Постанова № 14633236, 21.03.2011, Сумський окружний адміністративний суд

копія

СУМСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 березня 2011 р. Справа № 2а-1870/333/11

Сумський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Глазька С.М.,

за участю секретаря судового засідання - Чикалової М.С.,

представника позивача - Ломаки Ю.М.,

представників відповідача - Коваленко Л.М., Горової О.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Суми адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельно-виробничий комплекс "Рона-Маркет" до Сумська міжрайонна державна податкова інспекція про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

В С Т А Н О В И В:

ТОВ "Торгівельно-виробничий комплекс "Рона-Маркет" звернулось до Сумського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Сумської міжрайонної державної податкової інспекції, в якому просить суд визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення № 0007291500/0, № 0007661500/0, № 0007691500/0 від 28 грудня 2010 року.

В обґрунтування доводів позовної заяви позивач зазначив, що 28 грудня 2010 року Сумською МДПІ винесено податкові повідомлення-рішення, яким визначено зобов'язання TOB "ТВК “Рона-Маркет” по сплаті штрафів за порушення граничних строків сплати узгоджених податкових зобов'язань з податку на прибуток, а саме:

- № 0007291500/0, яким визначено зобов'язання по сплаті штрафу у розмірі 20 % на суму 81965 грн. 15 коп., що складає 16393 грн. 03 коп. за платежем “податок на прибуток приватних підприємств”;

- № 0007661500/0, яким визначено зобов'язання по сплаті штрафу у розмірі 10 % на суму 41 452 грн. 15 коп., що складає 4145 грн. 22 коп. за платежем “податок на прибуток приватних підприємств”;

- № 0007691500/0 , яким визначено зобов'язання по сплаті штрафу у розмірі 20 % на суму 19983 грн. 17 коп., що складає 3996 грн. 63 коп. за платежем “податок на прибуток приватних підприємств”.

Підставою застосування штрафу та винесення даного рішення є висновок податкового органу про затримку сплати позивачем на 83 календарних дня узгодженої суми податкового зобов'язання в розмірі 81965 грн. 15 коп., на 24 календарних дня узгодженої суми податкового зобов'язання в розмірі 41452 грн. 15 коп.; на 33 календарних дня узгодженої суми податкового зобов'язання в розмірі 19983 грн. 17 коп. відповідно.

Позивач вважає, що податкові повідомлення-рішення № 0007291500/0, № 0007661500/0, № 0007691500/0 від 28 грудня 2010 року суперечить законодавству з питань оподаткування та прийняті податковим органом за межами його компетенції, яка встановлена законом з наступних підстав.

Податковий орган зобов'язаний у відповідності до ст. 19 Конституції України діяти в спосіб, в межах та в порядку, визначеному Конституції України та діючим законодавством, що свідчить про заборону вчинення дій, що не відповідають таким обмеженням.

Товариство зобов'язане у відповідності до ст. 67 Конституції України сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Позивач є платником податку на прибуток і відповідно має зобов'язання з визначення суми даного податку, що підлягає сплаті, її розрахунку та поданні податкової декларації з цього податку та його сплаті до відповідного бюджету.

Зміст даного зобов'язання визначений в Законі України “Про оподаткування прибутку підприємств”.

Відповідно до абзацу 1 пункту 16.4 ст. 16 даного Закону податок на прибуток за звітний період сплачується його платником до відповідного бюджету у строк, визначений законом для квартального податкового періоду, а абзацом 2 даного пункту вказаної статті зазначеного Закону встановлено, що платники податку у строки, визначені законом, подають до податкового органу податкову декларацію про прибуток за звітний період, розраховану наростаючим підсумком з урахуванням від'ємного значення об'єкта оподаткування минулих податкових періодів у разі його наявності відповідно до пункту 6.1 статті 6 цього Закону.

Позивач вчасно виконав зобов'язання по сплаті узгоджених податкових зобов'язань з податку на прибуток.

Однак, Сумська МДПІ зарахувала вказані суми не за призначенням платежу, що був визначений позивачем, а як сплата боргу, що виник на підставі податкових повідомлень - рішень, винесених відповідачем за результатами документальної перевірки.

Крім того, позивач визначив призначення цих коштів, як сплата власних, узгоджених зобов'язань з податку на прибуток.

Таким чином, відповідач на власний розсуд розпорядився грошовими коштами позивача, які є його власністю, а потім, вчинивши такі дії застосував до нього штраф.

Однак, відповідач не має повноваження самостійно змінювати призначення платежу, визначеного платником податку при його сплаті, самостійно та на власний розсуд розпоряджатися власністю платника податку.

Відсутність компетенції у податкового органу вчиняти зазначені дії обґрунтовується наступним.

Положенням ст. 41 Конституції України передбачено, що ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності.

Відповідно до ст. 7 Закону України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” погашення податкового боргу платника податків може відбуватися лише за тими рішеннями органу стягнення, які є виконавчими документами, а джерелами такого погашення є будь-які активи платника податків з урахуванням обмежень, визначених цим Законом, а також іншими законами.

Приписами підпункту 3.1.1 пункту 3.1 статті 3 даного Закону встановлено, що активи платника податків можуть бути примусово стягнені в рахунок погашення його податкового боргу виключно за рішенням суду.

В інших випадках платники податків самостійно визначають черговість та форми задоволення претензій кредиторів за рахунок активів, вільних від заставних зобов'язань забезпечення боргу.

Тобто, примусове та самостійне зарахування відповідачем грошових коштів, які є активами Товариства на погашення податкового боргу при відсутності рішення суду є неправомірним.

Застосування відповідачем штрафу є наслідком самостійних дій останнього по зарахуванню грошових коштів, сплачених Товариством не на погашення зобов'язань, які були визначені самим Товариством, а на погашення тих зобов'язань, необхідність погашення яких була визначена самою інспекцією.

Отже, органи державної податкової служби не мають повноважень самостійно змінювати призначення платежу, визначного платником податків.

Таким чином, враховуючи вищенаведене, позивач приходить до висновку, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення є протиправним та такими, що підлягають скасуванню.

Представник позивача в судовому засіданні підтримав позовні вимоги в повному обсязі.

Представники відповідача в судовому засіданні позовні вимоги не визнали, просили в задоволенні позову відмовити.

Суд, заслухавши доводи представників сторін, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши докази у їх сукупності, вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню виходячи з наступних підстав.

В судовому засіданні встановлено, що 21 грудня 2010 року та 22 грудня 2010 року відповідачем проведено невиїзні документальні перевірки позивача щодо своєчасності сплати узгоджених податкових зобовязань до бюджету.

21 грудня 2010 року за підсумками перевірки Сумською МДПІ складено акти перевірки № 30/10/15-026/34362950 та № 31/10/15-026/34362950 (а.с.44,60).

22 грудня 2010 року за підсумками перевірки Сумською МДПІ складено акт перевірки № 32/10/15-026/34362950 (а.с.75).

28 грудня 2010 року Сумською міжрайонною державною податковою інспекцією на підставі зазначених актів перевірки прийнятно податкові повідомлення-рішення, яким визначено зобов'язання TOВ "ТВК “Рона-Маркет” по сплаті штрафів за порушення граничних строків сплати узгоджених податкових зобов'язань з податку на прибуток, а саме: № 0007291500/0, яким визначено зобов'язання по сплаті штрафу у розмірі 20 відсотків у сумі 16393 грн. 03 коп. за платежем “податок на прибуток приватних підприємств” (а.с.8); № 0007661500/0, яким визначено зобов'язання по сплаті штрафу у розмірі 10 відсотків у сумі 4145 грн. 22 коп. за платежем “податок на прибуток приватних підприємств” (а.с.9); № 0007691500/0, яким визначено зобов'язання по сплаті штрафу у розмірі 20 відсотків у сумі 3996 грн. 63 коп. за платежем “податок на прибуток приватних підприємств” (а.с.10).

Задовольняючи позовні вимоги, суд виходить з наступних підстав.

За результатом перевірки відповідач дійшов до висновку, що позивач несвоєчасно сплатив податок на прибуток, який ним був самостійно задекларований (узгоджений).

Так відповідно до акту перевірки 31/10/15026/3436250 від 21 грудня 2010 року (а.с.60) на підставі якого було винесено оскаржуване податкове повідомлення - рішення від 28 грудня 2010 року №0007661500/0 відповідач вважав, що позивач не своєчасно сплатив задекларований ним податок на прибуток приватних підприємств відповідно до декларацій №9004716615 від 01 листопада 2010 року (а.с.60), а саме при сплаті 29994,79 грн. затримка 24 дня, 11457,36 грн. затримка 5 днів у зв'язку з вказаними затримками була нарахована штрафна санкція 4145 грн. 22 коп.

Актом перевірки №30/10/15-026/34362950 від 21 грудня 2010 року відповідачем було встановлено, що позивач здійснив затримку при сплаті податку на прибуток підприємств відповідно до декларацій №9003114981 від 06 серпня 2010 року та уточнюючої №6003632438 від 07 вересня 2010 року (а.с.44), а саме при сплаті 10425,13 грн. на 83 дні, 35537,16 на 68 днів, 208 грн. на 64 дні, 17867,16 грн. 63 дні, 17927,70 грн. на 53 дні. у зв'язку з вказаними затримками була нарахована штрафна санкція в сумі 16393,03 та винесено податкове повідомлення рішення від 28 грудня 2010 року №0007291500/0 (а.с.8).

Актом перевірки №32/10/15-026/34362950 від 22 грудня 2010 року відповідачем було встановлено, що позивач здійснив затримку при сплаті податку на прибуток підприємств відповідно до декларацій №9004716615 від 01 листопада 2010 року (а.с.75), а саме при сплаті 19983,17 грн. на 33 дні у зв'язку з вказаною затримкою була нарахована штрафна санкція в сумі 3996,63 та винесено податкове повідомлення рішення від 28 грудня 2010 року №0007691500/0 (а.с.10).

В судовому засіданні представник відповідача вказав, що фактично суми податку, які декларував позивач у вищевказаних деклараціях, були ним сплачені відповідно до строків визначених податковим законодавством, однак у зв'язку з тим, що у позивача була наявна заборгованість, яка виникла раніше, сплачені позивачем кошти були направленні на погашення раніше виниклої заборгованості, у зв'язку з чим сплата податку відповідно до вказаних вище декларацій була здійсненна при надходженні коштів від позивача за сплату в наступних періодах.

На факт своєчасності сплати коштів відповідно до вищевказаних декларації посилався і позивач.

Відповідно до ч.3 ст.72 КАС України обставини, які визнаються сторонами, можуть не доказуватися перед судом, якщо проти цього не заперечують сторони і в суду не виникає сумніву щодо достовірності цих обставин та добровільності їх визнання.

З врахуванням вищевикладеної норми, суд вважає обставини щодо своєчасності сплати коштів визначених вказаними деклараціями доведеним, оскільки це визнано двома сторонами.

Як вказали в судовому засіданні представники обох сторін, підставою винесення оскаржуваних податкових повідомлень - рішення стало те, що відповідач змінивши призначення платежів, які були здійснені на оплату зобов'язань за вищевказаними деклараціями, на погашення заборгованості позивача яка виникла в попередніх періодах.

Суд вважає протиправним зміну відповідачем призначення платежу з нижче викладених підстав.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України.

Згідно до пункту 5 статті 50 Бюджетного кодексу України, податки, збори (обов'язкові платежі) та інші доходи державного бюджету визначаються зарахованими в дохід державного бюджету з моменту зарахування на єдиний казначейський рахунок державного бюджету.

Відповідно до пункту 5 статті 139 Господарського Кодексу України, коштами у складі майна суб'єктів господарювання є гроші у національній та іноземній валюті, призначені для здійснення товарних відносин цих суб'єктів з іншими суб'єктами, а також фінансових відносин відповідно до законодавства.

Згідно пункту 1 статті 134 Господарського Кодексу України, субєкт господарювання, який здійснює господарську діяльність на основі права власності, на свій розсуд, одноосібно або спільно з іншими суб'єктами володіє, користується і розпоряджається належним йому (їм) майном.

Таким чином, позивач має право на свій розсуд вільно розпоряджатись належним йому майном, до складу якого входять грошові кошти.

Відповідно до пункту 3 статті 9 Закону України “Про систему оподаткування”, обов'язок юридичної особи щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів) припиняється із сплатою податку, збору (обов'язкового платежу). Тому при сплаті податкових зобов'язань за конкретний період обов'язок підприємства щодо сплати податку на прибуток припиняється із сплатою податку за конкретний період.

Згідно пункту 2 статті 12 вказаного Закону, фінансові установи виконують доручення платників податків і зборів (обов'язкових платежів) на перерахування податків і зборів (обов'язкових платежів) до бюджетів в установлений законом термін.

Відповідно до п. 6 статті 7 Закону України “Про Національний банк України”, Національний банк України визначає систему, порядок і форми платежів.

Згідно п. 1.7 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Правління національного банку України від 21.01.2004 року № 22, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 29.03.2004 року за № 377/8976, кошти з рахунків клієнтів банки списують лише за дорученнями власників цих рахунків або на підставі платіжних вимог стягувачів у разі примусового списання коштів. При цьому, згідно з пунктом 3.8 Інструкції реквізит “Призначення платежу” платіжного доручення заповнюється платником так, щоб надавати повну інформацію про платіж та документи, на підставі яких здійснюється перерахування коштів отримувачу.

Враховуючи вищезазначене, суд приходить до висновку, що право призначення платежу відповідно до чинного законодавства України належить виключно платнику. Тому суми зобовязань або податкового боргу з урахуванням підпункту 16.5.2 пункту 16.5 статті 16 Закону України “Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” слід вважати сплаченими у день реєстрації банківською установою платіжного документа із зазначенням у ньому призначення платежу на сплату відповідних податкових зобовязань чи податкового боргу.

Згідно статті 7 Закону України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” передбачено джерела погашення податкових зобов'язань або погашення податкового боргу платника податків. Податковий борг платник податків може погашати добровільно та самостійно, або за рішенням органу стягнення. При добровільному та самостійному погашенні податкового боргу платник податків вказує у платіжному документі період, за який сплачує борг. За рішенням органу стягнення суми податку на прибуток не стягувались, тому застосування норми, передбаченої пунктом 7.7 вказаного Закону є неправомірним.

Фактично, відповідачем примусово стягнено всю суму на погашення податкового боргу без запропонованих заходів по забезпеченню сплати суми податкового боргу, що передбачено підпунктом 6.2.2 Закону України “Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”.

Законом України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” визначено вичерпний перелік заходів, які вживаються контролюючим органом з метою погашення податкового боргу. Серед таких заходів немає зміни призначення платежу, самостійно визначеного платником податків.

Таким чином, у разі недотримання платником податків порядку погашення податкового боргу та виконання податкових зобовязань, передбаченого пунктом 7.7 ст. 7 Закону України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”, податковий орган не наділений повноваженнями змінювати призначення платежу, визначене платником податків.

За таких обставин, самостійне зарахування податковим органом сплачених платником податку сум у рахунок податкового боргу або тих податкових зобовязань, які не вказані в призначенні платежу під час перерахування платником податків коштів до бюджету, є неправомірним.

Також, чинним законодавством України не передбачено застосування спеціальних заходів відповідальності за порушення платником податків вимог щодо першочергового погашення податкового боргу та виконання податкових зобовязань у порядку календарної черговості їх виникнення. У зазначених випадках до платника податків вживаються передбачені Законом України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” заходи примусового стягнення податкового боргу, а також застосовуються штрафні санкції за порушення граничних строків сплати податкових зобовязань.

З наданих позивачем платіжних доручень, картки особових рахунків по податку на прибуток підприємств, що підлягає сплаті до загального фонду Державного бюджету України вбачається своєчасність та повнота сплати Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельно-виробничий комплекс "Рона-Маркет" податкових зобовязань з податку на прибуток підприємства, відповідно до чітко визначеного позивачем призначення платежу в платіжних документах.

Таким чином, висновки складених відповідачем вищезазначених актів перевірки та прийнятих податкових повідомлень-рішень про порушення позивачем граничних строків сплати податку на прибуток та податку на додану вартість не відповідають фактичним обставинам справи.

Враховуючи викладене, суд прийшов до висновку, що податкові повідомлення - рішення № 0007291500/0, № 0007661500/0, № 0007691500/0 від 28 грудня 2010 року винесені Сумською міжрайонною державною податковою інспекцією, винесено з порушенням вимог ч.2 ст. 19 Конституції України, тому зазначені податкові повідомлення-рішення є протиправними.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України, суд присуджує позивачу здійснені ним судові витрати у розмірі 03 грн. 40 коп., що підтверджується квитанцією № 2307.57.5 від 06 січня 2011 року з Державного бюджету України.

Керуючись ст. ст. 86, 94, 98, 158-163, 167, 186, 254 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельно-виробничий комплекс "Рона-Маркет" до Сумська міжрайонна державна податкова інспекція про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень задовольнити в повному обсязі.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення № 0007291500/0, № 0007661500/0, № 0007691500/0 від 28 грудня 2010 року винесені Сумською міжрайонною державною податковою інспекцією.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельно-виробничий комплекс "Рона-Маркет" (і.к.34362950) понесені судові витрати в розмірі 3 грн. 40 коп.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Сумський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги на постанову суду протягом десяти днів з дня отримання копії повного тексту постанови.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Суддя (підпис) С.М. Глазько

З оригіналом згідно

Суддя С.М. Глазько

Повний текст постанови складений 25 березня 2011 року