Постанова № 14632936, 30.03.2011, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"23" березня 2011 р. Справа № Б-39/116-10

Колегія суддів у складі: головуючого судді Шевель О.В.,

судді Білоусової Я.О.,

судді Пуль О.А.,

при секретарі Сємєровій М.С.

за участю представників сторін:

апелянта - Публічного акціонерного товариства “Райффайзен Банк Аваль” Пчолкіна Л.П., за довіреністю № 516 від 20.04.2010 року;

ліквідатора арбітражного керуючого Чернишов Б.С., за ліцензією НОМЕР_5 від 09.07.2010 року;

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства “Райффайзен Банк Аваль” (вх. № 1050Х/2-7) на ухвалу господарського суду Харківської області від 04.01.2011 року по справі № Б-39/116-10,

за заявою Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4, м.Харків,

про визнання банкрутом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4, м.Харків, ідентифікаційний номер НОМЕР_1,-

встановила:

Ухвалою господарського суду Харківської області від 04.01.2011р. по справі № Б-39/116-10 (суддя Швидкін А.О.) клопотання ліквідатора боржника арбітражного керуючого Чернишова Б.С. про порядок використання грошових коштів, отриманих від реалізації майна банкрута ФОП ОСОБА_4, визнання кредиторських вимог та затвердження розміру винагороди ліквідатора і розміру відшкодування витрат ліквідатора на здійснення ліквідаційної процедури було задоволено у повному обсязі.

Визнано вимоги ПАТ “Райффайзен Банк Аваль" на суму 9 684917, 55 грн. відповідно до вимоги № 08-04-01/4103 від 22.10.2010 року.

Визнано вимоги КП “Харківські теплові мережі” за № Ю/Р від 15.11.2010 р. на суму 270, 59 грн. за договором 10629 від 01.08.2006 р.

Визнано вимоги ДПІ Дзержинського району м. Харкова за № 2755/10/10-019 від 02.12.2010 р. на суму 201, 07 грн.

Визначено розмір винагороди арбітражного керуючого Чернишова Бориса Сергійовича у розмірі 10% від суми коштів які отримані від продажу майна банкрута фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 у ліквідаційній процедурі.

Зобов'язано приватного нотаріуса ОСОБА_5 розподілити грошові кошти отримані від арбітражного керуючого Чернишова Б.С, наступним чином:

- перерахувати грошові кошти в сумі 34280, 08 грн. на розрахунковий рахунок 26003001294201 АТ “Астра Банк” м. Київ, МФО 380548, фізичної особи-підприємця ОСОБА_6 ІПН НОМЕР_2 за організацію аукціону, виконану брокером товарної біржі “Біржа з реалізації майна у процедурах банкрутства” на підставі договору доручення № 14-10-4 від 14.10.2010 р. та акту виконаних робіт від 30.11. 2010 р.;

- перерахувати грошові кошти в сумі 12000, 00 грн. на розрахунковий рахунок 2600150050085 в АКБ “Меркурій”, м. Харків, МФО 351663, фізичній особі-підприємцю ОСОБА_7 ІПН НОМЕР_3, за проведення оцінки майна за угодою про виконання робіт з незалежної оцінки майна від 06.10.2010 р. та актом прийому-передачі робіт з незалежної оцінки майна від 14.10. 2010 р.;

- перерахувати грошові кошти в сумі 21 425, 32 грн. арбітражному керуючому Чернишову Б.С., ІПН НОМЕР_4, на розрахунковий рахунок 26009409610030 ПАТ “АКБ Базіс”, МФО 351760, за внесення коштів на депозитний рахунок приватного нотаріуса ОСОБА_5 відповідно до квитанції № 20 від 08.12.2010 р.;

- перерахувати грошові кошти в сумі 22, 00 грн. арбітражному керуючому Чернишову Б.С., ІПН НОМЕР_4, на розрахунковий рахунок 26009409610030 ПАТ “АКБ Базіс”, МФО 351760, за внесення коштів на депозитний рахунок приватного нотаріуса ОСОБА_5 відповідно до квитанції № 19 від 07.12.2010 р.;

- перерахувати грошові кошти в сумі 3, 38 грн. арбітражному керуючому Чернишову Б.С., ІПН НОМЕР_4, на розрахунковий рахунок 26009409610030 ПАТ “АКБ Базіс”, МФО 351760, за внесення коштів на депозитний рахунок приватного нотаріуса ОСОБА_5 відповідно до квитанції № 18 від 07.12.2010 р.;

- перерахувати грошові кошти в сумі 42850, 10 грн. арбітражному керуючому Чернишову Б.С., ІПН НОМЕР_4, на розрахунковий рахунок 26009409610030 ПАТ “АКБ Базіс”, МФО 351760, як винагороду за проведення ліквідаційної процедури;

- перерахувати грошові кошти в сумі 400, 00 грн. арбітражному керуючому Чернишову Б.С., ІПН НОМЕР_4, на розрахунковий рахунок 26009409610030 ПАТ “АКБ Базіс”, МФО 351760, як винагороду за вчинення нотаріальних дій стосовно вилучення записів з Єдиного держаного реєстру обтяжень нерухомого майна;

- перерахувати грошові кошти в сумі 400, 00 грн. арбітражному керуючому Чернишову Б.С., ІПН НОМЕР_4, на розрахунковий рахунок 26009409610030 ПАТ “АКБ Базіс”, МФО 351760, як винагороду за вчинення нотаріальних дій стосовно вилучення записів з Єдиного держаного реєстру іпотек;

- перерахувати грошові кошти в сумі 300, 00 грн. арбітражному керуючому Чернишову Б.С., ІПН НОМЕР_4, на розрахунковий рахунок 26009409610030 ПАТ “АКБ Базіс”, МФО 351760, як винагороду за сплату комісії банку за внесення коштів в розмірі 428501, 00 грн. на депозитний рахунок приватного нотаріуса ОСОБА_5;

- перерахувати грошові кошти в сумі 50, 00 грн. арбітражному керуючому Чернишову Б.С., ІПН НОМЕР_4, на розрахунковий рахунок 26009409610030 ПАТ “АКБ Базіс”, МФО 351760, як винагороду за сплату за закриття рахунку № 26008074301401 боржника, що знаходяться в АТ “Сведбанк” (публічне);

- перерахувати грошові кошти в сумі 10, 00 грн. арбітражному керуючому Чернишову Б.С., ІПН НОМЕР_4, на розрахунковий рахунок 26009409610030 ПАТ “АКБ Базіс”, МФО 351760, як винагороду за сплату за виконання платіжних документів наданих на паперових носіях по рахунку 26008074301401 боржника, що знаходяться в АТ “Сведбанк”(публічне);

- перерахувати грошові кошти в сумі 10, 00 грн. арбітражному керуючому Чернишову Б.С., ІПН НОМЕР_4, на розрахунковий рахунок 26009409610030 ПАТ “АКБ Базіс”, МФО 351760, як винагороду за сплату за друкування платіжних паперових документів по рахунку 26008074301401 боржника, що знаходяться в АТ “Сведбанк” (публічне);

- перерахувати грошові кошти в сумі 317257, 86 грн., як часткове погашення боргу ПАТ “Райффайзен банк Аваль”, код ЄДРПОУ 23321095, на розрахунковий рахунок № 290921074, МФО 350589. (а.с. 130-136, т.3)

ПАТ “Райффайзен банк Аваль”, не погоджуючись з ухвалою господарського суду Харківської області від 04.01.2011 р. звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу місцевого господарського суду від 04.01.2011 р. по справі № Б-39/116-10, посилаючись на те, що оскаржувана ухвала прийнята з порушенням норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права.

Апелянт зазначає, що ухвала суду була винесена без виклику представників сторін та він не був належним чином повідомленим про час та місце судового засідання, що є порушенням ст. 4-2 ст. 4-3 Господарського процесуального кодексу України.

Апелянт також вказує, що судом першої інстанції не досліджено належним чином результати незалежної оцінки предметів іпотек, проведеної субєктом оціночної діяльності ФОП ОСОБА_7, договір з яким уклав ліквідатор та оцінки, проведеної по заяві банку субєктом оціночної діяльності ОСОБА_8 Судом не враховано матеріальних інтересів банку, не враховано принципу забезпечення збалансованості інтересів сторін, що призвело до зменшення отриманих коштів банком від реалізації предметів іпотек по заниженим оцінкам в звязку з чим банку завдані значні збитки, які визначають у неотриманні грошових коштів, які б банк мав би одержати за звичайних обставин, якби його право не було порушено.

Крім того, скаржник не погоджується з висновком суду першої інстанції щодо задоволення розміру винагороди арбітражному керуючому у розмірі 10% від грошових коштів отриманих від реалізації майна банкрута, виключно від реалізації предметів іпотек з урахуванням того, що звичайною практикою в разі продажу майна виконавчою службою є стягнення виконавчого збору у розмірі 10% з отриманих від продажу грошових коштів, оскільки оплата послуг та відшкодування витрат арбітражного керуючого здійснюється кредитором або боржником, за заявою якого порушено справу у максимальному розмірі, визначеному ст. 3-1 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом». Також апелянт зазначає, що встановлена місцевим господарським судом винагорода суперечить приписам п. 12 ст. 3-1 Закону про банкрутство.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 09.03.2011 року апеляційну скаргу прийнято до провадження та призначено до розгляду на 23.03.2011 року.

В судовому засіданні представник ПАТ «Райффайзен Банк Аваль»підтримав апеляційну скаргу у повному обсязі.

Ліквідатор боржника проти вимог апеляційної скарги заперечував та оголосив свій відзив, в якому зазначив, що ухвалу суду першої інстанції прийнято з дотриманням вимог діючого законодавства. Вважає, що доводи апелянта не відповідають обставинам справи.

Так, ліквідатор зазначає, що під час проведення процедури ліквідації банкрута та набуття ліквідаційної маси, з метою скорішого задоволення вимог кредиторів застосовується оцінка майна за його ліквідаційною вартістю. Ним, в установленому законом порядку були здійснені заходи щодо продажу майна на аукціоні на Товарній біржі «Біржа з реалізації майна у процедурах банкрутства», який відбувся 30.11.2010 року. Для цього було укладено з субєктом оціночної діяльності ФОП ОСОБА_7 угоду б/н від 06.10.2010 року про виконання робіт з незалежної оцінки майна, укладено договір доручення №14-10-Ч від 14.10.2010 року між ліквідатором та брокером біржі та підписано акт виконаних робіт від 30.11.2010 року на суму 34280,08 грн. Таким чином, вважає, що процедура продажу майна була проведена в межах законодавства та не порушує інтереси банку.

Щодо встановлення винагороди ліквідатору, арбітражний керуючий зазначає, що відповідно до ухвали суду першої інстанції ним було отримано винагороду за проведення ліквідаційної процедури, що передбачено ч.7 ст. 48 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», а не оплата послуг арбітражного керуючого як це передбачено ст. 3-1 Закону про банкрутство.

Щодо не скликання комітету кредиторів, ліквідатор вказує, що місцевим господарським судом не було встановлено порядок скликання зборів кредиторів, а він не наділений повноваженнями самостійно за власної ініціативи їх скликати.

Крім того, ліквідатор зазначив, що ухвала суду від 04.01.2011 року не підлягає оскарженню в апеляційному та касаційному порядках, оскільки, відповідно до п.10 ч.1 ст.106 Господарського процесуального кодексу України, окремо від рішення місцевого господарського суду можуть бути оскаржені в апеляційному порядку ухвали, а у справах про банкрутство (неплатоспроможність) у випадках передбачених Законом України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом». Однак, ані ст. 31, ані ст. 48 Закону про банкрутство не передбачено право оскарження такої ухвали суду, яка була прийнята господарським судом Харківської області від 04.01.2011 року. Таким чином, ліквідатор просить залишити оскаржувану ухвалу без змін та у звязку з тим, що вона не оскаржується та припинити апеляційне провадження.

Представник апелянта заявив в судовому засіданні усне клопотання про відкладення розгляду справи у звязку з тим, що ним не було отримано ухвалу про прийняття апеляційної скарги до провадження та призначення її до розгляду та у звязку з тим, що він не підготовлений до участі у справі в якій приймав участь інший представник.

Відповідно до ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього кодексу, розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.

Колегія суддів, розглянувши заявлене клопотання, дійшла висновку про відмову у його задоволенні, оскільки неотримання ухвали, яка згідно штампу канцелярії суду була направлена всім учасникам процесу 09.03.2011 року не є перешкодою для розгляду справи по суті.

До того ж, колегія суддів зазначає, що представником банку не надано належних та допустимих доказів неотримання ним ухвали апеляційного господарського суду про прийняття апеляційної скарги до провадження. Крім того, заявник апеляційної скарги, який знає або повинен знати законодавчо встановлені скорочені строки для розгляду апеляційних скарг на ухвали суду першої інстанції, у будь-якому разі повинен був опікуватись долею своєї апеляційної скарги.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши ліквідатора боржника та представника ПАТ «Райффайзен Банк Аваль», дослідивши доводи апеляційної скарги та перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду встановила наступне.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 20.09.2010 року прийнято заяву ФОП ОСОБА_4 до розгляду та порушено провадження у справі про банкрутство в порядку ст. 49-49 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом»(том 1, а.с. 1-3).

06.10.2010 року за результатами розгляду судом першої інстанції прийнято постанову, якою визнано ФОП ОСОБА_4 банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру.

З дня прийняття господарським судом постанови припинено підприємницьку діяльність банкрута; скасовано арешти, що накладені на майно боржника, інші обмеження щодо розпорядження майном боржника. Встановлено строк у 40 днів для предявлення вимог кредиторів до банкрута. Призначено ліквідатором боржника Чернишова Бориса Сергійовича, якого зобовязано в строк до 06.04.2011 року виконати ліквідаційну процедуру, надати суду обґрунтований звіт про виконану роботу, всі докази, що свідчать про виконання ліквідаційної процедури (том 1, а.с. 152-159).

ПАТ «Райффайзен Банк Аваль»не погодився з постановою суду першої інстанції та звернувся з апеляційною скаргою до Харківського апеляційного господарського суду, яка була ухвалою суду від 11.11.2010 року прийнята до провадження та призначена до розгляду (том 3, а.с. 1-2).

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 09.12.2010 року клопотання апелянта про зупинення провадження по справі про банкрутство № Б-39/116-10 та вжиття заходів по забезпеченню апеляційної скарги банку, шляхом накладення арешту на майно боржника, яке включено до ліквідаційної маси та заборони ліквідатору на час розгляду справи в апеляційному суді здійснювати продаж майна боржника залишено без задоволення. Апеляційну скаргу залишено без задоволення та постанову господарського суду Харківської області від 06.10.2010 року залишено без змін, виключивши з резолютивної частини пункт 8 (том 3, а.с. 56-63).

22.12.2010 року ліквідатор банкрута Чернишов Б.С. звернувся до господарського суду з клопотанням про порядок використання грошових коштів, отриманих від реалізації майна банкрута ФОП ОСОБА_4, визнання кредиторських вимог та затвердження розміру винагороди ліквідатора і розміру відшкодування витрат ліквідатора на здійснення ліквідаційної процедури (том 3, а.с. 73-80)

04.01.2011 року прийнято оскаржувану ухвалу (том 3, а.с. 130-136).

Суд першої інстанції приймаючи оскаржувану ухвалу виходив з того, що відповідно до ст.ст. 1, 3-1, 24, 29, 30, 47-49 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», ліквідатором були здійснені всі необхідні роботи по ліквідації банкрута з дотриманням вимог діючого законодавства та в матеріалах справи містяться всі докази.

Колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду, не погоджується із висновками суду першої інстанції, що викладені в оскаржуваній ухвалі та вважає її такою, що підлягає скасуванню, виходячи з наступного.

Як вбачається із змісту оскаржуваної ухвали, вона була прийнята без виклику представників сторін, що є порушенням норм процесуального права та безумовною підставою для скасування оскаржуваної ухвали в силу приписів ч. 2 п. 2 ст. 104 ГПК України, оскільки справу розглянуто господарським судом за відсутністю будь-якої із сторін, не повідомленої належним чином про місце засідання суду.

При цьому колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що ані положення Закону про банкрутство, ані положення ГПК України не містять приписів, які б дозволяли суду першої інстанції розглядати відповідні ухвали без виклику представників сторін. При цьому колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що спірною ухвалою вирішувалися питання, які зачіпали інтереси сторін, а відтак, на думку колегії суддів, враховуючи приписи ст. 4-2, 4-3, 4-4, 4-7 ГПК України щодо рівності всіх учасників процесу перед законом і судом, змагальності, гласності розгляду справи та прийняття судового рішення за результатами обговорення всіх обставин справи, колегія суддів вважає, що місцевий господарський суд у будь-якому разі повинен був повідомити учасників процесу про час та місце судового засідання з метою створення їм необхідних умов для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.

Статтею 101 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не звязаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Як вбачається із матеріалів справи, пунктом 7 резолютивної частини постанови про визнання банкрутом ФОП ОСОБА_4 від 06.10.2010 року зобовязано ліквідатора арбітражного керуючого Чернишова Б.С. відповідно до ст.ст. 25 -30, 47-49 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом»до 06.04.2011 року виконати ліквідаційну процедуру банкрута, у тому числі подати оголошення до офіційних друкованих органів у десятиденний строк, відкрити депозитний рахунок в нотаріальній конторі для проведення розрахунків з кредиторами, зобовязано ліквідатора здійснити продаж всього майна ФОП ОСОБА_4 Також зобовязано ліквідатора надати суду обґрунтований звіт про виконану роботу, докази, що свідчать про виконання ліквідаційної процедури, у тому числі, акти інвентаризації майна, акти оцінки майна, звіт про виплачені кредиторам кошти, договори купівлі-продажу майна банкрута, копії повідомлень органу державної податкової служби, пенсійного фонду, центру зайнятості про закінчення ліквідаційної процедури, докази, що свідчать про стягнення дебіторської заборгованості, або докази що свідчать про неможливість стягнення дебіторської заборгованості, відшкодування витрат ліквідатора, інші документи, що свідчать про виконану ліквідатором роботу з ліквідації банкрута, надавати суду щомісячно звіти про хід ліквідаційної процедури, дані про фінансове становище і майно боржника, використання коштів, отриманих від реалізації майна банкрута.

Відповідно до ч. 1 ст. 25 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом»ліквідатор з дня свого призначення здійснює такі повноваження: приймає до свого відання майно боржника, вживає заходів по забезпеченню його збереження; виконує функції з управління тарозпорядження майном банкрута; здійснює інвентаризацію та оцінку майна банкрута згідно з законодавством; аналізує фінансове становище банкрута; виконує повноваження керівника (органів управління) банкрута; очолює ліквідаційну комісію та формує ліквідаційну масу; предявляє до третіх осіб вимоги щодо повернення дебіторської заборгованості банкруту.

Згідно зі ст. 25 Закону ліквідатор зобов'язаний вчинити всі можливі дії щодо з'ясування активу та пасиву боржника шляхом запитів до відповідних органів, у тому числі державної виконавчої служби, банківських установ, бюро технічної інвентаризації, реєстраційних відділень МВС України тощо.

Відповідно ст. 31 ГПК при реалізації своїх прав та обов'язків арбітражний керуючий зобов'язаний діяти сумлінно та розумно з урахуванням інтересів боржника та його кредиторів.

Як вбачається із матеріалів справи, ліквідатором були здійсненні дії щодо ліквідації банкрута, визначені постановою суду першої інстанції. Однак в матеріали справи ліквідатором не було надано доказів виконання ліквідаційної процедури, а саме в матеріалах справи не містяться докази щодо надання оголошення про визнання ФОП ОСОБА_4 банкрутом в офіційних друкованих органах.

Також, ліквідатором для виконання робіт по незалежній оцінці майна було укладено договір б/н від 06.10.2010 року з субєктом оціночної діяльності ФОП ОСОБА_7 Згідно умов зазначеного договору, оцінювач надає замовнику, тобто ліквідатору, звіт про незалежну оцінку майна, оформлений належним чином. В матеріалах справи міститься акт прийому-передачі робіт з незалежної оцінки майна б/н та без дати, який підтверджує, що замовнику, ліквідатору, передано звіт про оцінку майна, однак, до матеріалів справи зазначений звіт не надано.

Відповідно до п.7 ст. 30 Закону ліквідатор зобов'язаний використовувати при проведенні ліквідаційної процедури тільки один рахунок боржника в банківській установі. Інші рахунки, виявлені при проведенні ліквідаційної процедури, підлягають закриттю ліквідатором. Залишки коштів на цих рахунках перераховуються на основний рахунок боржника.

Як вбачається із матеріалів справи у боржника є в наявності розрахункові рахунки, а саме: у ВАТ «Сведбанк»у м. Києві р/р 26008074301401; у ВАТ «СебБанк»у м. Києві р/р 26001000162816; у Київській філії №2 ВАТ «Універсал Банк»р/р 26002000050893. Ліквідатор у клопотанні про порядок використання грошових коштів отриманих від реалізації майна банкрута ФОП ОСОБА_4, визнання кредиторських вимог та затвердження розміру винагороди ліквідатора і розміру відшкодування витрат ліквідатора на здійснення ліквідаційної процедури зазначав, що ним були виявлені грошові кошти в сумі 440,00 грн. на розрахунковому рахунку боржника в АТ «Сведбанк»та 67,74 грн. на розрахунковому рахунку в ПАТ «СебБанк», які були перераховані за згодою приватного нотаріуса ОСОБА_9 на депозитний рахунок та зазначені рахунки у банках були закриті. Зазначене підтверджується відповідними заявами арбітражного керуючого, листами приватного нотаріуса та квитанціями. Однак, в матеріалах справи відсутні відомості щодо знаходження на розрахунковому рахунку банкрута у Київській філії №2 ВАТ «Універсал Банк»грошових коштів та закриття зазначеного рахунку.

Колегія суддів також звертає увагу на те, що оскаржуваною ухвалою було визнано грошові вимоги ДПІ Дзержинського району м. Харкова за №2755/10/10-019 від 02.12.2010 року в сумі 201,07 грн., однак в матеріалах справи не міститься заява з зазначеними грошовими вимогами, докази в підтвердження заборгованості та в матеріалах справи є заява боржника (вх.№22522 від 06.10.2010 року) в якій він зазначає, що в нього немає заборгованості по податках і зборах (обовязкових платежах).

Таким чином, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду дійшла висновку, що ліквідатором не у повному обсязі здійснено всі заходи з ліквідації банкрута та не надано суду документи, що свідчать про належне виконання ліквідаційної процедури.

Щодо посилання апелянта про встановлення винагороди ліквідатору в порушення вимог Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ч.2 п.7 ст. 48 Закону України про банкрутство, у разі необхідності постійного управління нерухомим майном або цінним рухомим майном громадянина-підприємця, визнаного банкрутом, господарський суд призначає для цієї мети ліквідатора та визначає розмір його винагороди.

Як вбачається із матеріалів справи, у постанові про визнання боржника банкрутом від 06.10.2010 року господарський суд Харківської області розмір винагороди ліквідатора не визначив, хоча за клопотанням ліквідатора визначив її в оскаржуваній ухвалі, що суперечить приписам діючого законодавства.

Щодо посилання ліквідатора, про неможливість оскарження ухвали суду першої інстанції від 04.01.2011 року, колегія суддів зазначає наступне.

Ухвалою суду від 04.01.2011 року було не тільки розподілено грошові кошти, а й визнано грошові вимоги кредиторів, прийнято рішення про відшкодування витрат ліквідатора та визначено винагороду ліквідатора. Зазначені положення згідно Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом»визначаються в ухвалах суду, які можуть оскаржуватися.

Враховуючи викладене, колегія суддів прийшла до висновку, що оскаржувана ухвала (без виклику сторін) була прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права, в т. ч. і ч. 2 п. 2 ст. 104 ГПК України, оскільки матеріали справи не містять усіх належних та допустимих доказів на підтвердження висновків, викладених у оскаржуваній ухвалі та справу розглянуто господарським судом за відсутністю будь-якої із сторін, не повідомленої належним чином про місце засідання суду, що є безумовною підставою для скасування рішення.

Разом з тим, колегія суддів апеляційного господарського суду вважає за необхідне зазначити, що вона позбавлена можливості розглянути справу по суті, в порядку ст. 101 ГПК України з тих підстав, що постановою Вищого господарського суду України від 15.02.2011 року у справ № Б-39/116-10 постанову Харківського апеляційного господарського суду від 09.12.2010 року та постанову господарського суду Харківської області від 06.10.2010 року про визнання боржника банкрутом скасовано та справу передано на новий розгляд до господарського суду Харківської області.

Як встановлено під час апеляційного провадження, новий розгляд справи у суді першої інстанції не відбувся. Тобто, на час апеляційного провадження питання щодо визнання боржника банкрутом (прийняття відповідної постанови) не вирішено.

Системний аналіз положень Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом»свідчить про те, що визнання грошових вимог кредиторів, продаж майна банкрута та розподіл коштів від цього продажу, а також інші дії, вчинені судом першої інстанції в оскаржуваній ухвалі (вжиття ліквідаційних заходів), можливі лише після визнання боржника банкрутом.

Зважаючи на вищевикладене та те, що на час розгляду апеляційної скарги боржник в установленому законом порядку не визнаний банкрутом, колегія суддів дійшла висновку, що оскаржувана ухвала господарського суду Харківської області від 04.01.2011 року по справі № Б-39/116-10 прийнята при неповному зясуванні всіх обставин, що мають значення для справи та з порушенням норм матеріального та процесуального права в звязку з чим вона підлягає скасуванню, а апеляційна скарга Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль»задоволенню. Справа № Б-39/116-10 підлягає направленню до суду першої інстанції для її розгляду.

Керуючись статтями 91, 99, 101, 102, 105, 106 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів,

постановила:

У задоволенні клопотання Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль»про відкладення розгляду справи відмовити.

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль»задовольнити.

Ухвалу господарського суду Харківської області від 04.01.2011 року у справі №Б-39/116-10 скасувати.

Справу №Б-39/116-10 направити на розгляд до господарського суду Харківської області.

Дана постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена протягом двадцяти днів до касаційної інстанції Вищого господарського суду України.

Головуючий суддя Шевель О.В.

Суддя Білоусова Я.О.

Суддя Пуль О.А.

Повний текст постанови складено 28 березня 2011 року.