Рішення № 14632270, 05.04.2011, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05.04.11 Справа№ 5015/766/11

за позовом: ТзОВ «Транс-Плюс», м. Івано-Франківськ

до відповідача: ПП ОСОБА_1, м. Трускавець

про стягнення 29 988, 62 грн.

Суддя Н.Мороз

Представники:

від позивача Шкандрій Г. Б., Кучірко М. М.

від відповідача н/з

Суть спору:

Позов заявлено товариством з обмеженою відповідальністю «Транс-Плюс», м. Івано-Франківськ до приватного підприємця ОСОБА_1, м. Трускавець про стягнення 29988, 62 грн.

Ухвалою господарського суду від 15.02.2011 р. порушено провадження у справі та призначено справу до розгляду на 10.03.2011 року.

Розгляд справи відкладався ухвалою суду від 10.03.2011р., з причин, наведених у відповідній ухвалі.

Представники позивача в судове засідання з"явились, вимоги ухвали суду виконали, позов просять задоволити.

Представник відповідача в судове засідання не з"явився, вимог ухвали суду не виконав, причин неявки суду не повідомив.

Справа розглядається за наявними в ній матеріалами, згідно ст.75 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача, оцінивши докази у їх сукупності, суд встановив:

Згідно ст. 509 ЦК України, зобов”язанням є правовідношення, в якому одна сторона зобов”язання вчинити на користь другої сторони певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов”язку. Однією з підстав виникнення зобов”язань, згідно ст.11 ЦК України, зокрема є договори та інші правочини.

Згідно ст.179 Господарського Кодексу України, майново-господарські зобов'язання, які виникають між суб"єктами господарювання або між суб"єктами господарювання і негосподарюючими суб"єктами- юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов'язаннями.

Між позивачем (за договором постачальник) та відповідачем (за договором покупець) було укладено договір на поставку продукції (товарів) від 19.05.2010р., згідно якого постачальник поставляє поставити покупцю товар, а покупець зобовязаний прийняти цей товар та своєчасно здійснити його оплату.

На виконання умов даного договору, позивач передав, а відповідач прийняв продуктів харчування на загальну суму 84988, 62 грн., що підтверджується відповідними видатковими накладними (в матеріалах справи), оригінали яких оглянуто в судовому засіданні.

Відповідно до п.п. 3.1 та 3.2 договору від 19.05.2011р., оплату за поставлений товар покупець здійснює шляхом оплати грошовими коштами на рахунок постачальника згідно накладних. Підставою для розрахунків є акт звірки, який проводиться до 5-го числа місяця, наступного за місяцем поставки.

В силу ст. 692 ЦК України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно акту звірки взаєморозрахунків від 26.01.2011р. (в матеріалах справи) ПП ОСОБА_1 оплатив 55000, 00 грн.

З метою досудового врегулювання спору, позивач направив відповідачу претензію № 49 від 25 листопада 2010 р. на суму 34988, 61 грн.

29.12.2010р. відповідачем було перераховано на розрахунковий рахунок позивача 5000, 00 грн.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач свої зобов'язання виконав повністю, відповідачем оплату повністю не здійснено в результаті чого виникла заборгованість в сумі 29988, 62 грн., що підтверджується актом звірки розрахунків. Доказів зворотнього суду не надано.

У відповідності до ст.193 ГК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов»язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться, одностороння відмова від договору оренди не допускається.

Відповідно ст.32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких грунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень (ст.33 ГПК України).

Відповідач своїм правом на захист не скористався, підставність позовних вимог не спростував.

Враховуючи вищенаведене, суд вважає, що позовні вимоги документально обґрунтовані та підлягають задоволенню.

Судові витрати покладаються на відповідача, згідно ст. 49 ГПК України.

Керуючись ст.ст. 11, 509, 692 ЦК України, ст.ст. 179, 193 ГК України, ст.ст. 32, 33, 43, 49, 75, 82, 84, 85, 116, 117 ГПК України, господарський суд,-

ВИРІШИВ:

1. Позов задоволити повністю.

2. Стягнути з приватного підприємця ОСОБА_1, АДРЕСА_1 (ідентифікаційний код НОМЕР_1) на користь товариства з обмеженою відповідальністю Транс-Плюс», м. Івано-Франківськ, віл. Василіянок, 62 А (рр. 26005045440002 в АТ «Брокбізнесбанк», МФО 336882, ЄДРПОУ 31789385, ІПН 3177893809155, Свідоцтво 12889274) 29988, 62 грн. заборгованості, 299, 89 грн. державного мита та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. Наказ видати згідно ст.116 ГПК України.

Суддя

Рішення складено 06.04.2011р.