Ухвала суду № 14635406, 29.03.2011, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 березня 2011 р.Справа № 2а-14499/10/2070

Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Філатова Ю.М.

Суддів: Водолажської Н.С. , Тацій Л.В.

за участю секретаря судового засіданняБоришполець Я. В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Ізюмської обєднаної державної податкової інспекції Харківської області на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 20.12.2010р. по справі№2а-14499/10/2070

за позовом Приватного підприємства "Золота нива -1"

до Ізюмської обєднаної державної податкової інспекції Харківської області

про визнання недійсними рішення,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, Приватне підприємство “Золота Нива 1”, звернувся до адміністративного суду з позовом до відповідача, Ізюмської обєднаної державної податкової інспекції у Харківській області, в якому просив скасувати податкове повідомлення-рішення №0000412320/0 від 31.08.2010р., №0000412320/1 від 29.09.2010р., №0000412320/2 від 05.11.2010р. про визначення податкового зобовязання з податку на додану вартість у розмірі 1932674,00грн., у тому числі: за основним платежем 1288449,00грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 644225,00грн.).

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 20.12.2010р. по справі №2-а-14499/10/2070 вимоги позивача були задоволені. Скасовані податкові повідомлення-рішення Ізюмської обєднаної державної податкової інспекції у Харківській області №0000412320/0 від 31.08.2010 року, №0000412320/1 від 29.09.2010 року, №0000412320/2 від 05.11.2010 року.

Не погоджуючись з постановою Харківського окружного адміністративного суду від 20.12.2010р. по справі №2-а-14499/10/2070 відповідач подав апеляційну скаргу, просить її скасувати та прийняти нову постанову, якою в задоволенні позову відмовити, вважає, що судом першої інстанції порушені норми права.

Позивач вважає, що постанова Харківського окружного адміністративного суду від 20.12.2010р. по справі №2-а-14499/10/2070 прийнята у відповідності до вимог чинного законодавства, а тому підстави для її скасування відсутні.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши суддю доповідача та представників сторін колегія суддів встановила, що підставою прийняття оскаржуваних повідомлень рішень був акт від 17.08.2010р. №1047/2320/33897138, відповідно до висновків якого встановлено порушення позивачем вимог п.п.7.2.1, п.7.2, пп.7.4.1, пп.7.4.5, п.7.4. ст.7 Закону України “Про податок на додану вартість” щодо завищення ПП “Золота нива 1” задекларованої суми податкового кредиту по взаємовідносинах із ПП “Агровіта Інвест” на суму 1144256,00грн., в т.ч.: за червень 2009 року 1144256,00грн. та по взаємовідносинах із ПП “Тира-2007”на суму 217745,62грн., в т.ч.: за липень 2009 року 217745,62 грн.

За результатами перевірки встановлено заниження податку на додану вартість до сплати в бюджет у сумі 1288449грн. та завищення залишку відємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду у сумі 10289,00грн.

Колегія суддів вважає, що підстави для задоволення апеляційної скарги відсутні виходячи з наступного.

До матеріалів справи приєднані первинні документи, що підтверджують оприбуткування позивачем товару, придбаного у ПП “Агровіта Інвест”і ПП “Тіра-2007”, та використання його у власній господарській діяльності, в тому числі документи складського обліку, зокрема: журнали бухгалтерських проводок по рахункам 2081, 207, акти про використання мінеральних, органічних і бактеріальних добрив, ядохімікатів і гербіцидів, лімітно-забірні картки на отримання матеріальних цінностей, накладні на внутрішнє переміщення, лімітно-забірні картки на отримання запасних частин.

Позивач є сільськогосподарським товаровиробником і одним з основних видів діяльності є виробництво і реалізація сільськогосподарської продукції зернових культур. Виробничий процес вирощування зернових передбачає оброблення землі та посівів шляхом внесення за допомогою сільськогосподарської техніки добрив, засобів захисту рослин, гербіцидів та іншої продукції неорганічної хімії для покращення врожайності. Засоби захисту рослин, гербіциди, добрива, запасні частини та інше підприємство закуповує у постачальників, оскільки самостійно їх не виробляє.

Товарно-матеріальні цінності, отримані ПП “Золота нива 1”від ПП “Агровіта Інвест” за договором купівлі-продажу від 01.06.2009р. №175, оприбутковано ПП “Золота нива 1”згідно до видаткової накладної №01060901 від 01.06.2009р., що відображено в бухгалтерському обліку у червні 2009 року. Товарно-матеріальні цінності, отримані ПП “Золота нива 1”від ПП “Тіра-2007”за договором купівлі-продажу від 29.05.2009р. №29/5, оприбутковано ПП “Золота нива 1”згідно до видаткових накладних №№300606, 300605 від 30.06.2009р., що відображено в бухгалтерському обліку у червні 2009 року.

Придбані товари були використані позивачем у власній господарській (виробничій) діяльності, про що свідчать акти про використання мінеральних, органічних і бактеріальних добрив, ядохімікатів і гербіцидів, лімітно-забірні картки на отримання матеріальних цінностей та лімітно-забірні картки на отримання запасних частин.

В судовому засіданні суду апеляційної інстанції представник відповідача зазначив, що факт існування нібито придбаного товару у ПП «Агровітаінвест» та ПП «Тіра 2007» викликає сумнів з огляду на обставини, викладені в акті перевірки від 17.08.2010р. №1047/2320/33897138. При цьому будь яких доказів на підтвердження цих сумнівів не надано. В той же час відповідачем не заперечується факт оприбуткування позивачем отриманих товарів.

Крім цього відповідач зазначає, що позивач у своїй господарській діяльності використовував мінеральні, органічні і бактеріальні добрива, ядохімікати і гербіциди і від інших постачальників, в звязку з чим, неможливо зясувати, від яких постачальників і які саме добрива можна вважати отриманими та використаними від ПП “Агровіта Інвест” та ПП “Тіра-2007”. Отже доказів того, що позивач не використав у власній господарській діяльності добрива, отримані від ПП “Агровіта Інвест” та ПП “Тіра-2007”, відповідач також не має.

Таким чином матеріали справи підтверджують факт придбання позивачем товару з метою використання в господарській діяльності платника податку, який є обовязковою передумовою для виникнення у платника податку права на формування податкового кредиту.

01.06.2009р. між позивачем та ПП “Агровіта Інвест” був укладений договір купівлі-продажу №175 від 01.06.2009 року, відповідно до умов якого останнє зобовязалося передати у власність позивача засоби захисту рослин, асортимент і кількість якого вказані у Додатку №1 до договору. Згідно до цього Додатку від 01.06.2009р. асортимент товару складає 12 найменувань засобів захисту рослин на загальну суму 6865538,40грн.

Відповідно до умов п.2.1. зазначеного договору продавець зобовязався передати покупцю товар на складі покупця у с. Забавне до 10.06.2009р. Доставка товару на склад покупця здійснюється продавцем за рахунок продавця (п.2.2). Продавець зобовязаний надати покупцю належним чином оформлені видаткову накладну на товар, податкову накладну і документи, що підтверджують якість товару (п.2.4). Виходячи з умов договору купівлі-продажу продавець передав товар позивачу на складі ПП “Золота нива 1”, про що свідчить видаткова накладна №01060901 від 01.06.2009р. Продавець надав також позивачу податкову накладну №0106099 від 01.06.2009р., які долучені до матеріалів справи.

Між позивачем та ПП “Тіра-2007” був укладений договір купівлі-продажу №256 від 10.06.2009р., відповідно до умов якого продавець зобовязався передати у власність позивача запасні частини до сільськогосподарської техніки, асортимент і кількість якого визначені у видаткових накладних, що є невідємною частиною договору. Пунктом 2.1. договору встановлено, що продавець постачає товар покупцю на умовах DDU поставка з оплатою мита в місці призначення: складські приміщення Покупця. Продавець зобовязаний надати покупцю належним чином оформлені видаткову накладну на товар, податкову накладну і документи, що підтверджують якість товару.

Отже продавець передав товар на складі позивача, про що сторонами підписані видаткові накладні №№300605, 300606 від 30.06.2009р. на загальну суму 1306473,72грн., продавець також надав позивачу податкові накладні №№300605, 300606 від 30.06.2009р.

Відповідач зазначає, що придбання товару позивачем у постачальника не підтверджено товарно-транспортними накладними, але при цьому не враховано наступне.

Відповідно до ч.3 ст.909 ЦК України товарно-транспортна накладна підтверджує саме факт укладання договору перевезення вантажу, а не факт отримання товару. Факт отримання товару підтверджується видатковими накладними з огляду на ст. 664 Цивільного кодексу України, відповідно до якої обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар. Закон України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” і Положення про документальне підтвердження забезпечення запасів у бухгалтерському обліку, затверджене наказом Мінфін України №88 від 24.05.1995р., до первинних документів відносять видаткові накладні, а не товарно-транспортні накладні.

Відповідно до ст. 48 Закону України “Про автомобільний транспорт” товарно-транспортною накладною в обовязковому порядку повинний володіти лише перевізник та замовник вантажного перевезення. Правила перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні (затверджені наказом Міністерства транспорту України № 363 від 14.10.1997р.), на які посилається відповідач, не є нормативним актом, що містить правила податкового обліку для платників податків. Зазначені Правила регламентують взаємовідносини між особами, що надають транспортні послуги, та замовниками таких послуг. Згідно з п.3.1 цих Правил договори про перевезення вантажів автомобільним транспортом укладаються між фізичними та юридичними особами, які здійснюють автомобільні перевезення вантажів на комерційній основі та вантажо-відправниками або вантажоодержувачами. Тож ці вимоги не можуть розповсюджуватися на осіб, які не є замовниками та виконавцями вантажоперевезень на комерційній основі.

Таким чином товарно-транспортні накладні на перевезення придбаних товарно-матеріальних цінностей не можуть беззаперечно свідчити про отримання підприємством товару.

Не можуть бути визнані обґрунтованими доводи відповідача щодо відсутності у позивача документів про якість товару, оскільки ці документи не підтверджують та фіксують факт здійснення тієї чи іншої господарської операції, а стосуються виключно якості товару.

Правила податкового обліку не встановлюють конкретного переліку первинних документів, за допомогою яких повинні бути оформлені господарські операції, а також не передбачають будь-яких спеціальних вимог до форми або виду первинних документів, до їх оформлення та заповнення. До документів, які засвідчують факт придбання товару, робіт, послуг, діюче законодавство висуває лише одну умову вони повинні засвідчувати фактичне отримання товару або результатів робіт, послуг. Факт отримання позивачем товару підтверджується вище зазначеними видатковими накладними, що приєднані до матеріалів справи.

Відповідно до ч.2 ст.207 ЦК України правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою. Відповідно до ч.3 ст.92 ЦК України орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов'язана діяти в інтересах юридичної особи, добросовісно і розумно та не перевищувати своїх повноважень. У відносинах із третіми особами обмеження повноважень щодо представництва юридичної особи не має юридичної сили, крім випадків, коли юридична особа доведе, що третя особа знала чи за всіма обставинами не могла не знати про такі обмеження.

Договір купівлі-продажу №175 від 01.06.2009р. та податкову накладну від 01.06.2009р. №010609901 підписано виконуючим обовязки директора ПП “Агровіта Інвест” ОСОБА_1, який діяв на підставі Статуту, наявність відтиску печатки ПП “Агровіта Інвест” на вказаних документах свідчить про наділення особи, яка їх підписала, відповідними повноваженнями на вчинення правочину. Відповідачем не доведено і не надано докази неправомочності ОСОБА_1 у вчиненні правочину з позивачем.

Відповідно до ст.204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Доказів зворотного відповідачем суду не надано.

Ознак нікчемності договорів купівлі-продажу, укладених позивачем із постачальниками, не вбачається, оскільки зміст договорів не суперечить актам цивільного законодавства.

У судовому засіданні суду апеляційної інстанції відповідач послався на зазначення в податкових накладних, виписаних ПП “Агровіта Інвест”та ПП “Тіра-2007” місцезнаходження, за яким підприємства фактично не знаходились. На це представник позивача зауважив, що в податкових накладних вказана юридична адреса його партнерів по угодам і додатково перевіряти цю інформацію в нього не було підстав.

Згідно із ст.93 ЦК України місцезнаходженням юридичної особи є адреса органу або особи, які відповідно до установчих документів чи закону виступають від її імені. Відповідно до ст.1 Закону України “Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб підприємців” місцезнаходженням юридичної особи є адреса органу або особи, які відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступають від її імені. Якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то вони вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. (ст.18).

Вищий адміністративний суд України в Довідці про результати вивчення та узагальнення практики застосування адміністративними судами окремих норм Закону України “Про податок на додану вартість” від 15.04.2010р. зазначив, що незначні недоліки в заповненні податкових накладних, одержаних від постачальника, не є підставою для висновку про неправомірність віднесення понесених покупцем витрат до податкового кредиту. Недоліки в заповненні реквізитів податкових накладних, виявлені податковою інспекцією в результаті перевірки позивача, не роблять накладні недійсними та не свідчать про їх неналежність та недопустимість як доказів. Виявлені відповідачем недоліки не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка видала податкову накладну, податкові накладні містять відомості про придбані товари, їх вартість, дату здійснення операції та відповідну суму податку.

Колегія суддів вважає, що видані ПП “Агровіта Інвест”та ПП “Тіра-2007”на адресу ПП “Золота нива 1”податкові накладні не суперечать вимогам пп. 7.2.1 п. 7.2 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість".

Закон України "Про податок на додану вартість" визначає лише один випадок не включення до складу податкового кредиту витрат по сплаті податку - відсутність податкової накладної, оскільки згідно із абз.2 пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону підставою для відповідальності платника податку є не підтвердження сум податку, включеного до податкового кредиту, на момент перевірки платника податку. Інших підстав для не включення до складу податкового кредиту витрат по сплаті податку зазначений Закон не передбачає.

Таким чином позивач при формуванні податкового кредиту згідно податкових накладних, виписаних ПП “Агровіта Інвест”та ПП “Тіра-2007”, не припустився порушень вимог пп.7.2.1 п.7.2, пп.7.4.1, 7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість".

Слід зазначити, що на момент укладання підприємством договорів з ПП “Агровіта Інвест” та ПП “Тіра-2007” і виписки ними податкових накладних, останні були зареєстровані як юридичні особи в ЄДР та як платники податку на додану вартість у відповідних ДПІ.

Отже постачальники (контрагенти) позивача на підставі приписів підпункту 7.2.4 пункту 7.2 статті 7 Закону України “Про податок на додану вартість”, мали право при здійсненні постачання товарів складати і видавати податкові накладні, а платник податку, відповідно, на підставі підпункту 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону України “Про податок на додану вартість”, був вправі відносити суми ПДВ, зазначені у податкових накладних, до складу податкового кредиту.

Висновки відповідача щодо порушення позивачем п.п.7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону “Про податок на додану вартість” в частині не підтвердження податковими накладними сум податкового кредиту не відповідають фактичним обставинам справи.

Не можуть бути визнані обґрунтованими твердження відповідача про разовість і не відповідність КВЕД основному виду діяльності постачальників - ПП “Агровіта Інвест” і ПП “Тіра-2007”операцій з ПП “Золота нива 1”.

Згідно до Класифікації видів економічної діяльності Національного класифікатору України NACE, Rev. 1.1-2002) ДК 009:2005, прийнятого наказом Держспоживстандарту України від 26.12.2005р. N 375 основним призначенням КВЕД є визначення та кодування основного та другорядних видів економічної діяльності юридичних осіб, яке здійснюється органами державної статистики, та їх відображення у ЄДРПОУ. Класифікація може не відповідати всім можливим потребам. Наданий органами державної статистики код виду діяльності не створює само по собі прав чи обов'язків для підприємств та організацій, не тягне жодних правових наслідків як такий. Код виду діяльності не обов'язково є достатнім критерієм для виконання умов, передбачених нормативними актами. Тобто код виду діяльності партнерів по угодам у даному випадку не може вважатись доказом наявності порушень з боку позивача вимог податкового законодавства .

Крім цього норми чинного законодавства не зобовязують покупця перевіряти відповідність діяльності заявленому коду партнера по господарським операціям

Ст.3 Господарського кодексу України визначено, що під господарською діяльністю у цьому Кодексі розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність. Господарська діяльність, що здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом. Згідно до ст.42 цього Кодексу підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Ст.ст.6, 27 Цивільного кодексу України встановлено свободу договору. Ст.204 Цивільного кодексу України встановлено презумпцію правомірності правочину - правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Таким чином договори ПП “Золота нива 1”, укладені з ПП “Агровіта Інвест”та ПП “Тіра-2007” відповідають загальним вимогам, додержання яких у відповідності до ст.203 ЦК України є необхідним для чинності правочину.

Відповідно до ч.2 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

У даному випадку відповідачем не доведено правомірність прийнятих податкових повідомлень рішень, в той час як з боку позивача порушення вимог податкового законодавства відсутні.

На підставі викладеного колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права

Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Ізюмської обєднаної державної податкової інспекції Харківської області залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 20.12.2010р. по справі№2а-14499/10/2070 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддяФілатов Ю.М.

Судді Водолажська Н.С. Тацій Л.В. Повний текст ухвали виготовлений 04.04.2011 р.