юридична особа, яка на внесене до статутного фонду рухоме майно надає фізичній особі корпоративні права згідно з п.1.15 ст.1 п.п.8.2.2 ст.8 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб" є податковим агентом платника податку стосовно оподаткування доходів, отриманих таким платником податку від продажу майна.

07.02.2011 року на адресу суду надійшли письмові заперечення на апеляційну скаргу, в яких ТОВ "ТІМ-Спецтранс" заперечує проти доводів викладених у апеляційній скарзі ДПІ у м.Хмельницькому, посилаючись на правомірність та доведеність висновків суду першої інстанції, у звязку з чим просить суд залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

У судовому засіданні представник апелянта доводи викладені в апеляційній скарзі підтримав в повному обсязі, у звязку з чим просив суд скасувати постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 03.12.2010 року та постановити нову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог.

Представник позивача проти задоволення апеляційної скарги заперечив, посилаючись на правомірність висновків суду першої інстанції та просив суду апеляційну скаргу державної податкової інспекції у м. Хмельницькому залишити без задоволення, а постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 03.12.2010 року без змін.

Заслухавши суддю-доповідача та зясувавши думку сторін, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції без змін, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно зясованих обставин у адміністративній справі, підтверджених такими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно з ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судом встановлено, що товариство з обмеженою відповідальністю "ТІМ-Спецтранс" зареєстровано виконавчим комітетом Хмельницької міської ради 09.12.04р. за № 16731020000000683.

Державною податковою інспекцією в м. Хмельницькому проведено невиїзну документальну перевірку ТОВ "ТІМ-Спецтранс" з питань повноти обчислення та своєчасності внесення до бюджету сум податку з доходів фізичних осіб від операцій з рухомим майном та правильності подання податкового розрахунку за формою 1-ДФ за період з 01.01.07р. по 31.12.09р.

За результатами перевірки складено Акт № 4239/17-5/33282435 від 11.05.10р. та прийнято податкове повідомлення - рішення від 27.05.10р. № 0002301703/0/4036, яким донараховано ТОВ "ТІМ-Спецтранс" податок з доходів фізичних осіб в сумі 539784,00 грн. і застосовано штрафну (фінансову) санкцію в сумі 1079568,00грн.

Позивачем було оскаржено податкові повідомлення - рішення в адміністративному порядку до ДПА України, яка винесла рішення про залишення без змін податкове повідомлення - рішення ДПІ у м. Хмельницькому від 27.05.10р. № 0002301703/0/4036, від 22.06.10р. 0002301703/1/4692 з урахуванням рішення ДПА у Хмельницькій області від 11 серпня 2010 року № 13391/10/25-036, прийнятого за розглядом повторної скарги від (16.08.10р. № 0002301703/2/5495), а скарги без задоволення, визначивши податкове зобов'язання за основним платежем та штрафною санкцією в сумі 1377000,00грн.

Як встановлено судом першої інстанції, Фесенко О.С. який відповідно до Протоколу загальних зборів від 15.12.06р. № 2 прийнятий до складу учасників товариства "ТІМ-Спецтранс" вніс до статутного фонду вказаного товариства майновий вклад (рухоме майно) у вигляді автомобілів на суму 3060000,00грн. в обмін на корпоративні права.

На думку податкового органу, в порушення п. 8.1 ст. 8 Закону України „Про податок з доходів фізичних осіб” підприємством не було утримано та перераховано податок з доходів фізичних осіб, одержаних від Фесенка О.С.

Колегія суддів не може погодитись з вищенаведеним висновком відповідача виходячи з наступного.

Так, відповідно п.8.1 ст.8 Закону України „Про податок з доходів фізичних осіб” врегульовано порядок оподаткування доходів, нарахованих (виплачених) платнику податку податковим агентом .

Посилаючись на порушення позивачем наведеної норми права відповідач виходив з того, що по-перше, позивач в спірних правовідносинах є податковим агентом, а по-друге, Фесенко О.С. при внесенні до статутного фонду підприємства майна отримав дохід, який підлягає оподаткуванню за правилами Закону України „Про податок з доходів фізичних осіб”.

Слід зазначити, що у розумінні положень п.1.15. ст.1 Закону України „Про податок з доходів фізичних осіб” податковий агент це юридична особа (її філія, відділення, інший відокремлений підрозділ) або фізична особа чи представництво нерезидента - юридичної особи, які незалежно від їх організаційно-правового статусу та способу оподаткування іншими податками зобов'язані нараховувати, утримувати та сплачувати цей податок до бюджету від імені та за рахунок платника податку, вести податковий облік та подавати податкову звітність податковим органам відповідно до закону, а також нести відповідальність за порушення норм цього Закону.

Положеннями п. 1.2. ст.1 наведеного Закону встановлено, що дохід - сума будь-яких коштів, вартість матеріального і нематеріального майна, інших активів, що мають вартість, у тому числі цінних паперів або деривативів, одержаних платником податку у власність або нарахованих на його користь, чи набутих незаконним шляхом у випадках, визначених підпунктом 4.2.16 пункту 4.2 статті 4 цього Закону, протягом відповідного звітного податкового періоду з різних джерел як на території України, так і за її межами.

Колегія суддів зауважує, що апелянт не заперечує проти того, що рухоме майно, було внесено вищевказаною фізичною особою саме до статутного фонду підприємства.

Беручи до уваги положення п. 8.4.11 п. 8.4 ст.8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» до придбання основних фондів та нематеріальних активів прирівнюються операції з включення таких основних фондів та нематеріальних активів до складу статутного фонду такої іншої особи, із подальшим включенням основних фондів до відповідних груп.

На вказану норму права посилається і апелянт в обґрунтування своєї правової позиції і не заперечує проти того, що спірна господарська операція, яка по внесенню до статутного фонду підприємства майно є інвестицією і прирівнюється до придбання позивачем основних фондів.

Колегія суддів відмічає, що поняття інвестиції визначено положеннями Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Пунктом 1.28 ст.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» передбачено, що інвестиція - господарська операція, яка передбачає придбання основних фондів нематеріальних активів, корпоративних прав та цінних паперів в обмін на кошти або майно. Інвестиції поділяються на капітальні, фінансові та реінвестиції.

Під капітальною інвестицією слід розуміти господарську операцію, яка передбачає придбання будинків, споруд, інших об'єктів нерухомої власності, інших основних фондів та нематеріальних активів, які підлягають амортизації згідно з цим Законом. (п. 1.28.1. ст.1 Закону).

Під фінансовою інвестицією слід розуміти господарську операцію, яка передбачає придбання корпоративних прав, цінних паперів, деривативів та інших фінансових інструментів. Фінансові інвестиції поділяються на прямі та портфельні. (п.1.28.2.ст.1 Закону).

Під прямою інвестицією керуючись нормами цього Закону слід розуміти господарську операцію, яка передбачає внесення коштів або майна до статутного фонду юридичної особи в обмін на корпоративні права, емітовані такою юридичною особою.

Таким чином, з урахуванням вищевикладених норм права та фактичних обставин у справі, суд дійшов висновку, що господарська операція щодо внесення майна до статутного фонду позивача підпадає під поняття прямої інвестиції, є витратами, понесеними у звязку із придбанням інвестиційного активу, не є доходом, який підлягає оподаткуванню за правилами ст.11 та ст.12 Закону України „Про податок з доходів фізичних осіб” і не відноситься до операцій з купівлі-продажу майна відповідно до норм вказаних статей цього Закону.

Аналізуючи положення Закону України „Про податок з доходів фізичних осіб” суд зазначає, що оподаткування інвестиційного прибутку, яким внесення до статутного фонду підприємства майна, врегульовано п. 9.6 ст. 9 Закону України „Про податок з фізичних осіб”.

Так, положеннями пп. 9.6.2 п.9.6 ст.9 Закону придбання інвестиційного активу законодавцем віднесено до операції з внесення платником податку коштів або майна до статутного фонду юридичної особи - резидента в обмін на емітовані ним корпоративні права.

На думку колегії суддів, при здійсненні вказаної операції не виникає обєкта оподаткування податком з доходів фізичних осіб у вигляді інвестиційного прибутку у разі, коли вартість придбаного фізичною особою інвестиційного активу дорівнює вартості майна, внесеного до статутного фонду юридичної особи, що має підтверджуватися сумою витрат понесених фізичною особою у звязку з придбанням такого майна, або його грошовою оцінкою здійсненою згідно з чинним законодавством.

Висновки суду першої інстанції підтверджуються також розясненнями Державної податкової адміністрації України, яка в своїх листах № 22292/7/17-0717 від 12.10.2009р., № 666/6/16-1515-26 від 24.01.2007р., та № 1886/7/17-0717 від 01.02.10р. прямо вказує, що вклад засновника в статутний капітал товариства є витратами, а не доходами. Вказані податкові роз'яснення є чинними.

Згідно вимог Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» № 2181-111 від 21.12.2000р. абзацу «д»пп.4.4.2 не може бути притягнуто до відповідальності платника податків, що діяв відповідно до податкового роз'яснення, лише на підставі того, що у майбутньому таке податкове роз'яснення було змінене або скасоване. При цьому при оцінці доказів судом (арбітражним судом), наданих органом стягнення, податкові роз'яснення не мають пріоритету над іншими доказами або іншими експертними оцінками.

Норма пп.4.4.1 того ж Закону вказує, що у разі, коли норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або коли норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу, рішення у межах апеляційного узгодження приймається на користь платника податків.

Щодо посилань апелянта на підтвердження своїх доводів щодо правомірності прийнятого оскаржуваного податкового повідомлення-рішення на ст.ст.715 та 716 Цивільного кодексу України, які регулюють правовідносини за договорами міни, суд вважає їх помилковими з наступних підстав.

Виходячи зі змісту наведених статей Цивільного кодексу України за договором міни (бартеру) кожна із сторін зобов'язується передати другій стороні у власність один товар в обмін на інший товар, при цьому до договору міни застосовуються загальні положення про купівлю-продаж.

Згідно з пунктом 1.8 статті 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» корпоративні права це право власності на статутний фонд (капітал) юридичної особи або його частку (пай), включаючи права на управління, отримання відповідної частки прибутку такої юридичної особи, а також активів у разі її ліквідації відповідно до чинного законодавства, незалежно від того, чи створена така юридична особа у формі господарського товариства, підприємства, заснованого на власності однієї юридичної або фізичної особи, або в інших організаційно-правових формах.

Слід відмітити, що поняття товарів визначено положеннями п.1.6 статті 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», відповідно до якого товари - це матеріальні та нематеріальні активи, а також цінні папери та деривативи, що використовуються у будь-яких операціях, крім операцій з їх випуску (емісії) та погашення.

В свою чергу, матеріальні активи - основні фонди та оборотні активи у будь-якому виді, що відрізняється від коштів, цінних паперів, деривативів та нематеріальних активів (пункт 1.1. ст.1 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств”).

Нематеріальні активи відповідно до пункту 1.2 статті 1 цього ж Закону - обєкти інтелектуальної, в тому числі промислової власності, а також інші аналогічні права, визнані у порядку, встановленому відповідним законодавством, обєктом права власності платника податку.

Отже, певні активи можуть бути визнані товаром лише в разі належності їх або до основних фондів, або до оборотних активів, або до обєктів права інтелектуальної власності чи аналогічних обєктів.

Поняття активів міститься в пункті 3 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 1 «Загальні вимоги до фінансової звітності», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.03.99 № 87. Відповідно до наведеного Положення, активи - це ресурси, контрольовані підприємством в результаті минулих подій, використання яких, як очікується, призведе до отримання економічних вигод у майбутньому.

В свою чергу, поняття оборотних активів визначено пунктом 4 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 2 «Баланс», відповідно до якого оборотні активи - це грошові кошти та їх еквіваленти, що не обмежені у використанні, а також інші активи, призначені для реалізації чи споживання протягом операційного циклу чи протягом дванадцяти місяців з дати балансу. При цьому, еквіваленти грошових коштів згідно з пунктом 4 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 4 «Звіт про рух грошових коштів»- короткострокові високоліквідні фінансові інвестиції, які вільно конвертуються у певні суми грошових коштів і які характеризуються незначним ризиком зміни їх вартості.

Відтак, оборотними є такі активи, що є або еквівалентами грошових коштів, або призначені для реалізації чи споживання. Всі інші активи належать до необоротних (пункт 4 Положення Н (стандарту) бухгалтерського обліку 2 «Баланс»). Оскільки корпоративні права, виражені в іншій, ніж цінні папери, формі, не є високоліквідними і не призначені для реалізації чи споживання, такі активи за загальним правилом ( Цивільний кодекс України) не належать до оборотних, а тому не є товаром у розумінні Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає обґрунтованим висновок суду першої інстанції про скасування податкових повідомлень-рішень Державної податкової інспекції у м. Хмельницькому від 27.05.10р. №0002301703/0/4036, від 22.06.10р. 0002301703/1/4692, від 16.08.2010 р. № 0002301703/2/5495, від 25.10.2010 р. № 001464703/3/7277, якими визначено Товариству з обмеженою відповідальністю "ТІМ-Спецтранс" податкове зобов'язання за основним платежем та штрафною санкцією в сумі 1377000,00 грн.

Отже, наведені в апеляційній скарзі доводи не викликають сумнівів щодо правильності висновків суду першої інстанції та застосування норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до ч.1 ст.200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Зважаючи на те, що Хмельницький окружний адміністративний суд правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, апеляційну скаргу належить залишити без задоволення, а постанову суду без змін.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу державної податкової інспекції у м.Хмельницькому залишити без задоволення, а постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 03.12.2010 року без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно ст 212 КАС України.

Ухвала суду складена в повному обсязі "21" лютого 2011 р.

Головуючий Е.С. Смілянець

Судді В.Ю. Сторчак

О.А. Боровицький