Постанова № 14632938, 30.03.2011, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"28" березня 2011 р. Справа № 29/430-10

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Погребняк В. Я., суддя Гончар Т. В., суддя Слободін М.М.

при секретарі Зозулі О.М.

за участю представників сторін:

позивача –не з'явився,

відповідача – не з'явився,

3-я особа –не з’явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу ДПІ у Червонозаводському районі м. Харкова (вх. №514Х/3-11) на рішення господарського суду Харківської області від 30.12.2010р. у справі № 29/430-10

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельно-промислова компанія "Технопром", м. Харків

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Едан Плюс", м. Харків

3-я особа: ДПІ у Червонозаводському районі м. Харкова

про визнання правочину дійсним,

встановила:

У грудні 2010 року позивач - ТОВ "Торгівельно-промислова компанія "Технопром", звернувся до господарського суду Харківської області з позовом, в якому просив визнати дійсним правочин у вигляді договору поставки № 20/09 від 20.09.2009 р. з додатком № 1 та додатком № 2, укладеного між позивачем та відповідачем з 20.09.2009 р.; визнати дійсним правочин у вигляді додаткової угоди № 1 від 30.11.2009 р. до договору поставки № 20/09 від 20.09.2009 р. укладеної між позивачем та відповідачем з 30.11.2009 р.

До участі у справі в якості третьої особи на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, залучено державну податкову інспекцію у Червонозаводському районі м. Харкова.

Рішенням господарського суду Харківської області від 30 грудня 2010 року у справі № 29/430-10 (суддя Тихий П.В.) позов задоволено повністю.

Визнано дійсним правочин у вигляді договору поставки № 20/09 від 20.09.2009 р. з додатком № 1 та додатком № 2, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю "Едан Плюс" (ідентифікаційний код 36032757) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Торгівельно-промислова компанія "Технопром" (ідентифікаційний код 35858881), з 20.09.2009 р.

Визнано дійсним правочин у вигляді додаткової угоди № 1 від 30.11.2009 р. до договору поставки № 20/09 від 20.09.2009 р. укладеної між Товариством з обмеженою відповідальністю "Едан Плюс" (ідентифікаційний код 36032757) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Торгівельно-промислова компанія "Технопром" (ідентифікаційний код 35858881), з 30.11.2009 р.

ДПІ у Червонозаводському районі м. Харкова з зазначеним рішенням не погодилася, звернулася до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду Харківської області від 30 грудня 2010 року у даній справі скасувати у повному обсязі, та прийняти нове рішення, яким позов залишити без розгляду.

В апеляційній скарзі ДПІ у Червонозаводському районі м. Харкова вказує, що оскаржуване рішення прийняте з порушенням норм процесуального права, оскільки ні копії позовної заяви, ні копії ухвали про відкриття провадження від 27.12.2010р. засобами поштового зв'язку на адресу ДПІ не надходило, також ДПІ не було повідомлено про призначення справи до розгляду у судовому засіданні ніякими іншими засобами зв'язку. Через три дні після винесення ухвали про відкриття провадження, а саме - 30.12.2010р. справа була розглянута у судовому засіданні за участю представників позивача та відповідача, за результатами якого було винесено судове рішення, яким позовні вимоги було задоволено повністю. Представник 3-ї особи, ДПІ у Червонозаводському районї м. Харкова, не мав можливості знати та бути присутнім у судовому засіданні, надати пояснення по справі, оскільки не був повідомлений належним чином про час та місце його призначення.

Крім того, заявник апеляційної скарги просив справу розглядати за участю його представника.

У призначене судове засідання (як і у попереднє судове засідання) уповноважені представники сторін та третьої особи не з’явилися, про причини неявки апеляційний суд не повідомили, хоча, відповідно до встановленого законодавством порядку, були повідомлені про дату, час та місце розгляду справи належним чином, про що свідчать відповідні поштові повідомлення наявні в матеріалах справи.

Враховуючи зазначене та, зважаючи на те, що явка представників сторін та третьої особи у судове засідання не була визнана обов'язковою, колегія суддів вважає, що сторони саме таким чином реалізували своє диспозитивне право щодо участі у розгляді справи, тому розглянула апеляційну скаргу у порядку статті 75 ГПК України, за наявними матеріалами у справі.

Дослідивши матеріали справи, а також викладені в апеляційній скарзі доводи третьої особи, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також повноту встановлення обставин справи та відповідність їх наданим доказам, та повторно розглянувши справу в порядку ст. 101 ГПК України, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду встановила наступні факти і відповідні їм правовідносини.

20.09.2009 р. між позивачем та відповідачем було укладено договір поставки № 20/09, згідно умов якого відповідач (продавець) був зобов’язаний здійснити поставку, а позивач (покупець) прийняти та оплатити лакофарбову продукцію, на умовах викладених в договорі.

Номенклатуру, кількість, ціну, асортимент товару сторони узгодили у додатку № 1 та додатку № 2 до договору поставки № 20/09 від 20.09.2009 р.

На виконання укладеної угоди відповідачем було передано позивачу лакофарбові вироби на загальну суму 10152 424, 20 грн.

Як вірно встановив місцевий господарський суд, факт постачання підтверджений наданими суду первинними бухгалтерськими документами, складеними у відповідності до вимог ЗУ “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні”, ЗУ “Про податок на додану вартість” та “Положенням про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку”, якими обумовлено кількість, найменування, асортимент та ціна товару, а також підписами відповідальних осіб позивача та відповідача.

Крім того, як свідчать матеріали справи, в ході розгляду спору судом першої інстанції представники відповідача не заперечували факт передання товару на загальну суму 10152 424, 20 грн.

Дослідження сукупності зібраних по справі доказів приводить колегію суддів до висновку про відсутність передбачених законом підстав вважати угоду нікчемною.

Так, відповідно до змісту листа відповідача б/н від 01.12.2010 р., останній обґрунтовує висновок про нікчемність угоди №20/09 від 20.09.2009 р. посиланням на приписи ст. 228 ЦК України.

Між тим у справі відсутні будь-які докази того, що зазначена угода порушує конституційний порядок і спрямована на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Крім того, в силу відсутності рішення суду про визнання даної угоди недійсною, спірна угода є правомірною на підставі положень ст. 204 ЦК України.

Оцінюючи відповідність обраного позивачем способу захисту приписам закону, колегія суддів зазначає наступне.

Ст. 16 ГК України не встановлює виключного переліку способів захисту.

Відповідно до ч.2 ст. 16 ЦК України суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Обрання конкретного способу захисту права або інтересу здійснюється позивачем при поданні позову.

Принципи обмеження можливих способів захисту встановлені ч.3 ст. 16 ГК України, де зазначено, що суд може відмовити у захисті цивільного права та інтересу особи в разі порушення нею положень частин другої - п'ятої статті 13 цього Кодексу.

Відповідно до ч.2-5 ст. 13 ЦК України при здійсненні своїх прав особа зобов'язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, завдати шкоди довкіллю або культурній спадщині; не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах; при здійсненні цивільних прав особа повинна додержуватися моральних засад суспільства; не допускаються використання цивільних прав з метою неправомірного обмеження конкуренції, зловживання монопольним становищем на ринку, а також недобросовісна конкуренція.

Аналіз правовідносин по справі свідчить про відсутність перерахованих підстав, в силу чого колегія не вбачає підстав відмови позивачу в застосуванні обраного ним способу захисту.

Крім того, колегія суддів приймає до уваги той факт, що суб’єкт подання апеляційної скарги –третя особа по справі, обґрунтувань щодо порушень або неправильного застосування судом норм матеріального права в скарзі не зазначає.

Оцінюючи аргументи апеляційної скарги, колегія суддів відзначає таке.

Третя особа просить скасувати рішення з посиланням на порушення позивачем вимог ст. 56 ГПК України в частині відправлення копії позову і доданих матеріалів учасникам спору, а також порушення місцевим господарським судом вимог ст. 64 ЦПК України в частині належного повідомлення учасників спору про дату та місце його вирішення. Третя особа зазначає, що ухвали суду не отримувала, в силу чого була позбавлена змоги прийняти участь у вирішенні спору в засіданні 30.12.2010 р. При цьому жодного доказу в обгрунтування своєї позиції третя особа не надає. В засіданні суду апеляційної інстанції 28.03.2011р. (як і у попередньому судовому засіданні ) прийняти участь у вирішенні спору не побажала.

Твердження суб’єкта подання апеляції спростовуються наявними в матеріалах справи даними.

Так, в матеріалах справи (а.с.8) міститься квитанція про поштове відправлення адресату –державній податковій інспекції Червонозаводського району м. Харкова, яка підтверджує відправлення копії позову третій особі.

Крім того, на арк. справи 1 міститься ухвала місцевого господарського суду про порушення провадження у справі від 27.12.2010 р., на зворотному боці якої маються відмітки канцелярії господарського суду Харківської області про відправлення ухвали всім учасникам спору в день її винесення.

Відповідно до положень п. 3.5.10. Інструкції з діловодства в господарських судах України, затвердженої наказом Голови Вищого господарського суду України від 10 грудня 2002 р. N 75, така позначка є підтвердженням виконання обов’язку суду щодо відправлення процесуального документу адресату.

За таких умов твердження апелянта про порушення норм ст.ст. 56, 64 ГПК України є безпідставними.

На підставі вищевикладеного колегія суддів вважає, що твердження ДПІ Червонозаводського району м. Харкова, викладені ним в апеляційній скарзі ґрунтуються на припущеннях, не доведені жодним належним доказом, тоді як господарським судом першої інстанції в повній мірі з’ясовані та правильно оцінені обставини у справі та ухвалене ним рішення від 30 грудня 2010 року є законним та обґрунтованим, у зв’язку з чим підстав для його скасування та задоволення апеляційної скарги колегія суддів не вбачає.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст. ст. 99,101,102, п.1 ст. 103, ст. 105 Господарського процесуального кодексу України,

постановила:

Апеляційну скаргу ДПІ Червонозаводського району м. Харкова залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Харківської області від 30.12.2010р. у справі № 29/430-10 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів.

Головуючий суддя В.Я. Погребняк          

Суддя Т. В. Гончар

Суддя М.М. Слободін          

Повний текст постанови підписано 30.03.2011 р.