Ухвала суду № 14634155, 01.04.2011, Донецький апеляційний адміністративний суд

Головуючий у 1 інстанції - Лазарєв В.В.

Суддя-доповідач - Компанієць І.Д.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 квітня 2011 року справа №2а/0570/570/2011 приміщення суду за адресою:83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26

Колегія суддів Донецького апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді Компанієць І.Д.

суддів Гаврищук Т.Г. , Білак С.В.

секретар судового засідання Чеплигін П.І.

за участю

представника позивача Бойчука Р.В. за довіреністю

представників відповідача Лобатої О.В., Руденко Є.О. за довіреністю

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Донецьку на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 23 лютого 2011 року по адміністративній справі № 2а/0570/570/2011 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «МЕТІНВЕСТ-РЕСУРС» до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Донецьку про скасування податкових повідомлень-рішень № 0001181311/0/50139/1516-23/1-24819472 та № 0001191311/0/50135/1516-23/1-24819472 від 31 грудня 2010 року,-

В С Т А Н О В И Л А:

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 23.02.2011 року позов товариства з обмеженою відповідальністю «МЕТІНВЕСТ-РЕСУРС» до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Донецьку про скасування податкових повідомлень-рішень № 0001181311/ 0/50139/1516-23/1-24819472 та № 0001191311/0/50135/1516-23/1-24819472 від 31 грудня 2010 року задоволено. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Донецьку від 31 грудня 2010 року за № 0001181311/0/50139/1516-23/1-24819472 та № 0001191311/0/50135/1516-23/1-24819472.

В апеляційній скарзі відповідач просив скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалите нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.

В обґрунтування апеляційної скарги апелянт зазначає, що судом першої інстанції порушені норми матеріального права в частині невірного застосування п.п.1.8 ст.1 Закону України «Про податок на додану вартість», п.п.7.4.1. п.7.4, п.п.7.7.1 п.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»,а саме право на відшкодування ПДВ виникає лише при фактичному надходженні ПДВ до Державного бюджету від продавця, а не з самого факту здійснення відповідної операції та сплати покупцем за придбаний товар. Судом при розгляді справи порушені норми процесуального права, а саме ст. 159 КАС України.

В судовому засіданні представник апелянта підтвердила доводи, викладені в апеляційній скарзі, та наполягала на її задоволенні, не заперечуючи проти того, що позивачем податок на додану вартість був сплачений повністю в ціні товару та не заперечували товарність господарських операцій.

Представник позивача заперечував проти задоволення апеляційної скарги, просив залишити постанову суду першої інстанції без змін.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників, перевіривши за матеріалами справи наведені у скарзі доводи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановив суд першої інстанції і вбачається з матеріалів справи, ТОВ «МЕТІНВЕСТ-РЕСУРС» (ТОВ «ПФК «Прометей») зареєстровано 23.06.1997р. виконавчим комітетом Донецької міської ради, 01.02.2011р. зареєстрована нова редакція статуту та видано нове свідоцтво про державну реєстрацію № 12661070014006332, код суб`єкта господарювання за ЄДРПОУ: 24819472. Згідно довідки АБ № 210268 з ЄДРПОУ та стутту предметом діяльності товариства є, зокрема, збір, купівля, заготівля, переробка, металургійна переробка, продаж металобрухту кольорових і чорних металів. Позивач є платником податку на додану вартість, що підтверджується відповідним свідоцтвом. (а.с. 39, 40, 42, 43-64, 239, 240, 244-245).

СДПІ у м. Донецьку було проведено документальну невиїзну (камеральну) перевірку позивача щодо достовірності заявленої суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість за жовтень 2010 року.

22 грудня 2010 р. за результатами перевірки відповідачем був складений акт невиїзної документальної перевірки № 1576/15-16-23/1-24819472, у відповідності до якого встановлено:

-податковий кредит ТОВ «Промислово-фінансова компанія «Прометей» за жовтень 2010 року завищено на суму 2942027,31 грн. по постачальниках ТОВ «Екотрейд» (у сумі ПДВ 2850174,61 грн.), ПП «Родос Плюс» (у сумі 91852,70), що призвело до завищення суми бюджетного, відшкодування за жовтень 2010 року на суму 22233178 грн. та заниження суми ПДВ до сплати за жовтень 2010 року на суму 708849 грн.

-постачальниками ТОВ «Екотрейд», ПП «Родос Плюс» станом на дату складання акту перевірки податкові зобов'язання по покупцю ТОВ «ПФК «Прометей» за жовтень 2010 року не задекларовані, податкова звітність з ПДВ за вказаний період та на підставі АІС «Система співставлення податкових зобов»язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів» встановлено розбіжності у показниках податкової звітності: ТОВ «Екотрейд», код за ЄДРПОУ 32812210 (Дніпровська МДПІ) у сумі ПДВ 2850174,61 грн., ПП «Родос Плюс», код за ЄДРПОУ 32733910 (ДШ у Святошинському районі м.Києва) у сумі ПДВ 91852,70 грн. Такми чином, позивач порушив пп. 7.4.1 п. 7.4, пп. 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додлану вартість». (а.с. 12-23).

На підставі зазначеного акту 31.12.2010 року відповідачем прийняті податкові повідомлення-рішення № 0001181311/0/50139/1516-23/1-24819472 та № 0001191311/0/50135/1516-23/1-24819472, згідно яких позивачу було зменшено суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на суму 2233178,00 гривень, та визначено суму податкового зобов'язання (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій) по сплаті податку на додану вартість у сумі 850618,80 гривень. (а.с. 24, 25).

Як вбачається з податкової декларації з податку на додану вартість за жовтень 2010 року (а.с. 163-165), позивачем в рядку 25 зазначено суму, що підлягає бюджетному відшкодуванню у розмірі 2233178 грн. із віднесенням її на зменшення податкових зобовязань з ПДВ наступних податкових періодів (рядок 25.2). До зазначеної декларації позивачем додано додаток 5 щодо розшифровки податкових зобовязань та податкового кредиту в розрізі контрагентів (а.с. 166-167).

Також встановлено, що між позивачем (покупець) та ПП «РОДОС ПЛЮС», ТОВ «ЕКОТРЕЙД» (поставщики) були укладені відповідні договори поставки № 09/79-Е від 27.05.2009 року, № 09/72-А від 02.07.2009 року з ПП «РОДОС ПЛЮС» та договори за № 09/83-А, № 09/88-Е від 13 серпня 2009 року з ТОВ «ЕКОТРЕЙД», згідно із якими постовщик зобовязується поставити покупцю лом та металобрухт черних металів. (а.с. 89-98, 102-110, 114-125, 129-137).

Виконання умов зазначених договорів також і у жовтні 2010 року підтверджується актами прийому-передачи від 31.10.2010 року (а.с. 100, 112, 139, 153), актами про відшкодування витрат на оплату залізничного тарифу від 31.10.2010 року (а.с. 101, 113, 127-128, 140, 154), видатковими накладними від 31.10.2010 року (а.с. 99, 111, 126, 138, 152) та поатковими накладними від 31.10.2010 року №230, №231, №232, №233 видані позивачу ПП «РОДОС ПЛЮС» (а.с. 26, 27, 28, 29) та №206, №207, №209, №210, №211, №212, №213 від 31.10.2010 року видані позивачу ТОВ «ЕКОТРЕЙД» (а.с. 30, 31, 32, 33, 34, 35, 36, 37).

Списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату поставленного контрагентами у жовтні 2010 р. товару підтверджується витягом з реєстру руху грошових коштів між позивачем та ПП «РОДОС ПЛЮС» (а.с. 87-88), ТОВ «ЕКОТРЕЙД» (а.с. 85-86).

Зазначені підприємства (ПП «РОДОС ПЛЮС», ТОВ «ЕКОТРЕЙД») станом на час розгляду справи є діючими, про що свідчить: реєстраційна інформація по платнику податків (а.с. 176, 179), інформаційні довідки (а.с. 180-183, 187-188), довідки про взяття на облік платника податків Форми 4-ОПП (а.с. 156, 158) та зареєстровані як платники податку на додану вартість, про що свідчать свідоцтва № 100237614, № 03629108 відповідно (а.с. 155, 157), що також відображено та не спростовується у акті перевірки та у відповідності до п.п.7.2.4 п.7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» надає право на нарахування податку на додану вартість та складання податкових накладних.

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції обґрунтовано не взяв до уваги доводи відповідача про те, що право на відшкодування податку на додану вартість з бюджету виникає при фактичному надходженні цього податку по бюджету від платника податку продавця, а не самого факту здійснення відповідної операції та сплати податку в ціні товару.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Визначення розміру належних платнику податку сум бюджетного відшкодування з податку на додану вартість здійснюється на підставі норм пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.97 p. №168/97-ВР (далі також Закон № 168).

Відповідно до підпункту 7.7.1 пункту 7.7 статті 7 цього Закону сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобовязання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду.

При відємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Відповідно до підпункту 7.7.2 пункту 7.7 статті 7 Закону України “Про податок на додану вартість”, якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має відємне значення, то: а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого відємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг); б) залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Таким чином, Законом України «Про податок на додану вартість» встановлено сальдовий метод визначення податкових зобовязань із цього податку.

Цей метод передбачає необхідність врахування як надходжень сум податку разом із вартістю товарів (послуг), що поставляються платником податку, так і витрат цього платника на сплату сум податку на додану вартість у складі ціни товарів (послуг), що придбані ним з метою використання у господарській діяльності.

Відповідно до п.п. 7.7.3 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» платник податку може прийняти самостійне рішення про зарахування належної йому повної суми бюджетного відшкодування у зменшення податкових зобов'язань з цього податку наступних податкових періодів. Зазначене рішення відображається платником податку у податковій декларації, яку він подає за наслідками звітного періоду, в якому виникає право на подання заяви про отримання бюджетного відшкодування згідно з нормами цієї статті. При прийнятті такого рішення зазначена сума не враховується при розрахунку сум бюджетного відшкодування наступних податкових періодів.

Згідно до підпункту 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

-або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

-або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

На підставі підпункта 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону.

Підпунктом 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» встановлено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Згідно підпункту 7.2.6 пункту 7.2 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Складання та надання податкової накладної здійснюється платником відповідно до вимог п. 7.2 ст. 7 Закону № 168 та в порядку, затвердженому Наказом Державної податкової адміністрації України від 30.05.97 р. №165 «Про затвердження форм податкової накладної, книги обліку придбання та книги обліку продажу товарів (робіт, послуг), порядку їх заповнення» (зареєстровано в Мінюсті 23.06.97 р. за №233/2037) (далі Порядок № 165).

Підпунктом 7.2.1 п.7.2 ст.7 Закону №168 визначено вичерпний перелік реквізитів, які повинна містити податкова накладна.

Згідно з п.п..7.2.1 п.7.2 ст.7 Закону №168 платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками: а) порядковий номер податкової накладної; б) дату виписування податкової накладної; в) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); д) місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; е) опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм); є) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах отримувача; ж) ціну поставки без врахування податку; з) ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні; и) загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

У переліку реквізитів, які необхідно продавцю зазначати в податковій накладній, Закон №168 чітко конкретизує, які з цих реквізитів стосуються покупця (отримувача), а саме:

- податковий номер платника податку покупця (п.п.г) п.п.7.2.1 Закону №168)

- повна або скорочена назва отримувача, зазначена у статутних документах (п.п.є) п.п.7.2.1 Закону №168).

Лише ці реквізити Закон №168 прямо вказує як такі, що стосуються покупця (отримувача) і повинні обовязково міститися у податковій накладній, яку продавець виписує для покупця (отримувача). За своїм змістом ці реквізити призначені для ідентифікації покупця (отримувача) товарів в цілях справляння податку і є для цього достатньою підставою, враховуючи те, що податковий номер платника податку є унікальним.

На підставі п.п.7.2.3 п.7.2 ст.7 Закону №168, податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом. Податкова накладна є документом, де розраховується податок на додану вартість, який справляється із зазначеної операції за встановленою ставкою. Тому саме із цим документом Закон №168 пов'язує право платника податку на включення до податкового кредиту витрат по сплаті податку. Підставою для такого розрахунку є реквізити (зокрема, одиниця виміру товару, його кількість, ціна продажу одиниці продукції, обсяг продажу за відповідними ставками), які мають зазначатися у податковій накладній відповідно до п.п.7.2.1 п.7.2 ст.7 Закону №168.

Наказом ДПА України від 30.05.97 №165 затверджена форма податкової накладної, яка, крім реквізитів, визначених п.п.7.2.1 Закону №168, передбачає додаткові реквізити, зокрема номер телефону, номер свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість, умови поставки, форма проведених розрахунків, підпис особи, яка склала накладну, а також місцезнаходження покупця. Крім тих реквізитів, що зазначені у підпунктах г) та є) п.п.7.2.1 Закону №168 та прямо вказані як такі, що стосуються покупця (отримувача) і на підставі яких ідентифікується покупець (отримувач), реквізит щодо місцезнаходження покупця є додатковим реквізитом для ідентифікації покупця. Контрагенти позивача зазначили в податкових накладних реквізити, які стосуються покупця, а саме: індивідуальний податковий номер підприємства та його назву, зазначену у статутних документах, на підставі яких позивач ідентифікується як покупець.

Згідно з п.п.7.2.4 Закону №168 право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.

Відповідно до п.2 Порядку №165, податкову накладну складає особа, яка зареєстрована як платник податку в податковому органі і якій присвоєно індивідуальний податковий номер платника ПДВ.

Аналіз норм Закону України «Про податок на додану вартість» дає підстави зробити висновок, що цим Законом передбачено, що підставою для формування податкового кредиту, є наявність у платника податку покупця належно оформленої податкової накладної.

Суд першої інстанції зробив правильний висновок, що позивач сформував податковий кредит на підставі належно оформленої податкової накладної, виданої йому продавцем.

На підставі наданих доказів, оскільки відповідачем не доведено, що відомості у вищезазначених документах не відповідають дійсності, суд першої інстанції обґрунтовано зазначив, що в позивача ТОВ «МЕТІНВЕСТ-РЕСУРС» були передбачені законом підстави для включення до складу податкового кредиту суми ПДВ - 2942027 грн. по постачальникам: ТОВ «Екотрейд» у сумі ПДВ 2850174,61 грн., та ПП «Родос Плюс» у ПДВ 91852,70 грн. та визначення суми бюджетного відшкодування у розмірі 2233178 грн., оскільки податок на додану вартість входить до складу договірної суми, сплаченої продавцеві.

Судова колегія також погоджує висновок суду першої інстанції про необґрунтованість посилання відповідача, як на ознаку неправомірності формування податкового кредиту, що постачальниками ТОВ «Екотрейд», ПП «Родос Плюс» станом на 22.12.2010 р. податкові зобов'язання по покупцю ТОВ «ПФК «Прометей» за жовтень 2010 року не задекларовані, що право на відшкодування податку на додану вартість з бюджету виникає лише при фактичному надходженні ПДВ до Державного бюджету від продавця, - з огляду на наступне.

Згідно пункту 1.3 статті 1 Закону України «Про податок на додану вартість» платник податку - особа, яка згідно з цим Законом зобов'язана здійснювати утримання та внесення до бюджету податку, що сплачується покупцем, або особа, яка імпортує товари на митну територію України.

Відповідно до пункту 1.8 статті 1 Закону України «Про податок на додану вартість» бюджетне відшкодування сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у звязку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом.

На підставі пункта 10.2 статті 10 того самого Закону платники податку, визначені у підпунктах “а”, “в”, “г”, “д” пункту 10.1 цієї статті, відповідають за дотримання достовірності та своєчасності визначення сум податку, а також за повноту і своєчасність його внесення до бюджету відповідно до закону.

Тобто суд першої інстанції зробив правильний висновок, що несплата податку продавцем (у тому числі внаслідок ухилення від сплати) в разі фактичного здійснення господарської операції не впливає на формування податкового кредиту покупцем та суму бюджетного відшкодування.

Також Законом № 168 не передбачено можливості зменшення суми бюджетного відшкодування в разі несплати сум податку на додану вартість до бюджету контрагентами платника податку, який має право на бюджетне відшкодування.

Якщо контрагент не виконав свого зобовязання щодо сплати податку до бюджету, це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування податку на додану вартість у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Відповідно до ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності прокладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Проте Спеціалізована державна податкова інспекція по роботі з великими платниками податків у м. Донецьку, як це правильно зазначив суд першої інстанції, не довела правомірність свого рішення, не довела правомірність прийнятих нею спірних податкових повідомлень рішень та не спростувала доводів Товариства щодо неправомірності прийнятих нею оскаржуваних рішень-повідомлень.

За таких обставин суд першої інстанції правильно встановив обставини справи, прийшов до правильного висновку про визнання протиправними спірних повідомлень-рішень та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Доводи апеляційної скарги відповідача висновків суду не спростовують.

З огляну на викладене апеляційна скарга відповідача підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду першої інстанції - без змін.

На підставі викладеного, керуючись статями 195, 196, 198, 200, 205, 206, 211, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Донецьку на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 23 лютого 2011 року по адміністративній справі № 2а/0570/570/2011 залишити без задоволення.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 23 лютого 2011 року по адміністративній справі № 2а/0570/570/2011 - залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом 20 днів з дня складення в повному обсязі.

У повному обсязі ухвала складена та підписана колегією суддів 04 квітня 2011 року

Колегія суддів: І.Д.Компанієць

Т.Г.Гаврищук

С.В.Білак